Вибір. Це не ексклюзивний чи окремий, самостійний засіб світогляду. Ти не обираєш вибір, бо ти так хочеш. Ти не маєш просто можливості не обрати його. Тому що все життя у кожної людини складається з вибору. Весь час вибираєш між добром і злом, між тим, чи іншим кроком, чи бездіяльністю, між життям і смертю, якщо вже на те пішло. Людина народжена з правом вільного вибору.
Час. А час не варто персоналізувати. Час це просто миті для вчинення вибору, кроку, дії. Часу не може бути все одно. Лише людям буває.
Виріти в провидіння, в Бога. Це не під кайфом бути і бачити світ в райдужках. Чому ти думаєш, що не можна творити, реагувати депресивно? Ти думаєш, що люди, які вірять в Бога...не відчувають ніколи болю? Чи тебе цікавить, чому Бог не забирає біль, розчарування? Забирає. Але спершу людина через біль усвідомлюється (це і в психолгії є про це). Той, хто не пропускає жаль через себе...ховається... Вразливий і глухий, і не чутливий до всього назовні. Це називається душевне задубіння.
Вірити. Це щодня усвідомлювати, як і з чого складається світ, які його правила. Це прощати, любити, бачити добро в людях, які на це з людського погляду навіть не заслуговують, якби не розуміння того, що добро є, що Бог любить і врятував у вірності всіх. Це розуміти власну гріховність, робити помилки, вибачатись, просити пробачення, каятись, прощати, вірити, що помилки не є ідентифікуючою складовою людини (бо це сатанове вчення), вірити в прощення, і наступного разу - вчинити так, як би вчинило інше Я.
Вірити в добро. Це робити добрі вчинки (означає не робити несправедливості і робити щось над). Тому що без вчинків і любові віра мертва. Так як і слова без дії - просто дзвін. Лунає, та нічого не діється.

Ніхто не казав, що це легко. Але це легше, ніж вірити в ніщо.

(2021)

Записки, нотатки, міркування.