ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Весняне заклинання (контрапункт)

Подивилась ясно - заспівали скрипки,
Обняла востаннє - у моїй душі,
Ліс мовчав у смутку - в чорному акорді,
Заспівали скрипки у моїй душі.

Павло Тичина

Образ твору Одшепчи мені природо, - болі всі мої,
Смуток серця - жаль - ти вчасно
Оджени на темні води - співом солов"їв
Всю мою печаль - загасиш.

Одшепчи мені, природо,
Смуток серця - жаль,
Оджени на темні води
Всю мою печаль.

Болі всі мої
Ти вчасно
Співом солов"їв
Загасиш.

Я тебе благаю, мила, - озовися знов,
Ні, не байдужій, - кохана,
І розправ чуттєві крила - не вбивай любов,
Ласку бережи - весняну.

Я тебе благаю, мила,
Ні, не байдужій,
І розправ чуттєві крила -
Ласку бережи.

Озовися знов,
Кохана,
Не вбивай любов
Весняну.

7.05.7519 р. (Від Трипілля) (2011)

На фото - Конча Озерна під Києвом. Фото моє (Я.Ч.)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 02:24:24
Переглядів сторінки твору 336
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Виключно, персоніфікована фауна і флора
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 02:25:19 ]

Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2011-05-08 00:53:13 ] - відповісти

Поки читала, чомусь виник перед очима образ Леля.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 01:05:14 ] - відповісти

Лель - це чудово, Таню, це Вам не вуж під ковдрою.
Дякую.


Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-08 14:49:56 ] - відповісти

Одшепчи мені, природо,
Смуток серця - жаль,
Оджени на темні води
Всю мою печаль. - вважаю, що це матиме свій ефект. Чудовий твір!!!:)))



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 17:13:28 ] - відповісти

Сердечно радий, дякую, Серафимо!


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-05-08 17:45:14 ] - відповісти

Щось мені підказує, що буде і мелодія. Чи, може, вже є? :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 18:14:54 ] - відповісти

Може, колись і буде. Зараз деякі композитори кладуть мої вірші на музику, так життя складається. Треба буде їм надіслати, дякую за підказку. Натхнення Вам!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 18:30:16 ] - відповісти

Файне заклинання, Ярославе! Безсумнівно, що помічне буде - природа і відшепче, і віджене, і зніме... А кохана озоветься і вбереже. А разом - неодмінно вилікують і тіло, і душу. Файно!
ПС. Вуж - теж... елемент природи


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 18:51:12 ] - відповісти

Дай Боже, Іване, дай, Боже! Твої слова, як мовиться, та до Бога. Тут трохи я займався пошуками форми, хотілося, аби можна було вірш читати і вздовж і впоперек, як це робив геніальний Тичина, тому твір цей нелегко давався, через те приємно читати такі відгуки. Дякую щиро!
А вуж - досить симпатичний, неотруйний, а навпаки - пластично-мелодійний елемент природи! Нещодавно бачив і не одного. Але під ковдру його краще не пускати, правда? Не дочекаюсь, коли вже солов"ї защебечуть.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-08 18:33:12 ] - відповісти
Не байдужій - просто ПЕРЛ, а не слово! Гарно.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-08 18:53:56 ] - відповісти

Дякую, Патаро, радий, що щось сподобалося!))) Не байдужій і не вужій, кохана! Це вже я - під впливом Іванової пародії жартую.


Отправить
Лідія Арджуна (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-10 09:57:11 ] - відповісти

Мені сподобалось.



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-10 18:46:55 ] - відповісти

Дуже радий, дякую за відвідини.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-05-10 21:21:30 ] - відповісти




і хотів би стати птахом -
висоти боюсь

подолав би легко, змахом
відстань & нудьгу

стала би вона моєю
мрією - вживу!

та не птах я. мчить за нею
красень Чорногуз


* зі світлим пошануванням перед окриленими геніями *

* із щирими захопленими вітаннями скромно прихильного читача


С*




Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-10 23:54:18 ] - відповісти

Чорногуз не зможе сісти - Сонцю на плече,
Од такої бо він висі - крила обпече.
Він-не геній, не сягне він = так як Місяць, ма"ть.
Лиш під хмарами у небі = буде він літать.

Не хваліть мене так дуже,
Не звихнувся я ще, друже!

Бажаю світити і не гаснути і прогресувати так у римованій поезії, як у цьому коментарі і не тільки.


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-05-11 02:18:52 ] - відповісти

дякую світло, пане Ярославе.. це зовсім трохи самоіронія
я надто поважаю Вас насправді аби намагатися якось дешевити

насправді, якісь період зараз дедалі більш "білий"

якось переживемо

ще раз усі справжні шанобливі подяки


С*



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-14 00:20:58 ]

Ще раз дякую, колего! Якщо "білий" період, то значить так має бути. Так Бог веде і хай щастить на цьому шляху, але мені завжди приємно, що іноді Ви римуєте, і все більш вдало.


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2011-05-11 02:48:33 ] - відповісти

гарний вірш змістом, мелодикою, і графікою :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-14 00:21:46 ] - відповісти

Щиро вдячний, Оксаночко! До зустрічі на фестах поезії!


Отправить
Лідія Арджуна (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-11 14:42:14 ] - відповісти

Я щиро вдячна за Ваші коментарі , щодо моїх творів . Вони мені принесли безліч корисних підказок . Я старатимусь . Ще раз дякую !


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-05-14 00:23:01 ] - відповісти

Дай Боже здолати всі труднощі!