* * *
Вічно живим є все, крім то́го, що вмирає.

* * *
Золотом пишеться Боже ім’я і промовляється золотовусто.

* * *
Слава Тобі, Господи, за священні розклади.
За духовний наш багаж – хвала Тобі, Боже наш.

* * *
Живімо й думаймо про справедливий нарис, повіданий в неодноріднім Бозі.

* * *
Швидше вищу мову вчи.

* * *
Дух легкий лише любов’ю Бога.

* * *
Єдин Святий Дух – душ вічний пастух – спрямовує Розуму Рух.

* * *
Собор на свято стає свічкою, замість хрестів – огні.

* * *
За лаштунками неба за́вжди сховано рай.

* * *
Тепер про ад. Він тут, між нас, безвірих.

* * *
Не тільки ж неба, що над світом.
Є – Мисль, Яка найвищий чин.
Вона в присязі з Заповітом,
Якого склав Господь Єдин.

* * *
Малюється світ тим, хто весь перед ним.

* * *
В моїх ти руках, о світе! Хай принадиш одно́го злом,
інший – знатиме, що зробити, бо помолиться перед сном.

* * *
Господи! Дай чисту віру грішному миру.

* * *
Поквапся на сповідь. Бо в мандри Христові гріхи не попустять тебе.

* * *
На́с гріхи ведуть на Божий Суд.

* * *
В усіх обрядах світу будь святим. Не зневажай святих обрядів світу.

* * *
Моя пташина Україно, я до тебе пригорнусь чолом.

* * *
Хвилями котиться, множиться й божиться щастя народу мого.

* * *
Скажіть мені, рідні мої Українці,
я́к хочете щастя? Я дам вам причастя
з горобинової брості, щоб не ломило кості,
щоб робота йшла з душі у правші і лівші,
щоб на пісню виходив труд з одовсіх оруд.

* * *
У морі квіту, в пшениця́х ти зрієш,
як стигне світ; і в сонці – майорієш!
Несеш дітей, годуєш і ростиш –
щоб колосом ставав слабкенький книш!
Знаме́нно йдеш, закохано в піснях!
О, Українська Жінко! Шлях і Стяг!

* * *
Де б не були – цінуйте Україну! Вона є мати, школа і сім’я.

* * *
Найкраще багатство – наша пісня й земля.

* * *
До ста каратів є в сільської знаті знаття про хід цивільного життя.

* * *
Отчий Труд ті Вічні Мозолі на штурмі ча́су всіх чортів бичують.

* * *
У слові «хліб» лише півслова – Бог, а ще півслова – в крові, плоті й поті.

* * *
Не виходить легко – треба труд трудить.

* * *
Праці превірна людина до гробу.

* * *
Трудись, людино, бо ж не все – твоє.

* * *
Як щось хочеш мати – навчись цінувати й мале берегти над усе.

* * *
Як промінь попереджує зорю – так сонце понароджує проміння.

* * *
Світло – не лише світильник.

Цитати з поетичної збірки Сергія Губурначука «Усім тобі завдячую, Любове...»