Отправить
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 23:09:54 ] - відповісти

Прекрасний вірш, Майстре. Спасибі за задоволення! В останній строфі технічне "крикливу" певно, малося на увазі. Успіхів і творчого настрою!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 00:04:21 ] - відповісти

Дякую, Михайле, за відгук. А там так і написано "крикливу". І Вам взаємно - натхнення і творчих злетів!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 23:14:51 ] - відповісти

:))
Моя печаль не в тому, що твоя,
Хоча в обох вирує біль неспитий.
...Впіймавши не синицю - журавля,
Не знаєш ти: а що із ним робити?

В яку його кошару приточить:
Чи до овець, чи краще вже - до птиці?
А він чека, похнюплено стоїть,
Припнутий мотузочком до криниці.

І начебто усе в господі є,
І айстри пахнуть, мов далекі хмари,
Та журавель пшениці не клює,
Та журавель не мріє вже, а марить.

На сірі клапті крається блакить,
Приречена у вимірі пласкому.
В НЕВОЛІ ЖИТИ СТРАШНО ВІДПУСТИТЬ.
Прошу тебе, постав, нарешті, кому...



Отправить
Михайло Закарпатець (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 23:18:16 ] - відповісти

...нема слів!


Отправить
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 23:40:56 ]

Це не експромт, віршик було написано 1996 року (хха, 10 р. після Ярославового :)) - не знаю, як порахувати від Трипілля :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 00:02:02 ] - відповісти

Замість коми, дорога моя світлосте, пропоную Вашій ліричній героїні третій варіант - стати журавлицею і літати разом з ним у поетичнім небі! Бути в небі вільною птахою, а не в хаті - диктатором-комахою! І буде, щО робити, і не буде печалі!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 00:14:58 ] - відповісти

Привіт, привіт! Я вже не хвалю, бо знову не туди...)))


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 00:21:58 ] - відповісти

Лайте мене, лайте, Вітре!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 00:24:48 ] - відповісти

Буду))) Потрібна порада: чому не працює - відповісти ???


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 00:30:13 ] - відповісти

Чомусь у мене - теж. Не знаю, я - не технар. Тут я Вам - не порадник.


Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 00:44:04 ] - відповісти

У Вашій поезії відчувається справжнє небо і вільний щасливий розмах крил ...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 07:35:50 ] - відповісти

Дякую, Олесю. Бажаю Вам високого лету в поезії!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-18 06:25:37 ] - відповісти

так це програмна річ
розірвана між ніжністю
і мужністю
і складена на інше
на вище

світлих ранків, пане Ярославе

С*


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-18 07:38:51 ] - відповісти

Дякую, колего! Зустрічаю ранок з Вашим світлим коментарем! Сяйте нам у поезії!

Душа лелеки живе в тобі, сердечний Ярославе! Он, як літеєш високо і милуєш красою око, і несеш на крилах — віру, надію, любов!

Спасибі сердечне, дорога Таню! Це так проникливо ти сказала, дякую! Натхнення тобі невичерпного!)))