ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Дякую Господу...
Оце зайшов у соцмережі і засумував. Половина дописів авторів починається словами: "Дякую Господу за прожитий рік". Ну, і так далі. Це пишуть ті, кому немає чого робити, або лихо серйозно не зачепило своїм чорним крилом. Бабці там усілякі, які живуть подалі від фронту, митці, які не вилазять із закордонних турів, бізнесмени, яким війна - мати рідна.
А мені за що дякувати? Тещу поховав минулого літа, брата - узимку, а за тиждень почалася війна. Жінку змушений був відправити в евакуацію, бо бухкало так, що хата підплигувала аж під хмари. На нічних чергуваннях застудив коліно, суглоб набряк як диня. А на цвинтарі почали з'являтися свіжі могили молодих односельців. Ховали нашвидкоруч, без музики, попа та тризни. Жінок у селі вже не стало, тому поминки були простими: сто грамів на могилі полеглого і печенька. І все.
Дякую Господу за прожитий рік...
Та цей рік поламав життя сотням тисяч україцям! Мільйони вигнав з домівок! Позбавив життя та здоров'я півкраїни, зробив сиротами дітей і позбавив засобів для існування.
Дякую Господу за промитий рік...
А нащо мені його було жити? Та ліпше б я проспав цей страшний рік десь у бур'янах, а не мучився від люті та безсилля.
Дякую Господу за прожитий рік...
Дехто каже: "Не гніви Господа, бо він дає людині тільки ті випробування, які вона може витримати". Ви це серйозно кажете чи за звичкою? Он, упала бомба на драмтеатр у Маріуполі і 600 дітей та жінок померли лютою смертю. Ще більше стало каліками на усе життя: осліпли, оглухли, стали безногими та безрукими. Молоді дівчатка вже ніколи не будуть мати дітей, хоча вони цього ще не знають.
Дякую Господу за прожитий день...
Моя знайома з Херсона повідомила, що знімала з петлі сусідку...
А що сталося? Російські солдати згвалтували обох її дочок у неї на очах, а хлопчика застрелили.. А скільки наших сестер, матерів, над якими познущалися росіяни по всій Україні?
Не зліть мене, друзі, не гнівайте. Хочете подякувати Господу за прожитий чорт зна навіщо день, то йдіть тихенько в куточок і дякуйте. Щоб вас ніхто не чув і не бачив. Бо ви думаєте тільки про себе, і не бачите, чи не хочете бачити яке море болю розлилося біля вас. Навіть не море - океан.
А а дякую воїнам ЗСУ, які жертвують своїм життям, аби жила наша держава. Аби жив кожен з нас. Жертвують тут і зараз. І на подяки Господу за прожитий день у них немає часу: занадто багато серйозної роботи.
А от коли настане мир, коли мужі увечері засинатимуть після мирної праці у пазухах жінок - отоді можна зайнятися і пустопорожнім словоблудієм, сказати:
"Дякую Господу за прожитий день". І це буде доречно. Чи ні?

05.12.2022р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-05 09:12:20
Переглядів сторінки твору 353
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.919 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.226 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.07 13:19
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-06 00:51:46 ]
Ой, Олександре, дуже важка тема, саме не раз про це думала. Зневіра закрадається зараз у душі кожного, бо нам здається, що Бог не чує і не хоче бачити наше горе. Шляхи Господні не відомі і тому ми не знаємо для чого все це коїться. Можливо, через страждання дається спасіння? Можливо, нашому поколінню доведеться пройти через біль, смерть і горе, щоб нащадки жили краще ніж ми? Можна гадати довго, але хіба зболене серце втішиш, коли навкруги смерть, горе та плач. Війна це завжди жахливо, де б і в які часи вона не була. На Бога перекладати наш хрест не потрібно, бо людство саме собі копає могили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-12-06 07:46:49 ]
Люди не знають самі чого хочуть.
Існує піраміда стійкості суспільства. Верхівка - національні інтереси, пед нею - державні, а внизу - власні. До власних входить і віра в будь-що чи в будь кого. А в нас усе переплуталося. Результат - війна. І зовнішня, і внутрішня.