Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.13
23:01
Погожа розкрилена днина
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
(хоч завтра вже дощик, либонь).
Листок, що струсила калина,
упав до розкритих долонь.
Тихенько потріскують дрова,
і тіні повзуть на намет...
Де мудрість життя і основа,
2026.09.13
22:17
при цім гармидері сучаснім
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
у марші цім іноваційнім
котрийсь-іще шукає щастя
і сенс чуттів
і власну цінність
чого би ні
усім дозвільно
є інтернет
2026.09.13
19:43
Вже вечір жде, як бузьок, на одній нозі.
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
На берег місяця втікають хвилі зір.
В багатті листя клен палає молодий.
Вдягає швидко сутінь все у холоди.
Удвох, як в давнеч, ловкі, смілі дітлахи,
Зриваєм враз , як стиглі яблука, зірки.
Ростем, як трави,
2026.09.13
19:22
Між вікон холодних людиномашин,
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
де від сірості день зачах,
мене зігріває той погляд один —
з бурштиновим теплом в очах.
Як прагнеться сильно такого тепла,
щоб воно все було й було,
щоб світлою барвою осінь текла
2026.09.13
19:01
У час луни й штукарства,
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
У літа півфінал,
У надлишку півцарства
Хиткого назагал.
Шпарини мармурові,
Стежки біля води —
Аморфні, амфотерні
Минулого сліди.
2026.09.13
17:23
Купає небо хмари кучеряві
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
у вицвілій блакиті далини,
толочить вітер посивілі трави,
на збіжжі стежки — жовті ясени.
Рожеві айстри кутають у вечір
пахучі чорнобривці, а між тим
лягають на мої холодні плечі
ажурні тіні шаликом легким.
2026.09.13
13:39
вона королівна
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
тут на гайвею
знаки дорожні
до madre до неї
ніхто не врятує
від лютого тигра
звіра смаглявого
убраного в шкіру
2026.09.13
13:29
Розвал відбудеться людини,
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
Немов граніту чи крижини.
Колись єдиний моноліт
Умить розпався в 40 літ.
Розвал свідомості, польоту
Фантазії, мов живоплоту,
Провали в пам'яті, а мова
Постала сіра, безголова.
2026.09.13
08:17
ЦИКЛ "МЕСОПОТАМІЯ" (Додаток ІІ)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
«АЛЕКСАНДР МАКЕДОНСЬКИЙ: ОСТАННІЙ ПАРАД НАПІВБОГА»
(драматичний ескіз у стилі шумеро-аккадського епосу, в трьох сценах)
2026.09.13
07:47
Спокійно земля Руська спочивала.
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
Бо ж князь її славетний Святослав
У степ далеко половців прогнав,
Їх стійбища у полі потоптали
Князі й велику здобич узяли,
Полон великий зі степів пригнали.
Тож земля Руська мирно спочивала…
Князі також вспокоєні б
2026.09.13
06:46
У природному парку в Японії
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
І верблюди, і коні, і поні є.
На японські дива
Претендує москва,
Бо у неї права на Японію.
У злиден
2026.09.13
06:31
Минають безрадісно роки,
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
Але відчуваю, бува,
Що досі надія глибока
На краще у серці жива.
Неначе від написів титли
На дулах столітніх мортир,
Нікуди донині не зникли
Мої сподівання на мир.
2026.09.12
21:46
переконай себе у тім
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
що наша зустріч недаремна
що ти цього давно хотів
що цей момент є одкровенням
мовби сезон доречний день
і карусель чим не французька
що зачаровує дітей
проз таємниче слово дзуськи
2026.09.12
21:04
Рука ще пестить Фаберже,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
Крихке й примарне береже,
В густе пірнає бланманже —
Тоді і прісно.
Немов Каафи* у Пейсах,
Чи сподік* сподівань і Птах —
Синиць, відтанулих в снігах,
2026.09.12
21:01
Понеділок. Час до школи
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
але Грицик трохи кволий.
В «Сталкера» до ночі грав,
не торкався інших справ.
Де наплічник, не згадає,
— Може, бачив хто? — питає.
Сердяться і мама, й тато:
2026.09.12
13:06
До давніх каменів я припадаю
І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чую шепіт із глибин віків.
Середньовічний замок - вхід до раю,
Але ключів немає від замків.
Я чую гул віддаленої битви,
Промови, клятви, навіжений шал,
Відлуння стародавньої молитви.
Запрошує історія на бал.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.11.26
2024.05.17
2023.04.01
2022.03.19
2022.01.12
2021.12.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Іншомовна поезія
/
Іншомовні вірші
Цитаты, афоризмы (1)
Контекст : «Озеро моей мечты»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Цитаты, афоризмы (1)
* * *
Когда у меня будут собственные ключи
от этого солнца, от этого неба,
от этого мира, от этого мира, когда?
* * *
Мир – не журнал и не эфир,
а живой огромный мир.
* * *
Шагает жизнь сквозь очередь веков,
сквозь прошлые и будущие лица,
рождая мудрецов и простаков,
влюблённым разрешив уединиться…
* * *
Чередою рушатся дни и поколения.
* * *
Не бойся, брат, в нас Бог давно влюбился.
Ведь Он – Любовь и путеводная звезда.
* * *
Как некрещённым толкать
жизнь, как жену под венец?
* * *
Спасает всех Господь, однажды… и в конце.
* * *
Кто сказал, что судьба не моя мне дарована?
* * *
Судьба никогда не льстит.
* * *
Судьба моя, тебе я благодарен вновь –
судьбе, предвосхищающей любовь.
С тобой, судьба, я не отчаиваюсь жить,
всю грусть забыть и жизнь свою любить.
Моя судьба! Судьба моя!..
* * *
Совесть. Снова душа – паперть. Снова слезам капать.
* * *
Сердцу не прикажешь нипочём, потому что сердце горячо.
* * *
Там, где любовь, сбудется всё, что иначе не сбудется.
Там, где любовь, родиной кажется каждая улица.
* * *
Без любви теряются дни.
* * *
Кто сказал, что любовь не моя мне дарована?
* * *
Любовь – не ложь, достоинство – не скверна.
* * *
Праздновать мир между мной и тобою – я величаю большою любовью.
* * *
Верность, как птица-затворница.
Спасайся. Лети – а не хочется.
Верность, как матерь кормящая, –
забота и боль настоящая.
* * *
Верность не порок, а всего лишь пролог большой любви.
* * *
От измены до любви – километры.
* * *
Ярче солнца звёзды после первых слёз.
* * *
Не превратится боль в гранит.
* * *
Где много сил, – там так терпенья мало.
* * *
Отягощает – плоть, всем злом в одном лице.
* * *
Дела бегут бесперерывным кроссом.
Пока не труп – за временем беги.
* * *
Года уходят, им не хочется вернуться.
Они кучкуются и нам дают понять,
как мы не ценим их, как наши жизни рвутся,
лишь потому, что мы всегда стремимся вспять.
* * *
Клок воспоминаний, превращённый в клон,
манит и обманет, как обычный сон.
* * *
Если даже во сне люди не спят,
значит, слушает ночь их тишину.
* * *
Создай мечты, где оживут мои цветы.
* * *
Мечта не испарится, ведь она не дождь, не птица.
* * *
Живи всё дольше и помни больше только о любви.
Когда у меня будут собственные ключи
от этого солнца, от этого неба,
от этого мира, от этого мира, когда?
* * *
Мир – не журнал и не эфир,
а живой огромный мир.
* * *
Шагает жизнь сквозь очередь веков,
сквозь прошлые и будущие лица,
рождая мудрецов и простаков,
влюблённым разрешив уединиться…
* * *
Чередою рушатся дни и поколения.
* * *
Не бойся, брат, в нас Бог давно влюбился.
Ведь Он – Любовь и путеводная звезда.
* * *
Как некрещённым толкать
жизнь, как жену под венец?
* * *
Спасает всех Господь, однажды… и в конце.
* * *
Кто сказал, что судьба не моя мне дарована?
* * *
Судьба никогда не льстит.
* * *
Судьба моя, тебе я благодарен вновь –
судьбе, предвосхищающей любовь.
С тобой, судьба, я не отчаиваюсь жить,
всю грусть забыть и жизнь свою любить.
Моя судьба! Судьба моя!..
* * *
Совесть. Снова душа – паперть. Снова слезам капать.
* * *
Сердцу не прикажешь нипочём, потому что сердце горячо.
* * *
Там, где любовь, сбудется всё, что иначе не сбудется.
Там, где любовь, родиной кажется каждая улица.
* * *
Без любви теряются дни.
* * *
Кто сказал, что любовь не моя мне дарована?
* * *
Любовь – не ложь, достоинство – не скверна.
* * *
Праздновать мир между мной и тобою – я величаю большою любовью.
* * *
Верность, как птица-затворница.
Спасайся. Лети – а не хочется.
Верность, как матерь кормящая, –
забота и боль настоящая.
* * *
Верность не порок, а всего лишь пролог большой любви.
* * *
От измены до любви – километры.
* * *
Ярче солнца звёзды после первых слёз.
* * *
Не превратится боль в гранит.
* * *
Где много сил, – там так терпенья мало.
* * *
Отягощает – плоть, всем злом в одном лице.
* * *
Дела бегут бесперерывным кроссом.
Пока не труп – за временем беги.
* * *
Года уходят, им не хочется вернуться.
Они кучкуются и нам дают понять,
как мы не ценим их, как наши жизни рвутся,
лишь потому, что мы всегда стремимся вспять.
* * *
Клок воспоминаний, превращённый в клон,
манит и обманет, как обычный сон.
* * *
Если даже во сне люди не спят,
значит, слушает ночь их тишину.
* * *
Создай мечты, где оживут мои цветы.
* * *
Мечта не испарится, ведь она не дождь, не птица.
* * *
Живи всё дольше и помни больше только о любви.
Цитаты Сергея Губерначука из сборника текстов песен «Озеро моей мечты»:
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015302
Больше цитат, афоризмов, высказываний Сергея Губерначука на сайтах:
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000015158
https://ru.wikiquote.org/wiki/Сергей_Григорьевич_Губерначук
https://ru.citaty.net/avtory/gubernachuk-sergei-grigorevich/
https://www.inpearls.ru/pearls/search?keyword=Сергей+Губерначук
https://www.youtube.com/watch?v=w7WTS4v1JrY
https://www.youtube.com/watch?v=gWFJnvG_aVo
Контекст : «Озеро моей мечты»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
