ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.06.26 13:02
* * *
Я встану рано в сутінках зелених,
Пройду крізь гай дрімотний і черлений.

Прийду на стадіон крізь варту лісу,
Крізь ватру сну і незворушність міста.

Проб'ється думка крізь застиглість часу,
Крізь розтривожену інертну масу,

Ірина Вовк
2026.06.26 11:04
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 5)
Розділ V. МІЖ КОЛИСКАМИ ТА ПРЕСТОЛОМ, АБО КИРИЛИЧНИЙ ПІДПИС НА ЛІЛЕЯХ ФРАНЦІЇ Земля Капетингів дихала вогкістю та залізом, коли у весняний день тисяча п’ятдесят другого року над Суассоном прокотився перший крик немовляти. Усміхнена Анна схилилася над

хома дідим
2026.06.26 09:30
* 122 *
хмариво синьовидне
веслярі небесні
уявляються невідомі
немислимі
які умудряються
уявлятися саме так
веслярами
що тебе утішає явно

Охмуд Песецький
2026.06.26 07:57
Батий
Сумуючи, немов розстаючись,
Про завтра не домовившись чи після
Зустрітися не днями, то колись,
Коли згадається сердець любовна пісня...

Закоханість і первісний інстинкт –
Усе працює, щоби поєднати,
Загнати у життєвий лабіринт.

Віктор Кучерук
2026.06.26 07:32
* * *
На берегах минулого сліди
Моїх, на жаль, непослідовних кроків, -
На берегах минулого - плоди
Не дуже добре вивчених уроків.
На берегах минулого - весна
І невичерпне джерело натхнення, -
На берегах минулого ясна
Пора завжди очікує на мене.

Катерина Савельєва
2026.06.25 23:55
Спека (сонет)
Заховалася спека в повiтрi,
Вiдпустила давнiшнi надiї
I сховавши весь всесвiт пiд вiї -
Розгорнулася в небi колiбрi.

Сiль зневажливих дiй з себе витри.
Присмак меду солодкого мрiї.
Поруч подих до тебе вже вiє

Євген Федчук
2026.06.25 16:40
Харківська катастрофа травня 1942 року
Тої зими, як вдалося німців зупинити
Під Москвою й від столиці трохи відтіснити,
Москалі відчули силу, кров у них заграла,
Переможцями вони вже себе уважали.
Думали, що уже німців добряче побили
Й сорок другий переможно закінчить рішили.
Подумали, щ

Володимир Ляшкевич
2026.06.25 15:13
Світовит. Роман п'ятий
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це п'ята книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що знайшли сво

Борис Костиря
2026.06.25 13:27
Пам'ять
Ці люди, що покинули домівки
Давним-давно й поїхали туди,
Куди ми не дістанемо путівки,
І сніг уже позамітав сліди.
Про них забули друзі і сусіди,
І зблякла пам'ять в їхніх головах.
Круки волають, мов невтомні біди.
Сідає попіл на святих словах.

Вячеслав Руденко
2026.06.25 11:57
У тепер
як перенасичена дарами
пташка у калині в рукаві
кропив'янка небу візаві
дощиком вщухатиме ярами
чи то у незвідане колись
чи у шал розпізнаного завтра
наче заповітом бронтозавра
досвітками степу горілиць

хома дідим
2026.06.25 08:44
* 121 *
як написав поет
не потрібно елегій
ні про життя
ні про смерть
серед шипшини цієї
півоній черемхи
ширяють птахи
розмаїто незмінні

Ігор Шоха
2026.06.25 08:20
Недоспівана пісня
Як неминучі дні ясні
і мимолітні темні ночі,
так моя доля уві сні
являє світло-карі очі,
так тінь її із висоти –
із піднебесся за рікою
іще вітається зі мною,
забувши спалені мости.

Ірина Вовк
2026.06.25 06:28
«АНА РЪИНА»: Волошкові очі Франції (продовження 4)
Розділ ІV. ВЕСІЛЬНИЙ ВІВТАР ТА ЗОЛОТА КЛЯТВА Травневий день у Реймсі 1051 року дихав грозою. Свинцеві хмари чіплялися за гострі шпилі величного собору, а повітря було таким густим, що здавалося, ніби його можна різати мечем. Французька знать та єписко

Віктор Кучерук
2026.06.25 06:25
* * *
Лиш почувся грому гуркіт,
Як метнувся пес у будку,
Де, згорнувшись у клубочок,
Ліг налякано в куточок,
Бо давно, з причин відомих,
Він боїться навіть грому.
25.06.26

Марія Дем'янюк
2026.06.24 14:44
Татова любов
Цілувало сонечко пальчик немовляти,
А воно сміялося — це мені від тата.

Цілувало сяєво дитятко у скроню —
Тепло тішив тато свою любу доню.

Цілував промінчик донечку у щічку —
Це татусь бажає добрих снів на нічку.

Олена Побийголод
2026.06.24 13:39
1936. Кінармійська
Олексій Сурков (1899-1983)

В боротьбі та тривозі
нас тримав у дорозі
бойовий вісімнадцятий рік.
Ми збирались не довго,
від Кубані до Волги
розливався наш кінний потік.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Володимир Кириленко
2026.06.20

Боговик Владислав Боговик Владислав
2026.06.18

Іван Веселий
2026.06.15

Надія Ляшук
2026.06.14

ВАСИЛЬ КУЗІВ
2026.06.11

Неїл Лорен
2026.06.08

Володимир Журавльов
2026.06.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Ось яблунька вже цвітом вся аж сяє,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Мов наречена у розповні літ
Мене коло хатини зустрічає.

Та от якихось днів зо два минає,
Смичком торкає вітер струни віт,
Бринять вони і тужать на весь світ,
І сум свій білий на траву зроняють.

Здалось мені, то юність затяжна
Із мене облітає, як весна,
І сивиною на волосся пада...

Та "Не журись!" - кажу собі, бо є
У зрілості порі своя принада.
Це ж розквіт літа й років настає.

7502 р. (від Трипілля) (1996)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 17:58:11
Переглядів сторінки твору 673
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.352 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.352 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2026.03.26 07:01
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 18:00:02 ]
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:53:56 ] - відповісти
Сам зажурився й сам себе розрадив...:-) Гарно й щиро, пане Ярославе.

Отправить
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:54:40 ] - відповісти

Колоритний сонет у вас вийшов пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:06 ] - відповісти

Було таке, Патаро. Дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:59 ] - відповісти

Спасибі, Миколо. Натхнення Вам.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 17:33:06 ] - відповісти
гарно
в пору осінню на серці весна

Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 19:36:44 ] - відповісти

Глибинна мудрість людських літ... Кожна пора прекрасна по-своєму... Так вчила мене ще малу мама і до цього приходжу вже вкотре сама. Приємно було прочитати це у Вашій чудовій поезії, пане Ярославе. Черговий раз - дякую за чудові слова.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:30:45 ] - відповісти

Так, п.Ярославе, це розквіт - і душі, і таланту...
Орлиного розкрилля!


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:58:16 ] - відповісти

Такий летючий, прозорий, як яблуневий цвіт, вийшов у Вас вірш, Ярославе! Гарно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:24:00 ] - відповісти

Всім щиро дякую за теплі відгуки. Бажаю весни в серці посеред осені.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 22:29:09 ] - відповісти

Ой , люблю я останнім часом сонети :)
Пане Ярославе, а коли вже сивина - то це ще "розквіт літа" чи вже осінь?


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:58:44 ] - відповісти

Егеж, класичний сонет - повністю вималюваний сюжет і у радості і у смутку ... А четвертий катрен із порадою чимось нагадує рубаї... (не дивуйтеся, пане Ярославе, я ще вивчаю і сонети і рубаї, - то можу й не те втнути у роздумах).
Одне скажу - сподобалося ! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:12:34 ] - відповісти

Сивина, пане Юрію, це - не завжди осінь. Це може бути і пізнє літо, і передчасна зрілість у 20-річних юнаків, у яких трапилося у житті щось важке. А саме про зрілість і йдеться у вірші. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:16:35 ] - відповісти

Сонети, пані Оксано, будуються за схемою - перші 8 рядків - теза, наступні - 3 - антитеза, заключні три - синтез. Тому й роздуми є, як і в
рубаях. Так і має бути. Це не протирічить одне одному. Радий, що Вам сподобалося.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 17:15:34 ] - відповісти

Гммм,
Маю сумнів (як тутешні балакають) у тому, що сивина це символ зрілості (чи передчасної чи вчасної чи посачасної).
Хоча вона може послужити атрибутикою... Ну принаймі для мене - це не паралелі, хоча можливі сумісності.
Чи не так?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 19:27:48 ] - відповісти

Я не возводив у сонеті сивину до рангу символу, але вірш писаний у віці, коли тобі 30 з гаком, коли приходить перша старість, коли людині оманливо здається, що молодість минула, і вже все - ти старий, з"являється перша сивина. Але життя продовжується, настає зрілість і ця - перша - сивина тільки підкреслює її значимість, як гіркі плоди життєвого досвіду, підкреслює її прихід, як перші зморшки чи борозни на чолі. Я сказав би, що сивина це - одна з ознак зрілості. В Україні пане Юрію,особливо після Чорнобиля, дерева подекуди сивіють-жовтіють навіть у червні. Так що цей сонет певною мірою відображає реалії життя, його передчасного старіння і зношеності.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 20:08:17 ] - відповісти

Дай Бог, Вам пане Ярославе ніколи не старіти - ні серцем , ані душею.
Дякую за роздуми...
З тепом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 20:23:29 ] - відповісти

Щиро дякую.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-08 13:28:20 ]
Філософська лірика зачаровує красою природи! А у житті все відносно! Ще коли написаний вірш, і здавалося, що літа облітають, а ні літо за літом, будем творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 00:53:19 ]
Так, це правда, дорога Таню! Все відносне в цьому житті! Все минає! Коли писався цей вірш, минулася юність затяжна, а тепер і зрілість минає, і старість крадеться! А так хочеться ще бути юним, бодай душею, чого і тобі, і собі бажаю! Дякую, за високі оцінки! Натхнення і всіх благ тобі!))))