Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.04
16:15
I How Local Harmony Becomes a Contour of Metaharmony
The Image of the Work: From a Creative Method to an Aesthetic–Philosophical Category
The foundation of traditional artistic creation, in most cases, is the aspiration toward an integral unity—whet
2026.07.04
13:59
Я не хочу дивитись в обличчя абсурду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
У обличчя сатира із масками суті.
Ти не знайдеш коштовне вино в каламуті.
Калі-юга танцює зневірену сутінь.
Хочу правді дивитись в обличчя криваве.
Хай воно проростає крізь хащі і трави,
Крізь морозну погоду,
2026.07.04
13:43
липня народилася видатна українська поетеса Тетяна Левицька.
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
Дорога Тетяно! Від щирого серця вітаю Вас із днем народження! Зичу Вам міцного здоров'я, невичерпного натхнення, гармонії в душі. А ще бажаю Вам, щоб жодне побажання Ваших ворогів ніколи не зб
2026.07.04
12:39
Зшитого за незнаними лекалами,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
мене подумки заносить у петлі річки,
чиє ім'я – Дунай або Мозель.
Напевно, для відчаю й каяття
таких поворотів досить,
але це мій фатум –
долати і таку дорогу.
Потік петляє, мов генний код,
2026.07.04
12:27
Гвинтики і шайби,
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
Кручені тунелі,
Паничі кручені,
Байки і казки.
Руки, наче вила,
Губи тонкі, вчені,
Тінь ресентименту
Зваблють вовки.
2026.07.04
10:49
поліція моралі
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
міліція скорботи
мене не помічали
я брав порядні ноти
нот усього дванадцять
апостолів так само
євангеліє збацать
із греком іоанном
2026.07.04
09:57
Пливуть за роками
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
Осінні тумани
У каламутну безодню небес.
Вже дихає в спину
Доба часоплину,
І тесля вистругує з ясена хрест.
Небіжчики кличуть
2026.07.04
07:56
За мною вслід плететься щодоби,
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
Знесилене неспинною ходою, -
Усе оте, що я уже зробив
У вічній боротьбі з самим собою.
Минулим справам не веду лічби,
Просиджуючи цілі дні за чаєм, -
Лише в думках з'являється "якби",
Та і "чому" нікуди не зника
2026.07.04
05:44
Розділ XІV: ПОПІЛ СИРИНА* ТА ВІЧНІСТЬ НА ПЕРГАМЕНТІ
1075 рік. Париж. Палац Сіте. Король Філіп І, уже зрілий і могутній володар, сидів за великим дубовим столом, заваленим хартіями. Поруч із ним стояла Анна. Рауля вже не було на цьому світі – він пішов
2026.07.03
22:45
На відстані руки,
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
Немов застигли в русі,
Стоять мої батьки,
Бабусі, прабабусі...
Всього десятки літ -
Так мало проминуло!
Дивлюся їм услід,
В моє близьке минуле.
2026.07.03
20:00
Говори до мене тонкосердно -
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
знаками столітньої кори,
наче би усі слова - безсмертні...
нетутешньо й дивно говори.
Вигляну довірливо з- за древа,
трісне під копитцем чорний сук.
Чи стрілець ти, чи зальотна мева?
2026.07.03
14:10
Я з балкону дивлюся на темний проспект.
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
Він похований вкотре бездонною ніччю.
Сам собі я уламок надії позичу -
Не побачу його у монокль і лорнет.
Як би містом нічним прогулятись хотів!
А ще краще - метро! А ще краще - трамваєм!
Тільки стукає серц
2026.07.03
12:55
Вдихаю душу очерету,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
Вдихаю пахощі зими.
Зникома посмішка скелета
Народить епоси землі.
Лиш у потужності стилета
Відчую подихи в імлі.
Такий старезний, аж прадавній,
2026.07.03
11:55
Нехай гнітить невиплаканий жаль
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
І слово запізніле ранить груди.
Ми просто люди — помилкові люди,
Що дивляться крізь темряву у даль.
Ілюзії, підпалені мовчанням,
Розвіяв вітер попелом ущент.
Та з цих безглуздих, непотрібних жертв
2026.07.03
10:33
Пізнім вечором похожим
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
Літератор йшов додому.
Настрій мав прекрасний, схоже,
Щось наспівував знайоме.
Презентації щоденні -
Тріумфальні, фантастичні!
І овації шалені
До вершин письменства кличуть!
2026.07.03
06:56
Із глибокої криниці
Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зачерпну відром водиці
І нестерпну спрагу прожену, -
Обмочивши трохи вуса,
Сам вдоволено нап'юся,
Потім дам напитися коню.
Після довгої дороги,
Хай спочине прудконогий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Інша поезія
Пабло Неруда. Книга запитань (поетична збірка)
Чому велетенські літаки
не гуляють зі своїми дітьми?
Яка жовта пташка
наповнює своє гніздо лимонами?
Чому вони не вчать гелікоптерів
висмоктувати мед із сонця?
Де залишив повний місяць
свій нічний мішок борошна?
ІІ
Якщо я помер і не усвідомлюю цього,
у кого ж тоді запитую час?
Звідки збирає стільки листя
весна у Франції?
Де може мешкати сліпий,
котрого переслідують бджоли?
Якщо вичерпується жовта барва,
з чим робитимемо хліб?
ІІІ
Скажи мені, чи троянда оголена,
чи має лише оцю сукню?
Чому приховують дерева
пишноту свого коріння?
Хто чує жалі
злодійської автівки?
Чи є щось сумніше у світі
від потяга, який стоїть на дощі?
IV
Скільки церков у небі?
Чому акула не нападає
на зухвалих русалок?
Чи розмовляє дим із хмарами?
Чи правда, що наші надії
потрібно кропити росою?
V
Що пильнуєш під своїм горбом? –
запитав верблюд черепаху.
А черепаха відказала:
Що ти говориш помаранчам?
Чи груша має більше листя,
ніж «У пошуках утраченого часу»? [1]
Чому листя скоює самогубство,
коли почувається жовтим?
VI
Чому нічний капелюх
літає, маючи стільки дірок?
Що каже старий попіл,
проходячи біля вогню?
Чому плачуть хмари,
щоразу стаючи радіснішими?
Для кого згорають пелюстки
сонця в тіні затьмарення?
Скільки бджіл містить день?
VII
Чи мир – це мир голубки?
Чи леопард веде війну?
Навіщо навчає професор
географії смерті?
Що відбувається з ластівками,
які спізнюються до коледжу?
Чи правда, що вони розкидають листи
прозорі по всьому небу?
VIII
Що роздратовує вулкани,
які вивергають вогонь, холод і гнів?
Чому Христофор Колумб
не міг відкрити Іспанії?
Скільки запитань має кіт?
Сльози, ще не пролиті,
чекають у маленьких озерах?
Чи вони – невидимі річки,
що течуть через журбу?
ІХ
Це те саме сонце, що й учора,
а цей вогонь відрізняється од того вогню?
Як подякувати хмарам
за їхню мимолітну рясноту?
Звідки приходить громова хмара
з чорними торбами сліз?
Де усі ті імена,
солодкі, наче тістечка торішні?
Куди вони поділися – Донáльди,
Клорінди, Едувіґіс?
Х
Що подумають про мого капелюха
поляки за сто років?
Що подумають про мою поезію
ті, хто не торкався моєї крові?
Як вимірюється піна,
що вихлюпує з пива?
Що робить муха, ув’язнена
у Петрарковому сонеті?
ХІ
Як довго інші говорять,
коли вже говорили ми?
Що сказав би Хосе Марті
про педагога Марінельйо? [2]
Скільки років має місяць листопад?
За що й далі платить Осінь
стількома жовтими грошима?
Як називається коктейль,
де горілку змішано з блискавками?
ХІІ
А кому всміхається рис
безліччю білих зубів?
Чому в темні віки
пишуть невидимим чорнилом?
Чи знає красуня з Каракаса,
скільки спідниць має троянда?
Чому мене кусають блохи
та літературні сержанти?
ХІІІ
Чи правда, що тільки в Австралії
живуть хтиві крокодили?
Як ділять між собою помаранчі
сонце на помаранчевому дереві?
Чи з гірких вуст
вийшли соляні зуби?
Чи правда, що вночі літає
над моєю вітчизною чорний кондор?
XIV
А що сказали рубіни,
лежачи перед гранатовим соком?
Чому не можна переконати
Четверга, аби він ішов після П’ятниці?
Хто кричав від радості,
коли народилася блакить?
Чому журиться земля,
коли з’являються фіалки?
XV
Але чи правда, що готується
повстання жилетів?
Чому знову Весна
пропонує своє зелене вбрання?
Чому сміється рільництво
з блідого плачу неба?
Як здобув свою свободу
покинутий велосипед?
XVI
Чи працюють сіль і цукор
над побудовою білої вежі?
Чи правда, що в мурашнику
мрії – обов’язкові?
Чи знаєш, які роздуми
має земля восени?
(Чом би не дати медалі
першому золотому листочку?)
XVII
Ти зауважив, що Осінь –
неначе жовта корова?
І як осіння тварина
пізніше – темний скелет?
І як збирає Зима
стільки шарів блакиті?
І хто запитав Весну
про її царство прозорого повітря?
XVIII
Як довідався виноград
про поширення своїх грон?
А знаєш ти, щó складніше –
дозрівати чи віяти?
Погано жити без пекла:
чи можемо його відбудувати?
І розмістити сумного Ніксона
сідницями на жарівні?
Смажачи його помалу
північноамериканським напалмом?
ХІХ
Вони полічили золото, яке містять
простори маїсу?
Знаєш ти, що імла зелена
опівдні у Патаґонії?
Хто співає у глибокій воді
покинутої лагуни?
З чого сміється диня,
коли її убивають?
ХХ
Чи правда, що бурштин містить
сльози русалок?
Як називають вони квітку,
що літає від птаха до птаха?
Чи «ніколи» не ліпше за «пізно»?
І чому сир постановив
здійснити подвиги у Франції?
ХХІ
А коли винайшли світло,
це трапилося у Венесуелі?
Де є центр моря?
Чому туди не йдуть хвилі?
Це певно, що той метеор
був аметистовою голубкою?
Можу спитати мою книжку,
чи правда, що я написав її?
ХХІІ
Кохання-кохання, його та її,
якщо їх більше не має, то куди поділися?
Учора-учора я спитав мої очі,
коли ми знову побачимося?
А коли змінюється краєвид –
твоїми руками чи твоїми рукавичками?
Коли співає блакить води,
як пахне запах неба?
ХХІІІ
Якщо летюча риба змінюється,
вона перетворюється на метелика?
Отже, було неправдою те,
що Бог мешкав на місяці?
Яку барву має запах
синього плачу фіалок?
Скільки тижнів у дні
та скільки років у місяці?
XХIV
Чи 4 – це 4 для всіх?
Чи всі сімки однакові?
Коли в’язень думає про світло,
чи це те саме світло, що сяє тобі?
Ти думав, яку барву
має квітень для хворих?
Яка східна монархія
сповивається маковими прапорами?
XХV
Навіщо, аби чекати на сніг,
роздягнувся гай?
І як нам знати, котрий є Богом
серед Богів Калькутти?
Чому живуть такі пошарпані
усі шовкопряди?
Чому таку тверду ніжність
має серце вишні?
Це тому, що мусить померти,
чи тому, що мусить тривати?
ХXVI
Отой урочистий сенатор,
який приписав мені зáмок,
він зі своїм небожем
уже поглинули тістечко вбивці?
Кого ошукує магнолія
своїми лимонними пахощами?
Куди кладе кинджал орел,
злітаючи на хмару?
XХVII
Може, померли від сорому
ті потяги, що заблукали?
Хто ніколи не бачив гіркого алое?
Де їх було посаджено –
очі товариша Поля Елюара?
Чи тут є місце для колючок? –
спитали вони трояндового куща.
XХVIII
Чому не пам’ятають старі люди
боргів та опіків?
Чи були правдою
оті пахощі здивованої дівчини?
Чому бідні не розуміють,
поки не перестають бути бідними?
Де можна побачити дзвона,
що калатає всередині твоїх снів?
ХХІХ
Яка відстань у круглих метрах
між сонцем і помаранчами?
Хто будить сонце, коли воно спить
на своєму палючому ліжку?
Чи земля співає цвіркуном
у небесній музиці?
Чи правда, що журба широка,
а туга – вузька?
ХХХ
Коли він написав свою блакитну книжку,
чи був Рубен Даріо зеленим?
Чи не був багряним Рембо,
а Ґонґора – фіолетового кольору?
А Віктор Гюґо – трикольоровим?
А я – жовто-смугастим?
Чи єднаються всі спогади
бідарів по селах?
І чи не пильнують багатії своїх снів
у коробочці з мінералів?
ХХХІ
Кого можу спитати:
що я прийшов зробити в цей світ?
Чому рухаюся мимоволі,
чому не можу залишатися незворушним?
Чому обертаюся без коліс,
літаю без крил і без пір’я,
і чому я вирішив емігрувати,
якщо мої кістки живуть у Чилі?
ХХХІІ
Чи є щось дурніше в житті,
окрім як зватися Пабло Нерудою?
Чи є збирач хмар
у небі Колумбії?
Чому збори парасольок
завжди відбуваються в Лондоні?
Чи амарантову барву
мала кров Цариці Савської?
Коли плакав Бодлер,
то плакав чорними слізьми?
ХХХІІІ
А чому сонце – такий поганий товариш
подорожньому в пустелі?
І чому сонце таке співчутливе
у лікарняному саду?
Птахи чи риби –
у цих сітях місяця?
Це там, де вони мене згубили,
я врешті знайшов себе?
ХХХIV
Чеснотами, які забув я,
чи можу пошити нового костюма?
Чому найліпші річки
облишили текти у Франції?
Чому не світає в Болівії
після ночі Ґевари?
Його замордоване серце
шукає своїх там убивців?
Чи має первинний смак до сліз
чорний виноград пустелі?
XXXV
Чи не буде наше життя тунелем
поміж двома туманними яснотами?
І чи не буде ясноти
поміж двома темними трикутниками?
І чи не буде життя рибою,
готовою стати птахом?
А смерть складатиметься з небуття
чи з небезпечних матерій?
XXXVI
Чи врешті не буде смерть
нескінченною кухнею?
Що робитимуть твої роз’єднані кістки?
Знову шукатимуть твоєї форми?
Твоя руїна зіллється
з іншим голосом та з іншим світлом?
Твої хробаки стануть частиною
собак чи метеликів?
XXXVII
Чехословаки чи черепахи
народяться з твоїх решток?
Твої вуста поцілують гвоздики
іншими, прийдешніми губами?
Але знаєш ти, звідки приходить
смерть – згори чи здолу?
З мікробів чи з мурів,
з війн а чи з зими?
XXXVIII
Не віриш ти, що смерть живе
у сонці вишні?
Чи не може також тебе вбити
поцілунок весни?
Віриш ти, що попереду тебе горе
несе прапор твоєї долі?
А в черепі ти бачиш
приречених на кості своїх пращурів?
ХХХІХ
Хіба не відчуваєш теж небезпеки
у реготанні моря?
Чи не бачиш теж загрози
у кривавому шовку маків?
Не бачиш, як розцвітає яблуня,
лише аби померти в яблуку?
Хіба не плачеш, в оточенні сміху,
пляшками забуття?
XL
Кому пошарпаний кондор
звітує про свою місію?
Як називається журба
самотньої овечки?
І що відбувається в голуб’ятні,
якщо голýбки вчаться співати?
Якщо мухи вироблятимуть мед,
чи ображатимуть бджіл?
XLI
Скільки витримає носоріг,
потому як його розпестять?
Що нового з листям
останньої весни?
Листя живе взимку
таємно, укупі з корінням?
Чого навчилося дерево від землі,
аби розмовляти з небом?
XLII
Більше страждає той, хто постійно чекає,
аніж той, хто ніколи не чекав нікого?
Де закінчується веселка –
за твоєю душею чи за обрієм?
Може, небо буде невидимою зорею
для самогубців?
Де оті залізні виноградники,
звідки падає метеор?
XLIII
Хто була та, котра кохала тебе
уві сні, коли ти спав?
Куди йдуть події сну?
Вони йдуть у сни інших людей?
А батько, який живе у твоїх снах,
знову помирає, коли прокидаєшся?
Чи вві сні зацвітають рослини
і дозрівають їхні поважні плоди?
XLIV
Де ота дитина, якою я був, –
ще в мені чи вже зникла?
Вона знає, що я ніколи не любив її
та що вона не любила мене?
Навіщо ми провели стільки часу,
виростаючи, аби розлучитися?
Навіщо не вмерли ми двоє,
коли померло моє дитинство?
І якщо відпала моя душа,
навіщо мене переслідує мій скелет?
XLV
Чи жовта барва лісів –
та сама, що минулого року?
І чи повторюється чорний політ
невтомного морського птаха?
І де закінчується простір,
який зветься смертю або нескінченністю?
Що більше обтяжує пояс –
смутки чи спомини?
XLVI
А як називається місяць
поміж Груднем і Січнем?
За яким правом вона звуться
дванадцятьма гронами винограду?
Чому вони не дають нам довших
місяців, що тривають цілий рік?
Чи не дурила тебе весна
цілунками, які не цвіли?
XLVII
Чуєш серед осені
вибухи жовтаві?
З якого сенсу чи без сенсу
ридає свою радість дощ?
Які птахи диктують лад
у зграї, що в польоті?
І з чого узяла колібрі
свою симетрію сліпучу?
XLVIII
Хіба груди русалок
є спіральними мушлями моря?
Чи вони – скам’янілі хвилі
або незворушна гра піни?
Хіба не засяяла лука
дикими світляками?
Хіба перукарі осінні
розкуйовдили хризантеми?
XLIX
Якби я знову побачив море,
море побачило б мене чи ні?
Чому питають мене хвилі
те саме, що їх питаю я?
І навіщо вони б’ють об скелю
такою марною пристрастю?
Чи не стомлюються повторювати
свою відозву до піску?
L
Хто може переконати море,
аби воно було раціональним?
Що дає йому зруйнування
блакитного бурштину, зеленого граніту?
І для чого стільки складок
і стільки отворів у скелі?
Я прибув з-поза моря
і куди піду зараз, коли воно відсіче мене?
Чому я замкнув дорогу,
падаючи в пастку моря?
LI
Чому ненавиджу міста,
що пахнуть жінкою й сечею?
Чи не є місто великим океаном
тремтливих матраців?
Чи Океанія вітрів
не містить островів і пальм?
Чому я повернувся до байдужості
безбережного океану?
LII
Яка була ширина чорного восьминога,
що затьмарив мирний день?
Його щупальці були залізні,
а очі – вогненно-мертвотні?
А трикольоровий кит –
чому він перетнув мені дорогу?
LIII
Хто поглинув на моїх очах
акулу, вкриту пустулами?
Хто був винен – шквал
чи заплямовані кров’ю риби?
Це послідовне порушення
порядку чи бою?
LIV
Правда, що ластівки
збираються оселитись на місяці?
Чи понесуть весну з собою,
відриваючи її од карнизів?
Чи відлетять восени
місячні ластівки?
Чи шукатимуть слідів вісмуту,
продзьобуючи небо?
І чи повернуться на балкони,
запилюжені попелом?
LV
Чому не посилають кротів
і черепах на місяць?
Тварини, які майструють
порожнини й тунелі,
чи не могли б узяти на себе
ці далекі перевірки?
LVI
Не віриш ти, що дромедари
утримують місяць у своїх горбах?
Хіба не сіють його в пустелях
з таємничою наполегливістю?
І хіба не було позичене море
на короткий час – землі?
Хіба не матимемо повернути його
з відпливами – місяцю?
LVII
Чи не буде добре – заборонити
міжпланетні поцілунки?
Чом би не аналізувати речей,
перш ніж пристосовувати інші планети?
І чом би – не качкодзьоба,
одягненого просторово?
Чи не були підкови зроблені
для місячних коней?
LVIII
А що пульсувало вночі?
То були планети чи підкови?
Цього ранку мушу обрати
між оголеним морем і небом?
І чому небо вдягнене
так рано у свої тумани?
Що чекало на мене в Ісла-Неґрі?
Зелена правда чи декорум?
LIX
Чому я не вродився таємничим?
Чому виріс без товаришів?
Хто наказав мені розламати
двері моєї власної гордості?
І хто вийшов жити для мене,
коли я спав чи хворів?
Який прапор розгорнувся
там, де не забули мене?
LX
І яке значення маю
на трибуналі забуття?
Яка є справжня картина
майбутнього результату?
Чи це – насіння зерна
посеред жовтої маси?
Чи це кістляве серце –
делегат персика?
LXI
Жива крапля ртуті
тече додолу чи довіку?
Моя нещасна поезія
дивитиметься моїми очима?
Чи матиму свій запах і біль,
коли спатиму далі, зруйнований?
LXII
Що означає – наполягати
на алеї смерті?
Як у соляній пустелі
можливо зацвісти?
У морі, де нічого не відбувається,
чи є одяг для помирання?
Тепер, коли кістки пропали,
хто в пороху кінцевому живе?
LXIII
Як узгоджується з птахами
переклад із їхніх мов?
Як маю сказати черепасі,
що поступаюся їй у швидкості?
Як запитаю блоху
про її результати в чемпіонаті?
Або як повідаю гвоздикам,
що вдячний їм за пахощі?
LXIV
Чому мій вицвілий одяг
коливається, наче прапор?
Я інколи злобний
чи завше добрий?
Ми навчаємося доброти
чи її маски?
Хіба не є білим трояндовий кущ зла
і хіба квіти добра не чорні?
Хто дає назви й числа
незчисленному безневинному?
LХV
Чи металева крапля виблискує,
наче слово в моїй пісні?
Чи не плазує слово
інколи, ніби змія?
Чи у твоєму серці не потріскувало
ім’я, немов помаранча?
З якої річки виходять риби?
Зі слова «ювелірня»?
Чи не розбиваються кораблі
через надмір голосних?
LХVI
Чи «о» локомотивів
викидають дим, вогонь і пару?
Якою мовою падає дощ
над печальними містами?
Які ніжні слова повторює
морське повітря на світанку?
Чи існує зірка, більш відкрита
за слово «мак»?
Чи два ікла гостріші
за слово «шакал»?
LXVII
Чи можеш любити мене, словнику,
і дати мені змістовний поцілунок?
Цей лексикон – гробниця
чи запечатаний стільник медовий?
У котрому вікні я залишився
спостерігати похований час?
Чи те, що спостерігаю здаля,
не є тим, чого я ще не прожив?
LХVIII
Коли читає метелик
те, що літає, написане на його крилах?
Які літери знає бджола,
аби зрозуміти свій маршрут?
І якими числами віднімає
мураха своїх мертвих солдатів?
Як називаються циклони,
коли вони незворушні?
LXIX
Чи падають думки про кохання
у згаслі вулкани?
Кратер – це акт помсти
чи покарання землі?
З якими зірками вони розмовляють далі –
річки, що не досягають моря?
LXX
Яку примусову роботу
виконує Гітлер у пеклі?
Розмальовує стіни чи трупи?
Вдихає випари своїх мерців?
Чи вони годують його рештками
стількох спалених дітей?
Чи дали вони йому, по смерті,
пити кров з вирви?
Чи вони забивають йому в рота
вирвані золоті зуби?
LXXI
Чи кладуть його спати
на колючий дріт?
Чи татуюють йому шкіру
задля ламп у пеклі?
Чи кусають його безжально
чорні вогненні мастифи?
Чи мусить він уночі та вдень
без відпочинку мандрувати вкупі зі своїми в’язнями?
Чи мусить помирати, не вмираючи,
вічно під газом?
LXХII
Якщо всі річки солодкі,
звідки ж забирає сіль море?
Як знають пори року,
що мусять змінювати сорочку?
Чому такі повільні взимку
і такі трепетні потому?
І як знає коріння,
що повинне тягтися до світла?
І потім привітати повітря
стількома квітками й барвами?
Завжди це та сама весна,
яка повторює свою роль?
LXХIII
Хто більш працює на землі –
людина чи жнивне сонце?
Поміж ялиною і маком
кого земля воліє більше?
Між орхідеями й пшеницею
кому віддати перевагу?
Чому така пишнота в квітці
і золото брудне в пшениці?
Чи Осінь надходить законно,
чи це потаємна пора?
LХXIV
Чому в гіллі вона сидить,
допоки листя не впаде?
І де лишилися висіти
її жовті штани?
Чи правда, начебто Осінь
очікує, що станеться щось?
Можливо – тремтіння листка
або зрушення всесвіту?
Чи є магніт попід землею,
що Осені магніт братерський?
Коли встановлюється під землею
призначення троянди?
[1] «У пошуках утраченого часу» – роман-епопея французького письменника-модерніста Марселя Пруста.
[2] Хуан Марінельйо-і-Відауррета (1898–1977) – кубинський адвокат, літератор, учений, політичний діяч. Ректор Гаванського університету (від 1962 р.). Провів реформу вищої освіти на Кубі.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Пабло Неруда. Книга запитань (поетична збірка)
Переклав Василь Білоцерківський
І
Чому велетенські літаки
не гуляють зі своїми дітьми?
Яка жовта пташка
наповнює своє гніздо лимонами?
Чому вони не вчать гелікоптерів
висмоктувати мед із сонця?
Де залишив повний місяць
свій нічний мішок борошна?
ІІ
Якщо я помер і не усвідомлюю цього,
у кого ж тоді запитую час?
Звідки збирає стільки листя
весна у Франції?
Де може мешкати сліпий,
котрого переслідують бджоли?
Якщо вичерпується жовта барва,
з чим робитимемо хліб?
ІІІ
Скажи мені, чи троянда оголена,
чи має лише оцю сукню?
Чому приховують дерева
пишноту свого коріння?
Хто чує жалі
злодійської автівки?
Чи є щось сумніше у світі
від потяга, який стоїть на дощі?
IV
Скільки церков у небі?
Чому акула не нападає
на зухвалих русалок?
Чи розмовляє дим із хмарами?
Чи правда, що наші надії
потрібно кропити росою?
V
Що пильнуєш під своїм горбом? –
запитав верблюд черепаху.
А черепаха відказала:
Що ти говориш помаранчам?
Чи груша має більше листя,
ніж «У пошуках утраченого часу»? [1]
Чому листя скоює самогубство,
коли почувається жовтим?
VI
Чому нічний капелюх
літає, маючи стільки дірок?
Що каже старий попіл,
проходячи біля вогню?
Чому плачуть хмари,
щоразу стаючи радіснішими?
Для кого згорають пелюстки
сонця в тіні затьмарення?
Скільки бджіл містить день?
VII
Чи мир – це мир голубки?
Чи леопард веде війну?
Навіщо навчає професор
географії смерті?
Що відбувається з ластівками,
які спізнюються до коледжу?
Чи правда, що вони розкидають листи
прозорі по всьому небу?
VIII
Що роздратовує вулкани,
які вивергають вогонь, холод і гнів?
Чому Христофор Колумб
не міг відкрити Іспанії?
Скільки запитань має кіт?
Сльози, ще не пролиті,
чекають у маленьких озерах?
Чи вони – невидимі річки,
що течуть через журбу?
ІХ
Це те саме сонце, що й учора,
а цей вогонь відрізняється од того вогню?
Як подякувати хмарам
за їхню мимолітну рясноту?
Звідки приходить громова хмара
з чорними торбами сліз?
Де усі ті імена,
солодкі, наче тістечка торішні?
Куди вони поділися – Донáльди,
Клорінди, Едувіґіс?
Х
Що подумають про мого капелюха
поляки за сто років?
Що подумають про мою поезію
ті, хто не торкався моєї крові?
Як вимірюється піна,
що вихлюпує з пива?
Що робить муха, ув’язнена
у Петрарковому сонеті?
ХІ
Як довго інші говорять,
коли вже говорили ми?
Що сказав би Хосе Марті
про педагога Марінельйо? [2]
Скільки років має місяць листопад?
За що й далі платить Осінь
стількома жовтими грошима?
Як називається коктейль,
де горілку змішано з блискавками?
ХІІ
А кому всміхається рис
безліччю білих зубів?
Чому в темні віки
пишуть невидимим чорнилом?
Чи знає красуня з Каракаса,
скільки спідниць має троянда?
Чому мене кусають блохи
та літературні сержанти?
ХІІІ
Чи правда, що тільки в Австралії
живуть хтиві крокодили?
Як ділять між собою помаранчі
сонце на помаранчевому дереві?
Чи з гірких вуст
вийшли соляні зуби?
Чи правда, що вночі літає
над моєю вітчизною чорний кондор?
XIV
А що сказали рубіни,
лежачи перед гранатовим соком?
Чому не можна переконати
Четверга, аби він ішов після П’ятниці?
Хто кричав від радості,
коли народилася блакить?
Чому журиться земля,
коли з’являються фіалки?
XV
Але чи правда, що готується
повстання жилетів?
Чому знову Весна
пропонує своє зелене вбрання?
Чому сміється рільництво
з блідого плачу неба?
Як здобув свою свободу
покинутий велосипед?
XVI
Чи працюють сіль і цукор
над побудовою білої вежі?
Чи правда, що в мурашнику
мрії – обов’язкові?
Чи знаєш, які роздуми
має земля восени?
(Чом би не дати медалі
першому золотому листочку?)
XVII
Ти зауважив, що Осінь –
неначе жовта корова?
І як осіння тварина
пізніше – темний скелет?
І як збирає Зима
стільки шарів блакиті?
І хто запитав Весну
про її царство прозорого повітря?
XVIII
Як довідався виноград
про поширення своїх грон?
А знаєш ти, щó складніше –
дозрівати чи віяти?
Погано жити без пекла:
чи можемо його відбудувати?
І розмістити сумного Ніксона
сідницями на жарівні?
Смажачи його помалу
північноамериканським напалмом?
ХІХ
Вони полічили золото, яке містять
простори маїсу?
Знаєш ти, що імла зелена
опівдні у Патаґонії?
Хто співає у глибокій воді
покинутої лагуни?
З чого сміється диня,
коли її убивають?
ХХ
Чи правда, що бурштин містить
сльози русалок?
Як називають вони квітку,
що літає від птаха до птаха?
Чи «ніколи» не ліпше за «пізно»?
І чому сир постановив
здійснити подвиги у Франції?
ХХІ
А коли винайшли світло,
це трапилося у Венесуелі?
Де є центр моря?
Чому туди не йдуть хвилі?
Це певно, що той метеор
був аметистовою голубкою?
Можу спитати мою книжку,
чи правда, що я написав її?
ХХІІ
Кохання-кохання, його та її,
якщо їх більше не має, то куди поділися?
Учора-учора я спитав мої очі,
коли ми знову побачимося?
А коли змінюється краєвид –
твоїми руками чи твоїми рукавичками?
Коли співає блакить води,
як пахне запах неба?
ХХІІІ
Якщо летюча риба змінюється,
вона перетворюється на метелика?
Отже, було неправдою те,
що Бог мешкав на місяці?
Яку барву має запах
синього плачу фіалок?
Скільки тижнів у дні
та скільки років у місяці?
XХIV
Чи 4 – це 4 для всіх?
Чи всі сімки однакові?
Коли в’язень думає про світло,
чи це те саме світло, що сяє тобі?
Ти думав, яку барву
має квітень для хворих?
Яка східна монархія
сповивається маковими прапорами?
XХV
Навіщо, аби чекати на сніг,
роздягнувся гай?
І як нам знати, котрий є Богом
серед Богів Калькутти?
Чому живуть такі пошарпані
усі шовкопряди?
Чому таку тверду ніжність
має серце вишні?
Це тому, що мусить померти,
чи тому, що мусить тривати?
ХXVI
Отой урочистий сенатор,
який приписав мені зáмок,
він зі своїм небожем
уже поглинули тістечко вбивці?
Кого ошукує магнолія
своїми лимонними пахощами?
Куди кладе кинджал орел,
злітаючи на хмару?
XХVII
Може, померли від сорому
ті потяги, що заблукали?
Хто ніколи не бачив гіркого алое?
Де їх було посаджено –
очі товариша Поля Елюара?
Чи тут є місце для колючок? –
спитали вони трояндового куща.
XХVIII
Чому не пам’ятають старі люди
боргів та опіків?
Чи були правдою
оті пахощі здивованої дівчини?
Чому бідні не розуміють,
поки не перестають бути бідними?
Де можна побачити дзвона,
що калатає всередині твоїх снів?
ХХІХ
Яка відстань у круглих метрах
між сонцем і помаранчами?
Хто будить сонце, коли воно спить
на своєму палючому ліжку?
Чи земля співає цвіркуном
у небесній музиці?
Чи правда, що журба широка,
а туга – вузька?
ХХХ
Коли він написав свою блакитну книжку,
чи був Рубен Даріо зеленим?
Чи не був багряним Рембо,
а Ґонґора – фіолетового кольору?
А Віктор Гюґо – трикольоровим?
А я – жовто-смугастим?
Чи єднаються всі спогади
бідарів по селах?
І чи не пильнують багатії своїх снів
у коробочці з мінералів?
ХХХІ
Кого можу спитати:
що я прийшов зробити в цей світ?
Чому рухаюся мимоволі,
чому не можу залишатися незворушним?
Чому обертаюся без коліс,
літаю без крил і без пір’я,
і чому я вирішив емігрувати,
якщо мої кістки живуть у Чилі?
ХХХІІ
Чи є щось дурніше в житті,
окрім як зватися Пабло Нерудою?
Чи є збирач хмар
у небі Колумбії?
Чому збори парасольок
завжди відбуваються в Лондоні?
Чи амарантову барву
мала кров Цариці Савської?
Коли плакав Бодлер,
то плакав чорними слізьми?
ХХХІІІ
А чому сонце – такий поганий товариш
подорожньому в пустелі?
І чому сонце таке співчутливе
у лікарняному саду?
Птахи чи риби –
у цих сітях місяця?
Це там, де вони мене згубили,
я врешті знайшов себе?
ХХХIV
Чеснотами, які забув я,
чи можу пошити нового костюма?
Чому найліпші річки
облишили текти у Франції?
Чому не світає в Болівії
після ночі Ґевари?
Його замордоване серце
шукає своїх там убивців?
Чи має первинний смак до сліз
чорний виноград пустелі?
XXXV
Чи не буде наше життя тунелем
поміж двома туманними яснотами?
І чи не буде ясноти
поміж двома темними трикутниками?
І чи не буде життя рибою,
готовою стати птахом?
А смерть складатиметься з небуття
чи з небезпечних матерій?
XXXVI
Чи врешті не буде смерть
нескінченною кухнею?
Що робитимуть твої роз’єднані кістки?
Знову шукатимуть твоєї форми?
Твоя руїна зіллється
з іншим голосом та з іншим світлом?
Твої хробаки стануть частиною
собак чи метеликів?
XXXVII
Чехословаки чи черепахи
народяться з твоїх решток?
Твої вуста поцілують гвоздики
іншими, прийдешніми губами?
Але знаєш ти, звідки приходить
смерть – згори чи здолу?
З мікробів чи з мурів,
з війн а чи з зими?
XXXVIII
Не віриш ти, що смерть живе
у сонці вишні?
Чи не може також тебе вбити
поцілунок весни?
Віриш ти, що попереду тебе горе
несе прапор твоєї долі?
А в черепі ти бачиш
приречених на кості своїх пращурів?
ХХХІХ
Хіба не відчуваєш теж небезпеки
у реготанні моря?
Чи не бачиш теж загрози
у кривавому шовку маків?
Не бачиш, як розцвітає яблуня,
лише аби померти в яблуку?
Хіба не плачеш, в оточенні сміху,
пляшками забуття?
XL
Кому пошарпаний кондор
звітує про свою місію?
Як називається журба
самотньої овечки?
І що відбувається в голуб’ятні,
якщо голýбки вчаться співати?
Якщо мухи вироблятимуть мед,
чи ображатимуть бджіл?
XLI
Скільки витримає носоріг,
потому як його розпестять?
Що нового з листям
останньої весни?
Листя живе взимку
таємно, укупі з корінням?
Чого навчилося дерево від землі,
аби розмовляти з небом?
XLII
Більше страждає той, хто постійно чекає,
аніж той, хто ніколи не чекав нікого?
Де закінчується веселка –
за твоєю душею чи за обрієм?
Може, небо буде невидимою зорею
для самогубців?
Де оті залізні виноградники,
звідки падає метеор?
XLIII
Хто була та, котра кохала тебе
уві сні, коли ти спав?
Куди йдуть події сну?
Вони йдуть у сни інших людей?
А батько, який живе у твоїх снах,
знову помирає, коли прокидаєшся?
Чи вві сні зацвітають рослини
і дозрівають їхні поважні плоди?
XLIV
Де ота дитина, якою я був, –
ще в мені чи вже зникла?
Вона знає, що я ніколи не любив її
та що вона не любила мене?
Навіщо ми провели стільки часу,
виростаючи, аби розлучитися?
Навіщо не вмерли ми двоє,
коли померло моє дитинство?
І якщо відпала моя душа,
навіщо мене переслідує мій скелет?
XLV
Чи жовта барва лісів –
та сама, що минулого року?
І чи повторюється чорний політ
невтомного морського птаха?
І де закінчується простір,
який зветься смертю або нескінченністю?
Що більше обтяжує пояс –
смутки чи спомини?
XLVI
А як називається місяць
поміж Груднем і Січнем?
За яким правом вона звуться
дванадцятьма гронами винограду?
Чому вони не дають нам довших
місяців, що тривають цілий рік?
Чи не дурила тебе весна
цілунками, які не цвіли?
XLVII
Чуєш серед осені
вибухи жовтаві?
З якого сенсу чи без сенсу
ридає свою радість дощ?
Які птахи диктують лад
у зграї, що в польоті?
І з чого узяла колібрі
свою симетрію сліпучу?
XLVIII
Хіба груди русалок
є спіральними мушлями моря?
Чи вони – скам’янілі хвилі
або незворушна гра піни?
Хіба не засяяла лука
дикими світляками?
Хіба перукарі осінні
розкуйовдили хризантеми?
XLIX
Якби я знову побачив море,
море побачило б мене чи ні?
Чому питають мене хвилі
те саме, що їх питаю я?
І навіщо вони б’ють об скелю
такою марною пристрастю?
Чи не стомлюються повторювати
свою відозву до піску?
L
Хто може переконати море,
аби воно було раціональним?
Що дає йому зруйнування
блакитного бурштину, зеленого граніту?
І для чого стільки складок
і стільки отворів у скелі?
Я прибув з-поза моря
і куди піду зараз, коли воно відсіче мене?
Чому я замкнув дорогу,
падаючи в пастку моря?
LI
Чому ненавиджу міста,
що пахнуть жінкою й сечею?
Чи не є місто великим океаном
тремтливих матраців?
Чи Океанія вітрів
не містить островів і пальм?
Чому я повернувся до байдужості
безбережного океану?
LII
Яка була ширина чорного восьминога,
що затьмарив мирний день?
Його щупальці були залізні,
а очі – вогненно-мертвотні?
А трикольоровий кит –
чому він перетнув мені дорогу?
LIII
Хто поглинув на моїх очах
акулу, вкриту пустулами?
Хто був винен – шквал
чи заплямовані кров’ю риби?
Це послідовне порушення
порядку чи бою?
LIV
Правда, що ластівки
збираються оселитись на місяці?
Чи понесуть весну з собою,
відриваючи її од карнизів?
Чи відлетять восени
місячні ластівки?
Чи шукатимуть слідів вісмуту,
продзьобуючи небо?
І чи повернуться на балкони,
запилюжені попелом?
LV
Чому не посилають кротів
і черепах на місяць?
Тварини, які майструють
порожнини й тунелі,
чи не могли б узяти на себе
ці далекі перевірки?
LVI
Не віриш ти, що дромедари
утримують місяць у своїх горбах?
Хіба не сіють його в пустелях
з таємничою наполегливістю?
І хіба не було позичене море
на короткий час – землі?
Хіба не матимемо повернути його
з відпливами – місяцю?
LVII
Чи не буде добре – заборонити
міжпланетні поцілунки?
Чом би не аналізувати речей,
перш ніж пристосовувати інші планети?
І чом би – не качкодзьоба,
одягненого просторово?
Чи не були підкови зроблені
для місячних коней?
LVIII
А що пульсувало вночі?
То були планети чи підкови?
Цього ранку мушу обрати
між оголеним морем і небом?
І чому небо вдягнене
так рано у свої тумани?
Що чекало на мене в Ісла-Неґрі?
Зелена правда чи декорум?
LIX
Чому я не вродився таємничим?
Чому виріс без товаришів?
Хто наказав мені розламати
двері моєї власної гордості?
І хто вийшов жити для мене,
коли я спав чи хворів?
Який прапор розгорнувся
там, де не забули мене?
LX
І яке значення маю
на трибуналі забуття?
Яка є справжня картина
майбутнього результату?
Чи це – насіння зерна
посеред жовтої маси?
Чи це кістляве серце –
делегат персика?
LXI
Жива крапля ртуті
тече додолу чи довіку?
Моя нещасна поезія
дивитиметься моїми очима?
Чи матиму свій запах і біль,
коли спатиму далі, зруйнований?
LXII
Що означає – наполягати
на алеї смерті?
Як у соляній пустелі
можливо зацвісти?
У морі, де нічого не відбувається,
чи є одяг для помирання?
Тепер, коли кістки пропали,
хто в пороху кінцевому живе?
LXIII
Як узгоджується з птахами
переклад із їхніх мов?
Як маю сказати черепасі,
що поступаюся їй у швидкості?
Як запитаю блоху
про її результати в чемпіонаті?
Або як повідаю гвоздикам,
що вдячний їм за пахощі?
LXIV
Чому мій вицвілий одяг
коливається, наче прапор?
Я інколи злобний
чи завше добрий?
Ми навчаємося доброти
чи її маски?
Хіба не є білим трояндовий кущ зла
і хіба квіти добра не чорні?
Хто дає назви й числа
незчисленному безневинному?
LХV
Чи металева крапля виблискує,
наче слово в моїй пісні?
Чи не плазує слово
інколи, ніби змія?
Чи у твоєму серці не потріскувало
ім’я, немов помаранча?
З якої річки виходять риби?
Зі слова «ювелірня»?
Чи не розбиваються кораблі
через надмір голосних?
LХVI
Чи «о» локомотивів
викидають дим, вогонь і пару?
Якою мовою падає дощ
над печальними містами?
Які ніжні слова повторює
морське повітря на світанку?
Чи існує зірка, більш відкрита
за слово «мак»?
Чи два ікла гостріші
за слово «шакал»?
LXVII
Чи можеш любити мене, словнику,
і дати мені змістовний поцілунок?
Цей лексикон – гробниця
чи запечатаний стільник медовий?
У котрому вікні я залишився
спостерігати похований час?
Чи те, що спостерігаю здаля,
не є тим, чого я ще не прожив?
LХVIII
Коли читає метелик
те, що літає, написане на його крилах?
Які літери знає бджола,
аби зрозуміти свій маршрут?
І якими числами віднімає
мураха своїх мертвих солдатів?
Як називаються циклони,
коли вони незворушні?
LXIX
Чи падають думки про кохання
у згаслі вулкани?
Кратер – це акт помсти
чи покарання землі?
З якими зірками вони розмовляють далі –
річки, що не досягають моря?
LXX
Яку примусову роботу
виконує Гітлер у пеклі?
Розмальовує стіни чи трупи?
Вдихає випари своїх мерців?
Чи вони годують його рештками
стількох спалених дітей?
Чи дали вони йому, по смерті,
пити кров з вирви?
Чи вони забивають йому в рота
вирвані золоті зуби?
LXXI
Чи кладуть його спати
на колючий дріт?
Чи татуюють йому шкіру
задля ламп у пеклі?
Чи кусають його безжально
чорні вогненні мастифи?
Чи мусить він уночі та вдень
без відпочинку мандрувати вкупі зі своїми в’язнями?
Чи мусить помирати, не вмираючи,
вічно під газом?
LXХII
Якщо всі річки солодкі,
звідки ж забирає сіль море?
Як знають пори року,
що мусять змінювати сорочку?
Чому такі повільні взимку
і такі трепетні потому?
І як знає коріння,
що повинне тягтися до світла?
І потім привітати повітря
стількома квітками й барвами?
Завжди це та сама весна,
яка повторює свою роль?
LXХIII
Хто більш працює на землі –
людина чи жнивне сонце?
Поміж ялиною і маком
кого земля воліє більше?
Між орхідеями й пшеницею
кому віддати перевагу?
Чому така пишнота в квітці
і золото брудне в пшениці?
Чи Осінь надходить законно,
чи це потаємна пора?
LХXIV
Чому в гіллі вона сидить,
допоки листя не впаде?
І де лишилися висіти
її жовті штани?
Чи правда, начебто Осінь
очікує, що станеться щось?
Можливо – тремтіння листка
або зрушення всесвіту?
Чи є магніт попід землею,
що Осені магніт братерський?
Коли встановлюється під землею
призначення троянди?
[1] «У пошуках утраченого часу» – роман-епопея французького письменника-модерніста Марселя Пруста.
[2] Хуан Марінельйо-і-Відауррета (1898–1977) – кубинський адвокат, літератор, учений, політичний діяч. Ректор Гаванського університету (від 1962 р.). Провів реформу вищої освіти на Кубі.
Збірку "Книга запитань" ("El libro de las preguntas") Пабло Неруда скінчив за кілька місяців до своєї смерті 1973-го. Наступного року її було надруковано в арґентинському видавництві "Losada" (Буенос-Айрес). Ця книга стала своєрідним філософсько-поетичним заповітом автора.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Жуакін-Марія Машаду ді Ассіз. Безіменна квітка"
• Перейти на сторінку •
"Анатолій Вертинський. Подвиг творчий – подвиг бойовий (До 50-річчя В. Бикова)"
• Перейти на сторінку •
"Анатолій Вертинський. Подвиг творчий – подвиг бойовий (До 50-річчя В. Бикова)"
Про публікацію
