ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій…
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 * * *
Ось яблунька вже цвітом вся аж сяє,
Медвяний, чистий, ніжний її квіт,
Мов наречена у розповні літ
Мене коло хатини зустрічає.

Та от якихось днів зо два минає,
Смичком торкає вітер струни віт,
Бринять вони і тужать на весь світ,
І сум свій білий на траву зроняють.

Здалось мені, то юність затяжна
Із мене облітає, як весна,
І сивиною на волосся пада...

Та "Не журись!" - кажу собі, бо є
У зрілості порі своя принада.
Це ж розквіт літа й років настає.

7502 р. (від Трипілля) (1996)




  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-05-07 17:58:11
Переглядів сторінки твору 431
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.351 / 7  (6.329 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.351 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Сонет
Автор востаннє на сайті 2024.11.21 11:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-07 18:00:02 ]
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:53:56 ] - відповісти
Сам зажурився й сам себе розрадив...:-) Гарно й щиро, пане Ярославе.

Отправить
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-09-28 16:54:40 ] - відповісти

Колоритний сонет у вас вийшов пане Ярославе.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:06 ] - відповісти

Було таке, Патаро. Дякую.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 17:06:59 ] - відповісти

Спасибі, Миколо. Натхнення Вам.


Отправить
к т (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 17:33:06 ] - відповісти
гарно
в пору осінню на серці весна

Отправить
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 19:36:44 ] - відповісти

Глибинна мудрість людських літ... Кожна пора прекрасна по-своєму... Так вчила мене ще малу мама і до цього приходжу вже вкотре сама. Приємно було прочитати це у Вашій чудовій поезії, пане Ярославе. Черговий раз - дякую за чудові слова.


Отправить
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:30:45 ] - відповісти

Так, п.Ярославе, це розквіт - і душі, і таланту...
Орлиного розкрилля!


Отправить
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 20:58:16 ] - відповісти

Такий летючий, прозорий, як яблуневий цвіт, вийшов у Вас вірш, Ярославе! Гарно...


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:24:00 ] - відповісти

Всім щиро дякую за теплі відгуки. Бажаю весни в серці посеред осені.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-28 22:29:09 ] - відповісти

Ой , люблю я останнім часом сонети :)
Пане Ярославе, а коли вже сивина - то це ще "розквіт літа" чи вже осінь?


Отправить
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 22:58:44 ] - відповісти

Егеж, класичний сонет - повністю вималюваний сюжет і у радості і у смутку ... А четвертий катрен із порадою чимось нагадує рубаї... (не дивуйтеся, пане Ярославе, я ще вивчаю і сонети і рубаї, - то можу й не те втнути у роздумах).
Одне скажу - сподобалося ! :)


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:12:34 ] - відповісти

Сивина, пане Юрію, це - не завжди осінь. Це може бути і пізнє літо, і передчасна зрілість у 20-річних юнаків, у яких трапилося у житті щось важке. А саме про зрілість і йдеться у вірші. Дякую за увагу.


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-28 23:16:35 ] - відповісти

Сонети, пані Оксано, будуються за схемою - перші 8 рядків - теза, наступні - 3 - антитеза, заключні три - синтез. Тому й роздуми є, як і в
рубаях. Так і має бути. Це не протирічить одне одному. Радий, що Вам сподобалося.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 17:15:34 ] - відповісти

Гммм,
Маю сумнів (як тутешні балакають) у тому, що сивина це символ зрілості (чи передчасної чи вчасної чи посачасної).
Хоча вона може послужити атрибутикою... Ну принаймі для мене - це не паралелі, хоча можливі сумісності.
Чи не так?


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 19:27:48 ] - відповісти

Я не возводив у сонеті сивину до рангу символу, але вірш писаний у віці, коли тобі 30 з гаком, коли приходить перша старість, коли людині оманливо здається, що молодість минула, і вже все - ти старий, з"являється перша сивина. Але життя продовжується, настає зрілість і ця - перша - сивина тільки підкреслює її значимість, як гіркі плоди життєвого досвіду, підкреслює її прихід, як перші зморшки чи борозни на чолі. Я сказав би, що сивина це - одна з ознак зрілості. В Україні пане Юрію,особливо після Чорнобиля, дерева подекуди сивіють-жовтіють навіть у червні. Так що цей сонет певною мірою відображає реалії життя, його передчасного старіння і зношеності.


Отправить
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-09-29 20:08:17 ] - відповісти

Дай Бог, Вам пане Ярославе ніколи не старіти - ні серцем , ані душею.
Дякую за роздуми...
З тепом,
ЛЮ


Отправить
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-09-29 20:23:29 ] - відповісти

Щиро дякую.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-05-08 13:28:20 ]
Філософська лірика зачаровує красою природи! А у житті все відносно! Ще коли написаний вірш, і здавалося, що літа облітають, а ні літо за літом, будем творити!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2022-05-16 00:53:19 ]
Так, це правда, дорога Таню! Все відносне в цьому житті! Все минає! Коли писався цей вірш, минулася юність затяжна, а тепер і зрілість минає, і старість крадеться! А так хочеться ще бути юним, бодай душею, чого і тобі, і собі бажаю! Дякую, за високі оцінки! Натхнення і всіх благ тобі!))))