
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
21:14
Згорів на роботі" — це не про пожежника, як в чорному анекдоті, а про багатьох із нас. Навколо терміну "вигорання" існує багато спекуляцій і недостовірних тверджень, що вкотре розповсюджує поп-психологія. Це не про перевтому і не "забагато роботи". Т
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
2021.10.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Іншомовна поезія
/
Іншомовні вірші
Цитаты, афоризмы (1)
Контекст : «Озеро моей мечты»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитаты, афоризмы (1)
* * *
Когда у меня будут собственные ключи
от этого солнца, от этого неба,
от этого мира, от этого мира, когда?
* * *
Мир – не журнал и не эфир,
а живой огромный мир.
* * *
Шагает жизнь сквозь очередь веков,
сквозь прошлые и будущие лица,
рождая мудрецов и простаков,
влюблённым разрешив уединиться…
* * *
Чередою рушатся дни и поколения.
* * *
Не бойся, брат, в нас Бог давно влюбился.
Ведь Он – Любовь и путеводная звезда.
* * *
Как некрещённым толкать
жизнь, как жену под венец?
* * *
Спасает всех Господь, однажды… и в конце.
* * *
Кто сказал, что судьба не моя мне дарована?
* * *
Судьба никогда не льстит.
* * *
Судьба моя, тебе я благодарен вновь –
судьбе, предвосхищающей любовь.
С тобой, судьба, я не отчаиваюсь жить,
всю грусть забыть и жизнь свою любить.
Моя судьба! Судьба моя!..
* * *
Совесть. Снова душа – паперть. Снова слезам капать.
* * *
Сердцу не прикажешь нипочём, потому что сердце горячо.
* * *
Там, где любовь, сбудется всё, что иначе не сбудется.
Там, где любовь, родиной кажется каждая улица.
* * *
Без любви теряются дни.
* * *
Кто сказал, что любовь не моя мне дарована?
* * *
Любовь – не ложь, достоинство – не скверна.
* * *
Праздновать мир между мной и тобою – я величаю большою любовью.
* * *
Верность, как птица-затворница.
Спасайся. Лети – а не хочется.
Верность, как матерь кормящая, –
забота и боль настоящая.
* * *
Верность не порок, а всего лишь пролог большой любви.
* * *
От измены до любви – километры.
* * *
Ярче солнца звёзды после первых слёз.
* * *
Не превратится боль в гранит.
* * *
Где много сил, – там так терпенья мало.
* * *
Отягощает – плоть, всем злом в одном лице.
* * *
Дела бегут бесперерывным кроссом.
Пока не труп – за временем беги.
* * *
Года уходят, им не хочется вернуться.
Они кучкуются и нам дают понять,
как мы не ценим их, как наши жизни рвутся,
лишь потому, что мы всегда стремимся вспять.
* * *
Клок воспоминаний, превращённый в клон,
манит и обманет, как обычный сон.
* * *
Если даже во сне люди не спят,
значит, слушает ночь их тишину.
* * *
Создай мечты, где оживут мои цветы.
* * *
Мечта не испарится, ведь она не дождь, не птица.
* * *
Живи всё дольше и помни больше только о любви.
Когда у меня будут собственные ключи
от этого солнца, от этого неба,
от этого мира, от этого мира, когда?
* * *
Мир – не журнал и не эфир,
а живой огромный мир.
* * *
Шагает жизнь сквозь очередь веков,
сквозь прошлые и будущие лица,
рождая мудрецов и простаков,
влюблённым разрешив уединиться…
* * *
Чередою рушатся дни и поколения.
* * *
Не бойся, брат, в нас Бог давно влюбился.
Ведь Он – Любовь и путеводная звезда.
* * *
Как некрещённым толкать
жизнь, как жену под венец?
* * *
Спасает всех Господь, однажды… и в конце.
* * *
Кто сказал, что судьба не моя мне дарована?
* * *
Судьба никогда не льстит.
* * *
Судьба моя, тебе я благодарен вновь –
судьбе, предвосхищающей любовь.
С тобой, судьба, я не отчаиваюсь жить,
всю грусть забыть и жизнь свою любить.
Моя судьба! Судьба моя!..
* * *
Совесть. Снова душа – паперть. Снова слезам капать.
* * *
Сердцу не прикажешь нипочём, потому что сердце горячо.
* * *
Там, где любовь, сбудется всё, что иначе не сбудется.
Там, где любовь, родиной кажется каждая улица.
* * *
Без любви теряются дни.
* * *
Кто сказал, что любовь не моя мне дарована?
* * *
Любовь – не ложь, достоинство – не скверна.
* * *
Праздновать мир между мной и тобою – я величаю большою любовью.
* * *
Верность, как птица-затворница.
Спасайся. Лети – а не хочется.
Верность, как матерь кормящая, –
забота и боль настоящая.
* * *
Верность не порок, а всего лишь пролог большой любви.
* * *
От измены до любви – километры.
* * *
Ярче солнца звёзды после первых слёз.
* * *
Не превратится боль в гранит.
* * *
Где много сил, – там так терпенья мало.
* * *
Отягощает – плоть, всем злом в одном лице.
* * *
Дела бегут бесперерывным кроссом.
Пока не труп – за временем беги.
* * *
Года уходят, им не хочется вернуться.
Они кучкуются и нам дают понять,
как мы не ценим их, как наши жизни рвутся,
лишь потому, что мы всегда стремимся вспять.
* * *
Клок воспоминаний, превращённый в клон,
манит и обманет, как обычный сон.
* * *
Если даже во сне люди не спят,
значит, слушает ночь их тишину.
* * *
Создай мечты, где оживут мои цветы.
* * *
Мечта не испарится, ведь она не дождь, не птица.
* * *
Живи всё дольше и помни больше только о любви.
Цитаты Сергея Губерначука из сборника текстов песен «Озеро моей мечты»:
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015302
Больше цитат, афоризмов, высказываний Сергея Губерначука на сайтах:
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015158
https://ru.wikiquote.org/wiki/Сергей_Григорьевич_Губерначук
https://ru.citaty.net/avtory/gubernachuk-sergei-grigorevich/
https://www.inpearls.ru/pearls/search?keyword=Сергей+Губерначук
https://www.youtube.com/watch?v=w7WTS4v1JrY
https://www.youtube.com/watch?v=gWFJnvG_aVo
Контекст : «Озеро моей мечты»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію