ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
2024.04.23
09:17
І слова, наче, хвилі, хвилі,
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
Гойдаються, хвилі, мов коми,
І скільки, любові, за ними,
І скільки, іще, невідомих.
І скільки, безмовних, схлипів,
У цьому, голодному, морі,
І лякає, не те, що квилить,
А те, що, не може, промовити.
2024.04.23
07:19
Хтось скаже, що банально вию вовком.
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
Для мене це є блюзом самоти.
На перехресті не простоїш довго.
А на узбіччя тяжко відійти.
Я підкотив би Принцем, наче в казці.
Та побут твій спаплюжити боюсь.
Хтось скаже – меланхолія якась це.
А як на мене, рад
2024.04.23
04:48
Віддаляється вчорашнє
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
І послаблюється шум
Од учинків безшабашних,
І від плину мрійних дум.
Тільки згадки пам'ять мучать
Повсякчасно й без пуття
Про, на жаль, скороминуче
Богом дане раз життя.
2024.04.22
21:05
Закривавлена, знищена, спалена
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
Вже не вперше й не вдруге весна.
Вона — звістка, якої чекаємо,
Але досі до нас не дійшла.
У молитвах, прокльонах "оспівана",
Хоч нема її в тому вини.
Почуттями брудними, незрілими
2024.04.22
10:25
Не блудним сином їхав в Україну
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
Із того краю, що не чужий тепер мені.
До друзів поспішав, щоб встигнути обняти,
До кладовищ, щоб до могил припасти...
...Вдивлявсь- не пізнавав знайомі видноколи,
Хоч начебто й не полишав я їх ніколи,
Та ось зненацьк
2024.04.22
08:52
Ви чули як чмихають їжаки? Ні? Дивно. Спробуйте увечері натерти пусту собачу тарілку під порогом шматочком тушкованого м’яса. Як сяде сонце – вдягніть щось балахонисте з каптуром та сядьте в кущах на ослінчику. Гарантую: на густий запах тушонки їжак
2024.04.22
08:32
Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Під ними у брижах виблискує став,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
2024.04.22
07:03
З гори, з Сіону видно все і скрізь! Дивись, запам’ятовуй, Єшаягу! Як паросток башанський нині зріс, яку він приписав собі звитягу.
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
- Я бачу – в наступ знову йде Арам; і смертю Манасія та Єфрем нам загрожують. Їм кістка в горлі – Храм! Хизуються – баг
2024.04.22
07:01
Словами не відтворюються ноти,
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
а ключ скрипковий – музи реверанс.
Приємно спілкуватися на дотик,
коли у тиші слово – дисонанс.
2024.04.22
05:47
Клекоче, булькає вода,
І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І піниться, мов юшка, –
Мигоче блякло, як слюда,
Повніюча калюжка.
Навколо неї, як вужі,
Снують струмки глибокі,
Бо для калюжі не чужі
Оці брудні потоки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Наталія Кравченко (1985) /
Проза
Ундіна
Краса їхня зваблива, очі знеструмлять, як небесні зірки, а розсипаються по плечах кучері шелестить і дзвенить чарівною музикою, як тільки людина почує музику їхньої кучері, вона впадає в непробудний сон. Так діва мститься всім чоловікам. Ундіна могла керувати погодою, насилаючи дощі. Ундіна носиться над нивами та полями, і з одного боку, наповнюючи їх вологою дають багатий урожай, а з іншого, посилаючи несвоєчасні зливи та бурі, ушкоджують жнива. Батьки гадки не мали, чому вона туди ходила. Аж раптом сусід побачивши русалку та пізнавши дівчину сусідів злякалися та побігли дізнаватися правду у сусідів при цьому сусід поширив чутки по селу.
Довго ходили дивні чутки по селу. Так всі розбиралися, що посварилися між собою. Та батьки заборонили донці ходити до річки. Поки не стався поганий випадок з людьми.
Тим часом молодий парубок виїхав в річний похід взявши з собою друзів.
І от вчора був повінь, вода убувала і прибувала, в цей час мене занесло, а я погано орієнтуюсь на місцевості і заблукав. Оглянувши все навкруги я прокинувся один без друзів. Тільки по гарному голосу я зміг вийти на берег. Поки виходив знайшов чарівну квітку та побачив струну, яка лежала біля дерева. Молодому парубку було нічого не зрозуміло, але він не здогадуючись ні про що зірвав папороть на березі річки та одразу взяв обмотав талію одним кінцем струни, а іншим кінцем обв'язав навколо дерева.
Ундіна закохалася у молодого парубка – а той у неї. Знаючи про те, що народивши дитину, вона втратить безсмертя, водна діва все одно погодилася вийти заміж за коханого. На вінчальному вівтарі молодий парубок поклявся їй у вірності: "Дихання кожного мого ранкового пробудження буде запорукою любові та вірності тобі".
Через деякий час, Ундіна відкриває коханому після шлюбної ночі таємницю свого походження: «Знай же, мій коханий, що стихії населені істотами, на вигляд майже такими ж, як ви, але тільки рідко - рідко вони показуються вам на очі, у вогні іскриться і танцюють дивовижні саламандри, у надрах землі копошаться худі, підступні гноми, у дібровах пурхають лісові жителі - ельфи, їхнє царство - повітря, а в озерах, річках, струмках живе велике плем'я водних духів...».
Ундіна продовжила: «В одному ми гірше вас. Ми і подібні нам породження інших стихій безслідно розсипаємося в порох духом і тілом і, тим часом як ви коли-небудь воскреснете для нового, більш чистого життя, ми залишимося там, де залишаються пісок, і іскра, і вітер, і хвилі... Тому - то й немає у нас душі, стихія рухає нами, нерідко вона підкорює нам, поки ми живемо, і розвіює нас, коли ми помремо... І знайти душу ми, породжені стихією, можемо, тільки злившись у потаємному таїнстві кохання з ким - небудь з вашого племені. Ну ось - тепер у мене є душа, я зобов'язана нею тобі, мій невимовно любий...».
Через рік Ундіна народила йому сина. Минали роки. Вона старіла, і чоловік почав втрачати до неї інтерес. Одного прекрасного дня водна діва застала його в обіймах іншої, молодшої за неї дівчини. Убита горем, водна діва прокляла свого чоловіка: "Ти присягнув мені своїм ранковим диханням! Так знай - поки ти не спить, воно буде при тобі, але як тільки ти заснеш, дихання покине твоє тіло і ти помреш".
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ундіна
Казка - притча
Наталія
Колись дуже давно багата сім’я віддала свою дитину бідній сім’ї, де жили моряки. З часом батьки зрозуміли, що дівчинка була дуже незадоволена всім і вона потайки ходила до річки. Дівчина мала здібності перетворюватися в водну діву. Ці водні діви виходять при світлі місяця на поверхні вод і берегів, грають на арфах, співают і водять хороводи. Одна водна діва розчісуючи золоте волосся, водна діва наспівувала чудову пісню. Почувши її, моряки, що пропливають повз, забувають про все, і гинуть, натикаючись на рифи або стають коханими у водному царстві. Водна діва схоплювала їх в обійми і разом з ними хилилася на дно озеро, річок, морів і джерело, де дарували своє кохання і де роки і століття проходили як мить.Краса їхня зваблива, очі знеструмлять, як небесні зірки, а розсипаються по плечах кучері шелестить і дзвенить чарівною музикою, як тільки людина почує музику їхньої кучері, вона впадає в непробудний сон. Так діва мститься всім чоловікам. Ундіна могла керувати погодою, насилаючи дощі. Ундіна носиться над нивами та полями, і з одного боку, наповнюючи їх вологою дають багатий урожай, а з іншого, посилаючи несвоєчасні зливи та бурі, ушкоджують жнива. Батьки гадки не мали, чому вона туди ходила. Аж раптом сусід побачивши русалку та пізнавши дівчину сусідів злякалися та побігли дізнаватися правду у сусідів при цьому сусід поширив чутки по селу.
Довго ходили дивні чутки по селу. Так всі розбиралися, що посварилися між собою. Та батьки заборонили донці ходити до річки. Поки не стався поганий випадок з людьми.
Тим часом молодий парубок виїхав в річний похід взявши з собою друзів.
І от вчора був повінь, вода убувала і прибувала, в цей час мене занесло, а я погано орієнтуюсь на місцевості і заблукав. Оглянувши все навкруги я прокинувся один без друзів. Тільки по гарному голосу я зміг вийти на берег. Поки виходив знайшов чарівну квітку та побачив струну, яка лежала біля дерева. Молодому парубку було нічого не зрозуміло, але він не здогадуючись ні про що зірвав папороть на березі річки та одразу взяв обмотав талію одним кінцем струни, а іншим кінцем обв'язав навколо дерева.
Ундіна закохалася у молодого парубка – а той у неї. Знаючи про те, що народивши дитину, вона втратить безсмертя, водна діва все одно погодилася вийти заміж за коханого. На вінчальному вівтарі молодий парубок поклявся їй у вірності: "Дихання кожного мого ранкового пробудження буде запорукою любові та вірності тобі".
Через деякий час, Ундіна відкриває коханому після шлюбної ночі таємницю свого походження: «Знай же, мій коханий, що стихії населені істотами, на вигляд майже такими ж, як ви, але тільки рідко - рідко вони показуються вам на очі, у вогні іскриться і танцюють дивовижні саламандри, у надрах землі копошаться худі, підступні гноми, у дібровах пурхають лісові жителі - ельфи, їхнє царство - повітря, а в озерах, річках, струмках живе велике плем'я водних духів...».
Ундіна продовжила: «В одному ми гірше вас. Ми і подібні нам породження інших стихій безслідно розсипаємося в порох духом і тілом і, тим часом як ви коли-небудь воскреснете для нового, більш чистого життя, ми залишимося там, де залишаються пісок, і іскра, і вітер, і хвилі... Тому - то й немає у нас душі, стихія рухає нами, нерідко вона підкорює нам, поки ми живемо, і розвіює нас, коли ми помремо... І знайти душу ми, породжені стихією, можемо, тільки злившись у потаємному таїнстві кохання з ким - небудь з вашого племені. Ну ось - тепер у мене є душа, я зобов'язана нею тобі, мій невимовно любий...».
Через рік Ундіна народила йому сина. Минали роки. Вона старіла, і чоловік почав втрачати до неї інтерес. Одного прекрасного дня водна діва застала його в обіймах іншої, молодшої за неї дівчини. Убита горем, водна діва прокляла свого чоловіка: "Ти присягнув мені своїм ранковим диханням! Так знай - поки ти не спить, воно буде при тобі, але як тільки ти заснеш, дихання покине твоє тіло і ти помреш".
Використання літератури:
Браття Грімм казка Ундіна: казка/Браття Грімм, 2019
Контекст :
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію