Давно пора вже усвідомити Кремлю,
І цьому злобному, настирливому тролю.
Його потуги всі рівняються нулю
Там де народ понад усе цінує волю.

На що ж надіється та хвора голова ?
Зігнавши армію до нашого кордону.
Ані штандарт, ані гетьманська булава
Не підпиратимуть скривавлену корону.

Хотілося, чесалось – не вдалось
Йому зіграти роль «великаго мессии»,
Бо мусив ні, не він, а інший хтось –
Вмирати за «величие России».

У танк чи БМП не сяде він,
Тим паче – за штурвал гелікопте́ра.
У бункер, за бетонну товщу стін
Заліз як щур, мов у Москві в же сам Бандера.

І гавкає, і лається… Кипить
В його лихих устах брехні гірка отрута.
Росія ж – як могучий велет спить
Під ФСБшний тролінг ліліпута.