ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.03.27 18:34
Чернов Андрій (1966-2017)
Там, де коняку віз підганяє,
А урядом править візник,
Де шматком арестантського хліба
Наїдаються до гикавок,
Проступає в мороці вранішнім
Повновладдям своїм пересичений
Хвіст собачий, махаючи трупом, –
Бренд Росії останніх десятиліть.

С М
2026.03.27 15:00
Обираючи політ (Buffalo Springfield)
Ти стояла на межі свого пір’я
Політ обираючи
Усміхався я із подивом чи в силах
Помахати на прощання
Коли усе пройшло –
Се загоїлося до літа
Опісля прощань
Всі чуття що ми пережили

Артур Курдіновський
2026.03.27 14:51
Червона Книга
З'їдає душу болісна саркома.
Круки літають. Вмерли солов'ї.
Мені це місто більше незнайоме,
Мої дороги - більше не мої.

Снують у жалюгідному апломбі
Однакові, безперспективні дні.
Я тут, неначе зомбі серед зомбі,

Юлія Щербатюк
2026.03.27 13:10
Без майбуття, о, щемна яв!
Без майбуття, о, щемна яв!
Я чую зраду в кожнім слові!
І спадної тепер любові
Для мене сяє вже зоря.

Так відлітаючи, із тим,
Не впізнавати безкінечно.
В знемозі цілувати плечі,

Борис Костиря
2026.03.27 12:33
Пробудження
Пробудження, немов із поля битви
Відхід в пустелю чи в рясні ліси.
Це прокидання у росі молитви,
У непорочнім сяєві краси.

Пробудження із-під руїн і горя,
Із-під уламків часу і доби.
Пробудження у буйних хвилях моря,

хома дідим
2026.03.27 07:08
* 25 *
у неміч кануть сни
і сяєво на сході
розвидніється ніч
понад полями дим
нездалі та цупкі
народжені до вроди
слова усе не ті
але усе ж ходім

Віктор Кучерук
2026.03.27 06:45
* * *
Казковий світ дитячого життя,
Мов потічок весняний, нетривалий,
Безрадісно пішов у небуття,
В душі зродивши паросток печалі.
Майнув, як сон, найщасливіший час
Розливів сміху і всього хотіння, -
Він, наче день, у сутінках погас,
Щоби уяву тішити

Артур Курдіновський
2026.03.27 03:35
Зінаїді
Знову до минулого йду в гості,
Фантастичні створюю картини.
Березень. Сьогодні двадцять шосте.
Я тебе вітаю, мила Зіно!

Пам'ятаєш Харків, потім Київ?
Я не їхав! Я летів на крилах!
Невимовний сум сьогодні криє

Мирон Шагало
2026.03.26 21:41
Зимове море
Це море лупасить хвилями,
дме вітром і студить пусткою.
Хтось міряє море милями,
хтось міряє лиш відпусткою.

Ти ж міряєш море мріями,
що стануть колись реальними,
з чіткими часами й мірами,

Тетяна Левицька
2026.03.26 21:15
Там...
Там немає біди, і колись не було,
ще душа не вродилася болем,
лиш безмежжя старого совине крило
блискавиця серпом гострим голить.

У отавах незайманих звуки Орфей
розсипає, а я підбираю.
Гнучі башти дерев серед тихих алей

Артур Курдіновський
2026.03.26 17:11
Стати поетом
Випльовуючи вірш новий
В чекаючий на нього Всесвіт,
Створімо справжній буревій,
Що всі теорії закреслить!

Навіщо правила дурні
У творчій голові тримати?
Тут будуть оплески гучні,

Олена Побийголод
2026.03.26 16:48
1942. Вночі перед боєм (в скороченні)
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Вночі перед боєм
сиджу під вербою,
дивлюсь на дорогу – український шлях...
Й стає пред очима
все те незгасиме,
за що ми б’ємось у жорстоких боях.

Артур Сіренко
2026.03.26 16:26
Порожній Едем: expulsio e paradiso
Сині проліски снива
Мальовані на білому полотні Едему
(У тому саду теж буває весна –
Буває, буяє, п’янить ароматом),
Адам ще не вдягнув
Сирітську сорочку безхатька
І бідний, наче заброда,
Мандрує пустелями

хома дідим
2026.03.26 15:01
* 23 *
шкандибає вперед за звичкою скоцюрблено роззираючись на місцевість понад свої крихітні окуляри · звіть його хомою чи сявою чи валєрою байдуже · зима завертається сніги пливуть дехто вже ходить без шапки · незнайомі тітки бабки матусі дідусі під пікселем і

Євген Федчук
2026.03.26 14:16
* * *
Тут хтось зненацька видихнув: - Татари!
Ударив дзвін, одразу і замовк.
І вже орда посунула, як хмара.
Перед Степаном вигулькнув за крок
Кінний татарин, радісно ошкіривсь,
Тримаючи в руці міцний аркан.
Степана взяти у ясир наміривсь.
А той спиною вп

Охмуд Песецький
2026.03.26 12:16
Час зрозуміти
Себе ти бережеш і власні нерви,
Сховашись під байдужості вуаллю.
І виникло тлумачення химерне,
Неначе я тебе вже не цікавлю.

Ні як амант і навіть не товариш,
Чи просто випадковий перехожий,
З яким ніде нічого не навариш,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Ось яблунька вже цвітом вся аж сяє,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Мов наречена у розповні літ
Мене коло хатини зустрічає.

Та от якихось днів зо два минає,
Смичком торкає вітер струни віт,
Бринять вони і тужать на весь світ,
І сум свій білий на траву зроняють.

Здалось мені, то юність затяжна
Із мене облітає, як весна,
І сивиною на волосся пада...

Та "Не журись!" - кажу собі, бо є
У зрілості порі своя принада.
Це ж розквіт літа й років настає.

7502 р. (від Трипілля) (1996)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 17:58:11
Переглядів сторінки твору 621
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.352 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.352 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 18:00:02 ]
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:53:56 ] - відповісти
Сам зажурився й сам себе розрадив...:-) Гарно й щиро, пане Ярославе.

Отправить
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:54:40 ] - відповісти

Колоритний сонет у вас вийшов пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:06 ] - відповісти

Було таке, Патаро. Дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:59 ] - відповісти

Спасибі, Миколо. Натхнення Вам.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 17:33:06 ] - відповісти
гарно
в пору осінню на серці весна

Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 19:36:44 ] - відповісти

Глибинна мудрість людських літ... Кожна пора прекрасна по-своєму... Так вчила мене ще малу мама і до цього приходжу вже вкотре сама. Приємно було прочитати це у Вашій чудовій поезії, пане Ярославе. Черговий раз - дякую за чудові слова.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:30:45 ] - відповісти

Так, п.Ярославе, це розквіт - і душі, і таланту...
Орлиного розкрилля!


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:58:16 ] - відповісти

Такий летючий, прозорий, як яблуневий цвіт, вийшов у Вас вірш, Ярославе! Гарно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:24:00 ] - відповісти

Всім щиро дякую за теплі відгуки. Бажаю весни в серці посеред осені.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 22:29:09 ] - відповісти

Ой , люблю я останнім часом сонети :)
Пане Ярославе, а коли вже сивина - то це ще "розквіт літа" чи вже осінь?


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:58:44 ] - відповісти

Егеж, класичний сонет - повністю вималюваний сюжет і у радості і у смутку ... А четвертий катрен із порадою чимось нагадує рубаї... (не дивуйтеся, пане Ярославе, я ще вивчаю і сонети і рубаї, - то можу й не те втнути у роздумах).
Одне скажу - сподобалося ! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:12:34 ] - відповісти

Сивина, пане Юрію, це - не завжди осінь. Це може бути і пізнє літо, і передчасна зрілість у 20-річних юнаків, у яких трапилося у житті щось важке. А саме про зрілість і йдеться у вірші. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:16:35 ] - відповісти

Сонети, пані Оксано, будуються за схемою - перші 8 рядків - теза, наступні - 3 - антитеза, заключні три - синтез. Тому й роздуми є, як і в
рубаях. Так і має бути. Це не протирічить одне одному. Радий, що Вам сподобалося.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 17:15:34 ] - відповісти

Гммм,
Маю сумнів (як тутешні балакають) у тому, що сивина це символ зрілості (чи передчасної чи вчасної чи посачасної).
Хоча вона може послужити атрибутикою... Ну принаймі для мене - це не паралелі, хоча можливі сумісності.
Чи не так?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 19:27:48 ] - відповісти

Я не возводив у сонеті сивину до рангу символу, але вірш писаний у віці, коли тобі 30 з гаком, коли приходить перша старість, коли людині оманливо здається, що молодість минула, і вже все - ти старий, з"являється перша сивина. Але життя продовжується, настає зрілість і ця - перша - сивина тільки підкреслює її значимість, як гіркі плоди життєвого досвіду, підкреслює її прихід, як перші зморшки чи борозни на чолі. Я сказав би, що сивина це - одна з ознак зрілості. В Україні пане Юрію,особливо після Чорнобиля, дерева подекуди сивіють-жовтіють навіть у червні. Так що цей сонет певною мірою відображає реалії життя, його передчасного старіння і зношеності.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 20:08:17 ] - відповісти

Дай Бог, Вам пане Ярославе ніколи не старіти - ні серцем , ані душею.
Дякую за роздуми...
З тепом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 20:23:29 ] - відповісти

Щиро дякую.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-08 13:28:20 ]
Філософська лірика зачаровує красою природи! А у житті все відносно! Ще коли написаний вірш, і здавалося, що літа облітають, а ні літо за літом, будем творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 00:53:19 ]
Так, це правда, дорога Таню! Все відносне в цьому житті! Все минає! Коли писався цей вірш, минулася юність затяжна, а тепер і зрілість минає, і старість крадеться! А так хочеться ще бути юним, бодай душею, чого і тобі, і собі бажаю! Дякую, за високі оцінки! Натхнення і всіх благ тобі!))))