ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.12.15 11:12
Кришталики снігу вкривають подвір’я.
Коштовні, численні – лежать і блищать.
Зима білобока розпушеним пір’ям
притрушує сльоту буденних понять.

Легкий морозець доторкається носа.
Рум’янить пестливо закруглини щік.
Вигулює себе зима білокоса,

Артур Курдіновський
2025.12.15 08:16
Ви можете писати папірці,
Тягнути у безсовісні угоди -
Та тільки знайте: гнів мого народу
Не спинять вже ніякі стрибунці.

Вам затишно? Не бачили ви тих
В Ізюмі вбитих, страчених у Бучі?
Запам'ятайте: помста неминуча

Микола Дудар
2025.12.15 07:40
Попри снігу і дощу,
Попри слюнь і всячини —
Я не згоден, не прощу,
Краще б розтлумачили…
Попередження своє,
Попри зауваженням,
Настрій кожен з них псує
В мінус зоощадженням…

Віктор Кучерук
2025.12.15 06:33
Дочекалися і ми
Явних проявів зими -
Прошуміла завірюха,
Вкривши землю білим пухом,
А опісля на мороз
Несподівано взялось,
Ще й канікули тривалі
На догоду нам настали...

Тетяна Левицька
2025.12.15 00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.

Борис Костиря
2025.12.14 22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.

Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.

Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Ярослав Чорногуз
2025.12.14 15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.

Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,

Євген Федчук
2025.12.14 11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.

Світлана Пирогова
2025.12.14 10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.

Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,

Тетяна Левицька
2025.12.14 10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.

Віктор Кучерук
2025.12.14 09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.

С М
2025.12.14 06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе

нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.

Мар'ян Кіхно
2025.12.14 02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.

Прівіт, мала.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Вірші

 Милуйся!

"І радо помагав своєму пану..."

Ярослав Чорногуз

Ярослав Чорногуз

Народ вкраїнський схильний до краси,
І радо помагав своєму пану --
Аристократу духу, не тирану
Перетворить на казку ці ліси,

Гаї, діброви, схили кам’янисті,
І річку Кам’янку, раніш — Багно,
Постало диво справжнє тут, воно --
Плід фантастичний генія і хисту.

Видовбували з каменю стави,
Підземну річку, гроти таємничі,
Творили колективно будівничі,
З землі там насипались острови.

Проклали шлюз на Верхній став потужний,
Альтанки будувалися, містки...
Робили все там панські кріпаки --
Ці водоспади, водограї дружно.

Пересували брили в сотні тонн,
Утілили в життя легенди вічні.
Для багатьох закінчилась трагічно
Робота. Бачим камінь смерті он.

Це — острів Лесбос, що на ставі Нижнім,
З возів, зі скелі в воду він впаде.
І покалічить і уб’є людей.
На нім Сафо творила вірші ніжні.

А скільки тут насаджено рослин --
Дерев, чагарників, кущів і квітів!
Півтори тисячі з усього світу
Найменувань в “Софіївку” звезли.

Олені, лані ходять у Звіринці,
І скрізь в озерах — лебеді й качки.
І фазани, і павичі таки
Були ще при Потоцьких — спогад зрине.

Заремба, Чорнокриленко, Троян,
Герасименко, Закуренко з ними
Діброва... Над гаями чарівними --
Вкраїнських будівничих імена.

І Людвік Метцель, польський інженер,
І Оліва — французький садівничий --
Творили нам “Софіївки” обличчя,
Його краса чарує і тепер.

У різні роки їм допомагали
Ферре, Боссе, Пашкевича труди,
Аби хотіли ми прийти сюди,
І не було чудових вражень мало.

Були стихійні лиха, з них одне --
У році дев’ятсот восьмидесятім,
Як повінь позривала всі загати.
Руйнації видовище жахне.

Олександр Сушко
Народе мій! Ти - оберіг краси!
Шануй себе! Не угинайся пану!
А шляхтичі бездушні - це тирани!
Кріпак для нього - бидло, раб, ясир.

Гаї, діброви, схили кам’яні –
Усе залито кровію нещасних.
Бо парк «Софія» - для бездушних - празник,
А для майстрів – це безвість, чорна ніч.

2

Альтанку мурувало двадцять душ,
А шлюз – утричі більше. А помери
Від ран, хвороб, а не від айстр і руж -
Рабів шістсот! Ось тема для новели!

Під водоспадом ліг кістьми поет,
У річці Стікс - художник, породілля…
Чи віршомаз хоча б один куплет
Їм присвятив у приступах безділля?

Чи на добро схилились терези,
Якщо із крові озеро сяйнисте?
Чужі труди - в ім’я страшній красі…
А ти дивися. Милуйся убивством.

20.11.2021р




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2021-11-20 15:48:59
Переглядів сторінки твору 1492
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.920 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.237 / 5.79)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.11.25 10:25
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-20 20:14:14 ]
ОСАННА ГЕНІЮ СУШКА
Зачин

Восхвалимо, друзі, сьогодні Сушка Олександра,
Який він прекрасний, потужний, розкішний поет.
Його усі твори — чудові, ах, йогівські тантри,
До космосу це — сексуальний фантастики злет!

Монолог святого Олександра:

Кому ж то потрібно — любителів критикувати?
Коли є для цього об’єктом аж сам Чорногуз?!
І я коло нього — навчатель і редагуватель!
Це я його вчив тут шедеври творити від Муз.

Поп’ю з нього крові — тоді і мене спогадають,
Який я був гуру, і скажуть про мене — мудрець!
І візьмуть тоді із жахнючого пекла — ДО РАЮ!
І більше не скажуть, що пише дурню він — капець!

НІХТО не посміє назвати мене графоманом,
А всі капелюхи скидатимуть метрів за три.
Сушкові — Осанна, найбільшому дурню — Осанна!
О ні! Мудрецю і навчателю — так говори

Усяк, хто моє Мудромисліє -- дуже Кошлате --
Собі за взірець для писання свойого бере.
Ніхто не посміє мене на три букви послати,
Я — Ребе і Брахман, мулла я, і ксьондз, і кюре!

Краси не люблю. Ще усяких пихатих естетів...
Зате в баговинні я раків ловити мастак!
Рецензію-клізму поставить — за щастя! - поету,
Хай несправедливо, зате насолоди — отак!

Я вмілий, хлоп’ята, повірте мені, провокуйник,
У органах школу проходив таки недарма.
І жало у мого пера, хай відчує, отруйне,
Вкушу, аж Горгона-медуза здригнеться сама!

Бува, Чорногуз огризнеться, нарцисна зараза.
Зате в зауваженнях толк є, як далі рости.
Хоча і доходить до мене з десятого разу,
А все ж потихеньку іду до своєї мети.

Люблю тому критику — хйопці — мотайте на вуса --
А поки в пошані ви голови дружно схиліть.
Як виживу з сайту триклятого я Чорногуза,
То може й до вас надійти — ох! — кусюча ця мить!

28 липня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-20 20:36:55 ]
Дякую, дорогий друже Олександре, що постійно думаєш про мене, днями і ночами. Так активно рекламуєш мою творчість.

На жаль, любий друже Олександре, я люблю красу, і буду її оспівувати. Я не заперечую той факт, що при будівництві "Софіївки", а не "Софії", як пишеш ти, а маєш статус R1, (і не знаєш навіть правильної назви дендропарку!) загинули люди. Я про це написав, але ти чомусь це місце не цитуєш.
Якщо така страшна ця краса, то що - треба знищити її по-твоєму? Давай знищимо найкращий у світі дендропарк, то чи буде чим Україні гордитися? Ти чим думав, коли це писав, головою, чи іншим місцем?
Граф Потоцький, до твого відома, ПЛАТИВ кріпакам гроші за працю. А не зганяв силою. Вони самі добровільно йшли на будівництво, і знали, що могло таке трапитися з ними, але думали - може, пронесе, як і кожен на їх місці.
А хіба на інших славетних будівлях не гинули люди? То давайте знищимо Ейфелеву вежу, турецькі мечеті, Єгипетські піраміди, Санкт-Петербург козаки наші будували, і мерли тисячами, щось ніхто не руйнує там Палаци і т.д. - скрізь гинули люди на будівництві. І з чим ми лишимось, як зруйнуємо? З мудрими думками Олександра Сушка? Хіба що.
А я таки співатиму про красу життя і шукатиму її в ньому. А ти в цьому житті весь час шукаєш щось протилежне красі. Може, вже варто над цим замислитись? Хочеш мати лаври Герострата, який підпалив Зевсів Храм у Греції заради того, щоб прославитись? Боже, тобі помагай. Чи треба сказати - Чорте?!




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-11-20 21:15:11 ]
Так, Потоцький був славним паном. Він не тільки платив копійки кріпакам, але й годував їх кашею, аби краще працювали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-20 21:57:38 ]
Він, насамперед, хотів сотворити чудо, щоб ні в кого не було такого, як у нього, і домігся свого, а для цього потрібно було кайлами довбати каміння. Дуже тяжка робота, і тягати багатотонне каміння.
А годували людей посіпаки, усякі Шибаї, посередники між паном і робітниками. І ці посіпаки обкрадали людей, і тому ті мерли. Потоцький часто і не знав про ці зловживання. Я читав не художню літературу, а Хжанщевського, сучасника Потоцького, який добре знав, що у нього робилося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 05:12:56 ]
Розумію, друже. Тадж-Махал теж будували раби. Правда потім усіх будівничих зарізали і поклали під фундамент. Піраміди ущерть заповнені тілами забитих улюбленців фараонів. І так далі. Ціна за красу скрізь однакова. Ось що прикро. А наміри і справді були благими. Тому любуючись творами мистецтва не варто ніколи забувати якою страшною ціною вони були створені.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 10:11:14 ]
Так я пишу про це в поемі. Ти ж сам навів ці цитати:

Пересували брили в сотні тонн,
Утілили в життя легенди вічні.
Для багатьох закінчилась трагічно
Робота. Бачим камінь смерті он.

Це — острів Лесбос, що на ставі Нижнім,
З возів, зі скелі в воду він впаде.
І покалічить і уб’є людей.
На нім Сафо творила вірші ніжні.

Це й так зрозуміло, якою ціною давалась краса. Бетховен говорив: Не можна сягнути неба, не закалявши черевики в лайно. Але я не можу в деталях все розписувати, поема й так велика - а це поема екскурсія - потрібна все викладати стисло і коротко. Врубаєшся?

Про ці всі речі писав Микола Будник в романі своєму "Сад на заклятих скелях". Ще у 60-х роках минулого століття, коли було модно говорити про гноблення кріпаків панами і лаяти панів на всі заставки. А хороших панів тоді бути не могло, це було святотатство. Тому я й закликаю тебе виробити новий підхід до проблеми, а не совіцьке бачення продовжувати, що треба боротись проти тиранів і т.д. Потоцький не був тираном. І це об'єктивна правда.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 10:15:09 ]
Я навпаки наводжу прізвища УКРАЇНСЬКИХ будівничих парку, щоб було видно, який ми талановитий народ. А зараз екскурсоводи говорять про те, що все зробили у парку поляк Метцель і француз Оліва. Що українські кріпаки були тільки руками, які все робили. В той час як Заремба - українець - будував ці всі стави і гроти, поки Метцель їздив по закордонах, закуповуючи для парку іноземні породи дерев і рослин.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 11:48:18 ]
Це серйозний аргумент. Я з тобою згоден. От якби вдалося ідентифікувати усі прізвища українських будівельників, усі прізвища загиблих. Точна цифра є. Повинна бути й інформація про це. А на початку книжки в чорній рамці всі ці прізвища назвати. А хто приписав собі цю велику справу - теж вказати в передмові. Хоча це вже більше робота історика. А з іншої сторони - хіба поети не історики?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 17:19:37 ]
Тут не все так просто. Оці прізвища - Заремба, Чорнокриленко, Троян,Герасименко, Закуренко, Діброва згадуються В архівах, що вони брали участь у будівництві. Але що конкретно вони робили - не вказується. Все відомо з народних переказів - на жаль оця УСНА традиція наша - коли факти не документувались, а розповідали люди одному. І кожен щось своє додавав, часто перекручував і тому встановити ДОСТЕМЕННО все неможливо. А діяння Потоцького, Метцеля ЗАДОКУМЕНТОВАНО в польських джерелах. Їх проаналізував усі ці джерела такий учений, працівник "Софіївки" у минулому столітті - Григорій Храбан, уже покійний, який жив у часи русифікації, був совком і схилявся дуже перед всим іноземним, і відповідно зневажав усе українське чи у всякому разі принижував. А його судженню довіряє, як ученому зі ступенями професора, сучасне керівництво, ще теж старого замісу. Але воно зробило дуже багато для розвитку парку, врятувало його від повені ще у 1980 році і має величезний авторитет, і до його думки прислухаються. Тут треба проводити своє незалежне дослідження цього всього. І багато з романів совіцького Будника "Сад на заклятих скелях" і Павла Наніїва "Тричі продана" про Софію Потоцьку - невідомо, чи це правда. Керівництво парку наприклад розповідає, що камінь смерті, так званий сучасними потужними автокранами піднімали з води, досліджували місце так званої трагедії, про яку відомо тільки знову ж з усних переказів, але нічого не знайшли. Так, минуло понад двісті років з часу заснування парку, час усе стер. Але ж хоч щось могло б лишитися. Археологи розкопують і значно раніші об'єкти і щось знаходять. А тут не було знайдено абсолютно нічого, ніяких слідів на тому камені і навколо нього. Ставок спускали нижній і обдивлялися. Не знайшли. Може щось і було, але ніхто достеменно не знає. Тільки з усних розповідей.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2021-11-21 20:49:34 ]
Дякую, Ярославе. ТИ знаєш більше за цією тематикою, аніж я. І грунтовно. Я це визнаю. І взагалі цікаво це чути. І повчально. Дякую.