Отправить
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-10-01 22:36:34 ] - відповісти

Світлий сум, Ярославе!
Тут і мого єства торкнулась сивина. Виходить побратими по нещастю.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-01 22:42:40 ] - відповісти

Ох-ох-ох, Василю! Не знаю, що й сказати... Краще б у щасті бути побратимами, та приймаю те, що є. Дякую!))


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-10-02 12:04:04 ] - відповісти

Ой вже ці упирі і урипиці крові попили творчим людям! :) Мабуть, в нас кров солодка... :)


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-10-02 15:06:54 ] - відповісти

Вздовж Дніпра плетусь старий і сивий,
ПОперек грудей кривавий слід.
Де ж шукати вас, цариці хтиві?
Упирем пірнаю в бездну літ...)))!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-02 20:03:48 ] - відповісти

Моя ти співчутлива Лілю -"урипице"!
Коментарі вичитуй, діво яснолиця!

Дякую за спільні вібрації!))


Отправить
Лілія Ніколаєнко (М.К./М.К.) [ 2011-10-02 20:24:25 ] - відповісти

;)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-02 20:06:59 ] - відповісти

Привіт, брате! "Бездну" можна легко замінити на "прірву". Важко бути двомовним письменником. Дякую за експромт. Наступний вірш буде про тебе майже!
Чекай!)))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2011-10-03 07:38:50 ] - відповісти

Боротися з нею - упирицею-журбою! Еге ж, легко сказати... сама знаю, може, тому і написалося щось на зразок "Вранішньої медитації" - щоб згадувати, що є щось добре та й підбадьорюватися. Тож запрошую в гості, може, разом помедитуємо і упириця не витримає - втече :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-03 21:31:26 ] - відповісти

Воюємо з нею, воюємо. Іноді ми її перемагаємо, іноді - вона нас. Отоді й з"являються такі вірші.
Дякую за запрошення, Олесю. На Івано-Франківському озері ця упириця б одразу утекла, певен. А на озерах Київщини іноді давить... Приємно, що запалив тебе на новий вірш. Іду читати.


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-14 17:55:28 ] - відповісти

Хрест Вам в руки, часник на шию і ніякі упириці не страшні!))) Кіл в серце не раджу, можна й за грати загриміти!)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-14 19:58:39 ] - відповісти

Таю, дякую за пораду. Спрробую скористатись. Просвердлю дірочку в часничині і так і ходитиму. Тільки хрест буде справжній наш український язичницький - без Ісуса. Вибач, всі повір"я ідуть ще з тих часів. А кіл в серце - ну що ти, я ж не убивця... Я собі звичайний, рядовий...)))


Отправить
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-10-15 15:24:05 ] - відповісти

Еге ж, звичайний, рядовий...маніяк)))(жартую)
За язичницький хрест не вибачайтесь. Я абсолютно спокійно ставлюсь до всіх релігій(ну хіба що крім сатанистів і їм подібних сект), якщо ця релігія існує, отже в ній є потреба.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-16 21:53:07 ] - відповісти

Дякую за розуміння, хоч жарт важко сприйняти однозначно.))


Отправить
Леонід Мазур (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-21 16:45:18 ] - відповісти
Чудовий вірш...Відчуваються справжні емоції автора.
А це може тільки майстер!

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2011-10-22 00:30:08 ] - відповісти

Дякую, Леоніде!


Отправить
Тетяна Левицька (М.К./М.К.) [ 2022-04-14 10:24:50 ] - відповісти

Аж мороз по шкірі, сильно!