ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.05.21
11:51
СО-СУ-КУР
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
Вітаємо із створенням літературного блоку СО-СУ-КУР (Соболь-Сушко-Курдіновський)!
Блок СО-СУ-КУР -
свято культур,
група поетів,
2024.05.21
11:25
Вертить римами поет,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
Віршики ладнає.
То ронделик, то сонет -
Він війни не знає.
Знову зрада і любов,
Пристрасні сюжети...
Що там жертви, що там кров,
2024.05.21
10:58
Мрії збуваються.
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
https://m.youtube.com/watch?v=WmxjyMRUCJE&si=9IyrcA6yGrlEhr8k
2024.05.21
08:12
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
2024.05.21
07:03
Сколихнувши гілку,
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
Забриніла бджілка
І смоктати стала з квіточки нектар, –
Видно в пелюстинках
Лиш комахи спинку
Золотисто-сіру, як погаслий жар.
До нектару ласа,
Робить вихиляси
2024.05.21
04:06
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
Розколе тишу тріолет.
Нове замінить на новітнє,
Неначе блискавка у квітні.
Коли бажання заповітні
Прикрасить римами поет,
Неначе блискавка у квітні,
2024.05.21
00:02
Ні, «любов» - заслабке те слівце, як на мене.
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
Я тобою живу, а не просто люблю.
Чоловік – то чисельник, а жінка – знаменник
Апріорі ніколи не рівний нулю.
Та обов’язок цей - хоч чогось бути вартим -
Із тобою приємність, але не тягар.
Жили рвуть,
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
20:34
Прозорий метелик засинає на осонні її плеча
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
І годинник стрекоче мов бабка між стрілками очерету,
І вітер в кімнату завіявшись не втече,
Торкнеться стегна, мов підкреслить свою безпредметність.
Наче все, що було тільки слів невагомість пливка,
Наче д
2024.05.20
19:15
Підбитий у відльоті птах.
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
Як птах тужавіє в надії.
Розгін...Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
...Дивак в літах, хіба ж не ти отак
І пінишся, і рвешся у чуттєвій вирві?
Розгін... Стрибок...
Ще... Ще... І ще...
2024.05.20
13:30
Вплетись у пам'ять чорною стрічкою.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
Чи на землі нам щастя ще буде?
Січень ув очі жбурляє січкою,
але не милішим був і грудень.
Ми повизбируєм снігу перлини,
платтячко буде доні на свято,
час відрахує останні години,
їх лишається геть небагато.
2024.05.20
12:53
В моєму лобі кублиться печаль,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
Обарвлена у перегар поезій.
Сатира в гузно заганя меча,
Аж крапле кров із геть тупого леза.
А я ж чекав не вави, а "Ура!",
Щоб оплески мого вмивали писка!
Але Сушко - упир-сисун, мара,
2024.05.20
12:46
Святині зруйновані житимуть в наших серцях,
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
Неторкано-чистими лишаться розум і віра.
Лиш праведний гнів не засліплює око борця,
Лиш ненависть щира несхибно приборкує звіра.
Настала хвилина, коли не вбачається гріх
У тім, щоб у Бога просити для воро
2024.05.20
11:46
Над соколом небо безкрає,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
Під крилами - море Чорне,
Міць люту і непокорну
У погляді й ніч не сховає:
- Мій волею сповнений простір -
Безмежністю створений храм.
Свободою споєний вдосталь,
2024.05.20
10:29
Лицедій
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
Всі свої шістнадцять збІрок
написав російською наче,
а після того зробив свій вирок:
мова ця - свинособача.
Автор: Юрко Дар
2024.05.20
09:48
Запроданець – то не пусті слова,
приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...приємно часом підлість учинити!
Так обертом колує голова,
що лише б не злетіти із орбіти…
Перевертень… Які страшні слова!
Яка тонка метафора і образ…
Чи зрада – невід’ємна складова,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Уривки з надрукованого (5)
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Уривки з надрукованого (5)
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Бог наш по крихті з хаосу ночі світло і світ цей створив.
* * *
Синє небо глибше океану.
* * *
Царства земного вічний неспокій скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.
* * *
Десь існує інша паралель для бездоганних життів, наших нових життів.
* * *
Хоч ми й одні з найдосконаліших створінь,
але від Бога ми лише маленька тінь.
Його думки з осяяних небес –
мов пахощі єванґельських чудес.
* * *
Нас малює Бог.
* * *
Боже наш, усе – з Твоєї милості.
* * *
О, Боже наш, Ти віру для життя вручив.
* * *
Ніхто не знищить віри нашої – Христової – в якій душа до раю входить.
Ніхто не змінить правди старшої, що лине з Біблії, із Книги Книг.
* * *
Слово – від Бога у Бозі світить нам.
* * *
Пŏшли же нам, Боже, на кожен наш час
Покрову, Рŏздво, Паску, Трŏйцÿ і Спас.
* * *
Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас.
* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.
* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.
* * *
Той, хто родом з України, знає: пісня – то кохання.
* * *
У світі всюди – час, і всюди – таїна.
* * *
А світ сидить закутий поточними думками,
ковтаючи секунди роками і віками.
* * *
Є один суддя – всевладний час.
* * *
Як чайка летить над водою, так дні стрімголові і ночі.
* * *
Мов стріли, дні летять у ціль з оруд земних до знань небесних.
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор.
* * *
ХХІ століття промайне між зірок. ХХІ століття – двадцять перший урок.
* * *
Ми вдячні тим, хто вмер за нас, живих, і в нашій пам’яті воістину воскрес.
* * *
Де сяє Дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Бачу музику на висоті життя.
* * *
Кохання красний квіт сяйне й благословить любити цілий світ.
* * *
Любов – вершина великодніх мрій.
* * *
Кохання сховане мелодією в слові.
* * *
Кохання ладаном пахне.
* * *
В коханні стільки таємниць,
як у морі – риб, а в небі – птиць.
* * *
У коханні пройде непоміченим зло,
і покора солодкою за́вжди здається.
* * *
Без любові нікуди-нікуди не йди.
* * *
Не поспішай, не поспішай, інакше – ми не зрозуміємо любові.
* * *
Коли ти знову у журбі, лікую, виключно, любов’ю.
* * *
Нехай любов моя не та́ вже, бо більша за любов.
* * *
Кожен поцілунок – зіронька з пітьми́.
* * *
Ясно сяють зорі після перших сліз.
* * *
Аварія серця – найбільша у світі.
* * *
Навіть вітер гріє мрію у душі.
* * *
Вітер – мій художник.
* * *
Найкраще відбувається у снах.
* * *
Творчість:
Одне крило – терпіння, а друге – вічний шлях.
* * *
Самотність:
Один – то не два і не три. Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто, а поруч усі – і ніхто.
* * *
Допоможуть хіба що молитви через біль, через біль.
* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.
* * *
Розказав – загубив, промовчавши – знайшов.
* * *
Цілий світ з руїн підніме дитячий сміх, дитяча гра.
* * *
Між посмішкою й радістю – веселка.
Цитати зі збірки віршів для пісень Сергія Губерначука «Матіоловий сон».
Контекст : «Матіоловий сон»
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію