Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.12
22:04
у кращому разі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
це нічого не означає
сонце сідає
запломенівши на мить
шибками
при цій пасторалі
не хочеться думати
що воно далі
2026.10.12
17:23
Наступний дубль? . .
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
Окей!
Ти кажеш, хочу революції
Ну, розумієш
Усім кортить міняти світ
Мовляв, за цим є еволюція
2026.10.12
15:28
Жовтень ступає у шовкових шатах,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
Золото сипле на плечі садів,
Літо згорнулось у хмарах крилатих –
Кутає шепіт у тінь берегів.
Світло і смуток – сестри єдині,
В серці злилися в мажорний акорд,
Тиша приходить, як сповідь людини,
2026.10.12
12:23
Я іду в елегійнім тумані
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
Повз надгробки забутих віків,
Крізь минулі епохи й обмани,
Крізь могутність запеклих замків.
У тумані мелодія чула
Озоветься із далі часів.
Прозвучить, наче флейта, минуле
Крізь граніт і Харона заплив.
2026.10.12
10:02
Пам’ятаю тебе, абрикосовий дух серед липня,
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
Як тремтіло на протязі діло натруджених рук —
Левітація літом завжди буде смерті подібна,
Ніби дощ середмістя у збурений Бург чи НЕбург…
Ну і хай! Смерть раптова і ходить щоденно за нами,
Наче місяць з-за
2026.10.12
06:18
Щуляться під вітром осокори,
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
Осінь тче із листя килими, -
То мовчиш, то знову щось говориш
Про стрімке наближення зими.
Ось вона завіє всі дороги,
Землю заховає в білий сніг, -
Тільки осокори чорноногі
Будуть чатувати сум доріг.
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Проза
Володимир Стасов. Концерт Безкоштовної музичної школи
«Творці російської музики Глинка і Даргомижський, ще у дні вашої першої юності, визнали вас своїм наступником і продовжувачем. Своєю багаторічною діяльністю ви втілили їхні очікування. Власними високими творіннями й благотворним впливом на наше сучасне музичне покоління, ви, на чолі обдарованих товаришів, забезпечили російській музичній школі таке самобутнє і народне значення, яке гучно визнане і в нас на батьківщині, і серед найвищих представників музики на Заході. Чимало ворожнечі й навіть злигоднів мусили ви пережити, укупі з нашою новою музичною школою, через упертий музичний консерватизм. Друзі й шанувальники з гіркотою бачили ваше тимчасове добровільне віддалення з ниви істинного служіння нашій батьківщині й, радісно вітаючи сьогодні ваше повернення до колишньої діяльності, палко сподіваються, що віднині ви, безсумнівно, допоможете вітчизняній музиці ступити ще далі вперед».
Цей адрес, що його вишукано розмалював згори й на берегах архітектор П. О. Григор’єв, було вкрито багатьма сотнями підписів: тут брали участь хор Безкоштовної школи, оркестр і численні шанувальники й друзі Балакірєва з середовища композиторів, музичних виконавців, літераторів, учених, адвокатів, духовних осіб тощо. Після прочитання адреса довго не змовкали оплески, від яких неначе тряслися стіни зали. Після адреса М. О. Балакірєву було піднесено кілька величезних вінків з початковими літерами його імені й розкішними стрічками, чудово вишитими різнобарвними шовками. Після 5-ї симфонії Бетговена М. О. Балакірєву піднесли багатий срібний визолочений дзбан. Перед початком «Te Deum» Берліоза піднесли ще кілька пишних вінків зі стрічками та велетенську ліру з зелені й квітів. Як диригент М. О. Балакірєв постав ще більш могутнім і поетичним митцем, аніж був раніше. З його нинішнім диригуванням може зрівнятися хіба лише диригування Ліста або Ріхарда Ваґнера, але найімовірніше воно, здається, нагадує, як диригував оркестром Берліоз. Цей великий митець високо цінував музичні й диригентські здібності М. О. Балакірєва і, від’їжджаючи з Петербурга 1867 року, подарував йому на пам’ять свою диригентську паличку. Нею нині й диригував М. О. Балакірєв.
Першодрук: «Голос. – 1882. - № 43. – 17 лютого.
Коментар Марії Блінової
Стасов періодично публікував нотатки й статті про життя і діяльність Безкоштовної музичної школи. Він знайомив публіку з програмами її концертів, давав характеристику виступів, відбивав удари, яких часто завдавала школі консервативна критика (про діяльність школи див. його статті «Три російські концерти» й «Двадцятип’ятиріччя Безкоштовної музичної школи» та коментарі до них).
Цю статтю присвячено знаменній події в житті школи та історії російської музики. Балакірєв по довгій перерві повернувся на посаду директора і керівника оркестру школи, яку він ще 1862 р. організував разом із Г. Я. Ломакіним та діяльності якої віддав багато сил і енергії. Адрес, який наводить Стасов, піднесений Балакірєву 15 лютого 1882 р., вимовно засвідчує велику, виключно плідну роботу, яку проводив Балакірєв протягом низки десятиліть на ниві композиторської, диригентської й культурно-просвітницької діяльності. Це знак глибокої вдячності великому композитору від найліпшої, передової частини російської інтелігенції.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Володимир Стасов. Концерт Безкоштовної музичної школи
Переклав Василь Білоцерківський
У понеділок, 15 лютого, у залі Дворянських зборів відбувся концерт Безкоштовної музичної школи, яка перебуває під покровительством Державця Імператора. Оркестром і хорами керував М. О. Балакірєв, який по 12-ти роках ізнову прийняв на себе звання директора Безкоштовної школи й диригента її концертів. Прийом, який публіка вчинила Балакірєву, був достеменно урочистий і пишний. У ту хвилину, коли він з’явився на естраді, до нього, через усю залу, рушила хода з парадними вінками в руках. Попереду всіх несли друкований адрес від імені публіки, Безкоштовної школи, оркестру й учнів Балакірєва, прикрашений вінком, золотими китицями й дуже художньо вишитими шовком стрічками, на яких, окрім того, золотом і сріблом було написано по рядку нот з усіх головних творів Балакірєва. Прочитав адрес М. П. Боткін. Зміст був такий:
«Творці російської музики Глинка і Даргомижський, ще у дні вашої першої юності, визнали вас своїм наступником і продовжувачем. Своєю багаторічною діяльністю ви втілили їхні очікування. Власними високими творіннями й благотворним впливом на наше сучасне музичне покоління, ви, на чолі обдарованих товаришів, забезпечили російській музичній школі таке самобутнє і народне значення, яке гучно визнане і в нас на батьківщині, і серед найвищих представників музики на Заході. Чимало ворожнечі й навіть злигоднів мусили ви пережити, укупі з нашою новою музичною школою, через упертий музичний консерватизм. Друзі й шанувальники з гіркотою бачили ваше тимчасове добровільне віддалення з ниви істинного служіння нашій батьківщині й, радісно вітаючи сьогодні ваше повернення до колишньої діяльності, палко сподіваються, що віднині ви, безсумнівно, допоможете вітчизняній музиці ступити ще далі вперед».
Цей адрес, що його вишукано розмалював згори й на берегах архітектор П. О. Григор’єв, було вкрито багатьма сотнями підписів: тут брали участь хор Безкоштовної школи, оркестр і численні шанувальники й друзі Балакірєва з середовища композиторів, музичних виконавців, літераторів, учених, адвокатів, духовних осіб тощо. Після прочитання адреса довго не змовкали оплески, від яких неначе тряслися стіни зали. Після адреса М. О. Балакірєву було піднесено кілька величезних вінків з початковими літерами його імені й розкішними стрічками, чудово вишитими різнобарвними шовками. Після 5-ї симфонії Бетговена М. О. Балакірєву піднесли багатий срібний визолочений дзбан. Перед початком «Te Deum» Берліоза піднесли ще кілька пишних вінків зі стрічками та велетенську ліру з зелені й квітів. Як диригент М. О. Балакірєв постав ще більш могутнім і поетичним митцем, аніж був раніше. З його нинішнім диригуванням може зрівнятися хіба лише диригування Ліста або Ріхарда Ваґнера, але найімовірніше воно, здається, нагадує, як диригував оркестром Берліоз. Цей великий митець високо цінував музичні й диригентські здібності М. О. Балакірєва і, від’їжджаючи з Петербурга 1867 року, подарував йому на пам’ять свою диригентську паличку. Нею нині й диригував М. О. Балакірєв.
Першодрук: «Голос. – 1882. - № 43. – 17 лютого.
Коментар Марії Блінової
Стасов періодично публікував нотатки й статті про життя і діяльність Безкоштовної музичної школи. Він знайомив публіку з програмами її концертів, давав характеристику виступів, відбивав удари, яких часто завдавала школі консервативна критика (про діяльність школи див. його статті «Три російські концерти» й «Двадцятип’ятиріччя Безкоштовної музичної школи» та коментарі до них).
Цю статтю присвячено знаменній події в житті школи та історії російської музики. Балакірєв по довгій перерві повернувся на посаду директора і керівника оркестру школи, яку він ще 1862 р. організував разом із Г. Я. Ломакіним та діяльності якої віддав багато сил і енергії. Адрес, який наводить Стасов, піднесений Балакірєву 15 лютого 1882 р., вимовно засвідчує велику, виключно плідну роботу, яку проводив Балакірєв протягом низки десятиліть на ниві композиторської, диригентської й культурно-просвітницької діяльності. Це знак глибокої вдячності великому композитору від найліпшої, передової частини російської інтелігенції.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Володимир Стасов. Слов’янський концерт п. Балакірєва "
• Перейти на сторінку •
"Володимир Стасов. Цезар Антонович Кюї (Біографічний нарис)"
• Перейти на сторінку •
"Володимир Стасов. Цезар Антонович Кюї (Біографічний нарис)"
Про публікацію
