ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не просто оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар

Юрій Гундарів
2026.05.11 19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Костянтин Ватульов
2026.05.11 16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.

Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,

Артур Курдіновський
2026.05.11 13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.

У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим

Борис Костиря
2026.05.11 12:42
Забута стежка заростає
Важким солідним лопухом.
Забута стежка, як питання
Чи у житті різкий надлом.

Забута стежка вкрита мохом,
Травою, пилом забуття.
Не заростуть чортополохом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

  * * * із циклу "У всесвіті серця"
Як світ старе, тривожне почуття,
Яке в собі не можна подолати,
Оце прискорене серцебиття,
Ця безпорадність, боязкість утрати,

Коли тремтиш, не знаєш як сказати
Про те, що відчуваєш, ось життя,
Все Вами сповнене, бо ж Вами розпочате...
Чи ж знав, що буде так, якби ж знаття?

Я зрідка бачу Вас, і це волосся світле,
Що сяє навіть у вечірній час,
І посмішку, трояндою розквітлу,
То ще лиш раз, дозвольте, прошу Вас,

Хоч вірш убогий Вам подарувати,
Тій, що не прагнучи, так вміє чарувати.

7488 р. (від Трипілля) (1982)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 17:47:53
Переглядів сторінки твору 552
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.030 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.030 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.712
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 17:48:57 ]

Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-16 23:39:01 ] - відповісти

Я міряю тебе своїм коханням:
Ось ти була, і знов тебе нема.
І гнуться до землі тумани ранні,
А за туманами одна пітьма.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-16 23:47:20 ] - відповісти

Вітре, щиро дякую за цінку. А ось пародія на коментар:
Я міряю тебе своїм коханням,
І раптом відчуваю тихий жах...
Щось дуже рано, ох воно як рано
Щось починає гнутися... в штанах!

Вірю у Ваше великодушшя і почуття гумору!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-16 23:58:41 ] - відповісти

Ярославе! Нас поженуть з сайту...)))

Чоловіча поезія втілення
У жіноче єство добра.
Все повторюється у вимірі
Підвіконня, підлоги, бра.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 00:58:45 ] - відповісти

Ну все, припиняємо ці ігри. Треба дорожити тим, що маємо. Будьмо!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 04:26:06 ] - відповісти

оцей убогий вірш дуже казковий, пане Ярославе

радий за Вас

:-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:08:42 ] - відповісти

Дякую, колего! Цей вірш навіть блукає нетрями інтернету. Якась пані ним комусь освідчується в коханні. Навіть просила у мене вибачення за плагіат з її боку. Бо не зразу написала біля сонета моє прізвище. І таке буває.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 05:54:35 ] - відповісти

Ваші жарти надзвичайно іскрометні, але поезія
затьмарює їх. І в цьому її сила!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:12:32 ] - відповісти

Дуже цінне спостеження, пане Іване! Дякую! Бо хіба можеш себе побачити збоку, який ти.


Отправить
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 10:49:11 ] - відповісти
Чудовий сонет, стільки емоцій ! Бажаю успіхів...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:13:35 ] - відповісти

Дякую щиро, Віталію!


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 10:57:29 ] - відповісти
Тій, що не прагнучи, так вміє чарувати.
Слова чоловіка, який пізнав жіночу сутність... Щастя вам, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:18:49 ] - відповісти

Дякую, пані Патаро, я лише відобразив її, цю сутність, бо спостеріг таку цікаву деталь - немовлята жіночого роду уже в колисці настільки привабливі, що їх хочеться до серця тулити. І не тільки своїх діточок.
Чи знали Ви пані Оксану Тернополянку, адже Ви здається, живете в Тернополі? Такий жаль бере, що її вже немає між нами.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 12:00:21 ] - відповісти

Все уже, бачу, сказати встигли раніше. ПРИЄДНУЮСЯ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:23:01 ] - відповісти

Дякую, Юлю. Успіхів Вам на Вашому бенефісі у Ворзелі. Я такий, що можу і приїхати несподівано. Крім Ваших віршів мене заінтригував ще колега музикант-піаніст. Люблю слухати імпровізації. Це - справжня творчість, яка багатьом не під силу.


Отправить
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 12:33:14 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе!
Дійсно ліричний, сповнений почуттів вірш.
Де-що простенький, місцями збивається ритм і змінюється розмір, є спрощені рими.
Але ж - 1982 рік!!!
Тому - не буду судити строго.
:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:32:34 ] - відповісти

Повністю згоден із заувагами, пане Олександре! Я коли його писав був цілковито "під наркозом" закоханості, і не думав майже про рими. Хай лишається, як спогад юності! Дякую за відвідини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2023-01-10 21:01:59 ]
Чудова лірика коханні, світла, недоторкана, коли ще на Ви і здаля, але в душі зародилося почуття любові.