ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Оксана Алексеєва
2026.05.05 22:17
Стара криниця
Коло покинутої хати старий колодязь,
з якого більше не п'ють ні люди, ні звірі.
Інколи птаха сідає на тряхлий рипучий обід,
гойдаючись у вишнім небеснім ефірі.

Вітер крутить зотліле колесо.
Линуть між хмари веселі пташині співи.
Хтось гукає знемо

хома дідим
2026.05.05 22:03
* 68 *
життя картини поллока
але усе мине
розвидніє за мороком
земне таке земне
і хліба житнє золото
і молоко і мед
з-під ніг злітають голуби
дідок травицю жне

Борис Костиря
2026.05.05 13:44
* * *
Розлився туман велемудрий, тужавий,
Розлився, як ціла аморфна держава.

Які таємниці, які парадокси
Чаїть у собі, ніби сховані оси!

Туман розчиняє депресію люту,
У вічні слова й заповіти закуту.

Ірина Вовк
2026.05.05 12:08
У церкві святої Ірини
Літа лебедіють, мов кужіль прядуть,
У вир'єчку гублять пір'їни.
Дари мироносні до стіп покладуть
У церкві святої Ірини.

Над мороки ночі, над тугу в очах,
Над біль, що метеликом зрине.
Невпинно співатиме божа свіча

Вячеслав Руденко
2026.05.05 10:16
За вісім днів до свят
Можливо десь за вісім днів до свят
Тут Фіміам кадив задорого у ямі -
На шиї каганець, на вигляд як архат*
На грудях золото, в долонях оригамі.

В китайських косах бігали дівки
І…, ніби у записаному стрімі
Лимонний сік, бамбук і огірки

Тетяна Левицька
2026.05.05 08:36
Квиток
Цвіла магнолія, бузок
схиляв додолу віти.
В кишені загубивсь квиток
на потяг «Інтерсіті».

Не встигла сісти у вагон —
спіткнулась, то й не варто.
Давно згорів пустий перон

Віктор Кучерук
2026.05.05 05:47
* * *
Передпокій літа - травень духовитий
І мрійливий дуже, і ледь-ледь хмільний, -
Сонечком південним лагідно зігрітий,
За собою двері щільно зачинив.
Потепліло різко, заквітчало всюди,
Вигляду ясного світу надало, -
Ніби відбулося дивовижне чудо,
Ніби

Кока Черкаський
2026.05.04 23:35
Ведмідь
Дражнити ведмедя погано,
Не варто дражнити ведмедя.
Дражнив якось ведмедя Фєдя-
Ну і де тепер цей ваш Фєдя?

Дражніть краще власну дружину,
Або назвіть тещу "мамо!",
Але дражнити ведмедя-

Артур Курдіновський
2026.05.04 22:00
Записки дяді Жори. Записка 4.
Не витримує кишка
Сатиричну штангу.
А зате мої прогнози -
Як у баби Ванги!

Татьяна Квашенко
2026.05.04 21:14
Травнева замальовка
Ще трішки, і засвітиться каштан,
Свічки запалить білі в канделябрах.
Між іншими каштан - ошатний пан,
Що живиться у потаємних надрах.

Шипи у квітах настовбурчив глід -
Дивись, перестраховуйся як слід!

хома дідим
2026.05.04 21:13
* 67 *
смак має значення однак
естетики христові рани
хтось каравани дерибанить
красиво та не аби-як
уп’явся снайпер у приціл
утримуючи зброю рівно
і реагуючи підшкірно
полює вишукану ціль

Юрій Гундарів
2026.05.04 18:34
Привіт від дяді Жори-2
Напишу вам віланелу,
І частівку, і сонет…
Станцював би тарантелу -
Та не стану - я ж поет!

Я розбурхую болото!
«Рясно-згасне-передчасно»…
Ось така моя робота -

Охмуд Песецький
2026.05.04 15:38
The mission is impossible
Наша зима розлуки не минула з лютим,
а триває синіми ночами полотен,
писаних під ван Гога –
з нетанучими сніжинками теплих спогадів,
за кожною з яких – і моя нехолонуча тривога.

Вона відчутно пронизує мене,
і згасає в регістрах невгамовної німоти

Артур Курдіновський
2026.05.04 15:10
Частівка
Не дає болоту жити
Клятий Куриловський!
Ще одна припхалась Кака -
Білгород-Дністровська!

Світлана Пирогова
2026.05.04 14:15
Світло крізь шибки
Там вечір п’є із горщика туман,
І мама в коси заплітає літо...
Там ще не знаєш, що таке обман,
А знаєш тільки, як дощам радіти.
Там кущ порічок — розсип рубінІв,
І червень в очі дивиться так синьо,
Що вистачає тих щасливих снів
На все життя, на кож

Борис Костиря
2026.05.04 10:58
Обриси в тумані
Розвиднюються обриси зникомі
Забутих міст, запилених споруд.
Не пропустивши у пророцтвах коми,
Вони прийдуть, щоб здійснювати суд.

І це говорить - забуття не вічне,
Циклічність часу знову поверне
Забуті голоси, погаслі свічі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Небесний знак
Образ твору Спохмурніло Богове чоло –
Снігопадом небо легким дише,
Вже свинцем його заволокло,
Заляга в гаю епічна тиша.

Тільки захід темним ще не став,
Сяйвом теплим тихо-тихо мліє,
Мов моєї милої вуста
Світяться і ніжно рожевіють.

Я збагну оцього знаку суть –
Це од тебе вість, моя чаклунко,
Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки.

8.03.7517 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 11:52:21
Переглядів сторінки твору 379
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.766
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 11:52:48 ]

Отправить
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:44:29 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки... Принесуть!
Напрочуд мелодійно! Ярославе, кожного разу читаю із таким задоволенням!


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-09 23:45:59 ] - відповісти

Такий грізний початок, і таке романтино-чуттєве завершення. Ви вмієте бути загадковим.:)
Чудово, пане Ярославе!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:14:51 ] - відповісти

Прекрасне поєднання любові до природи і любові до коханої!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:15:03 ] - відповісти

Як не принесуть, Софіє, то науявляю, як учить Вітер! Дякую, що не обминаєш.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:17:02 ] - відповісти

Дякую, Адель, не знав, що я такий загадковий! Ви для мене відкриваєте мої нові грані. Що то погляд збоку!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 00:20:55 ] - відповісти

Так, Олесю. Любов - це могутня сила, вона робить нас кращими, а буває - всемогутніми.


Отправить
ННН ННН (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-10 00:45:44 ] - відповісти
Братику!
Ти неперевершений лірик і мрійник!
Чудовий вірш!

Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:45:54 ] - відповісти

"епічна тиша" - це монументально... Ярославе.


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 00:55:21 ] - відповісти

Еге ж, монументально. І водночас - такий теплий снігопад. Наче злива білих маргариток :)
Вітання, Ярославцю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:04:44 ] - відповісти

Раз так, Оксано, то тоді кидаю гасло: українці-романтики всіх країн, єднайтеся!

Геть із мулу якорі іржаві,
Нидіє на якорі душа,
Б"ються груди об вітри тужаві,
Каравела в мандри вируша.

Як сказав В.Симоненко.

Хай "Каравела мрій" вирушить у свої мандри на "ПМ".
Хто стає під знамена, зголошуйтесь.




Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:07:54 ] - відповісти

Юрію, дякую. Але монументально, це не зовсім романтично. Це - малюнок з натури. Але ж мусить бути і чоловіча твердість поряд з ніжністю, як кажеш, пане десантнику? У мене теж в роду багато військових. З діда-прадіда козаки.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 01:20:50 ] - відповісти

Обов`язково, Друже.
(я правда більше на зенітках знаюся, аніж на спадосхронах :)
Знаєш, якось перший рядок налаштовує на щось дещо інше... - так мені відчулось принаймі...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:11:09 ] - відповісти

Вітаю, Світланко! Радий бачити на моїй сторінці. Ти така тепла, як твоя поезія!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 01:47:30 ] - відповісти

Я розумію, Юрію, але, може, в тому і парадокси життя: шукаєш одне, а знаходиш інше.


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 11:10:52 ] - відповісти

Гарна замальовка, Ярославе!
Жива та натхненна!
З весняним теплом,
Таня


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-10 12:08:09 ] - відповісти

Таню, сердечно дякую. Давно Вас не бачив у гостях.
Скоро будуть нові фото з мого вечора, де є і Ви.
Повідомлю додатково.
Із теплом взаємним.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-03-10 15:42:02 ] - відповісти

Родичі-лелеки принесуть
З вирію повітряні цілунки
І сюрприз - малесеньке "агу"
Із запасом памперсів у клунку
:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-03-11 00:30:06 ] - відповісти

О, дякую, Зоряно! Класний експромт із сюрпризом!