ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.07.02 10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую

Віктор Кучерук
2026.07.02 05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.

Ірина Вовк
2026.07.02 05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т

Мар'ян Кіхно
2026.07.02 04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.

Не працює телефон.

Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити

Артур Курдіновський
2026.07.01 20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?

Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси

Вячеслав Руденко
2026.07.01 19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.

Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок

Роксолана Вірлан
2026.07.01 16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.

Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце

Борис Костиря
2026.07.01 12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.

Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.

хома дідим
2026.07.01 11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо

Іван Потьомкін
2026.07.01 10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит

Ірина Вовк
2026.07.01 09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл

Віктор Кучерук
2026.07.01 07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...

С М
2026.06.30 22:20
Гермафродит: квітка, що містить як чоловічі, так і жіночі
органи; людина або тварина обох статей.]

Хлоп’я Гермафродит був сином Гермеса та Афродіти,
наслідком таємного кохання, його віддали до
німф ізольованої гори Іда, у яких він зростав диким
ств

Артур Сіренко
2026.06.30 18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю

Борис Костиря
2026.06.30 12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.

Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,

хома дідим
2026.06.30 10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Санаторій людства
Образ твору Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.

І на тихім природи осонні –
Щоби ніжність свою відшукав –
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні.

Як лікуєш ти душу уміло!
Дай тих ліків, природо, усім.
Вознеси у духовній красі,
Щоб саме себе людство не вбило!

9.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 06:12:17
Переглядів сторінки твору 442
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:01 ]

Анастасій Гречкосій (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 01:08:33 ] - відповісти
Актуально. Одухотворено.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 01:10:21 ] - відповісти

Дякую, бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 07:33:15 ] - відповісти

І мені місто в печінці сидить. Як же ж хочеться на волю, а не відпускає.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 21:16:27 ] - відповісти

Виривайтесь, виривайтесь, Ігоре! А то буде, як у вірші Миколи Холодного:
На стрімкім териконі
Віддалась ти мені
Серед білого дня у суботу,
І дивився на нас
Весь Донбас, весь Донбас,
Припинивши роботу.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-11 10:21:23 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе! Сподобався Ваш вірш. Настільки, що продовжив і розвинув його тему аж до абсурду пародією. :) Сподіваюсь, приймете з гумором та розумінням:

http://maysterni.com/publication.php?id=60899


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:53:36 ] - відповісти

З розумінням приймаю. Просто Ви живете в кращому місті, ніж я. А якби Ви жили на Відрадному в Києві, де, наприклад, кладуть живих кошенят у чемодан, потім його закривають, по ньому з усього розмаху стрибають, а потім дивляться з радісними матюками, що там від бідних тваринок лишилось. То може, у Вас були б інші погляди на місто?
Це мої спогади дитинства... Лише один. На Відрадному тобі нізащо можуть "набити морду", та ще й так, що потрапиш у реанімацію, тільки за те, що не дав припалити...
Оце б я описав у пародії-відповіді на Вашу...
"Смійтеся" на здоров"я та згадуйте свій Львів, а я їздитиму на природу відпочити.



Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:40:52 ]

Жах!.. Відрадне - це район у Києві?

Перепрошую, пане Ярославе, якщо чимось Вас особисто зачепила моя пародія. Якщо це справді так, то прошу прийняти мої щирі вибачення. Я пародією просто висловив своє бачення ситуації з протилежного боку і, як вже казав, довів ситуацію до гротеску.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-12 21:56:43 ] - відповісти

Нічого, вибачаю, Валерію. Головне, що вірш не залишив байдужим читачів. Дякую за увагу.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 11:25:09 ] - відповісти

Я вже писав, Ярославе, я якомусь коменті до одного з твоїх попередніх віршів про природу, що ця поезія - справжня природотерапія. Найкраще і найшвидше (ще й з великою користю для організму) відновлює сили, фізичні і духовні.Побільше би таких санаторіїв і почастіших лікувальних процедур на природі!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:03:58 ] - відповісти

Спасибі, Іване! Хоч ти мене розумієш. Хоч живеш із Хмельницьким в одному місті - прекрасному Львові, (мусив би стати, здається, на його бік) про який моя дочка сказала: "Я б тут поселилась і жила", бо вихована відповідно.
Може, вірші хоч частково замінять процедури, якщо нема змоги їх прийняти...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 12:48:04 ] - відповісти
Хто, як не РІДНА ПРИРОДА, нас вилікує від усього недоброго! А нам - тільки берегти її!!!

Гарний вірш, Братику!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:08:52 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Твої слова - та до Бога, і Хмельницькому у вуха!


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:42:00 ]

;)))


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 14:08:34 ] - відповісти
Прочитала і... задихалось легше.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:10:47 ] - відповісти

Дуже радий, Патарочко! Значить частинка природи Київщини перелилася у Вас!))) Бажаю здоров"я!!!)))
І натхнення!)))


Отправить
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 16:01:18 ] - відповісти

Цікаво виходить. (це я пишу з пієтетом, без "закидонів"). Духовна поезія - і згадка про бацили.
Спостерігаю компенсації. Скорочені форми дієслів і подовжені - прикметника.
Мені сподобався малюнок, який виникає в уяві. Зяблик на рукаві. Символізує довірливість. І я вірю у написане. Бо так буває. І застереження актуальне.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:55:59 ] - відповісти

Так, Олександре! Як казав Бетховен, не можна піднятися духовно, не закалявши свої черевики самі розумієте в що! Це, певно, підсвідомо вжито для контрасту, бо життя зіткане з протиріч. Тому залишу, як є, з Вашого дозволу.
Є такі форми продовжені і скорочені. Це уже щось із мого стилю. Прийміть таким, яким він є.
Радий, що знайшли позитив у вірші. Ви не тікаєте
за місто у вихідні, земляче-киянине? )))
Здоров"я і натхнення зичу.





Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 17:00:03 ] - відповісти

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.- так співзвучно!!! Дякую долі і інтернету. Об"єдаймося!!!!!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:21:36 ] - відповісти

Спасибі, Серафимо! Радий, що знайшов у Вашій особі ще одну духовну посестру. Усього найкращого
Вам.))) Єднаймося в любові до природи!!!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 18:13:45 ] - відповісти

Брате, я так розумію,
ти побував у зоопарку?)))
Взагалі - розчиняЄ, а ле ми таке
"ліпим" часто))).
Останній рядок прибив стодвадцяткою,
аж вірш репнув...)))
Это я любя)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:27 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:28:51 ] - відповісти

Видно тебе дістали мої коментарі, що ти, брате, вирішив мене дістати зоопарком?!!!))) Розумію твою іронію.
Розчиня - це, як сказав Ол.Дяченко і не тільки - скорочена форма дієслова, вживана в розмовній і писемній мові.
Треба ж комусь прибивати, щоб пройняло.)))
Натхнення, вибач за мою кусючість. Наступного разу я тобі напишу хвалебну оду. Є за що!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 23:13:00 ]

Брате, звідки такі домисли? Бачу, що це Ти любиш одні хвалебні...)))! Тема не для нас...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 23:51:52 ] - відповісти

Та чого ти, Вітре?! Я спрйняв слово "зоопарк", як дружню іронію, бо те, що я описав у вірші, буває не тільки у зоопарку, коні і пташки я бачив без зоопарку і на твоїй рідній Полтавщині і на Київщині, де завгодно. Тому і поіронізував трохи у відповідь. Ти ж не хочеш, щоб ми тут заснули від нудьги?! Гарного тобі настрою!!!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 20:34:40 ] - відповісти

Ярославе, Ваші рядки надихнули Патару на створення вірша, а мене - на публікацію давніше написаного. Дякую Вам, що допомогли вирватись хоч на мить із кола затхлої буденності, яке затягує-замотує. Я зрозуміла - вже задихаюсь...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:31:51 ] - відповісти

Любове, Ви ще одна львів"янка, яка поділяє мої погляди в цьому плані. Безмежно радий, що мої вірші надихають колег на щось добре!!!)))