ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Жовта завірюха
Образ твору Немов птахи із шелестом печальним,
Сухі листочки спурхують із віт.
Та вгору не злітають величально,
Лише униз безкрилий їх політ.

І шерехтінням дряпаючи вуха,
Листки-стрижі вже зграєю летять,
Од вітру, що гілля шарпнув, мов тать,
Гай засипає жовта завірюха.

5.11. 7519 р. (Від Трипілля) (2011)


* Фото моє, сьогодні зроблене.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-23 02:47:07
Переглядів сторінки твору 271
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 02:48:04 ]
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 18:34:38 ] - відповісти

Фонетичний ряд на недосяжному рівні)))!


Отправить
Алексий Потапов (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 18:43:11 ] - відповісти

Как-то по-умански печально.
Почему именно так?
Да потому что печально и в какой-то степени одинаково печально и уныло. То ли школа такая, то ли направление поэтизации.
Мне как читателю, скучно и, возможно, не менее, чем печально и стереотипно.
Хорошее, как мне показалось на первый взгляд, стихотворение, но уж больно унылое.
Если это так задумано, то воплощено блестяще - с максимально возможным КПД как техническим и энергетическим параметром.
Благодарствую и дописываю.

Осень, как по мне, это довольно интересная пора года. Прозрачно небо, звезды блещут (это не мои слова, но элементарно они могли быть моими), ночной небосвод, близкий из-за своей четкой выразительности настолько, что к нему хочется прикоснуться или прикурить сигарету с "шайтан-травой".


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 18:51:17 ] - відповісти

Об осени всё сказал Вяземский и Пушкин,
ну а мы тут...)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 18:53:21 ] - відповісти

Дякую, брате!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:01:58 ] - відповісти

Так, Пушкін так і написав: "Унылая пора, очей очарованье, приятна мне твоя прощальная краса". Але не все вони сказали про осінь, і ніхто про неї усе не скаже. Вистачить місця усім, що сказати.
А кожен, Олексію, говорить про осень, в міру свого таланту. Можна б і про небо і зорі, але цього разу сконцентрувався на листі, так побачив їх, як птахів, як жовту завірюху. Якщо зустрічали щось подібне у класиків, підкажіть, проаналізуємо.
В чому Ви бачите стереотипи? - тут хіба у манері висловлюватись, бо це - класичний напрям поезії,
а образи, все ж вірю, мої.
Дякую за увагу.


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 19:13:33 ] - відповісти

про "татя" взагалі супер!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:23:41 ] - відповісти

Радий, що знайшли щось для себе, мила схимнице!


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:40:58 ] - відповісти

Скільки натхнення, пане, Ярославе, приносить нам осінь.:) А безкрий їх політ - то точно.:). Лірично.


Отправить
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:42:41 ] - відповісти

дякую, пане Ярославе, потішили осінньою аквареллю...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:49:22 ] - відповісти

Спасибі, Юлю, у мене сьогодні була подвійна насолода - і писати і фотографувати. Радий бачити і натхнення бажаю.))


Отправить
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:59:24 ] - відповісти

Навзаєм, пане, Ярославе.)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 19:50:18 ] - відповісти

Дякую, Людмило, радий! Бажаю натхнення!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-11-05 20:25:13 ] - відповісти

І ми з Тобою з даху ноги звісим,-
хвостаті, пазуристі і хмільні.
Такий пейзаж! І не підЕмо звідси,
допоки Чорногуз - братан мені...)))!




Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 20:58:27 ] - відповісти

Чудово!!!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 21:04:03 ] - відповісти

Ми з тобою, брате, не лише пазуристі, хвостаті і хмільні, а ще й крилаті. Спурхнем з даху і небо засвітиться! Будьмо!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 21:07:59 ] - відповісти

Любо, дуже дякую! Особливо приємно, що нема зауважень до щойно "спеченого" вірша.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 21:32:33 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе! Тут вже сказали все - пейзаж що треба! І фотка також. І добре, що "вітру" з малої... Жартую-жартую, "братани"...


Отправить
Агата Вісті (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-05 21:37:51 ] - відповісти
"Листки-стрижі",
мов "жовта завірюха" -
осінь печальна,
але ж яка красива й "величальна".


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 21:43:20 ] - відповісти

Привіт, друже Іване! Щиро дякую, радий, що сподобалося. Натхнення тобі.))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-05 21:44:48 ] - відповісти

Спасибі, Маріє, приємно! І Вам натхнення бажаю і величальної осені у львівських парках чудових!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-23 02:48:30 ]

Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2011-11-07 08:10:50 ] - відповісти

Шикарно, друже!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-11-07 11:40:32 ] - відповісти

Дякую дуже, ВасИлю-друже!