Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.30
23:35
Недосить обрати вірний напрямок, важливо не збитися з курсу.
Меншовартість занадто вартує.
Якщо люди метають ікру, лососі відпочивають.
Хто править бал, тому правила зайві.
У кожного історика свої історичні паралелі і своя паралельна історія.
2026.01.30
21:35
Найбільше бійсь фанатиків і вбивць,
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
різниця поміж ними невелика:
і там, і там ідея перед очима мерехтить,
але немає й гадки про живого чоловіка.
О, скільки ж їх, богобоязних і безбожних…
Всевишньому це споконвік не в новину,
та Він карає їх тоді, як
2026.01.30
21:03
Сердечний, що далі, та як
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
ми будемо дійсність ділити?
Тобі в чорнім морі маяк,
мені незабудки у житі?
А їй, що дістанеться — даль
і смуткок у пелені днини?
Не ділиться, як не гадай,
2026.01.30
16:17
Доводити - немає часу,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
Доносити - бракує сил.
Давно роздав усі прикраси
Надійний мій душевний тил.
Захмарна тупість ходить світом.
О, горе щирим та відкритим!
Тепла промінчик не знайти,
2026.01.30
15:28
Згораю я у пломені жаги,
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
Палаю стосом, серце спопеляю.
Крилом вогню домотую круги
Між брамами пекельними і раєм.
Поріг блаженства – щастя береги.
Табун шаленства зупинити мушу
Над урвищем, де пристрасті боги
2026.01.30
13:38
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
Й напишемо малий вінок ронделів.
Щоб не шукати воду у пустелі,
Влаштуємо в оазі справжній бал!
Спочатку хай співає генерал,
А потім рядові, мов менестрелі.
Розплетемо рондельний магістрал
2026.01.30
10:48
О часе, не спіши, не мчи удаль стрілою,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
Що пробива серця в невдалій метушні,
Що залишається марою і маною,
Тим світом, що розвіявся вві сні.
Що хочеш забирай, та серце не розколюй,
Минуле і майбутнє не діли
І спогади, мов яструб, не розорюй,
2026.01.29
21:59
Скляне повітря, тиша нежива.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
Застиг у глянці вечір на порозі.
Необережно кинуті слова
Лишились, як льодинки на дорозі.
Весь світ накрила панцирна броня.
Прозорий шовк, підступний і блискучий.
Заснула з льодом зморена стерня.
2026.01.29
19:57
МАГІСТРАЛ
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
Дитинством пахнуть ночі темно-сині,
А на снігу - ялинкою сліди.
Буває, зігрівають холоди
І спогади, такі живі картини!
Розпливчасті та ледь помітні тіні
2026.01.29
18:05
о так я відьмача
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
бігме-бо відьмача
я родився в ту ніч
як місяць божий зачервонів
родився в ту ніч
як місяць був у червонім огні
небіжка мати скричала ”циганка повіла правду!“
2026.01.29
18:01
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
Чимсь схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Вливається у серце щемом...
...А за пейзажами на Сході
2026.01.29
17:20
Нас поєднало. Правда, не навіки.
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
Згадай, як тебе палко цілував.
У пристрасті стуляла ти повіки,
А я свої відкритими тримав.
Усе я бачив: - як ти десь літала,
Пелюсточки, мов айстри, розцвіли...
І люба, до солодкого фіна
2026.01.29
16:03
Цікаво, як же вміють москалі
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
Все дригом догори перевернути,
Вину свою на іншого спихнути.
І совість їх не мучить взагалі.
На нас напали, на весь світ кричать,
Що лише ми у тому всьому винні.
На їх умовах здатися повинні,
Інакше вони будуть нас вбив
2026.01.29
11:43
То він мене ніколи не кохав.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
Чи згадує мелодію минулу?
Бо я ще й досі вальсу не забула,
як лопотіли в полисках заграв.
Ніяк наговоритись не могли,
всотати ніжність в почуття незриме
і дієслів невисловлених рими
під небесами бурштинових слив.
2026.01.29
11:26
Порожній стадіон - як виклик порожнечі,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
Як виклик непроявленому злу.
Гуляє дух свободи і предтечі,
Як виклик небуттю і злому королю.
На стадіоні грає Марадона.
Всі матчі вирішальні у цей час
Розіграні на полі стадіону,
2026.01.29
11:12
Поліфонія – лебедине звучання
рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...рук погладливих,
синя синь,
кіт манюній з тонюнім сюрчанням,
що з-під боку мого смокче тінь,
мов комарик, який у комору
у тепло, у неволю, з простору…
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Алекс Чеська (1989) /
Проза
Пару хвилин з чийогось життя
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пару хвилин з чийогось життя
Кімната пахла теплою свіжою постіллю, книжками і квітами. Надворі дощ і пізній вечір, в самій кімнаті трохи парко. Світиться ніжно світло.
Це вже літо прийшло. А після гарячого дня прийшла літня гроза. Боже, як затишно і тихо в хаті. Як спокійно. І на душі. Навіть сум, коли навідається, то як вітерець в гарячий літній полудень. Легкий та свіжий, без полинового присмаку.
На столі в кухні заварений мелісовий чай. Два горнята біля нього. Але в хаті лише одна людина. Дитина. Її залишили батьки спати, але вона прокинулась. Злізла з ліжка, взяла свої іграшки з комоду і заліза на велике ліжко. Вона мала дерв'яні іграшки навколо себе, невеличкі, у формі сільськогосподарських тварин. Розставляла корівки, свинки і курочки, чи інші, на покривалі з узором троянд і квітів, шепотіла щось до іграшкових звірят, і час від часу поглядала напрямком до дверей.
Але ніхто не приходив по неї. Надворі шумів дощ, на кухні парував чай.
За вікном було темно і шумно, сотні тисяч крапель падали на листя яблунь, вишень, на високу траву, шуміли, ніби мікроскопічні моря під час бурі.
В темноті саду світилось ще одне вікно. Це була літня кухня. За її дверима чутно голоси.
-Подай мені будь ласка рушник.
-Ось, на... Я розумію, що ти не здгідний з його позицією, але хотіла б також звернути твою увагу на те, що він реагував чисто на ті сигнали, які ти йому дав. Ти ж сам признаєш, що тобі була не цікава його пропозиція. То чому ти тепер дивуєшся, що він тобі не поспішає зателефонувати? Я взагалі здивуюсь, якщо він ще озветься.
- Та він просто якийсь дивний..
- Як дивний? Ти б як поступив, як би реагував? Я його не оправдовою, в жодному разі, лише зі сторони бачу, що ти погарячився зі швидкістю негативної реакції. Інакше, тебе б зараз не діставало, що він зволікає зі своєю відповіддю...
- Ти Северину поклала вже спати?
- Так.
- Боже, як я за сьогодні наїздився...
- Стало краще, як вмився лавандовою водою? Вона заспокоює нерви. Будеш гарно спати.
- Я так втомився, що буду спати й так... Жартую, дякую тобі, що ти потурбувалась про мене.
- За ніщо не переживай, все буде так, як має бути...
Це вже літо прийшло. А після гарячого дня прийшла літня гроза. Боже, як затишно і тихо в хаті. Як спокійно. І на душі. Навіть сум, коли навідається, то як вітерець в гарячий літній полудень. Легкий та свіжий, без полинового присмаку.
На столі в кухні заварений мелісовий чай. Два горнята біля нього. Але в хаті лише одна людина. Дитина. Її залишили батьки спати, але вона прокинулась. Злізла з ліжка, взяла свої іграшки з комоду і заліза на велике ліжко. Вона мала дерв'яні іграшки навколо себе, невеличкі, у формі сільськогосподарських тварин. Розставляла корівки, свинки і курочки, чи інші, на покривалі з узором троянд і квітів, шепотіла щось до іграшкових звірят, і час від часу поглядала напрямком до дверей.
Але ніхто не приходив по неї. Надворі шумів дощ, на кухні парував чай.
За вікном було темно і шумно, сотні тисяч крапель падали на листя яблунь, вишень, на високу траву, шуміли, ніби мікроскопічні моря під час бурі.
В темноті саду світилось ще одне вікно. Це була літня кухня. За її дверима чутно голоси.
-Подай мені будь ласка рушник.
-Ось, на... Я розумію, що ти не здгідний з його позицією, але хотіла б також звернути твою увагу на те, що він реагував чисто на ті сигнали, які ти йому дав. Ти ж сам признаєш, що тобі була не цікава його пропозиція. То чому ти тепер дивуєшся, що він тобі не поспішає зателефонувати? Я взагалі здивуюсь, якщо він ще озветься.
- Та він просто якийсь дивний..
- Як дивний? Ти б як поступив, як би реагував? Я його не оправдовою, в жодному разі, лише зі сторони бачу, що ти погарячився зі швидкістю негативної реакції. Інакше, тебе б зараз не діставало, що він зволікає зі своєю відповіддю...
- Ти Северину поклала вже спати?
- Так.
- Боже, як я за сьогодні наїздився...
- Стало краще, як вмився лавандовою водою? Вона заспокоює нерви. Будеш гарно спати.
- Я так втомився, що буду спати й так... Жартую, дякую тобі, що ти потурбувалась про мене.
- За ніщо не переживай, все буде так, як має бути...
Коротка замальовка
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
