ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Садкова
2026.09.24 20:58
Підкажи сонечку
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.

Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.

Вячеслав Руденко
2026.09.24 18:34
Шерех часу невагомих
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.

Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя

Євген Федчук
2026.09.24 17:13
* * *
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось

Юрко Бужанин
2026.09.24 16:43
***
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.

Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.

Борис Костиря
2026.09.24 14:26
Прощання
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.

Віктор Кучерук
2026.09.24 06:15
* * *
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як

Ірина Вовк
2026.09.24 05:29
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 6)
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле

хома дідим
2026.09.24 00:00
* 211 *
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час

Борис Костиря
2026.09.23 20:02
Повноводність
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.

Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд

Федір Паламар
2026.09.23 19:32
5. Шум-Кушта
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому! Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи: – Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:17
Я піду за дощем
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.

Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В

Артур Курдіновський
2026.09.23 15:16
Згорілий рондель
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.

Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -

Борис Костиря
2026.09.23 14:40
* * *
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг

Вячеслав Руденко
2026.09.23 11:38
У збуренні, в русі , як хвилі ментальні…
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.

Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як

Ірина Вовк
2026.09.23 08:06
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 5)
V. ЗОЛОТИЙ ДИМ ХРАМУ ІСІДИ Ранок у храмі богині Ісіди тонув у солодких пахощах єгипетських благовонь. Головний жрець Калпурній, одягнений у білосніжну лляну туніку, сидів біля вівтаря й задоволено перераховував приношення. Торговці з порту сьогодні бу

Віктор Кучерук
2026.09.23 06:28
* * *
Хлопці кажуть: Не спіши
На бочок лягати, -
Поживи ще для душі
Не в порожній хаті.
Ту знайди, що принесе
Для душі розраду, -
Для котрої над усе
У стосунках злада.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Ось яблунька вже цвітом вся аж сяє,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Мов наречена у розповні літ
Мене коло хатини зустрічає.

Та от якихось днів зо два минає,
Смичком торкає вітер струни віт,
Бринять вони і тужать на весь світ,
І сум свій білий на траву зроняють.

Здалось мені, то юність затяжна
Із мене облітає, як весна,
І сивиною на волосся пада...

Та "Не журись!" - кажу собі, бо є
У зрілості порі своя принада.
Це ж розквіт літа й років настає.

7502 р. (від Трипілля) (1996)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 17:58:11
Переглядів сторінки твору 733
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.352 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.352 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 18:00:02 ]
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:53:56 ] - відповісти
Сам зажурився й сам себе розрадив...:-) Гарно й щиро, пане Ярославе.

Отправить
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:54:40 ] - відповісти

Колоритний сонет у вас вийшов пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:06 ] - відповісти

Було таке, Патаро. Дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:59 ] - відповісти

Спасибі, Миколо. Натхнення Вам.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 17:33:06 ] - відповісти
гарно
в пору осінню на серці весна

Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 19:36:44 ] - відповісти

Глибинна мудрість людських літ... Кожна пора прекрасна по-своєму... Так вчила мене ще малу мама і до цього приходжу вже вкотре сама. Приємно було прочитати це у Вашій чудовій поезії, пане Ярославе. Черговий раз - дякую за чудові слова.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:30:45 ] - відповісти

Так, п.Ярославе, це розквіт - і душі, і таланту...
Орлиного розкрилля!


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:58:16 ] - відповісти

Такий летючий, прозорий, як яблуневий цвіт, вийшов у Вас вірш, Ярославе! Гарно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:24:00 ] - відповісти

Всім щиро дякую за теплі відгуки. Бажаю весни в серці посеред осені.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 22:29:09 ] - відповісти

Ой , люблю я останнім часом сонети :)
Пане Ярославе, а коли вже сивина - то це ще "розквіт літа" чи вже осінь?


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:58:44 ] - відповісти

Егеж, класичний сонет - повністю вималюваний сюжет і у радості і у смутку ... А четвертий катрен із порадою чимось нагадує рубаї... (не дивуйтеся, пане Ярославе, я ще вивчаю і сонети і рубаї, - то можу й не те втнути у роздумах).
Одне скажу - сподобалося ! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:12:34 ] - відповісти

Сивина, пане Юрію, це - не завжди осінь. Це може бути і пізнє літо, і передчасна зрілість у 20-річних юнаків, у яких трапилося у житті щось важке. А саме про зрілість і йдеться у вірші. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:16:35 ] - відповісти

Сонети, пані Оксано, будуються за схемою - перші 8 рядків - теза, наступні - 3 - антитеза, заключні три - синтез. Тому й роздуми є, як і в
рубаях. Так і має бути. Це не протирічить одне одному. Радий, що Вам сподобалося.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 17:15:34 ] - відповісти

Гммм,
Маю сумнів (як тутешні балакають) у тому, що сивина це символ зрілості (чи передчасної чи вчасної чи посачасної).
Хоча вона може послужити атрибутикою... Ну принаймі для мене - це не паралелі, хоча можливі сумісності.
Чи не так?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 19:27:48 ] - відповісти

Я не возводив у сонеті сивину до рангу символу, але вірш писаний у віці, коли тобі 30 з гаком, коли приходить перша старість, коли людині оманливо здається, що молодість минула, і вже все - ти старий, з"являється перша сивина. Але життя продовжується, настає зрілість і ця - перша - сивина тільки підкреслює її значимість, як гіркі плоди життєвого досвіду, підкреслює її прихід, як перші зморшки чи борозни на чолі. Я сказав би, що сивина це - одна з ознак зрілості. В Україні пане Юрію,особливо після Чорнобиля, дерева подекуди сивіють-жовтіють навіть у червні. Так що цей сонет певною мірою відображає реалії життя, його передчасного старіння і зношеності.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 20:08:17 ] - відповісти

Дай Бог, Вам пане Ярославе ніколи не старіти - ні серцем , ані душею.
Дякую за роздуми...
З тепом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 20:23:29 ] - відповісти

Щиро дякую.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-08 13:28:20 ]
Філософська лірика зачаровує красою природи! А у житті все відносно! Ще коли написаний вірш, і здавалося, що літа облітають, а ні літо за літом, будем творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 00:53:19 ]
Так, це правда, дорога Таню! Все відносне в цьому житті! Все минає! Коли писався цей вірш, минулася юність затяжна, а тепер і зрілість минає, і старість крадеться! А так хочеться ще бути юним, бодай душею, чого і тобі, і собі бажаю! Дякую, за високі оцінки! Натхнення і всіх благ тобі!))))