ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.02 21:58
Хащі мороку
Чоловік ховався у хащах мороку,
у глибинній воді ненависті,
він поринав без батискафа
у водорості підсвідомості,
у зарості алогічних питань,
у зіткнення, контрапункт
нерозв'язних проблем буття,
у війну світу й антисвіту,

Юрій Лазірко
2025.07.02 17:34
На Кого Лишив Ти -- Альбом Теревені від Зеня
На кого лишив Ти, гадe?
Повні груди, пишний заде -
Літру назбирала сліз,
В бульбашках забило ніс.

Сповідаласі три рази,
Щоб позбутисі зарази.
Як мене поплутав біс,

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Порадників багато
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі На Ніч -- Альбом Теревені від Зеня
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
***
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
Бетельгейзе
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Зникнення поета
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Воля
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Чорт і чортзна-що
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
* * *
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Дерево душі
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Салатові дні знову тут (Procol Harum)
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Вертоград
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Червневий смак
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
По той бік Золотої Липи
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Тління
Мій поїзд у рай спішив,
І напоровся на скелю...
Згасло кохання в душі,
Як світло в кінці тунелю.

Поїзд поезії мчав,
Тягнув, як вагони, строфи,
Пашів любов"ю в очах -
До станції Катастрофи.

Я залишився живий,
Немов з чийогось веління:
Тепер не гори - жеврій,
У серці і тілі - тління.

У потойбіччя тунель
Рве душу з тіла - в поліття...
Бо тут - хоч у око стрель -
Життя, як нічні жахіття.

5.05.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-04-29 13:31:10
Переглядів сторінки твору 271
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.721
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Іронічний неореалізм
Автор востаннє на сайті 2025.06.23 00:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-04-29 13:31:43 ]

Отправить
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 12:58:12 ] - відповісти

Файно.
Чесно.
Очищально.
А тому - оптимістично...

До зустрічі, Ярославе.
Будьмоі тримаймося!

Ігор. :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:03:23 ] - відповісти

Дякую, Ігоре, за оптимізм сприйняття. Натхнення і творчих злетів тобі і, справді, до зустрічі.


Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:06:15 ] - відповісти

до станції Катастрофа...
Ярославе, образнісь захоплює, аж мимоволі починаєш шукати очима уламки рейок, вагонів, живих....
Сила!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 13:29:09 ] - відповісти

Дякую, Софіє, радий, що тебе зачепило. Щастя тобі в житті.


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 16:20:27 ] - відповісти
Розвидниться, не журись.
А світло в кінці тунелю,
Засвітиться теж колись
Й,розквітне душа-пустеля.

Якнайшвидшого оговтання, Майстре ! :-)





Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:29:14 ] - відповісти

Дай Боже, Патаро! Дякую за моральну підтримку. Натхнення і всіляких гараздів! Слава Тернополю, який зробив Бандеру і Шухевича почесними громадянами!


Отправить
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-05 20:19:54 ] - відповісти

Хай не гасне світло в кінці тунелю...Хороший вірш!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:30:16 ] - відповісти

Дякую, Олексію! Може, засвітить... для нового поїзда.


Отправить
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 21:16:18 ] - відповісти

Згасло кохання в душі,
Як світло в кінці тунелю. - а хіба світло в кінці тунелю може згаснути? це ж єдиний орієнтир, який не зникає, незважаючи ні на що... тому підозрюю, що кохання ваше не згасло...

З повагою,
Г.Ю.Ю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 21:34:22 ] - відповісти

Юлю, дякую за відвідини. Воно, може, й не гасне, іноді ми в емоціях згущуємо барви, але й не горить, а тліє. Це, щось на зразок, як у Тараса: "І не плачу й не ридаю, а вию совою".


Отправить
Юлька Гриценко (Л.П./Л.П.) [ 2010-05-05 21:41:32 ] - відповісти

Ярославе, я бажаю Вам , щоб ніщо у Вашому житті не гасло..хіба лише біль нехай згасне навіки!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-05 22:05:51 ] - відповісти

Щиро дякую тобі. На такому оптимізмові тримається світ.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-05-06 17:53:43 ] - відповісти

Братчику, життя напевно таке, яке ми його хочемо бачити.
Потрібно шукати інших (запасних шляхів), або пересідати на літака :)
З тунелевим смолоскипом,
ЛЮ :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-06 21:07:00 ] - відповісти

Дякую, друже-колего, може так і зроблю. Переключимось на... літак.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-05-10 01:46:25 ] - відповісти

І знову наші настрої дивним чином перегукуються, пане Ярославе. Аж іскри відскакують. Погоджуюся із Софією щодо образності.

Хай пошвидше Муза роздмухує оті тліючі іскри, пане Ярославе, і дарує Вам чудові миті закоханості! І тоді там, де зараз "хоч у око стрель", яскраво засяє сонце...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-05-10 23:41:34 ] - відповісти

Спасибі Олесю, за суголосність думок, почуттів і настроїв. Бажаю і Вам якнайшвидшого духовного одужання і виходу з депресії.