Переклав Василь Білоцерківський

У понеділок, 15 лютого, у залі Дворянських зборів відбувся концерт Безкоштовної музичної школи, яка перебуває під покровительством Державця Імператора. Оркестром і хорами керував М. О. Балакірєв, який по 12-ти роках ізнову прийняв на себе звання директора Безкоштовної школи й диригента її концертів. Прийом, який публіка вчинила Балакірєву, був достеменно урочистий і пишний. У ту хвилину, коли він з’явився на естраді, до нього, через усю залу, рушила хода з парадними вінками в руках. Попереду всіх несли друкований адрес від імені публіки, Безкоштовної школи, оркестру й учнів Балакірєва, прикрашений вінком, золотими китицями й дуже художньо вишитими шовком стрічками, на яких, окрім того, золотом і сріблом було написано по рядку нот з усіх головних творів Балакірєва. Прочитав адрес М. П. Боткін. Зміст був такий:
«Творці російської музики Глинка і Даргомижський, ще у дні вашої першої юності, визнали вас своїм наступником і продовжувачем. Своєю багаторічною діяльністю ви втілили їхні очікування. Власними високими творіннями й благотворним впливом на наше сучасне музичне покоління, ви, на чолі обдарованих товаришів, забезпечили російській музичній школі таке самобутнє і народне значення, яке гучно визнане і в нас на батьківщині, і серед найвищих представників музики на Заході. Чимало ворожнечі й навіть злигоднів мусили ви пережити, укупі з нашою новою музичною школою, через упертий музичний консерватизм. Друзі й шанувальники з гіркотою бачили ваше тимчасове добровільне віддалення з ниви істинного служіння нашій батьківщині й, радісно вітаючи сьогодні ваше повернення до колишньої діяльності, палко сподіваються, що віднині ви, безсумнівно, допоможете вітчизняній музиці ступити ще далі вперед».
Цей адрес, що його вишукано розмалював згори й на берегах архітектор П. О. Григор’єв, було вкрито багатьма сотнями підписів: тут брали участь хор Безкоштовної школи, оркестр і численні шанувальники й друзі Балакірєва з середовища композиторів, музичних виконавців, літераторів, учених, адвокатів, духовних осіб тощо. Після прочитання адреса довго не змовкали оплески, від яких неначе тряслися стіни зали. Після адреса М. О. Балакірєву було піднесено кілька величезних вінків з початковими літерами його імені й розкішними стрічками, чудово вишитими різнобарвними шовками. Після 5-ї симфонії Бетговена М. О. Балакірєву піднесли багатий срібний визолочений дзбан. Перед початком «Te Deum» Берліоза піднесли ще кілька пишних вінків зі стрічками та велетенську ліру з зелені й квітів. Як диригент М. О. Балакірєв постав ще більш могутнім і поетичним митцем, аніж був раніше. З його нинішнім диригуванням може зрівнятися хіба лише диригування Ліста або Ріхарда Ваґнера, але найімовірніше воно, здається, нагадує, як диригував оркестром Берліоз. Цей великий митець високо цінував музичні й диригентські здібності М. О. Балакірєва і, від’їжджаючи з Петербурга 1867 року, подарував йому на пам’ять свою диригентську паличку. Нею нині й диригував М. О. Балакірєв.

Першодрук: «Голос. – 1882. - № 43. – 17 лютого.

Коментар Марії Блінової
Стасов періодично публікував нотатки й статті про життя і діяльність Безкоштовної музичної школи. Він знайомив публіку з програмами її концертів, давав характеристику виступів, відбивав удари, яких часто завдавала школі консервативна критика (про діяльність школи див. його статті «Три російські концерти» й «Двадцятип’ятиріччя Безкоштовної музичної школи» та коментарі до них).
Цю статтю присвячено знаменній події в житті школи та історії російської музики. Балакірєв по довгій перерві повернувся на посаду директора і керівника оркестру школи, яку він ще 1862 р. організував разом із Г. Я. Ломакіним та діяльності якої віддав багато сил і енергії. Адрес, який наводить Стасов, піднесений Балакірєву 15 лютого 1882 р., вимовно засвідчує велику, виключно плідну роботу, яку проводив Балакірєв протягом низки десятиліть на ниві композиторської, диригентської й культурно-просвітницької діяльності. Це знак глибокої вдячності великому композитору від найліпшої, передової частини російської інтелігенції.