ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.10.20 15:07
Вуальна осінь небо сумом прикривала,
І таємниць прихованих лягло чимало.
Але одна бентежить, незабутня досі,
Коли душа була оголена і боса,
Коли при зустрічі світи перевертались.
До ніг ти сипав зоряні корали.
Слова лились...Поезії прозорі роси...

Марія Дем'янюк
2025.10.20 11:48
У водограї бавились веселки:
Зелені, жовті, сині кольори,
І фіолетово всміхались, і рожево,
Фонтан сміявся, прагнув догори,
Дістати неба, хоча б на секунду,
Торкнутись хмари, обійняти сонце,
Фонтан стрибав, а сонценята в хвильках
Ясніли наче сяєво

Сергій СергійКо
2025.10.20 11:20
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Та головне – не бачив я Чугуєва!
Відвідати повинен я чому його?
Бо Репін народився тут, Ілля
– Художник видатний, чиє ім'я,
Чиї натхненні, пристрасні картини –
Чугуєва окр

С М
2025.10.20 09:31
Хто ізлякав тебе? Родилась на що, бейбі?
Обійма подвійні, чари твої, кохана
Родилась ти нащо, хіба не для гри?
Чи у екстазі, або у красі собі

Що в думках ~
Відпускай
Добре є, бейбі

Микола Дудар
2025.10.20 09:01
Передбачив я і зупинивсь…
І приліг хутесенько за ширму.
Безумовно, виділось колись
Вже встрічав покладисту і смирну…
…уяви себе ти Королем,
Годен, то одінься в Падишаха!?
…видно переплутав хтось Едем.
Шахмати це все таки не шахи…

Віктор Кучерук
2025.10.20 06:29
Родить спогади печальні
Біль гірких утрат, -
Додається поминальних
Заходів і дат.
В боротьбі за виживання
Гинемо щодня, -
Голосіння і прощання
Звідуєм сповна.

М Менянин
2025.10.20 01:28
Відчує кожен весь цей жах:
орел, як лев – одвічний птах,
крилом де маше – там війна,
нещастя наше, в нас вона.

Це та війна, це та війна,
де з двох голів лише одна,
лиш та, де вдача леВова,

Тетяна Левицька
2025.10.20 01:14
Вона поїхала у сутінки далекі, 
У невідомість, пристрасність і страх, 
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах. 

Вона поїхала в кохання, як у морок, 
В жагу, немов невигасла пітьма. 
Невдовзі їй виповнюється сорок, 

Павло Сікорський
2025.10.19 22:50
Слова твої, мов кулі - лента за лентою;
Склеюю серце своє ізолентою.

Борис Костиря
2025.10.19 22:25
Вона поїхала у сутінки далекі,
У невідомість, пристрасність і страх,
У гай, де не злітають вже лелеки
І почуття засохли на вітрах.

Вона поїхала в кохання, як у морок,
В жагу, немов невигасла пітьма.
Невдовзі їй виповнюється сорок,

Іван Потьомкін
2025.10.19 22:01
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?

Ірина Білінська
2025.10.19 20:45
Женуть вітри рябі отари хмар
в безкрає поле зоряного неба,
де музикує змучений Ремарк,
Адамові Творець рахує ребра…

Сади стрічають пахощами груш,
і яблуням лоскоче сонце скроні -
це Осені портрети пише Труш,

Віктор Насипаний
2025.10.19 18:44
Я думаю про тебе дні та ночі,
Почути хочу голос твій, будь ласка.
І погляд жду і , наче зорі, очі.
Бо ти для мене, ніби добра казка.

Приспів:
Я пам’ятаю очі, твої очі.
Тебе зустріти, мила, знову хочу.

Микола Дудар
2025.10.19 16:33
Нічого такого. Кащель, не більш…
Зідки узявся? Бог його знає
Жовтню присвята худощавий цей вірш
Наче ж не лає?
Ти вже проснувся… частково проснувсь
Дякуєш Богу, біжиш за кермо
І знову не їдеш… сумуєш чомусь
Буває. Клеймо…

Євген Федчук
2025.10.19 15:21
Як створив Господь Адама, то пустив до раю
І він там у тому раї і турбот не знає.
Є що їсти, є що пити, де лягти, поспати.
Та вже скоро Адам в раї почав сумувати.
Ніщо йому не цікаво, все набридло досі.
- Дай мені якесь заняття?! – у Господа просить.

Світлана Пирогова
2025.10.19 14:53
Димчастий дощ зливається із жовтнем:
То дріботить, то плаче водоспадом.
Не просушив ніхто сльозину жодну,
І омиває кожна - листя саду.

Осінній холод і мокрінь журлива
Закрастися у душу підло прагнуть,
А сад почув мелодію тужливу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Санаторій людства
Образ твору Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.

І на тихім природи осонні –
Щоби ніжність свою відшукав –
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні.

Як лікуєш ти душу уміло!
Дай тих ліків, природо, усім.
Вознеси у духовній красі,
Щоб саме себе людство не вбило!

9.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 06:12:17
Переглядів сторінки твору 344
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.10.20 12:16
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:01 ]

Анастасій Гречкосій (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 01:08:33 ] - відповісти
Актуально. Одухотворено.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 01:10:21 ] - відповісти

Дякую, бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 07:33:15 ] - відповісти

І мені місто в печінці сидить. Як же ж хочеться на волю, а не відпускає.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 21:16:27 ] - відповісти

Виривайтесь, виривайтесь, Ігоре! А то буде, як у вірші Миколи Холодного:
На стрімкім териконі
Віддалась ти мені
Серед білого дня у суботу,
І дивився на нас
Весь Донбас, весь Донбас,
Припинивши роботу.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-11 10:21:23 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе! Сподобався Ваш вірш. Настільки, що продовжив і розвинув його тему аж до абсурду пародією. :) Сподіваюсь, приймете з гумором та розумінням:

http://maysterni.com/publication.php?id=60899


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:53:36 ] - відповісти

З розумінням приймаю. Просто Ви живете в кращому місті, ніж я. А якби Ви жили на Відрадному в Києві, де, наприклад, кладуть живих кошенят у чемодан, потім його закривають, по ньому з усього розмаху стрибають, а потім дивляться з радісними матюками, що там від бідних тваринок лишилось. То може, у Вас були б інші погляди на місто?
Це мої спогади дитинства... Лише один. На Відрадному тобі нізащо можуть "набити морду", та ще й так, що потрапиш у реанімацію, тільки за те, що не дав припалити...
Оце б я описав у пародії-відповіді на Вашу...
"Смійтеся" на здоров"я та згадуйте свій Львів, а я їздитиму на природу відпочити.



Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:40:52 ]

Жах!.. Відрадне - це район у Києві?

Перепрошую, пане Ярославе, якщо чимось Вас особисто зачепила моя пародія. Якщо це справді так, то прошу прийняти мої щирі вибачення. Я пародією просто висловив своє бачення ситуації з протилежного боку і, як вже казав, довів ситуацію до гротеску.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-12 21:56:43 ] - відповісти

Нічого, вибачаю, Валерію. Головне, що вірш не залишив байдужим читачів. Дякую за увагу.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 11:25:09 ] - відповісти

Я вже писав, Ярославе, я якомусь коменті до одного з твоїх попередніх віршів про природу, що ця поезія - справжня природотерапія. Найкраще і найшвидше (ще й з великою користю для організму) відновлює сили, фізичні і духовні.Побільше би таких санаторіїв і почастіших лікувальних процедур на природі!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:03:58 ] - відповісти

Спасибі, Іване! Хоч ти мене розумієш. Хоч живеш із Хмельницьким в одному місті - прекрасному Львові, (мусив би стати, здається, на його бік) про який моя дочка сказала: "Я б тут поселилась і жила", бо вихована відповідно.
Може, вірші хоч частково замінять процедури, якщо нема змоги їх прийняти...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 12:48:04 ] - відповісти
Хто, як не РІДНА ПРИРОДА, нас вилікує від усього недоброго! А нам - тільки берегти її!!!

Гарний вірш, Братику!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:08:52 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Твої слова - та до Бога, і Хмельницькому у вуха!


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:42:00 ]

;)))


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 14:08:34 ] - відповісти
Прочитала і... задихалось легше.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:10:47 ] - відповісти

Дуже радий, Патарочко! Значить частинка природи Київщини перелилася у Вас!))) Бажаю здоров"я!!!)))
І натхнення!)))


Отправить
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 16:01:18 ] - відповісти

Цікаво виходить. (це я пишу з пієтетом, без "закидонів"). Духовна поезія - і згадка про бацили.
Спостерігаю компенсації. Скорочені форми дієслів і подовжені - прикметника.
Мені сподобався малюнок, який виникає в уяві. Зяблик на рукаві. Символізує довірливість. І я вірю у написане. Бо так буває. І застереження актуальне.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:55:59 ] - відповісти

Так, Олександре! Як казав Бетховен, не можна піднятися духовно, не закалявши свої черевики самі розумієте в що! Це, певно, підсвідомо вжито для контрасту, бо життя зіткане з протиріч. Тому залишу, як є, з Вашого дозволу.
Є такі форми продовжені і скорочені. Це уже щось із мого стилю. Прийміть таким, яким він є.
Радий, що знайшли позитив у вірші. Ви не тікаєте
за місто у вихідні, земляче-киянине? )))
Здоров"я і натхнення зичу.





Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 17:00:03 ] - відповісти

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.- так співзвучно!!! Дякую долі і інтернету. Об"єдаймося!!!!!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:21:36 ] - відповісти

Спасибі, Серафимо! Радий, що знайшов у Вашій особі ще одну духовну посестру. Усього найкращого
Вам.))) Єднаймося в любові до природи!!!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 18:13:45 ] - відповісти

Брате, я так розумію,
ти побував у зоопарку?)))
Взагалі - розчиняЄ, а ле ми таке
"ліпим" часто))).
Останній рядок прибив стодвадцяткою,
аж вірш репнув...)))
Это я любя)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:27 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:28:51 ] - відповісти

Видно тебе дістали мої коментарі, що ти, брате, вирішив мене дістати зоопарком?!!!))) Розумію твою іронію.
Розчиня - це, як сказав Ол.Дяченко і не тільки - скорочена форма дієслова, вживана в розмовній і писемній мові.
Треба ж комусь прибивати, щоб пройняло.)))
Натхнення, вибач за мою кусючість. Наступного разу я тобі напишу хвалебну оду. Є за що!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 23:13:00 ]

Брате, звідки такі домисли? Бачу, що це Ти любиш одні хвалебні...)))! Тема не для нас...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 23:51:52 ] - відповісти

Та чого ти, Вітре?! Я спрйняв слово "зоопарк", як дружню іронію, бо те, що я описав у вірші, буває не тільки у зоопарку, коні і пташки я бачив без зоопарку і на твоїй рідній Полтавщині і на Київщині, де завгодно. Тому і поіронізував трохи у відповідь. Ти ж не хочеш, щоб ми тут заснули від нудьги?! Гарного тобі настрою!!!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 20:34:40 ] - відповісти

Ярославе, Ваші рядки надихнули Патару на створення вірша, а мене - на публікацію давніше написаного. Дякую Вам, що допомогли вирватись хоч на мить із кола затхлої буденності, яке затягує-замотує. Я зрозуміла - вже задихаюсь...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:31:51 ] - відповісти

Любове, Ви ще одна львів"янка, яка поділяє мої погляди в цьому плані. Безмежно радий, що мої вірші надихають колег на щось добре!!!)))