ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Насипаний
2025.09.02 13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.

Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,

Віктор Кучерук
2025.09.02 12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.02 08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн

Артур Курдіновський
2025.09.01 23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.

Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!

Борис Костиря
2025.09.01 22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.

До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,

Олена Побийголод
2025.09.01 12:07
Із Бориса Заходера

Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.

Часом блукаємо ми у хаосі, –

Ольга Олеандра
2025.09.01 09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.

Віктор Кучерук
2025.09.01 05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.

Олег Герман
2025.09.01 00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.

Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій

Олександр Буй
2025.08.31 22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!

Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х

Борис Костиря
2025.08.31 22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.

І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,

Ярослав Чорногуз
2025.08.31 19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг

Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --

Артур Курдіновський
2025.08.31 18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!

Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,

Юрко Бужанин
2025.08.31 14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.

Євген Федчук
2025.08.31 14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,

С М
2025.08.31 12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Дякую Господу...
Оце зайшов у соцмережі і засумував. Половина дописів авторів починається словами: "Дякую Господу за прожитий рік". Ну, і так далі. Це пишуть ті, кому немає чого робити, або лихо серйозно не зачепило своїм чорним крилом. Бабці там усілякі, які живуть подалі від фронту, митці, які не вилазять із закордонних турів, бізнесмени, яким війна - мати рідна.
А мені за що дякувати? Тещу поховав минулого літа, брата - узимку, а за тиждень почалася війна. Жінку змушений був відправити в евакуацію, бо бухкало так, що хата підплигувала аж під хмари. На нічних чергуваннях застудив коліно, суглоб набряк як диня. А на цвинтарі почали з'являтися свіжі могили молодих односельців. Ховали нашвидкоруч, без музики, попа та тризни. Жінок у селі вже не стало, тому поминки були простими: сто грамів на могилі полеглого і печенька. І все.
Дякую Господу за прожитий рік...
Та цей рік поламав життя сотням тисяч україцям! Мільйони вигнав з домівок! Позбавив життя та здоров'я півкраїни, зробив сиротами дітей і позбавив засобів для існування.
Дякую Господу за промитий рік...
А нащо мені його було жити? Та ліпше б я проспав цей страшний рік десь у бур'янах, а не мучився від люті та безсилля.
Дякую Господу за прожитий рік...
Дехто каже: "Не гніви Господа, бо він дає людині тільки ті випробування, які вона може витримати". Ви це серйозно кажете чи за звичкою? Он, упала бомба на драмтеатр у Маріуполі і 600 дітей та жінок померли лютою смертю. Ще більше стало каліками на усе життя: осліпли, оглухли, стали безногими та безрукими. Молоді дівчатка вже ніколи не будуть мати дітей, хоча вони цього ще не знають.
Дякую Господу за прожитий день...
Моя знайома з Херсона повідомила, що знімала з петлі сусідку...
А що сталося? Російські солдати згвалтували обох її дочок у неї на очах, а хлопчика застрелили.. А скільки наших сестер, матерів, над якими познущалися росіяни по всій Україні?
Не зліть мене, друзі, не гнівайте. Хочете подякувати Господу за прожитий чорт зна навіщо день, то йдіть тихенько в куточок і дякуйте. Щоб вас ніхто не чув і не бачив. Бо ви думаєте тільки про себе, і не бачите, чи не хочете бачити яке море болю розлилося біля вас. Навіть не море - океан.
А а дякую воїнам ЗСУ, які жертвують своїм життям, аби жила наша держава. Аби жив кожен з нас. Жертвують тут і зараз. І на подяки Господу за прожитий день у них немає часу: занадто багато серйозної роботи.
А от коли настане мир, коли мужі увечері засинатимуть після мирної праці у пазухах жінок - отоді можна зайнятися і пустопорожнім словоблудієм, сказати:
"Дякую Господу за прожитий день". І це буде доречно. Чи ні?

05.12.2022р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2022-12-05 09:12:20
Переглядів сторінки твору 365
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.919 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.226 / 5.77)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.30 02:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-06 00:51:46 ]
Ой, Олександре, дуже важка тема, саме не раз про це думала. Зневіра закрадається зараз у душі кожного, бо нам здається, що Бог не чує і не хоче бачити наше горе. Шляхи Господні не відомі і тому ми не знаємо для чого все це коїться. Можливо, через страждання дається спасіння? Можливо, нашому поколінню доведеться пройти через біль, смерть і горе, щоб нащадки жили краще ніж ми? Можна гадати довго, але хіба зболене серце втішиш, коли навкруги смерть, горе та плач. Війна це завжди жахливо, де б і в які часи вона не була. На Бога перекладати наш хрест не потрібно, бо людство саме собі копає могили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-12-06 07:46:49 ]
Люди не знають самі чого хочуть.
Існує піраміда стійкості суспільства. Верхівка - національні інтереси, пед нею - державні, а внизу - власні. До власних входить і віра в будь-що чи в будь кого. А в нас усе переплуталося. Результат - війна. І зовнішня, і внутрішня.