На вулицях міста літо. На вулицях міста багато людей. Плаття, шорти, сонцем загоріла шкіра, літні парфуми, усмішки і радісні голоси, запах гарячої бруківки... Так влітку смакує кожне місто чи містечко. А ще воно може смакувати кавою, вершками, морозивом, тістечками і рідними...

В селах інша атмосфера. Людей майже не видно. Вони затримуються в дворах, садках чи по хатах, переховуються від літньої спеки. Навіть на городи не виходять. В повітрі присутній густий запах трави, зéлені, інколи пороху, коли проїде мотоцикл чи машина, по дорозі.

Але їй останнім часом ніби глючало...
Була собі зима, а потім прийшло літо без будь-яких обмежень, але й без попереджень. Раптово. В тихих, красивих вулицях походжали люди, чужі обличчя, чужі голоси, які промовляли незрозумілі слова. Вона сиділа на лавочці біля фонтану, перед нею відкривалася площа і квіткові клумби, середньовічна архітектура та краса ренесансу, але вона бачила дещо інше.
Вона бачила бабусин садок, двір, хату. Так, як вони би виглядали зараз, розквітлі і зелені, запашні. З посадженим городом, розквітлими квітами навколо хати...

Уривок з оповідання..