ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.21 13:28
Повноводне озеро
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.

Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л

Володимир Бойко
2026.09.21 12:19
Думки на поверхні
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим. Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями. Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню. Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії. Руйн

Віктор Кучерук
2026.09.21 06:07
* * *
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з

Ірина Вовк
2026.09.21 05:41
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 3)
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон

хома дідим
2026.09.20 23:24
* 208 *
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях

Ольга Береза
2026.09.20 21:39
Франко. Три жінки
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.

Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,

Вячеслав Руденко
2026.09.20 19:41
Гексакварки іще не відкриті
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.

Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге

Євген Федчук
2026.09.20 17:17
Третій радянський голод 1946-1947 років
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч

Борис Костиря
2026.09.20 13:13
* * *
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.

Куди не поїдь, повертатися знову

Іван Потьомкін
2026.09.20 12:36
ЙОНА
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен

Ольга Садкова
2026.09.20 12:21
"Оце б весні хвалу співати..."
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.

І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.

С М
2026.09.20 12:05
Гарольд Барило (Genesis)
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі

[ПЕРЕХОЖИЙ]

Ірина Вовк
2026.09.20 10:43
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 2)
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви

Віктор Кучерук
2026.09.20 07:23
* * *
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.

хома дідим
2026.09.19 23:34
* 207 *
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник

Тетяна Левицька
2026.09.19 22:20
Заспокоїла
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Нетутешній щем
Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

З"являються химери нетутешні -
Загуслий ліс ураз горою став.
І вечір тихо розчепірив клешні,
І сивину повітряну сота.

А на околицях прозорих неба
Спалахують і падають вогні.
Щемить так серце думкою про тебе
І плаче всесвіт зорями мені.

19.09.7518 р. (Від Трипілля) (2010)




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-01 12:02:48
Переглядів сторінки твору 594
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Спейс-Арт - Поезія відкритого Космосу
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 12:03:50 ]

Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:28:24 ] - відповісти

така містично-осіння інтимна лірика...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:22:15 ] - відповісти

Що, впіймала Вас за душу, мила Схимнице? Дякую, радий.


Отправить
Рудокоса Схимниця (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:25:32 ]

кожним словом :))


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 10:45:14 ] - відповісти

Десь ми схожими стежками блудили, пане Ярославе, на вогненнім видноколі :)
Чудова лірика, пересипана загадковістю і смутком. Писана, певно, зоярним пилом... Натхнення Вам і хай серце не плаче, а співає!


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 16:14:22 ] - відповісти

Ой, перепрошую, не зоярним, а зоряним, звісно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:27:31 ] - відповісти

Дякую, дорога Олесю. Але, уточніть, сонечко, блудили чи блукали?.. А то панове Гентош, Черняхівський чи Хмельницький можуть і пародію на коментар утнути.
Я радий, що у мріях ми з Вами десь блудимо разом,
хоч у реалі і на віддалі.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 08:42:19 ]

Попалася я :))) 1:0. Блудили - синонім до блукали. В нас частіше вживається перше. Та кожен думає в міру своєї розпущеності. Перефразовуючи відомий вислів "Слово - справа тонка". І кому це краще знати, як не пародистам.
А, зрештою, якщо подумати, що замість прямої роботи я замріяно сиджу і пишу вірш, то це ще питання, яке значення у того слова :)
p.s. Я теж дуже рада!


Отправить
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 11:49:32 ] - відповісти

Дуже образно свіжо і майстерно!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:46 ] - відповісти

Дякую, дорогий Іване! Натхнення Вам бажаю.


Отправить
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 14:09:30 ] - відповісти

Чудові образи! Осінь - дивовижна пора, адже вона чи не найбільше за інші пори року надихає на створення такої прекрасної лірики.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:34:40 ] - відповісти

Справді, дорога Ель, хоч я найбільше люблю весну, але свій юначий найкращий вірш написав саме восени. Не впевнений, що дорослі подальші мої писання його переважують. Називається "Листи". Він тут є десь на початку моєї сторінки.
Щиро дякую, натхнення Вам бажаю і ще кращої лірики.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 15:20:12 ] - відповісти

Крадеться сутінь кішкою нечутно,
Ковтає світло темна ненасить.
У небесах поблідлих - як супутник -
Печаль достигла вересня висить.

Образно, настроєво... романтично-зажурено. Гарно!:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:35:57 ] - відповісти

Адель, дуже радий нашій зустрічі, давно Вас не читав. Дякую.


Отправить
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-09-23 09:37:40 ]

То зайшли б у гості та почитали.:)))


Отправить
Назарій Заноз (М.К./Л.П.) [ 2010-09-20 17:48:11 ] - відповісти

дуже чудово.особливо вразили "клешні вечора",бо ми звиклі до того,що ця частина доби,ніби по замовчуванню, найліричніша, а тут такий химерний образ.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:38:31 ] - відповісти

Дякую за відвідини, Назаре. Це я побачив таке дерево із розчепіреними гілками. От і уявив, ніби воно вчепилося пазурами в повітря.


Отправить
Лариса Ліщук (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-20 18:15:40 ] - відповісти
Приднуюсь до всіх схвальних відгуків. Надзвичайно гарно і зворушливо.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:40:30 ] - відповісти

Спасибі, Ларисо! З теплом
Я.Ч.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 19:32:16 ] - відповісти
гарно

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:41:16 ] - відповісти

Дякую, шановний пане Анатолію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-01 12:04:17 ]

Отправить
Олексій Тичко (Л.П./М.К.) [ 2010-09-20 20:28:38 ] - відповісти

Гарно, дуже гарно...Перечитав не один раз!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-20 20:43:13 ] - відповісти

Спасибі, Олексію, друже! А я вчора вже, певно, вдвадцятьп"яте передивлявся твій уманський монтаж - аж-аж! Луна і досі йде Україною і світом інтернетівським!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2010-09-21 00:50:14 ] - відповісти

Гарного вірша утяли, Ярославцю!.. Защемило, так-таки-так.
А щем чого нетутешній? Бо Ви - не тут, вона - не там?.. Добре було б,нмсд, якби вечір розчепірив не свОї клешні, а своЇ (можливо, замінити банальним, але правильним прислівничком типу "злісно", "мило" :)) і т.п., альтернатива - "синій вечір" і йому подібні. Тисну руку, Ярославцю! (Поблідла. Зависла, як супутник. І скромно "удалилась", клацаючи клешнями).


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-09-21 10:22:51 ] - відповісти

О Світлосте поетична, з Вашим приходом усе посвітліло на "Майстернях" і навіть мої бліді вірші.
Дякую за заувагу, як завжди слушну, уже виправив.
Я не там, вона - не тут,
Скоро вже мені - капут,
Розчепірив вечір клешні,
Сум сотає нетутешній.
Гину я, пропащий,
Бо дівчат найкращих
Ось такі реалії -
Вкрали до Італії.

Не висіть, будь ласка, супутником, краще світіть зорею, Світлано.


Отправить
Марія Дем'янюк (Л.П./Л.П.) [ 2010-09-26 13:11:04 ] - відповісти

Гарно,аж слів бракує,щоб передати хвилю почуттів...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:49:25 ] - відповісти

Дякую, Маріє, дуже радий.


Отправить
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-09-29 16:52:32 ] - відповісти

Ярославе!
Гарний вірш. Одне муляє око: як на мене клешнею можна тягнути, цупити, цургенити, відтинати тощо. А для сотання існує зовсім інший орган. А може я занадто прискіпливий?
З повагою, Олександр


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-02 19:51:57 ] - відповісти

Привіт, Сашо! Дякую за відгук. Мені здається, що тягнути і сотати, це приблизно - одне і теж.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2010-10-03 23:01:00 ] - відповісти

Ярославе! Запрошую Вас персонально:
У ЦК "Уварівський дім" відбудеться авторський вечір Юлії Бережко-Камінської і презентація нової книжки поезій "Між видихом і вдихом". Вхід вільний.
Адреса: смт. Ворзель, вул. Великого Жовтня, 37-а.
Їхати: від М.Святошин маршруткою 381д до станції Ворзель, зупинка "Бібліотека".
або: від М.Святошин електричкою у напрямку Бородянки до станції Ворезль.
Початок о 16.30.
Буду рада зустрічі.


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:51:36 ] - відповісти

Ой, як гарно!!!
І - щиро!
Славно пишете, пане Ярославе! Перечитую, і перечитую, і перечитую... )


Отправить
Лідія Дружинович (Л.П./Л.П.) [ 2010-10-04 19:54:06 ] - відповісти

мені дуже імпонують такі вересневі акорди, бо й сама вересняночка. І вірш - якраз подарунок мені до Д-Нар.) Дякую)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:29:53 ] - відповісти

Юлечко, дякую, тільки уточніть якого жовтня чи листопада вечір. Щоб потрапити вчасно.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 01:32:14 ] - відповісти

Лідіє, дуже приємно читати такі відгуки. Щастя Вам у вересні і у всіх місяцях року і натхнення. З Днем народження вітаю сердечно, бажаю всього, чого Ви самі собі бажаєте, і від мене - ще трошки краще!


Отправить
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 09:28:12 ] - відповісти

Слово "розчепірив" хіба не того ж порядку, що й "плювати" ?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-05 20:16:54 ] - відповісти

(всміхається!) Ні, Юлю, на порядок ніжніше. Є ж контекст:
химери... розчепірені клешні... сотання! І "розчепірення" з нього не випадає. Аби у Вас були синоніми до "плювання" і вдало-образні, загалом контекст, то не було б і пародії.


Отправить
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2010-10-22 13:57:02 ] - відповісти

__І вечір тихо розчепірив клешні,
__І сивину повітряну сота.

Такого Вечора я ще не бачила! Дуже яскравий образ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-10-24 23:01:14 ] - відповісти

Дякую, Ірино, радий, що щось почерпнули для себе цікаве.