ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.30
16:49
…зараз і назавжди
річка до виднокраю,
човник вперед штовхаєш
до джерела води -
річка до виднокраю,
човник вперед штовхаєш
до джерела води -
2026.05.30
12:07
Напевно, вже до ранку не засну.
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
Чекатиму за обрієм розлуку.
Чекатиму у маренні весну,
Як втілену в життя вселенську муку.
Напевно, виглядатиму той знак,
Який і порятує, і розрадить.
Утілений у долі Зодіак
2026.05.30
11:53
Світить сонце. Час іде.
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
Ледь встигає тінь за часом.
Межи хмарок де-не-де
смужка райдуги – лампасом.
Віє вітер, гонить жар,
котить сонце покотьолом.
І звисають кудли хмар,
2026.05.30
11:01
На зеленому газоні
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
Усякого хліба повно,
Та зібралися коти,-
І пташкам не підійти.
Походжає віддалік,
Мов поважний чоловік,
Чорний ворон, а за ним
Голуби і горобців загін.
2026.05.30
07:28
напередодні усього
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
занапастивши трохи рими
гуляє зло морочить світ
а ми усе ж бо непровинні
я запрошу тебе
за стіл
поставлю риби та цитрини
і хліба власного не більш
2026.05.30
06:57
Поки спить десь на сідалі півень
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
І вітрисько в дуду не подув, -
Соловій захлинається співом
У цвітучому пишно саду.
Прикликає собі солов'їху
Щебетанням завзятим своїм,
А вона озивається сміхом,
Кавалера дратуючи тим.
2026.05.30
00:11
1. В ім’я вищого Життя, нехай буде прославлене горнє Світло!
Кушта стоїть біля Брами світів та питає світ, говорячи: «Скажи мені, яка земля ушир? Яка відстань від землі до небесної тверді? Звідки прийшов Адам? Звідки прийшла Хавва , жона його? Зв
2026.05.29
23:28
Твоє ім’я наречене,
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
Тобі подвір’я клечане**,
В цей час дав Бог для Тебе сан,
Ти перший з нас – над нами стань!
* Шлока () — це головний аналог двовірша в санскриті
** Напередодні Трійці (Зеленої неділі), у суботу, що називалася клечаною, хату, подв
2026.05.29
18:54
ІІ. НІЧНИЙ ДІАЛОГ У САДУ
Травнева ніч опустилася на Київ, густа й тепла, напоєна ароматами рясного весняного цвіту. Пахло молодим листом, розімлілою від денного сонця землею та солодким, п’янким бузком. Світло місяця сріблило високі дахи княжого терем
2026.05.29
17:48
Сліпуче сяйво й тінь жадана,
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
І не від світу цього Ти.
Ти, – як сполучна ланка, дана –
До Неба людству дорости.
Довершеність – Твоє наймення,
Призначена Ти стати – Всім.
Тебе втрачати – щемка темінь.
2026.05.29
16:51
вутлому до війни
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
спокою серце сниться
б'єш по рядку
дзвенить
слово з чорнил
і криці
ділена на пайки
2026.05.29
11:45
Я кричу відчайдушно до світу:
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
"Люди, люди, почуйте мене!"
Світ, що створений із малахіту,
Упаде в небуття кам'яне.
Не дістанеш від неба привіту,
Тільки град упаде в каберне.
Ти кричиш відчайдушно, безмовно
2026.05.29
11:41
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного
2026.05.29
11:26
…чим скарб ховати до засік
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
з непересічними дарами
вже краще бігати дворами
в ранковий час під телевік,
за мить до видимого «хай»,
коли закоханість вразлива
у стрекотіння полохливих
2026.05.29
06:25
Дощик рясно кропить
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
Навесні грядки, -
Мокнуть стебла кропу
Й буряків листки.
Всюдисущі краплі
Втратили число, -
Вся земля набрякла
І блищить, як скло.
2026.05.29
06:25
адже травень наймагічніша пора року · вона каже пішли в парк полупаємо на людей · ще ми винаймаємо хату в старому районі на одному з верхніх поверхів а вікна як раз у бік парку й на ближньому обрії чортове колесо на неботлі · при вхідній брамі парковій ст
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Дякую Господу...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дякую Господу...
Оце зайшов у соцмережі і засумував. Половина дописів авторів починається словами: "Дякую Господу за прожитий рік". Ну, і так далі. Це пишуть ті, кому немає чого робити, або лихо серйозно не зачепило своїм чорним крилом. Бабці там усілякі, які живуть подалі від фронту, митці, які не вилазять із закордонних турів, бізнесмени, яким війна - мати рідна.
А мені за що дякувати? Тещу поховав минулого літа, брата - узимку, а за тиждень почалася війна. Жінку змушений був відправити в евакуацію, бо бухкало так, що хата підплигувала аж під хмари. На нічних чергуваннях застудив коліно, суглоб набряк як диня. А на цвинтарі почали з'являтися свіжі могили молодих односельців. Ховали нашвидкоруч, без музики, попа та тризни. Жінок у селі вже не стало, тому поминки були простими: сто грамів на могилі полеглого і печенька. І все.
Дякую Господу за прожитий рік...
Та цей рік поламав життя сотням тисяч україцям! Мільйони вигнав з домівок! Позбавив життя та здоров'я півкраїни, зробив сиротами дітей і позбавив засобів для існування.
Дякую Господу за промитий рік...
А нащо мені його було жити? Та ліпше б я проспав цей страшний рік десь у бур'янах, а не мучився від люті та безсилля.
Дякую Господу за прожитий рік...
Дехто каже: "Не гніви Господа, бо він дає людині тільки ті випробування, які вона може витримати". Ви це серйозно кажете чи за звичкою? Он, упала бомба на драмтеатр у Маріуполі і 600 дітей та жінок померли лютою смертю. Ще більше стало каліками на усе життя: осліпли, оглухли, стали безногими та безрукими. Молоді дівчатка вже ніколи не будуть мати дітей, хоча вони цього ще не знають.
Дякую Господу за прожитий день...
Моя знайома з Херсона повідомила, що знімала з петлі сусідку...
А що сталося? Російські солдати згвалтували обох її дочок у неї на очах, а хлопчика застрелили.. А скільки наших сестер, матерів, над якими познущалися росіяни по всій Україні?
Не зліть мене, друзі, не гнівайте. Хочете подякувати Господу за прожитий чорт зна навіщо день, то йдіть тихенько в куточок і дякуйте. Щоб вас ніхто не чув і не бачив. Бо ви думаєте тільки про себе, і не бачите, чи не хочете бачити яке море болю розлилося біля вас. Навіть не море - океан.
А а дякую воїнам ЗСУ, які жертвують своїм життям, аби жила наша держава. Аби жив кожен з нас. Жертвують тут і зараз. І на подяки Господу за прожитий день у них немає часу: занадто багато серйозної роботи.
А от коли настане мир, коли мужі увечері засинатимуть після мирної праці у пазухах жінок - отоді можна зайнятися і пустопорожнім словоблудієм, сказати:
"Дякую Господу за прожитий день". І це буде доречно. Чи ні?
05.12.2022р.
А мені за що дякувати? Тещу поховав минулого літа, брата - узимку, а за тиждень почалася війна. Жінку змушений був відправити в евакуацію, бо бухкало так, що хата підплигувала аж під хмари. На нічних чергуваннях застудив коліно, суглоб набряк як диня. А на цвинтарі почали з'являтися свіжі могили молодих односельців. Ховали нашвидкоруч, без музики, попа та тризни. Жінок у селі вже не стало, тому поминки були простими: сто грамів на могилі полеглого і печенька. І все.
Дякую Господу за прожитий рік...
Та цей рік поламав життя сотням тисяч україцям! Мільйони вигнав з домівок! Позбавив життя та здоров'я півкраїни, зробив сиротами дітей і позбавив засобів для існування.
Дякую Господу за промитий рік...
А нащо мені його було жити? Та ліпше б я проспав цей страшний рік десь у бур'янах, а не мучився від люті та безсилля.
Дякую Господу за прожитий рік...
Дехто каже: "Не гніви Господа, бо він дає людині тільки ті випробування, які вона може витримати". Ви це серйозно кажете чи за звичкою? Он, упала бомба на драмтеатр у Маріуполі і 600 дітей та жінок померли лютою смертю. Ще більше стало каліками на усе життя: осліпли, оглухли, стали безногими та безрукими. Молоді дівчатка вже ніколи не будуть мати дітей, хоча вони цього ще не знають.
Дякую Господу за прожитий день...
Моя знайома з Херсона повідомила, що знімала з петлі сусідку...
А що сталося? Російські солдати згвалтували обох її дочок у неї на очах, а хлопчика застрелили.. А скільки наших сестер, матерів, над якими познущалися росіяни по всій Україні?
Не зліть мене, друзі, не гнівайте. Хочете подякувати Господу за прожитий чорт зна навіщо день, то йдіть тихенько в куточок і дякуйте. Щоб вас ніхто не чув і не бачив. Бо ви думаєте тільки про себе, і не бачите, чи не хочете бачити яке море болю розлилося біля вас. Навіть не море - океан.
А а дякую воїнам ЗСУ, які жертвують своїм життям, аби жила наша держава. Аби жив кожен з нас. Жертвують тут і зараз. І на подяки Господу за прожитий день у них немає часу: занадто багато серйозної роботи.
А от коли настане мир, коли мужі увечері засинатимуть після мирної праці у пазухах жінок - отоді можна зайнятися і пустопорожнім словоблудієм, сказати:
"Дякую Господу за прожитий день". І це буде доречно. Чи ні?
05.12.2022р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3682 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.3682 seconds