ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Володимир Бойко
2025.12.15 23:52
Недобре добро називати добром недобре. Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою. Ворожка ворогам ворожила вороже. Генії на гени не нарікають. Світило у світі недовго світило. Пан Баняк до банку поклав грошей банку. Одержимі своє о

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Санаторій людства
Образ твору Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.

І на тихім природи осонні –
Щоби ніжність свою відшукав –
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні.

Як лікуєш ти душу уміло!
Дай тих ліків, природо, усім.
Вознеси у духовній красі,
Щоб саме себе людство не вбило!

9.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 06:12:17
Переглядів сторінки твору 365
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2025.12.16 19:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:01 ]

Анастасій Гречкосій (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 01:08:33 ] - відповісти
Актуально. Одухотворено.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 01:10:21 ] - відповісти

Дякую, бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 07:33:15 ] - відповісти

І мені місто в печінці сидить. Як же ж хочеться на волю, а не відпускає.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 21:16:27 ] - відповісти

Виривайтесь, виривайтесь, Ігоре! А то буде, як у вірші Миколи Холодного:
На стрімкім териконі
Віддалась ти мені
Серед білого дня у суботу,
І дивився на нас
Весь Донбас, весь Донбас,
Припинивши роботу.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-11 10:21:23 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе! Сподобався Ваш вірш. Настільки, що продовжив і розвинув його тему аж до абсурду пародією. :) Сподіваюсь, приймете з гумором та розумінням:

http://maysterni.com/publication.php?id=60899


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:53:36 ] - відповісти

З розумінням приймаю. Просто Ви живете в кращому місті, ніж я. А якби Ви жили на Відрадному в Києві, де, наприклад, кладуть живих кошенят у чемодан, потім його закривають, по ньому з усього розмаху стрибають, а потім дивляться з радісними матюками, що там від бідних тваринок лишилось. То може, у Вас були б інші погляди на місто?
Це мої спогади дитинства... Лише один. На Відрадному тобі нізащо можуть "набити морду", та ще й так, що потрапиш у реанімацію, тільки за те, що не дав припалити...
Оце б я описав у пародії-відповіді на Вашу...
"Смійтеся" на здоров"я та згадуйте свій Львів, а я їздитиму на природу відпочити.



Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:40:52 ]

Жах!.. Відрадне - це район у Києві?

Перепрошую, пане Ярославе, якщо чимось Вас особисто зачепила моя пародія. Якщо це справді так, то прошу прийняти мої щирі вибачення. Я пародією просто висловив своє бачення ситуації з протилежного боку і, як вже казав, довів ситуацію до гротеску.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-12 21:56:43 ] - відповісти

Нічого, вибачаю, Валерію. Головне, що вірш не залишив байдужим читачів. Дякую за увагу.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 11:25:09 ] - відповісти

Я вже писав, Ярославе, я якомусь коменті до одного з твоїх попередніх віршів про природу, що ця поезія - справжня природотерапія. Найкраще і найшвидше (ще й з великою користю для організму) відновлює сили, фізичні і духовні.Побільше би таких санаторіїв і почастіших лікувальних процедур на природі!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:03:58 ] - відповісти

Спасибі, Іване! Хоч ти мене розумієш. Хоч живеш із Хмельницьким в одному місті - прекрасному Львові, (мусив би стати, здається, на його бік) про який моя дочка сказала: "Я б тут поселилась і жила", бо вихована відповідно.
Може, вірші хоч частково замінять процедури, якщо нема змоги їх прийняти...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 12:48:04 ] - відповісти
Хто, як не РІДНА ПРИРОДА, нас вилікує від усього недоброго! А нам - тільки берегти її!!!

Гарний вірш, Братику!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:08:52 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Твої слова - та до Бога, і Хмельницькому у вуха!


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:42:00 ]

;)))


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 14:08:34 ] - відповісти
Прочитала і... задихалось легше.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:10:47 ] - відповісти

Дуже радий, Патарочко! Значить частинка природи Київщини перелилася у Вас!))) Бажаю здоров"я!!!)))
І натхнення!)))


Отправить
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 16:01:18 ] - відповісти

Цікаво виходить. (це я пишу з пієтетом, без "закидонів"). Духовна поезія - і згадка про бацили.
Спостерігаю компенсації. Скорочені форми дієслів і подовжені - прикметника.
Мені сподобався малюнок, який виникає в уяві. Зяблик на рукаві. Символізує довірливість. І я вірю у написане. Бо так буває. І застереження актуальне.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:55:59 ] - відповісти

Так, Олександре! Як казав Бетховен, не можна піднятися духовно, не закалявши свої черевики самі розумієте в що! Це, певно, підсвідомо вжито для контрасту, бо життя зіткане з протиріч. Тому залишу, як є, з Вашого дозволу.
Є такі форми продовжені і скорочені. Це уже щось із мого стилю. Прийміть таким, яким він є.
Радий, що знайшли позитив у вірші. Ви не тікаєте
за місто у вихідні, земляче-киянине? )))
Здоров"я і натхнення зичу.





Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 17:00:03 ] - відповісти

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.- так співзвучно!!! Дякую долі і інтернету. Об"єдаймося!!!!!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:21:36 ] - відповісти

Спасибі, Серафимо! Радий, що знайшов у Вашій особі ще одну духовну посестру. Усього найкращого
Вам.))) Єднаймося в любові до природи!!!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 18:13:45 ] - відповісти

Брате, я так розумію,
ти побував у зоопарку?)))
Взагалі - розчиняЄ, а ле ми таке
"ліпим" часто))).
Останній рядок прибив стодвадцяткою,
аж вірш репнув...)))
Это я любя)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:27 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:28:51 ] - відповісти

Видно тебе дістали мої коментарі, що ти, брате, вирішив мене дістати зоопарком?!!!))) Розумію твою іронію.
Розчиня - це, як сказав Ол.Дяченко і не тільки - скорочена форма дієслова, вживана в розмовній і писемній мові.
Треба ж комусь прибивати, щоб пройняло.)))
Натхнення, вибач за мою кусючість. Наступного разу я тобі напишу хвалебну оду. Є за що!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 23:13:00 ]

Брате, звідки такі домисли? Бачу, що це Ти любиш одні хвалебні...)))! Тема не для нас...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 23:51:52 ] - відповісти

Та чого ти, Вітре?! Я спрйняв слово "зоопарк", як дружню іронію, бо те, що я описав у вірші, буває не тільки у зоопарку, коні і пташки я бачив без зоопарку і на твоїй рідній Полтавщині і на Київщині, де завгодно. Тому і поіронізував трохи у відповідь. Ти ж не хочеш, щоб ми тут заснули від нудьги?! Гарного тобі настрою!!!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 20:34:40 ] - відповісти

Ярославе, Ваші рядки надихнули Патару на створення вірша, а мене - на публікацію давніше написаного. Дякую Вам, що допомогли вирватись хоч на мить із кола затхлої буденності, яке затягує-замотує. Я зрозуміла - вже задихаюсь...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:31:51 ] - відповісти

Любове, Ви ще одна львів"янка, яка поділяє мої погляди в цьому плані. Безмежно радий, що мої вірші надихають колег на щось добре!!!)))