ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.01.13 22:57
Чарівна мить
Упірнула нічка в річку,
І сріблястий ранок
Ніжно так прошепотів:
"Поспішай на ганок.

Нумо, чобітки вдягни,
Светрик, рукавички,
Вже на тебе зачекались

Микола Дудар
2026.01.13 22:13
***
Перекотивсь із снігу в сніг,
Дивлюсь, а він не розгубився…
Ніяк второпати не міг
З яких причин заметушився…
Ну вітерець як вітерець.
Сніжить собі… На дворі ж січень.
Ну, що сказати, молодець.
Таке життя тут, чоловіче…

Світлана Пирогова
2026.01.13 21:00
Рідний альт
А міжсезоння пам*ятало жінку,
З якою в радість осінь і зима,
Її жіночність, голосу відтінки,-
І серце тріпотіло крадькома.

На перехресті розчинилась зустріч.
Банальність диму, а чи долі шлях?
Невиграна іще солодкість мусту

Кока Черкаський
2026.01.13 20:33
Давайте!
Коли тобі дають-
Це так приємно!
А не дають - то боляче і зле,
І ще ж, до того, темно!


То ж дайте світла!
Дайте, дайте, дайте!

Олег Герман
2026.01.13 20:03
Рівновага (Сюрреалістична трагікомедія на дві дії)
ДІЙОВІ ОСОБИ: Молоток (Валєра): Грубий, прямий, з відлущеною фарбою. Весь час хоче щось бити. Викрутка (Жанна): Тонка натура, хромована, з вічним відчуттям, що її не докрутили. Старий рівень (Степанович): Мудрий, але депресивний. Весь час намагає

Володимир Ляшкевич
2026.01.13 16:26
* * *
Я хованка, донечка домового,
уся золотиста, і трохи рудого.
Живу поміж поверхами і світами,
достатньо далеко від тата і мами.

Мій колір – відтінки, смаки – розмаїті,
умію складати події і миті.
Готова виходжувати й чаклувати.

С М
2026.01.13 16:19
Масне осердя (Jefferson Airplane)
Пані, ви питаєте, чому він любить, як так
Цікаво, що він хоче іще, адже щойно брав
Хлопче, у неї є чим гратися & є іграшок удоста
Жіночі очі глипають, із пальцями у клею
Її уста татуювання нумо йди до мене
Кремова засмага, що тане в її душовій
Папер

Іван Потьомкін
2026.01.13 12:20
КОРА
Без кори про дерево не варто говорить.
Кора як одянка надійна:
Зірвуть плоди, лист облетить
І дерева, як близнюків родина.
Кора і в чоловіка, певно ж, є:
Засмагла й ніжна шкіра.
Плоди, як і в дерев,-різні:
У кого ще з дитинства осяйні,

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Небесний союз
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Олена Побийголод
2026.01.12 22:25
1996. В Анталію!
Із Леоніда Сергєєва

Обійму Наталію
за об’ємну талію:
«Давай, – скажу, – Наталіє,
махнемо в Анталію!»

Мою долоню з талії

Ігор Шоха
2026.01.12 20:10
На фініші регати оригамі
                    І
Все меншає відкладеного часу
до переправи у реальну мить
не перший раз, але одного разу,
коли душа у небо полетить
неміряне, незнане, неозоре,
не оране за пам’яті людей,
що "у біді, у радості і в горі

Сергій Губерначук
2026.01.12 15:27
Гнів
Сунеться хмара волосся,
блискавка б’є з очей.
Від зливи втекти вдалося,
а від кохання ще.

Чи вартий твій подих гнівний
сніжних цнотливих вуст?
Якщо я у чомусь винний –

Артур Курдіновський
2026.01.12 14:59
Без тепла
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.
Журба прозора вкрилася снігами.
Душа розквітне в холоді так само...
Малюнок з льоду. Почуття зі скла.

Все королева біла замела!
А вітер заглушив мінорну гаму...
Зима. Сніжинки квітнуть без тепла.

Борис Костиря
2026.01.12 10:43
Ніщо
Що значить - опинитися в ніщо,
Де світ бере невидимий початок,
Де пустка пануватиме без щогл,
Де розквітатиме поляна згадок?

З нічого не народиться цей світ,
Здоровий глузд підказує лякливо.
А з того Бог передавав привіт

Олександр Сушко
2026.01.12 10:11
Рятівник
Ярослав Чорногуз

КОХАННЯ! ПОРЯТУЙ!

У день Подяки чарівний
Вертаєш ти мені надію
На ніжні пестощі весни,
І я від щастя тихо млію.

Віктор Кучерук
2026.01.12 07:25
* * *
Відчувається в кожному слові
Дар співця і художника хист,
І краса української мови,
І поезії сила та зміст
Лиш тоді, коли впевнено віриш
Майстру слова і лікарю душ,
Що ніколи не зраджує лірі
І нагору не лізе чимдуж...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Тління
Мій поїзд у рай спішив,
І напоровся на скелю...
Згасло кохання в душі,
Як світло в кінці тунелю.

Поїзд поезії мчав,
Тягнув, як вагони, строфи,
Пашів любов"ю в очах -
До станції Катастрофи.

Я залишився живий,
Немов з чийогось веління:
Тепер не гори - жеврій,
У серці і тілі - тління.

У потойбіччя тунель
Рве душу з тіла - в поліття...
Бо тут - хоч у око стрель -
Життя, як нічні жахіття.

5.05.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-29 13:31:10
Переглядів сторінки твору 336
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2026.01.13 14:30
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-29 13:31:43 ]

Отправить
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 12:58:12 ] - відповісти

Файно.
Чесно.
Очищально.
А тому - оптимістично...

До зустрічі, Ярославе.
Будьмоі тримаймося!

Ігор. :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:03:23 ] - відповісти

Дякую, Ігоре, за оптимізм сприйняття. Натхнення і творчих злетів тобі і, справді, до зустрічі.


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:06:15 ] - відповісти

до станції Катастрофа...
Ярославе, образнісь захоплює, аж мимоволі починаєш шукати очима уламки рейок, вагонів, живих....
Сила!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:29:09 ] - відповісти

Дякую, Софіє, радий, що тебе зачепило. Щастя тобі в житті.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 16:20:27 ] - відповісти
Розвидниться, не журись.
А світло в кінці тунелю,
Засвітиться теж колись
Й,розквітне душа-пустеля.

Якнайшвидшого оговтання, Майстре ! :-)





Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:29:14 ] - відповісти

Дай Боже, Патаро! Дякую за моральну підтримку. Натхнення і всіляких гараздів! Слава Тернополю, який зробив Бандеру і Шухевича почесними громадянами!


Отправить
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-05 20:19:54 ] - відповісти

Хай не гасне світло в кінці тунелю...Хороший вірш!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:30:16 ] - відповісти

Дякую, Олексію! Може, засвітить... для нового поїзда.


Отправить
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 21:16:18 ] - відповісти

Згасло кохання в душі,
Як світло в кінці тунелю. - а хіба світло в кінці тунелю може згаснути? це ж єдиний орієнтир, який не зникає, незважаючи ні на що... тому підозрюю, що кохання ваше не згасло...

З повагою,
Г.Ю.Ю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:34:22 ] - відповісти

Юлю, дякую за відвідини. Воно, може, й не гасне, іноді ми в емоціях згущуємо барви, але й не горить, а тліє. Це, щось на зразок, як у Тараса: "І не плачу й не ридаю, а вию совою".


Отправить
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 21:41:32 ] - відповісти

Ярославе, я бажаю Вам , щоб ніщо у Вашому житті не гасло..хіба лише біль нехай згасне навіки!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 22:05:51 ] - відповісти

Щиро дякую тобі. На такому оптимізмові тримається світ.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-06 17:53:43 ] - відповісти

Братчику, життя напевно таке, яке ми його хочемо бачити.
Потрібно шукати інших (запасних шляхів), або пересідати на літака :)
З тунелевим смолоскипом,
ЛЮ :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-06 21:07:00 ] - відповісти

Дякую, друже-колего, може так і зроблю. Переключимось на... літак.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-05-10 01:46:25 ] - відповісти

І знову наші настрої дивним чином перегукуються, пане Ярославе. Аж іскри відскакують. Погоджуюся із Софією щодо образності.

Хай пошвидше Муза роздмухує оті тліючі іскри, пане Ярославе, і дарує Вам чудові миті закоханості! І тоді там, де зараз "хоч у око стрель", яскраво засяє сонце...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-10 23:41:34 ] - відповісти

Спасибі Олесю, за суголосність думок, почуттів і настроїв. Бажаю і Вам якнайшвидшого духовного одужання і виходу з депресії.