Бувають книги, що довго не відпускають твоїх думок, навіть, через кілька днів після прочитання. Одинадцятирічна дівчинка рано осиротіла, але зуміла вберегти в своєму серці вдячність до життя, вміла бачити щось хороше у всьому, зокрема, у не дуже люблячому ставленні до неї тітоньки Поллі. Дитина завжди була відкритою, щирою до людей, цінувала кожну мить життя і вчила цього інших мешканців містечка на Заході США.

Всі, хто спілкувався з дівчинкою ставали добрішими, танув «лід» їхніх сердець, відкривалися найпотаємніші бажання: родинного тепла, «присутності дитини», любові, сімейного затишку.

Дуже цікава книжка для дітей, щоб вчилися цінувати те, що в них є тут і зараз, а такі звичайні речі, як могти ходити самостійно, то – найцінніший дарунок ГОСПОДА, однак, люди так часто не цінують найважливішого...
... і традиційний «спойлер» від мене
«Якщо ви шукаєте погане, чекаєте на це, то ви його знайдете. Але якщо знаєте, що знайдете добро, — матимете його.»
«Суть гри в тому, щоб знайти щось таке, з чого можна радіти, не має значення, що саме, — щиро пояснювала Поліанна. — Ми почали гратися в цю гру саме з милиць.— Боже милий! Чому ж тут можна радіти, коли хочеш ляльку, а тобі дають милиці!Поліанна заплескала в долоні.— Отож-бо й воно! — вигукнула вона. — Спочатку я думала так, як ви. Але тато мені усе пояснив.— Тоді, будьте ласкаві, поясніть і мені, — кинула Ненсі.— Простісінько! Радійте з того, що ці милиці... вам не потрібні, — тріумфувала Поліанна. — Усе дуже просто, коли вмієш грати в цю гру.—»
Цю світлу, по –доброму, повчальну книгу варто прочитати та осмислити з дітьми і для дітей! «Поліанна» - найкращий вибір для затишного вечірнього читання та обговорення із найріднішими довгим осіннім вечором.
Бережімо тих, кого любимо.
13.10.2020