ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.10.22 17:22
Вільні козацькі дрони
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Захищають життя й кордони
Від до наших скарбів охочих.

Їм не схибити при потребі.
Наші вільні козацькі дрони
Під землею, у морі, в небі

Артур Сіренко
2025.10.22 15:49
Краплі бузкового меду
Так я пам’ятав:
Падолист-спудей
Мандрує в кам’яну Сорбонну
Битою стежкою чорних вагантів:
Замість богемської лютні
У нього в хатині-келії
Платанова дошка
(Приємно до неї тулитися –

Сергій Губерначук
2025.10.22 13:09
Голова…
Голова.
Багатокутник відображень.
Утроба релігій
і символ
якоїсь причетності.
Намалюю античну голову,
і чи я знатиму, що в ній?
було

Іван Потьомкін
2025.10.22 12:10
орфей
Ну як перекричать тисячоліття?
Яким гінцем переказать Орфею,
Що Еврідіка – тільки пам”ять?
Та перша ніч, ніч на подружнім ложі,
Ті сплетені тіла, ті губи-нерозрив,
Той скрик в нічному безгомінні,
Де слово – подув, а не смисл,-
Теж тільки пам”ять.

Віктор Кучерук
2025.10.22 09:35
* * *
Замовкло все поволі і повсюди, -
І згусла темінь оповила двір,
Немов сорочка незасмаглі груди,
Або туман глибокий шумний бір.
Посохлим листям протяги пропахлі
Тягнулися від вікон до дверей,
І десь у сінях тихнули та чахли,
Лиш прілості лишався дов

Борис Костиря
2025.10.21 22:02
Вигнанець
Наш вигнанець поїхав в далеку дорогу,
Подолавши свою вікову німоту,
Подолавши спокуту, долаючи втому
І ковтнувши цикуту прощання в саду.

У далеку Словенію привиди гнали,
Гнали люті Малюти із давніх часів.
Вони мозок згубили і пам'ять приспал

Леся Горова
2025.10.21 21:58
Імаго
Те, що в рядок упало
все важче й важче.
Там, де плелась мережка,
там діри, діри.
Ниток міцних шовкових
не стало, а чи
Висохли фарби, струни
провисли в ліри?

Сергій СергійКо
2025.10.21 21:37
Страждає небо
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не в змозі незворотнє зрозуміти –
Не здатне зараз.

Я згоден з ним, ми з небом однодумці.
У краплях з неба потопають мрії,
У рими не шикуються по струнці –

Олена Побийголод
2025.10.21 21:01
Пустомедія
Сценка із життя

(Гола сцена. Біля правої куліси стирчить прапорець для гольфу з прапором США.
Поряд – приміряється клюшкою до удару (у бік залу) Великий Американський Президент. Він у туфлях, костюмі, сорочці та краватці.
З лівої куліси виходить Верх

Тетяна Левицька
2025.10.21 19:36
Він любить
Не знаю чому? —
Здогадуюсь,
що любить пітьму
і райдугу,
старенький трамвай
на милицях,
смарагдовий рай
у китицях.

Іван Потьомкін
2025.10.21 11:40
***
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,

Віктор Кучерук
2025.10.21 06:46
* * *
Яскраве, шершаве і чисте,
Природою різьблене листя
Спадає на трави вологі
Уздовж грунтової дороги,
Яку, мов свою полонену,
Вартують лисіючі клени...
21.10.25

Микола Дудар
2025.10.21 00:08
Він - вона - вони - воно...
Підшаманив, оновив
І приліг спочити
До якоїсь там пори,
Бо хотілось жити.
Раптом стукіт у вікно…
Уяви, ритмічно:
Він - вона - вони - воно —
З вироком: довічно!

Борис Костиря
2025.10.20 22:13
Іржаве листя
Іржаве листя, як іржаві ґрати.
Іржаве листя падає униз.
Іржаве листя хоче поховати
Мене під латами брудних завіс.

Іржаве листя передчасно лине,
Як подих вічності, як лютий сплав.
Між поколіннями ніякий лірник

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь (рондо)
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
Фонтан сміявся
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Мрія-молитва
Образ твору Терпіння переповнилася чаша,
Чому ж її ти випила до дна?
Іде зима, зима стосунків наших…
Коли, не знаю, скінчиться вона.

Природа одягла хустину білу,
Од кольок морозцю здригнулась аж.
Оголеним деревам задубілим
Вітрисько – зігріваючий масаж –

Усім на спинах робить одночасно,
І плечі розмина, що їм болить…
О, як би ти, кохана, серце власне
Теплом отим зігріла хоч на мить!

Якби волосся ти помила хною,
Ввібрала сонце, мов ялина та,
Не сунулась би хмарою жахною
Стосунків наших вічна мерзлота.

13.10.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 02:41:44
Переглядів сторінки твору 246
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2025.10.22 06:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 02:42:47 ]

Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2011-11-13 19:25:32 ] - відповісти

а хто такий Усим? ))



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 19:35:29 ] - відповісти

Усим деревам... А це в розумінні, що треба "усім"? А й справді виправлю, щоб не було двочитань. Дякую, Зоряно.


Отправить
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 20:59:07 ] - відповісти

Пане Ярославе, сподобався тонкий ліризм поезії і Ваші знання психології.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 21:20:02 ] - відповісти

Дякую, пане Богдане!


Отправить
Олена Кузнєцова (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 21:25:21 ] - відповісти

"Не сунулась би хмарою жахною
Стосунків наших вічна мерзлота." - дуже поетично!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 21:34:54 ] - відповісти

О, нові люди! Як приємно, що знайшли щось для себе!
Дякую, Олено!))


Отправить
(Л.П./Л.П.) [ 2011-11-13 21:35:56 ] - відповісти
Вітаю, Ярославе! Люблю Вашу лірику! Отримала задоволення... Дуже гарно!
Зичу натхнення!

Отправить
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 21:36:09 ] - відповісти

Сподобався вірш.
Тільки "вже" чомусь різонуло.
Я б ту фразу так оформив:Природа одягла хустину білу.
Дякую.З повагою Володимир.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:19:31 ] - відповісти

Ірино, як приємно тебе задовольнити хоча б віршами! Хай тебе Пегас на крилах носить!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:22:57 ] - відповісти

О, Володимире! Так правильно мислите, так і виправив! Дякую, натхнення і всіляких гараздів!)))


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:45:45 ] - відповісти

Цікаві паралелі зими в природі і зими в людських стосунках. Сподобалося. Після прочитання - відчуття якогось світлого жалю чи суму.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-13 22:52:28 ] - відповісти

Дякую, Іване! Радий, натхнення бажаю.