Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-16 23:39:01 ] - відповісти

Я міряю тебе своїм коханням:
Ось ти була, і знов тебе нема.
І гнуться до землі тумани ранні,
А за туманами одна пітьма.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-16 23:47:20 ] - відповісти

Вітре, щиро дякую за цінку. А ось пародія на коментар:
Я міряю тебе своїм коханням,
І раптом відчуваю тихий жах...
Щось дуже рано, ох воно як рано
Щось починає гнутися... в штанах!

Вірю у Ваше великодушшя і почуття гумору!


Отправить
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-11-16 23:58:41 ] - відповісти

Ярославе! Нас поженуть з сайту...)))

Чоловіча поезія втілення
У жіноче єство добра.
Все повторюється у вимірі
Підвіконня, підлоги, бра.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 00:58:45 ] - відповісти

Ну все, припиняємо ці ігри. Треба дорожити тим, що маємо. Будьмо!


Отправить
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 04:26:06 ] - відповісти

оцей убогий вірш дуже казковий, пане Ярославе

радий за Вас

:-)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:08:42 ] - відповісти

Дякую, колего! Цей вірш навіть блукає нетрями інтернету. Якась пані ним комусь освідчується в коханні. Навіть просила у мене вибачення за плагіат з її боку. Бо не зразу написала біля сонета моє прізвище. І таке буває.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 05:54:35 ] - відповісти

Ваші жарти надзвичайно іскрометні, але поезія
затьмарює їх. І в цьому її сила!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:12:32 ] - відповісти

Дуже цінне спостеження, пане Іване! Дякую! Бо хіба можеш себе побачити збоку, який ти.


Отправить
Віталій Білець (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 10:49:11 ] - відповісти
Чудовий сонет, стільки емоцій ! Бажаю успіхів...

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:13:35 ] - відповісти

Дякую щиро, Віталію!


Отправить
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 10:57:29 ] - відповісти
Тій, що не прагнучи, так вміє чарувати.
Слова чоловіка, який пізнав жіночу сутність... Щастя вам, пане Ярославе.

Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:18:49 ] - відповісти

Дякую, пані Патаро, я лише відобразив її, цю сутність, бо спостеріг таку цікаву деталь - немовлята жіночого роду уже в колисці настільки привабливі, що їх хочеться до серця тулити. І не тільки своїх діточок.
Чи знали Ви пані Оксану Тернополянку, адже Ви здається, живете в Тернополі? Такий жаль бере, що її вже немає між нами.


Отправить
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 12:00:21 ] - відповісти

Все уже, бачу, сказати встигли раніше. ПРИЄДНУЮСЯ!


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:23:01 ] - відповісти

Дякую, Юлю. Успіхів Вам на Вашому бенефісі у Ворзелі. Я такий, що можу і приїхати несподівано. Крім Ваших віршів мене заінтригував ще колега музикант-піаніст. Люблю слухати імпровізації. Це - справжня творчість, яка багатьом не під силу.


Отправить
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 12:33:14 ] - відповісти

Вітаю, Ярославе!
Дійсно ліричний, сповнений почуттів вірш.
Де-що простенький, місцями збивається ритм і змінюється розмір, є спрощені рими.
Але ж - 1982 рік!!!
Тому - не буду судити строго.
:)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 22:32:34 ] - відповісти

Повністю згоден із заувагами, пане Олександре! Я коли його писав був цілковито "під наркозом" закоханості, і не думав майже про рими. Хай лишається, як спогад юності! Дякую за відвідини.

Чудова лірика коханні, світла, недоторкана, коли ще на Ви і здаля, але в душі зародилося почуття любові.