ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вячеслав Руденко
2026.08.24 13:14
Ніщо не є важливішим за кокон! -
Щось раптом виникає і зоріє,
Та крок ніяк не зробиш у ефірі
Бо сили всі вже витратив на мрії...

Кінець всьому вночі можливий тільки,
А день до того, мов кімвал дзвенячий,
Де мудрість непомітного Сатурну

Володимир Каразуб
2026.08.24 12:45
Про що розмови в нас? Про часовиння
Про сенси існувань, невідворотного,
Про роздуми, що проростають з тім’я,
Про світло, темноту, про необхідність
Любові.
Але здається, що в цій явності,
Ті ж самі вигуки і пошуки,
І розірветься мить заслоною

Ірина Вовк
2026.08.24 12:33
Фінал. Останній крок Лагіди «Історія запам'ятає її як коханку Риму. Мені ж вона залишить право бути його єдиним незавойованим ворогом». З уст царівни Єгипту Арсіної, наймолодшої з Лагідів Римський офіцер стоїть на відстані удару меча.

Ольга Садкова
2026.08.24 12:14
Не заганяй себе у кут
чи розпачу, чи безнадії.
Доцільніш тупцювання тут —
ну хоч би крок, хоч спроба дії.

Нерідко помилка — урок.
Його засвоїш — рухайсь далі
на вищий досвіду виток

Борис Костиря
2026.08.24 11:28
То дощ холодний, то нервовий сніг.
Спектакль природи чи її тортури.
Ти до мети крізь вічність швидко біг,
Крізь творчість пробирався до натури.
Біжить крізь сніг стрімкий єдиноріг.
Стоять застигло крижані скульптури.

Природа іспит приготує нам.

Віктор Кучерук
2026.08.24 07:32
Металися бурі, згори гримкотіло,
Ще голод додався до різних всіх бід,
Але не розпалася ти, не зотліла,
Не зникла, як спалах комети чи слід.
Ти глибоко дуже пустила коріння
І стала сильніше давно від трави, -
Найкраща країна, - моя Україно,
Заради с

С М
2026.08.23 22:31
Трава волоссям, а ти левиця на осонні
Неспокій твій, уста зволожиш язиком
Вино ллючи, твій згляд зустрів мій, сяючи
Твого лиця торкаюсь пальцем, знаючи

Для мене ти – Вода, яка танцює


хома дідим
2026.08.23 21:17
на що мені сумнівних істин
проблем закреслено потреб
я радше обираю відстань
і незавершений портрет
кидаючи в простий горнець
відомі всім інгредієнти
додам іще насамкінець
дещицю прянощів секретних

Галина Кучеренко
2026.08.23 19:37
Чи ми трипільці, чи скіфи, сармати…
Йдемо вперед попри війни і втрати…
Ми - українці, від славних - нащадки
І за плечима про давніх є згадки -

Не клич в минуле, знання - настанови
Як жити далі і жити знову,
Як не творити для себе кумирів,

Артур Курдіновський
2026.08.23 18:45
Героїне мого роману!
Незабаром - глуха зима.
Усвідомлюю: ти - омана,
Розумію: тебе нема.

А проте, відчуваю ніжний,
Теплий дотик твоїх долонь.
Вже у віці моїм "колишні"

Кока Черкаський
2026.08.23 15:06
Я купляю в атебе
Плавлений сирок-
І тому я точно знаю:
З ним все буде ок!

Не купляю я сирки
Десь поза атебе,
Бо всюди хочуть наї.. обдурити

Євген Федчук
2026.08.23 14:05
Московіти завжди були нахабні й підступні.
Як не збрешуть, то і кроку, напевно не ступлять.
Хоч що хоч наобіцяють та будуть клянутись.
І ножа у спину встромлять, варто відвернутись
І вони такими були, мабуть ще одвіку.
Давні літописні зводи тому гарн

М Менянин
2026.08.23 13:27
Барва знамена і тло Ворог наш такий як є – віднімає, топче, б’є. Чи настав, чи настає час забрати все своє. Спадок наш, країв Земля – зазіхання від кремля. Ця околиця Русі хоче землі наші всі. Крила в леті, хижий птах, чар кінець, останній

Борис Костиря
2026.08.23 13:23
Крізь роти кленів бачу вдалині
Тендітний образ, дорогий і любий.
Злились бажання вищі і земні,
Які мене відродять і погублять.
Проб'юсь крізь товщу льоду і страхів,
Крізь непорушні і міцні фортеці
До радісних нескорених світів.
Доходить крайній і

Катерина Савельєва
2026.08.23 12:20
Ця нiч менi не допоможе,
Пройти крiзь стiну твоїх снiв,
Де небо гримає вороже.
Врятуй i захисти нас Боже!
I в тишi чути цвiркунiв.

Заграла музика крилата,
Думками в неї упiрну.

Тетяна Левицька
2026.08.23 11:04
Не впевнена, що знову покохаю,
уже достатньо любощів почуто.
Нехай воркує горличка у гаю,
а там подивимось, як далі бути!
А там побачимо, що нам наврочить
циганка-доля на міфічних картах.
Можливо, не пізнавши білі ночі,
ми нігтя одне одного не варт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Санаторій людства
Образ твору Знов за тиждень од міста я хворий,
І набравшись бацил і біди,
Чимскоріш чимчикую сюди,
У природній оцей санаторій.

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.

І на тихім природи осонні –
Щоби ніжність свою відшукав –
Сяде зяблик мені на рукав,
Тихо ластяться гривами коні.

Як лікуєш ти душу уміло!
Дай тих ліків, природо, усім.
Вознеси у духовній красі,
Щоб саме себе людство не вбило!

9.04.7519 р. (Від Трипілля) (2011)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-04-24 06:12:17
Переглядів сторінки твору 466
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.780
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Духовна поезія
Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:01 ]

Анастасій Гречкосій (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 01:08:33 ] - відповісти
Актуально. Одухотворено.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 01:10:21 ] - відповісти

Дякую, бажаю натхнення.


Отправить
Ігор Рубцов (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 07:33:15 ] - відповісти

І мені місто в печінці сидить. Як же ж хочеться на волю, а не відпускає.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 21:16:27 ] - відповісти

Виривайтесь, виривайтесь, Ігоре! А то буде, як у вірші Миколи Холодного:
На стрімкім териконі
Віддалась ти мені
Серед білого дня у суботу,
І дивився на нас
Весь Донбас, весь Донбас,
Припинивши роботу.


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-11 10:21:23 ] - відповісти

Вітаю, пане Ярославе! Сподобався Ваш вірш. Настільки, що продовжив і розвинув його тему аж до абсурду пародією. :) Сподіваюсь, приймете з гумором та розумінням:

http://maysterni.com/publication.php?id=60899


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:53:36 ] - відповісти

З розумінням приймаю. Просто Ви живете в кращому місті, ніж я. А якби Ви жили на Відрадному в Києві, де, наприклад, кладуть живих кошенят у чемодан, потім його закривають, по ньому з усього розмаху стрибають, а потім дивляться з радісними матюками, що там від бідних тваринок лишилось. То може, у Вас були б інші погляди на місто?
Це мої спогади дитинства... Лише один. На Відрадному тобі нізащо можуть "набити морду", та ще й так, що потрапиш у реанімацію, тільки за те, що не дав припалити...
Оце б я описав у пародії-відповіді на Вашу...
"Смійтеся" на здоров"я та згадуйте свій Львів, а я їздитиму на природу відпочити.



Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:40:52 ]

Жах!.. Відрадне - це район у Києві?

Перепрошую, пане Ярославе, якщо чимось Вас особисто зачепила моя пародія. Якщо це справді так, то прошу прийняти мої щирі вибачення. Я пародією просто висловив своє бачення ситуації з протилежного боку і, як вже казав, довів ситуацію до гротеску.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-12 21:56:43 ] - відповісти

Нічого, вибачаю, Валерію. Головне, що вірш не залишив байдужим читачів. Дякую за увагу.


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 11:25:09 ] - відповісти

Я вже писав, Ярославе, я якомусь коменті до одного з твоїх попередніх віршів про природу, що ця поезія - справжня природотерапія. Найкраще і найшвидше (ще й з великою користю для організму) відновлює сили, фізичні і духовні.Побільше би таких санаторіїв і почастіших лікувальних процедур на природі!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:03:58 ] - відповісти

Спасибі, Іване! Хоч ти мене розумієш. Хоч живеш із Хмельницьким в одному місті - прекрасному Львові, (мусив би стати, здається, на його бік) про який моя дочка сказала: "Я б тут поселилась і жила", бо вихована відповідно.
Може, вірші хоч частково замінять процедури, якщо нема змоги їх прийняти...


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 12:48:04 ] - відповісти
Хто, як не РІДНА ПРИРОДА, нас вилікує від усього недоброго! А нам - тільки берегти її!!!

Гарний вірш, Братику!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:08:52 ] - відповісти

Дякую, сестричко! Твої слова - та до Бога, і Хмельницькому у вуха!


Отправить
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-04-12 13:42:00 ]

;)))


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 14:08:34 ] - відповісти
Прочитала і... задихалось легше.;-)))

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:10:47 ] - відповісти

Дуже радий, Патарочко! Значить частинка природи Київщини перелилася у Вас!))) Бажаю здоров"я!!!)))
І натхнення!)))


Отправить
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 16:01:18 ] - відповісти

Цікаво виходить. (це я пишу з пієтетом, без "закидонів"). Духовна поезія - і згадка про бацили.
Спостерігаю компенсації. Скорочені форми дієслів і подовжені - прикметника.
Мені сподобався малюнок, який виникає в уяві. Зяблик на рукаві. Символізує довірливість. І я вірю у написане. Бо так буває. І застереження актуальне.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:55:59 ] - відповісти

Так, Олександре! Як казав Бетховен, не можна піднятися духовно, не закалявши свої черевики самі розумієте в що! Це, певно, підсвідомо вжито для контрасту, бо життя зіткане з протиріч. Тому залишу, як є, з Вашого дозволу.
Є такі форми продовжені і скорочені. Це уже щось із мого стилю. Прийміть таким, яким він є.
Радий, що знайшли позитив у вірші. Ви не тікаєте
за місто у вихідні, земляче-киянине? )))
Здоров"я і натхнення зичу.





Отправить
Тамара Шкіндер (Л.П./Л.П.) [ 2011-04-11 17:00:03 ] - відповісти

Де я згадую знов, що людина,
І блука моя тінь навмання,
І погане усе розчиня
Превеселая тиша пташина.- так співзвучно!!! Дякую долі і інтернету. Об"єдаймося!!!!!



Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:21:36 ] - відповісти

Спасибі, Серафимо! Радий, що знайшов у Вашій особі ще одну духовну посестру. Усього найкращого
Вам.))) Єднаймося в любові до природи!!!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 18:13:45 ] - відповісти

Брате, я так розумію,
ти побував у зоопарку?)))
Взагалі - розчиняЄ, а ле ми таке
"ліпим" часто))).
Останній рядок прибив стодвадцяткою,
аж вірш репнув...)))
Это я любя)))!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-24 06:13:27 ]
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:28:51 ] - відповісти

Видно тебе дістали мої коментарі, що ти, брате, вирішив мене дістати зоопарком?!!!))) Розумію твою іронію.
Розчиня - це, як сказав Ол.Дяченко і не тільки - скорочена форма дієслова, вживана в розмовній і писемній мові.
Треба ж комусь прибивати, щоб пройняло.)))
Натхнення, вибач за мою кусючість. Наступного разу я тобі напишу хвалебну оду. Є за що!)))


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-04-11 23:13:00 ]

Брате, звідки такі домисли? Бачу, що це Ти любиш одні хвалебні...)))! Тема не для нас...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 23:51:52 ] - відповісти

Та чого ти, Вітре?! Я спрйняв слово "зоопарк", як дружню іронію, бо те, що я описав у вірші, буває не тільки у зоопарку, коні і пташки я бачив без зоопарку і на твоїй рідній Полтавщині і на Київщині, де завгодно. Тому і поіронізував трохи у відповідь. Ти ж не хочеш, щоб ми тут заснули від нудьги?! Гарного тобі настрою!!!)))


Отправить
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 20:34:40 ] - відповісти

Ярославе, Ваші рядки надихнули Патару на створення вірша, а мене - на публікацію давніше написаного. Дякую Вам, що допомогли вирватись хоч на мить із кола затхлої буденності, яке затягує-замотує. Я зрозуміла - вже задихаюсь...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-04-11 22:31:51 ] - відповісти

Любове, Ви ще одна львів"янка, яка поділяє мої погляди в цьому плані. Безмежно радий, що мої вірші надихають колег на щось добре!!!)))