21.01.22 О Королевстве Норвегия…

21 января в Норвегии празднуют День рождения принцессы Ингрид Александры Её Королевское Высочество Ингрид Александра, принцесса Норвегии — старшая дочь наследного принца Норвегии Хокона и его супруги Метте-Марит, внучка короля Харальда V.

Зная о Норвегии, не только из официальных источников, а сама там проездом, находясь в Швеции побывала 10 лет назад … Восхищена удивительной северной природой этих стран . Границы между ними нет.
Решила узнать больше информации о Норвегии.
Кратко излагаю, что узнала:


Короле́вство Норве́гия — государство в Северной Европе, располагающееся в западной части Скандинавского полуострова и на огромном количестве прилегающих мелких островов, а также архипелаге Шпицберген (Свальбард), островах Ян-Майен и Медвежий в Северном Ледовитом океане.

Заморской территорией Норвегии является остров Буве в южной части Атлантического океана.
Форма правления — конституционная монархия, форма государственного устройства — унитарная. Король — Харальд V, премьер-министр — Йонас Гар Стёре. Норвегия подразделяется на 11 фюльке (губерний), которые в свою очередь делятся на 356 муниципалитетов.

Столица Норвегии и резиденция правительства — Осло.

Норвегия — многонациональное государство с широким этнокультурным, религиозным, расовым и национальным многообразием


Название страны происходит от древнескандинавского Norreweg — «северный путь», которое первоначально относилось к прибрежному морскому пути, по которому норманны выходили в северные моря. Впоследствии этим названием стали обозначать западное побережье Скандинавского полуострова вдоль морского пути, а затем и возникшее здесь государство. Страна имеет два названия, на обеих версиях норвежского языка — Norge на букмоле и Noreg на нюношке.

Материковая часть Норвегии расположена между 57° и 72°северной широты и 4° и 31° восточной долготы и простирается на 1770 км. Её территория тянется узкой полосой (самая широкая часть — менее 420 км) вдоль северо-западного побережья Скандинавского полуострова и включает в себя все острова, островки и скалы, находящиеся в её территориальных водах.

С востока и юго-востока Норвегия граничит со Швецией (на протяжении 1630 км), Финляндией (736 км) и Россией (196 км). С северо-запада её омывает Норвежское море, с северо-востока — Баренцево море, а с юга — Северное море. Протяжённость береговой линии составляет 25 148 км.
Вся страна чрезвычайно гориста; она образует огромное нагорье, состоящее из гнейса, гранита и других образований архейского и палеозойского периодов; в восточной части она изрезана большими долинами, а в западной и северной — глубоко вдающимися в сушу морскими фьордами. Во многих местах горы имеют округлую форму, и пейзаж носит по преимуществу вид большого волнообразного плато, на котором долины и заливы кажутся лишь совершенно незначительными трещинами.
Самая северная местность Норвегии называется Финнмарк , восточная часть которой, граничащая с Россией, не представляет никаких значительных возвышенностей и наполнена лишь закруглёнными холмами и нагорьем; омывается бурными волнами Северного Ледовитого океана. Внутри же страны орошаемые крупными реками (в особенности Таной) долины, покрываясь летом богатой растительностью, производят впечатление более южных стран, но по причине долгой и суровой зимы большого значения для земледелия не имеют.
Горы Нордкапа
К западу от Нордкапа горы принимают почти совершенно плоский вид, и на высоте 200—400 м спускаются почти отвесно к морю. Здесь также имеются значительные реки и прежде всего широкая р. Альта , подобно р. Тана, известная уже целые столетия своей замечательной ловлей лососей. На берегах этой реки лежит плодородная местность, носящая то же название, с прекрасными лесами и хорошо обработанными полями; это самая северная точка, где выращивают рожь. В то время как восточная часть Финнмарка со своими крупными фьордами (Тана, Лаксе, Порсангер и Варангер, или Варяжский) вовсе не защищена со стороны моря какими-нибудь островами, от Нордкапа начинается целый ряд островов, прикрывающих берега Норвегии со стороны моря и представляющих характерную для Норвегии черту в орографическом отношении. Ближе всего лежат более крупные острова (как Магерёй с Нордкапом и др.); далее к югу идут вперемешку большие и мелкие острова.
С Лингена начинается так называемая «северная страна» Норланд. Горы здесь имеют высоту в основном 1000—1800 м; их высочайшая вершина Сулитьельма ( 1880 м) находится на шведской границе, с большим ледником.
Ледник Свартисен
Ближе к берегу лежит большой ледник Свартисен . Только западный склон горы принадлежит Норвегии, остальная же часть, по ту сторону высочайшего горного хребта, шведская. От внутренних углов морских заливов граница королевства проходит местами всего в 20—30 км, а в одном месте — даже в 15 км. Важнейшими фьордами на этом берегу являются Бальс (ниже Лингена), Маланген, Офотен, Сальтен, Рана и Вефсен. Перед материком расположены многочисленные и в основном крупные гористые острова; севернее других лежит большая группа островов Вестеролен, из которых группа островов Лофотен далеко выходит в море.
Ниже Вефсенфьорда полоса твёрдой земли становится шире, горы ниже и широкая долина Наумудаль (проходящая по которой р. Намсен впадает в Намсенфьорд) представляет собой переход к равнинам; за ней расходятся в широкий, прекрасный бассейн Трондхеймсфьорда. Здесь лежат плодородные и хорошо обработанные местности .
Затем уже южнее Трондхеймсфьорда идут Стангвиксфьорд и Сундальсфьорд с замечательно величественным видом и окружённый прелестной альпийской местностью Ромсдальсфьорд, самый внутренний отрог которого принимает в себя воды реки Рёумы , протекающей через суровую и дикую Ромсдальскую долину .
Затем идёт сложная система фьордов местности Сюннмёре, окружённой горами, прибрежья и острова здесь отличаются диким характером. К югу лежит Нордфьорд, отделённый длинным горным хребтом, который оканчивается мысом Стат . Отдельные боковые заливы этого фьорда отличаются особенной дикостью, в то время как Фёрдефьорд и Дальсфьорд в южной части Сюндфьорда менее величественны и дики.
Затем идёт большой Согнефьорд, получивший своё имя от прилежащей к нему местности Согн. Внутри этой местности, на пространстве около 15 000 км², находятся высочайшие и самые дикие горные массивы Норвегии, которым дано название Исполиновый Край
В западной части Исполинового Края возвышается группа Блудных детей , достигающая 2000—2400 м в высоту. Со стороны Согнефьорда в это царство гор врезается несколько долин, и прежде всех Ордал — чрезвычайно дикая, скалистая долина.
Западнее, между Согном, Сюндфьордом и Нордфьордом лежит ледник длиной 90 км и шириной 80 км. Эта занимающая около 1600 км² снежная область называется Юстедальсбреен .Эти ледники наполняют собой долины Согна, Нордфьорда и Сондфьорда.

К югу от Ютунхеймена идёт внутреннее горное плато с многочисленными поднимающимися над ним высокими вершинами, под названием Филлефиелль. Сам Согнефьорд разделяется на несколько меньших заливов, из которых особенно Нерёфьорд , Фьерландсфьорд и Листерфьорд отличаются величественностью окружающей природы.

На юг от Согнефьорда лежит широкая горная страна, внутренняя часть которой состоит из плодородной местности Фосс, а берег с юга омывается водами Хардангер-фьорда. Места, лежащие по берегу этого фьорда, называются Хардангера. Внутри этой страны лежит большая плоская возвышенность, носящая название Хардангервидда, ограниченная с севера глетчером Хардангеръёкуль и высокими стенообразными скалами Халлингскарвена
В западной части Хардангер-фьорда, на плоской сверху возвышенности одного полуострова, с трёх сторон окружённого Хардангер-фьордом и его рукавами Серфьордом и Аакрефьордом, лежит глетчер Фольгефон, представляя величественное зрелище со стороны моря.
После Бёмлофьорда местность меняется совершенно. Ряд островов прерывается и морские волны с полной силой несутся на незащищённое побережье Йэрена .
К востоку снова начинается ряд защищающих сушу островов. Называются эти плато Heier . Постепенно этот ряд плоских возвышенностей переходит в разорванные горы Телемарка , образующие как бы спутанный горный узел, в котором изолированным конусом поднимается гора Гёуста. Между горами тянутся в разных направлениях большие долины, наполненные реками, речками и озёрами. Мона , одна из этих рек, образует в своём течении большой водопад Рьюкан.

За Телемарком идут одна за другой пять больших главных долин, которые все свои воды направляют в Ослофьорд, окружённый низкими и плодородными местностями.

Первой, начиная с запада, идёт Нумедаль , река которого Логен берёт начало в небольшом озере на Хардангервидде; затем Халлингдаль , также начинающийся на этой плоской возвышенности, и Вальдрес с вытекающей из Филлефьельда р. Бэгна; дальше идёт Гудбраннсдален и составляющий границу со Швецией Эстердален , оба выходящее из Доврефьелля.

Эти восточные долины, природа которых совершенно отлична от западных, носят общее название «восточной горной» Норвегии , а вместе с западными местностями вплоть до Линдеснеса , составляют так называемую «южно-горную» Норвегию.

Это разделение страны основано на естественных условиях ландшафта, подобное дробление страны на части чрезвычайно высокими и малодоступными горными массами обусловливает большое разнообразие в характере и обычаях населения.

В южной горной Норвегии реки, из которых самая большая Гломма в Эстердаленe, имеют значительную длину и образуют часто большие озёра... , Самое большое из всех озёр Норвегии Мьёса, которое принимает в себя воды выходящей из Гудбраннсдалена реки Логен и в свою очередь через Ворма отдаёт их Гломме: оно при длине в 117 км занимает площадь всего в 364 км². Берега его отчасти низки и плодородны, в особенности юго-восточный берег, на котором широко раскинулась равнина Хедемаркена . Эти реки образуют многочисленные водопады, например, на реке Гломма — водопад Сарпсфоссен в 20 м высоты; в Телемарке же и в западных местностях нередки водопады в 150—190 м (
Веттисфоссен в Согне, Вёрингсфоссен и Рингедалсфоссен в Хардангере).
Численность населения Норвегии — 5 265 158 человек , это одна из наименее населённых стран Европы. Свыше 1⁄5 населения сосредоточено на юге Норвегии, на узкой прибрежной полосе вокруг Осло-фьорда (1⁄2) и Тронхеймс-фьорда. Более 80 % населения сосредоточено в Южной, Западной и Восточной Норвегии, причём в последней — почти половина. Городское население — 78 %, в том числе свыше 1⁄5 — в столичной агломерации. Под городской местностью понимаются такие поселения, которые имеют население более 200 человек и состоят из домов, удалённых друг от друга на расстояние, не превышающее 50 метров. В районе Осло-фьорда сосредоточена примерно треть населения страны. Другие крупные города — Берген, Тронхейм, Ставангер, Кристиансанн, Фредрикстад, Тромсё и Драммен.
По состоянию на 2020 год, 75,2 % населения Норвегии составляли этнические норвежцы, 24,8 % — иммигранты и их потомки .Среди иностранцев 40 % составляли переселенцы из Европы (больше всего поляки, литовцы, албанцы), Северной Америки и Австралии. Остальные 60 % — из Азии и Африки (сомалийцы, арабы, пакистанцы, вьетнамцы, филиппинцы, шри-ланкийцы). Также в Норвегии проживают саамы (около 40 тысяч человек, точные подсчёты затруднены, квены (норвежские финны) и цыгане.
Официальный язык — норвежский. В ряде коммун Тромса и Финнмарка равный с ним статус имеет саамский.. Классический литературный норвежский язык — букмол (норв. bokmål — «книжный язык»), или риксмол (норв. riksmål — «государственный язык») — сложился на базе датского языка во время господства Дании над Норвегией (1397—1814). В конце XIX века в противовес букмолу на основе сельских норвежских диалектов с примесью средневекового древненорвежского был создан новый литературный язык — ланнсмол (нюнорск landsmål — «язык страны» или «сельский язык»), или нюнорск (нюнорск nynorsk — «новонорвежский»). Ланнсмол получил формальное признание в XIX веке. Его создателем был лингвист Ивар Осен. И букмол, и нюнорск считаются равноправными литературными языками, но первый распространён гораздо больше и является основным языком приблизительно для 85—90 % жителей Норвегии. Нюнорск наиболее распространён в Вестланне, где проживают около 87 % его носителей, и он широко используется в сельских районах. В первой половине XX века официально проводилась «политика сближения» нюнорска и букмола с целью в перспективе создать «общенорвежскую» норму (самношк, норв. samnorsk), однако в 1966 году от этой политики было решено отказаться. Королевский декрет 2005 года придал квенскому языку статус языка национального меньшинства.
По оценкам на 2020 год 68,1 % населения Норвегии принадлежат к государственной церкви Норвегии (евангелическо-лютеранская); мусульмане — 3,4 %; католики — 3,1 %; другие христиане — 3,8 %; другие религии — 9,6 %; не религиозны — 15,4 %.
Норвегия подразделяется с 1 января 2020 года на 11 фюльке (губерний, областей или провинций), которые в свою очередь делятся на 356 муниципалитетов.

Фюльке объединяются в 5 основных неофициальных регионов:Нур-Норге (Северная Норвегия):Трёнделаг (Центральная Норвегия):Вестланн (Западная Норвегия):Эстланн (Восточная Норвегия):Сёрланн (Южная Норвегия):
Каждой фюльке соответствует коммуна фюльке, которая подразделяется в свою очередь на коммуны (до 1992 г. — на городские коммуны и уездные коммуны. Общее число коммун Норвегии — 422.
Король в губернии представлен губернатором. Представительные органы губерний — губернские собрания (раннее — амтстинги), избираемые населением, исполнительные органы губерний — губернские советы, состоящие из губернских советников.

Представительные органы городов — городские правления, избираемые населением, исполнительные органы городов — городские советы, состоящие из бургомистра и ратманов, каждый из которых состоит из советников .

Представительные органы коммун — коммунальные правления .

Норвегия — унитарное государство, основанное на принципах конституционной монархии и парламентской демократии. В стране действует конституция 1814 года с рядом позднейших поправок и дополнений. Король является главой государства и исполнительной власти. Королём Норвегии с 1991 года является Харальд V.

Высшим законодательным органом страны является однопалатный парламент — Стортинг. По основному закону страны Норвегия провозглашалась «свободным, независимым и неделимым государством», имеющим «монархическую, ограниченную и наследственную форму правления», причём изначально король обладал очень широкими полномочиями, которые постепенно уменьшались вместе с реформами конституции.
Высшая законодательная власть в стране принадлежит парламенту — Стортингу, состоящему из 169 депутатов. Помимо основного парламента, существует и Саметинг — высший орган народности саамов, в который также проводятся выборы.
Исполнительная власть в стране принадлежит Правительству. Глава Правительства — премьер-министр, которым становится лидер победившей на выборах в парламент партии. С 2019 года правительственную коалицию формируют Консервативная партия, Партия прогресса, Либеральная партия и Христианская народная партия, пост премьер-министра занимает лидер консерваторов Эрна Сульберг.
Норвегия дважды сама была хозяйкой зимних Олимпийских игр. В 1952 году Олимпиада прошла в Осло, а в 1994 году — в Лиллехаммере.
Больше всего медалей норвежцы завоевали в соревнованиях по лыжным гонкам и конькобежному спорту.
Норвежский шахматист Магнус Карлсен с 2013 года является чемпионом мира и имеет высший в истории рейтинг Эло.
Археологические раскопки на территории страны позволяют судить о древнем происхождении норвежской музыки. Существует множество народных инструментов — различные разновидности скрипок, арф и флейт. Этническая музыка Норвегии крайне разнообразна. В частности, она включает лирико-эпические мотивы, создававшиеся во времена викингов.
В конце XVIII века приобретает известность семейство органистов-композиторов Линнеманов («норвежские Бахи»). Основоположниками национальной музыкальной школы часто называют Хальфдана Хьерульфа, создателя норвежского романса; Уле Булля, композитора-импровизатора и виртуозного скрипача; Рикарда Нурдрока, пропагандиста национальной музыки, автора национального гимна. Наиболее значительным норвежским композитором можно назвать Эдварда Грига, заложившего основные традиции норвежского романтизма. Кроме того, заметный вклад в развитие норвежской музыки внесли Кристиан Синдинг, официально названный «крупнейшим национальным композитором после Грига»; Ф. Вален (ученик Арнольда Шёнберга), применявший в своём творчестве принципы додекафонии; Альф Хурум, Харальд Северуд и другие. Родина композитора и исполнителя Кетиля Бьёрнстада и Акселя Кольстада.
«Певчей птичкой из Норвегии» американская пресса окрестила оперную и популярную исполнительницу Сиссель Хюрхьебё, известную преимущественно благодаря своему участию в церемониях открытия и закрытия проходивших в Норвегии Зимних Олимпийских игр 1994 года и вокализу, звучащему в кинофильме Джеймса Кэмерона «Титаник».
Наиболее значительным музыкантом в норвежском джазе можно назвать саксофониста Яна Гарбарека, работающего в огромном стилистическом диапазоне: фри-джаз, этно-джаз, симфоническая музыка.

Рой Хан, владелец уникального бархатного голоса и бывший вокалист пауэр-металлической группы Kamelot, также родом из Норвегии. В 2014 году внимание музыкальных критиков привлекла юная исполнительница джазовых композиций Анджелина Джордан.

Среди музыкальных групп, совмещающих несколько стилей, можно выделить Katzenjammer.

Норвегия трижды побеждала на конкурсе «Евровидение» (1985, 1995, 2009 годов).

Норвежская литература ведёт свою богатую историю ещё от древнеисландских саг, создававшихся переселенцами из Норвегии. Однако после заключения унии с Данией письменный норвежский язык постепенно замещался датским, и до начала XX века норвежские писатели создавали свои произведения на языке, практически неотличимом от датского. Возрождению норвежского литературного языка в немалой мере способствовал Генрик Вергеланн. Его работы оказали влияние на великих писателей второй половины XIX века — Генрика Ибсена и Бьёрнстьерне Бьёрнсона.

В конце XIX века начинают заявлять о себе норвежские модернисты. Выдающимся представителями модернизма стали Кнут Гамсун и Сигбьёрн Обстфеллер. Наибольшего расцвета модернизм достиг в 1960-е годы. Издающийся при Университете Осло студенческий журнал «Профиль» , собрал вокруг себя группу молодых авторов, которые экспериментировали с разными литературными формами. Многие из них впоследствии внесли выдающийся вклад в норвежскую литературу: Даг Сульстад[no], Тур Обрестад, Эльдрид Лунден и другие. Ярким представителем модернизма является и драматург Юн Фоссе.

Среди выдающихся норвежских писателей XX века можно отметить также Юхана Боргена и Акселя Сандемусе. В наступившем тысячелетии весьма популярны Ларс Соби Кристенсен, Николай Фробениус и Эрленд Лу.

Трое из норвежских писателей получили Нобелевскую премию по литературе: Бьёрнстьерне Бьёрнсон в 1903 году, Кнут Гамсун в 1920 году и Сигрид Унсет в 1928 году.

Норвегия прославилась также своей детской литературой. В 1874 году Петер Асбьёрнсен и Йорген Му выпустили на основе собранного и обработанного ими норвежского фольклора сборник народных сказок «Norske Folkeeventyr», снискав себе славу «норвежских братьев Гримм». Огромную популярность во всём мире получили современные детские писатели — Анне-Катарина Вестли и восходящая звезда норвежской детской литературы Мария Парр

Знаменитые путешественники
Норвегия прославлена своими многочисленными путешественниками. Известнейшими из них, внёсшими наибольший вклад в географическую и другие науки являются:

Эрик Рыжий (950—1003) — мореплаватель и первооткрыватель, основавший первое поселение в Гренландии. Прозвище «рыжий» получил за цвет волос и бороды. Отец Лейфа и Торвальда Эрикссонов, первооткрывателей Америки;
Фритьоф Нансен (1861—1930) — полярный исследователь, учёный-зоолог, основатель новой науки — физической океанографии, политический деятель, лауреат Нобелевской премии мира за 1922 год;
Руаль Амундсен (1872—1928) — полярный путешественник и исследователь. Первый человек, достигший Южного полюса (14 декабря 1911 года). Первый исследователь, совершивший морской переход и Северо-восточным (вдоль берегов Сибири), и Северо-западным морским путём (по проливам Канадского архипелага). Погиб в 1928 году во время поисков экспедиции Умберто Нобиле;
Тур Хейердал (1914—2002) — один из наиболее известных путешественников XX в, совершил ряд экспедиций на судах, построенных по технологиям древнего мира. Первой крупной экспедицией Хейердала стало плавание на плоту «Кон-Тики». Следующим достижением норвежца стали экспедиции на папирусных лодках «Ра» и «Ра-II». Успех «Ра-II» был расценён как свидетельство того, что ещё в доисторические времена египетские мореплаватели могли совершать путешествия в Новый Свет. В обеих экспедициях принимал участие телеведущий и путешественник Юрий Сенкевич. Помимо указанных проектов, Тур вместе с единомышленниками проводил исследования на о. Пасхи, Мальдивских и Канарских островах и других регионах мира. Его исследования внесли существенный вклад в историю, этнографию и другие науки.
Ларс Монсен (род. 21 апреля 1963, Осло) — норвежский путешественник и журналист, известный всему миру своими грандиозными экспедициям в дикую природу. У него за плечами покорение Аляски, Клондайка и Скандинавии..
Перевела на украинский язык 21.01.22

21.01.22 Про Королівство Норвегія…
21 січня в Норвегії святкують День народження принцеси Інгрід Олександри Її Королівська Високість Інгрід Олександра, принцеса Норвегії - старша донька наслідного принца Норвегії Хокона та його дружини Метте-Маріт, онука короля Харальда V.

Знаючи про Норвегію, не лише з офіційних джерел, а сама там проїздом, перебуваючи у Швеції, побувала 10 років тому... Захоплена дивовижною північною природою цих країн. Кордону між ними немає.
Вирішила дізнатися більше про Норвегію.
Коротко викладаю, що дізналася:
Королівство Норвегія - держава в Північній Європі, розташована в західній частині Скандинавського півострова і на величезній кількості прилеглих дрібних островів, а також архіпелазі Шпіцберген (Свальбард), островах Ян-Майєн і Ведмежий в Північному Льодовитому океані.
Заморською територією Норвегії є острів Буве у південній частині Атлантичного океану.
Форма правління - конституційна монархія, форма державного устрою - унітарна. Король - Харальд V, прем'єр-міністр - Йонас Гар Стере. Норвегія підрозділяється на 11 фюльке (губерній), які у свою чергу поділяються на 356 муніципалітетів.
Столиця Норвегії та резиденція уряду – Осло.
Норвегія - багатонаціональна держава з широким етнокультурним, релігійним, расовим та національним різноманіттям

Назва країни походить від давньоскандинавського Norreweg — «північний шлях», яке спочатку належало до прибережного морського шляху, яким нормани виходили в північні моря.Згодом цією назвою стали позначати західне узбережжя Скандинавського півострова вздовж морського шляху, а потім і держава, що виникла тут. Країна має дві назви, на обох версіях норвезької мови – Norge на букмолі та Noreg на нюні.
Материкова частина Норвегії розташована між 57 ° і 72 ° північної широти і 4 ° і 31 ° східної довготи і простягається на 1770 км. Її територія тягнеться вузькою смугою (найширша частина - менше 420 км) вздовж північно-західного узбережжя Скандинавського півострова і включає всі острови, острівці і скелі, що знаходяться в її територіальних водах.
Зі сходу та південного сходу Норвегія межує зі Швецією (протягом 1630 км), Фінляндією (736 км) та Росією (196 км). З північного заходу її омиває Норвезьке море, з північного сходу — Баренцеве море, з півдня — Північне море. Протяжність берегової лінії становить 25148 км.
Вся країна надзвичайно гориста; вона утворює величезне нагір'я, що складається з гнейсу, граніту та інших утворень архейського та палеозойського періодів; у східній частині вона порізана великими долинами, а в західній і північній — морськими фіордами, що глибоко вдаються в сушу. У багатьох місцях гори мають округлу форму, і пейзаж має переважно великий хвилеподібний плато, на якому долини і затоки здаються лише зовсім незначними тріщинами.
Найпівнічніша місцевість Норвегії називається Фіннмарк, східна частина якої, що межує з Росією, не представляє жодних значних височин і наповнена лише закругленими пагорбами та нагір'ям; омивається бурхливими хвилями Північного Льодовитого океану.Усередині країни зрошувані великими річками (особливо Таной) долини, покриваючись влітку багатою рослинністю, справляють враження південніших країн, але внаслідок тривалої і суворої зими великого значення для землеробства немає.
Гори Нордкапа
На захід від Нордкапа гори набувають майже зовсім плоского вигляду, і на висоті 200-400 м спускаються майже прямовисно до моря. Тут також є значні річки і насамперед широка річка. Альта, подібно до р. Тана, відома вже цілі століття своїм чудовим ловом лососів. На берегах цієї річки лежить родюча місцевість, що носить ту саму назву, з прекрасними лісами та добре обробленими полями; це найпівнічніша точка, де вирощують жито. У той час як східна частина Фіннмарка зі своїми великими фіордами (Тана, Лаксе, Порсангер і Варангер, або Варязький) зовсім не захищена з боку моря якими-небудь островами, від Нордкапа починається цілий ряд островів, що прикривають береги Норвегії з боку моря і представляють характерну для Норвегії межу в орографічному відношенні. Найближче лежать більші острови (як Магерою з Нордкапом та ін.); далі на південь йдуть упереміш великі і дрібні острови.
З Лінгена починається так звана північна країна Норланд. Гори тут мають висоту переважно 1000—1800 м; їх найвища вершина Султьєльма (1880 м) знаходиться на шведському кордоні, з великим льодовиком.
Ближче до берега лежить великий льодовик Свартісен. Тільки західний схил гори належить Норвегії, решта ж, по той бік найвищого гірського хребта, шведська. Від внутрішніх кутів морських заток кордон королівства проходить місцями всього в 20-30 км, а в одному місці - навіть в 15 км. Найважливішими фіордами на цьому березі є Бальс (нижче Лінгена), Маланген, Офотен, Сальтен, Рана та Вефсен. Перед материком розташовані численні та переважно великі гористі острова; на північ від інших лежить велика група островів Вестеролен, з яких група островів Лофотен далеко виходить у море.
Нижче Вефсенфіорда смуга твердої землі стає ширшою, гори нижче і широка долина Наумудаль (що проходить по якій р. Намсен впадає в Намсенфіорд) являє собою перехід до рівнин; за нею розходяться в широкий, прекрасний басейн Трондхеймсфіорду. Тут лежать родючі та добре оброблені місцевості.
Потім вже на південь від Трондхеймсфіорда йдуть Стангвіксфіорд і Сундальсфіорд з чудово величним виглядом і оточений чарівною альпійською місцевістю Ромсдальсфіорд, самий внутрішній відріг якого приймає в собі води річки Реуми, що протікає через сувору і дику Роум.
Потім йде складна система фіордів місцевості Сюннмере, оточеної горами, прибережжя та острови тут відрізняються диким характером. На південь лежить Нордфіорд, відокремлений довгим гірським хребтом, який закінчується мисом Стат. Окремі бічні затоки цього фіорду відрізняються особливою дикістю, тоді як Фердефьорд і Дальсфьорд у південній частині Сюндфьорда менш величні та дикі.Потім йде великий Согнефіорд, який отримав своє ім'я від прилеглої до нього місцевості Согн. Всередині цієї місцевості, на просторі близько 15 000 км², знаходяться найвищі та найдикіші гірські масиви Норвегії, яким дано назву Великий Край.
У західній частині Ісполінового Краю височить група Блудних дітей, що досягає 2000-2400 м у висоту. З боку Согнефіорда в це царство гір врізається кілька долин, і перш за все Ордал - надзвичайно дика, скеляста долина.
Західніше, між Согном, Сюндфіордом і Нордфіордом лежить льодовик завдовжки 90 км і шириною 80 км. Ця льодовики наповнюють собою долини Согна, Нордфьорда і Сондфьорда.
На південь від Ютунхеймена йде внутрішнє гірське плато з численними високими вершинами, що піднімаються над ним, під назвою Філлефієлль. Сам Согнефьорд поділяється на кілька менших заток, з яких особливо Нерьофьорд, Ф'єрландсфьорд і Лістерфьорд відрізняються величністю навколишньої природи.
На південь від Согнефіорду лежить широка гірська країна, внутрішня частина якої складається з родючої місцевості Фосс, а берег з півдня омивається водами Хардангер-фіорду. Місця, що лежать берегом цього фіорду, називаються Хардангера. Усередині цієї країни лежить велика плоска височина, що носить назву Хардангервідда, обмежена з півночі глетчером Хардангер'єкуль та високими стіноподібними скелями Халлінгскарвена
У західній частині Хардангер-фіорду, на плоскій зверху височини одного півострова, з трьох боків оточеного Хардангер-фіордом і його рукавами Серфйордом і Аакрефіордом, лежить глетчер Фольгефон, представляючи величне видовище з боку моря.
Після Бемлофіорда місцевість змінюється зовсім. Ряд островів переривається і морські хвилі з повною силою мчать на незахищене узбережжя Йерена.
На схід знову починається ряд островів, що захищають сушу. Називаються ці плато Heier. Поступово цей ряд плоских пагорбів перетворюється на розірвані гори Телемарка , які утворюють хіба що сплутаний гірський вузол, у якому ізольованим конусом піднімається гора Геуста. Між горами тягнуться у різних напрямках великі долини, наповнені річками, річками та озерами. Мона, одна з цих річок, утворює у своєму перебігу великий водоспад Рьюкан.
За Телемарком йдуть одна за одною п'ять великих головних долин, які всі свої води спрямовують до Ослофіорду, оточеного низькими та родючими місцевостями.
Першою, починаючи із заходу, йде Нумедаль, річка якого Логен бере початок у невеликому озері на Хардангервідді; потім Халлінгдаль, що також починається на цій плоскій височині, і Вальдрес з витікаючої з Філлеф'єльда р. Бегна; далі йде Гудбраннсдален і що складає кордон зі Швецією Естердален, обидва виходить з Довреф'єлля.Ці східні долини, природа яких зовсім відмінна від західних, носять загальну назву «східної гірської» Норвегії, а разом із західними місцевостями аж до Ліндеснесу, становлять так звану «південногірську» Норвегію.
Цей поділ країни заснований на природних умовах ландшафту, подібне дроблення країни на частини надзвичайно високими та малодоступними гірськими масами зумовлює велику різноманітність у характері та звичаях населення.
У південній гірській Норвегії річки, з яких найбільша Гломма в Естердаленe, мають значну довжину і утворюють часто великі озера... Найбільше з усіх озер Норвегії Мьоса, яке приймає в себе води, що виходить з Гудбраннсдалена річки Логен і в свою чергу через Ворма віддає їх Гломме: воно при довжині 117 км займає площу всього 364 км². Береги його частково низькі і родючі, особливо південно-східний берег, у якому широко розкинулася рівнина Хедемаркена . Ці річки утворюють численні водоспади, наприклад, на річці Гломма - водоспад Сарпсфоссен за 20 м висоти; в Телемарку ж і в західних місцевостях нерідкі водоспади в 150-190 м (
Веттісфоссен у Согні, Верінгсфоссен та Рінгедалсфоссен у Хардангері).
Чисельність населення Норвегії - 5 265 158 чоловік, це одна з найменш населених країн Європи. Понад 1⁄5 населення зосереджено на півдні Норвегії, на вузькій прибережній смузі навколо Осло-фіорду (1⁄2) та Тронхеймс-фіорду. Понад 80% населення зосереджено в Південній, Західній та Східній Норвегії, причому в останній майже половина. Міське населення - 78%, у тому числі понад 1⁄5 - у столичній агломерації. Під міською місцевістю розуміються такі поселення, які мають населення понад 200 осіб і складаються з будинків, віддалених один від одного на відстань, що не перевищує 50 метрів. У районі Осло-фіорду зосереджена приблизно третина населення країни. Інші великі міста - Берген, Тронхейм, Ставангер, Крістіансан, Фредрікстад, Тромсе і Драммен.
Станом на 2020 рік, 75,2% населення Норвегії складали етнічні норвежці, 24,8% - іммігранти та їхні нащадки. Серед іноземців 40% складали переселенці з Європи (найбільше поляки, литовці, албанці), Північної Америки та Австралії. Інші 60% - з Азії та Африки (сомалійці, араби, пакистанці, в'єтнамці, філіппінці, шрі-ланкійці). Також у Норвегії проживають саами (близько 40 тисяч осіб, точні підрахунки утруднені, квени (норвезькі фіни) та цигани).
Офіційна мова – норвезька. У ряді комун Тромса і Фіннмарка рівний з ним статус має саамський.. Класичний літературний норвезька мова - букмол (норв. час панування Данії над Норвегією (1397-1814).Наприкінці XIX століття на противагу букмолу на основі сільських норвезьких діалектів з домішкою середньовічної давньонорвезької була створена нова літературна мова — ланнсмол (нюнорськ landsmål — «мова країни» або «сільська мова»), або нюнорськ (нюнорськ nynorsk — «новорвезька»). Ланнсмол отримав формальне визнання у ХІХ столітті. Його творцем був лінгвіст Івар Осен. І букмол, і нюнорськ вважаються рівноправними літературними мовами, але перший поширений набагато більше і є основною мовою приблизно 85—90 % жителів Норвегії. Нюнорськ найбільш поширений у Вестланні, де проживає близько 87 % його носіїв, і він широко використовується у сільських районах. У першій половині XX століття офіційно проводилася «політика зближення» нюнорська та букмолу з метою у перспективі створити «загальнонорвезьку» норму (самношк, норв. samnorsk), однак у 1966 році від цієї політики було вирішено відмовитися. Королівський декрет 2005 року надав квенській мові статусу мови національної меншини.
За оцінками на 2020 рік 68,1% населення Норвегії належать до державної церкви Норвегії (євангелічно-лютеранська); мусульмани - 3,4%; католики - 3,1%; інші християни - 3,8%; інші релігії - 9,6%; не релігійні - 15,4%.
Норвегія підрозділяється з 1 січня 2020 року на 11 фюльках (губерній, областей або провінцій), які діляться на 356 муніципалітетів.Фюльке об'єднуються в 5 основних неофіційних регіонів: Нор-Норге (Північна Норвегія): Тренделаг (Центральна Норвегія): Вестланн (Західна Норвегія): Естланн (Східна Норвегія): Серланн (Південна Норвегія):
Кожній фюльці відповідає комуна фюльке, яка підрозділяється своєю чергою на комуни (до 1992 р. — на міські комуни та повітові комуни. Загальна кількість комун Норвегії — 422).
Король у губернії представлений губернатором. Представницькі органи губерній - губернські збори (раніше - амтстинги), що обираються населенням, виконавчі органи губерній - губернські поради, що складаються з губернських радників.
Представницькі органи міст - міські правління, що обираються населенням, виконавчі органи міст - міські ради, що складаються з бургомістра та ратманів, кожен із яких складається з радників.
Представницькі органи комун - комунальні правління.
Норвегія - унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні діє конституція 1814 року з низкою пізніших поправок та доповнень. Король є главою держави та виконавчої влади. Королем Норвегії з 1991 року є Харальд V.
Найвищим законодавчим органом країни є однопалатний парламент — Стортінг. За основним законом країни Норвегія проголошувалась «вільною, незалежною і неподільною державою», що має «монархічну, обмежену і спадкову форму правління», причому спочатку король мав дуже широкі повноваження, які поступово зменшувалися разом з реформами конституції.
Вища законодавча влада країни належить парламенту — Стортингу, що складається з 169 депутатів. Крім основного парламенту, існує і Саметінг — вищий орган народності саамів, до якого також проводяться вибори.
Виконавча влада країни належить Уряду. Глава Уряду — прем'єр-міністр, яким стає лідер партії, яка перемогла на виборах до парламенту. З 2019 року урядову коаліцію формують Консервативна партія, Партія прогресу, Ліберальна партія та Християнська народна партія, пост прем'єр-міністра обіймає лідер консерваторів Ерна Сульберг.
Норвегія двічі сама була господаркою зимових Олімпійських ігор. У 1952 році Олімпіада пройшла в Осло, а в 1994 - в Ліллехаммері.
Найбільше медалей норвежці здобули у змаганнях з лижних перегонів та ковзанярського спорту.Норвезький шахіст Магнус Карлсен з 2013 року є чемпіоном світу та має найвищий в історії рейтинг Ело.
Археологічні розкопки біля країни дозволяють будувати висновки про стародавньому походження норвезької музики. Існує безліч народних інструментів - різні різновиди скрипок, арф та флейт. Етнічна музика Норвегії дуже різноманітна. Зокрема, вона включає лірико-епічні мотиви, що створювалися за часів вікінгів.
Наприкінці XVIII століття набуває популярності сімейство органістів-композиторів Ліннеманів («норвезькі Бахи»). Основоположниками національної музичної школи часто називають Хальфдана Х'єрульфа, творця норвезького романсу; Уле Булля, композитора-імпровізатора та віртуозного скрипаля; Рікарда Нурдрока, пропагандиста національної музики, автор національного гімну. Найбільш значним норвезьким композитором можна назвати Едварда Гріґа, який заклав основні традиції норвезького романтизму. Крім того, помітний внесок у розвиток норвезької музики зробили Крістіан Сіндінг, офіційно названий «найбільшим національним композитором після Гріг»; Ф. Вален (учень Арнольда Шенберга), який застосовував у творчості принципи додекафонії; Альф Хурум, Харальд Северуд та інші. Батьківщина композитора та виконавця Кетіля Бйорнстада та Акселя Кольстада.
«Співочою пташкою з Норвегії» американська преса охрестила оперну і популярну виконавицю Сіссель Хюрхьєбе, відому переважно завдяки своїй участі в церемоніях відкриття та закриття Зимових Олімпійських ігор 1994 року, що проходили в Норвегії, і вокалізум.Найбільш значним музикантом у норвезькому джазі можна назвати саксофоніста Яна Гарбарека, який працює у величезному стилістичному діапазоні: фрі-джаз, етно-джаз, симфонічна музика.
Рой Хан, власник унікального оксамитового голосу та колишній вокаліст пауер-металічного гурту Kamelot, також родом з Норвегії. У 2014 році увагу музичних критиків привернула юна виконавиця джазових композицій Анджеліна Джордан.
Серед музичних гуртів, що поєднують кілька стилів, можна назвати Katzenjammer.
Норвегія тричі перемагала на конкурсі Євробачення (1985, 1995, 2009 років).
Норвезька література веде свою багату історію ще від давньоісландських саг, що створювалися переселенцями з Норвегії. Однак після укладання унії з Данією письмова норвезька мова поступово заміщалася датською, і до початку XX століття норвезькі письменники створювали свої твори мовою, що практично не відрізняється від датської. Відродженню норвезької літературної мови чималою мірою сприяв Генрік Вергелан. Його роботи вплинули на великих письменників другої половини XIX століття - Генріка Ібсена і Бьорнстьєрне Бйорнсона.
Наприкінці ХІХ століття починають заявляти себе норвезькі модерністи. Визначними представниками модернізму стали Кнут Гамсун та Сігбьорн Обстфеллер. Найбільшого розквіту модернізм досяг у 1960-ті роки. Студентський журнал «Профіль», що видається при Університеті Осло, зібрав навколо себе групу молодих авторів, які експериментували з різними літературними формами. Чимало їх ми згодом зробили видатний внесок у норвезьку літературу: Даг Сульстад[no], Тур Обрестад, Ельдрид Лунден та інші. Яскравим представником модернізму є драматург Юн Фоссе.
Серед видатних норвезьких письменників XX століття можна відзначити також Юхана Боргена та Акселя Сандемусе.У тисячолітті дуже популярні Ларс Собі Крістенсен, Микола Фробеніус і Ерленд Лу.
Троє з норвезьких письменників отримали Нобелівську премію з літератури: Бьорнстьєрне Бйорнсон у 1903 році, Кнут Гамсун у 1920 році та Сігрід Унсет у 1928 році.
Норвегія уславилася також своєю дитячою літературою. В 1874 Петер Асбьорнсен і Йорген Му випустили на основі зібраного і обробленого ними норвезького фольклору збірка народних казок «Norske Folkeeventyr», здобувши собі славу «норвезьких братів Грімм». Величезну популярність у всьому світі здобули сучасні дитячі письменники — Анне-Катаріна Вестлі та зірка норвезької дитячої літератури Марія Парр.
Знамениті мандрівники
Норвегія уславлена своїми численними мандрівниками. Найвідомішими з них, які зробили найбільший внесок у географічну та інші науки є:
Ерік Рудий (950-1003) - мореплавець і першовідкривач, який заснував перше поселення в Гренландії. Прізвисько «рудий» отримав за колір волосся та бороди. Батько Лейфа та Торвальда Ерікссонів, першовідкривачів Америки;
Фрітьоф Нансен (1861-1930) - полярний дослідник, учений-зоолог, фундатор нової науки - фізичної океанографії, політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру за 1922 рік;
Руаль Амундсен (1872-1928) - полярний мандрівник та дослідник. Перша людина, що досягла Південного полюса (14 грудня 1911 року). Перший дослідник, який зробив морський перехід і Північно-східним (вздовж берегів Сибіру), і Північно-західним морським шляхом (з проток Канадського архіпелагу).Загинув 1928 року під час пошуків експедиції Умберто Нобіле;
Тур Хейєрдал (1914-2002) - один з найвідоміших мандрівників XX ст, здійснив ряд експедицій на судах, побудованих за технологіями стародавнього світу. Першою великою експедицією Хейєрдала стало плавання на плоті "Кон-Тікі". Наступним досягненням норвежця стали експедиції на папірусних човнах "Ра" та "Ра-II". Успіх «Ра-II» був розцінений як свідчення того, що ще за доісторичних часів єгипетські мореплавці могли здійснювати подорожі до Нового Світу. В обох експедиціях брав участь телеведучий та мандрівник Юрій Сенкевич. Крім зазначених проектів, Тур разом із однодумцями проводив дослідження на о. Великодні, Мальдівські та Канарські острови та інші регіони світу. Його дослідження зробили істотний внесок у історію, етнографію та інші науки.
Ларс Монсен (нар. 21 квітня 1963, Осло) - норвезький мандрівник і журналіст, відомий усьому світу своїми грандіозними експедиціями в дику природу. У нього за плечима підкорення Аляски, Клондайка та Скандинавії.
Переклала українською мовою 21.01.22