ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2023.02.04 14:59
Вона завжди вдивлялася так
Вона завжди вдивлялася так,
Неначе знала, що зовсім скоро,
Усе скінчиться: на її вустах
З'являлася усмішка умиротворення.
Коли ж до ніг підступала зима,
Як комір біла її сорочки,
Вона бувала завжди сумна,
І сум спихала на хворий жовчний.

Нічия Муза
2023.02.04 11:58
Самокритика
Ні, не зайве іноді довести
ворогу і другу у собі,
що не додає вендета честі
діячу у марній боротьбі.

Ну, буває – у душі ми діти...
Згідно філософії людей,
ми усі є жертвами ідей...

Ігор Деркач
2023.02.04 11:54
Критика протистояння
Щось комусь деінде не на часі
і турбує іноді когось,
що його(її) у біомасі
ображає видумками хтось.

Їй(йому) дорога у піїти –
це аби лише себе явити
з конопель Пилипом і мерщій,

Олена Лоза
2023.02.04 10:36
***
В сховищах таємної кімнати,
В мотлоху і баночках від вакси
Той, кого не можна називати,
Жадібно ховає горокракси.

В дзеркалі холодному Яцрес(а),
Ніби найвеличніший з драконів,
Він вершить свою криваву месу,

Хельґі Йогансен
2023.02.04 09:56
Каяття
Зійшла  з  очей  рожева  пелена,
Розбився  міф,  –  на  совісті  не  легше.
Щемить,  зіяє  в  грудях  пустота,
У  місці,  де  повинно  бути  серце.

Завдавши  знов  образи  і  жалю,
В  одну  лиш  мить  спалив  усі  бажання.
Штовхнув  у  прірву  від

Софія Цимбалиста
2023.02.04 09:09
***
Найстрашніше загубити себе,
приміряючи чужі ролі.
Так порівнювати себе з іншими
і забути, ким ти є насправді.
Об'єднати всі особистості в одну,
гадаючи, що так найлегше.
Найлегше скопіювати чиїсь думки,
повторити чиїсь кроки.

Микола Дудар
2023.02.04 02:13
Не знаю як ви...
А у небі, десь там… на те й воно небо…
Погоджуюсь, згоден, давайте про інше
І я вам не звір, чи якась там амеба…
Певен, що всі з того самого Вірша…

Було, поміж всього, там не до жартів
Дай Боже здоров’я і щоби не гірше
І розуму в душу, а схибив -

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:24
ми навчилися собі брехати
ми навчилися
собі брехати
і вмовлятися
так буде краще
а колись могли
не в снах літати
не питатися
у чім

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:22
ось ми одні однісінькі
ось ми одні
однісінькі
чутливі
безборонні
чекаємо
відвертості
як публіка
антре

Юрій Лазірко
2023.02.03 23:19
до церков синагог і мечетей
о церкви
синагоги
мечеті
що у мечетах
душ
ви печете
те іде
на чолі

Тетяна Левицька
2023.02.03 18:53
Хто Вам сказав
Більш не дзвоніть, будь ласка, не дзвоніть,
Подумаєш, колись ми цілувались,
Як хміль ударив в голову мені
Вночі на спорожнілому вокзалі.
Не знаю достеменно, що найшло
На мене непідступну і спесиву.
Давно забула, що тоді було —
Чи падав сніг, чи

Гриць Янківська
2023.02.03 16:00
Лічені-перелічені (Як приступити до тебе)
як приступити до тебе, якщо ти – мій ковчег заповіту?
Святощі сховані в ньому: пахощі і скрижалі.
Певно зотлію з розпачу, якщо станеш марнотою світу...

Очі сумні сховала під клаптем густої вуалі.

...ріки течуть бурхливі, та з витоків непримічени

Ніна Виноградська
2023.02.03 14:29
Захищаємр всі батьківщину
Не потрібна убивча війна в кожен дім влізла, в душу і в хату,
Світ на друзки розбила вона з артилерії чи із гранати.
І складає невинні життя у великі, не братські могили,
Щоби думи про майбуття ми назавжди уже полишили.

Бо хотіли загарбати все: і оз

Сергій Губерначук
2023.02.03 12:37
Мир, війна, біль (роздуми, цитати)
Хай мир і тиша ці чимдужч-чимдальш, а з віч і вуст не сходить фальш. * * * Живемо від війни і до війни, і Бога славимо, бо грішні ми. * * * Скільки ще мін не зірвалось – скільки ще жде матерів. Стільки же часу лишалось – нам на спокуту гріхів

Микола Дудар
2023.02.03 05:20
І прийде час
Воно" вбиває по-хвилинно
Мене, похилого в літах
А на чужбині Катерина -
Самотній неба рідний птах…
І ночі довшають в судинах
На зморшки падає їх тінь
Щоби почути - Катерина
В куточках кожних сновидінь…

Віктор Кучерук
2023.02.03 04:28
* * *
То спекотна пора, то морози
Підганяють мене в укриття, –
Проявляється в повній тривозі
Вічна повість стрімкого життя.
То приємно штовхають у спину,
То впираються в груди вітри, –
Мов прикмети зовуть, а причини
Заважають надалі іти.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Гриць Янківська
2023.01.04

Максим мксклгн
2023.01.03

Хельґі Йогансен
2022.12.08

Ірина Вірна
2022.12.03

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Сушко (1969) / Проза

 Дякую Господу...
Оце зайшов у соцмережі і засумував. Половина дописів авторів починається словами: "Дякую Господу за прожитий рік". Ну, і так далі. Це пишуть ті, кому немає чого робити, або лихо серйозно не зачепило своїм чорним крилом. Бабці там усілякі, які живуть подалі від фронту, митці, які не вилазять із закордонних турів, бізнесмени, яким війна - мати рідна.
А мені за що дякувати? Тещу поховав минулого літа, брата - узимку, а за тиждень почалася війна. Жінку змушений був відправити в евакуацію, бо бухкало так, що хата підплигувала аж під хмари. На нічних чергуваннях застудив коліно, суглоб набряк як диня. А на цвинтарі почали з'являтися свіжі могили молодих односельців. Ховали нашвидкоруч, без музики, попа та тризни. Жінок у селі вже не стало, тому поминки були простими: сто грамів на могилі полеглого і печенька. І все.
Дякую Господу за прожитий рік...
Та цей рік поламав життя сотням тисяч україцям! Мільйони вигнав з домівок! Позбавив життя та здоров'я півкраїни, зробив сиротами дітей і позбавив засобів для існування.
Дякую Господу за промитий рік...
А нащо мені його було жити? Та ліпше б я проспав цей страшний рік десь у бур'янах, а не мучився від люті та безсилля.
Дякую Господу за прожитий рік...
Дехто каже: "Не гніви Господа, бо він дає людині тільки ті випробування, які вона може витримати". Ви це серйозно кажете чи за звичкою? Он, упала бомба на драмтеатр у Маріуполі і 600 дітей та жінок померли лютою смертю. Ще більше стало каліками на усе життя: осліпли, оглухли, стали безногими та безрукими. Молоді дівчатка вже ніколи не будуть мати дітей, хоча вони цього ще не знають.
Дякую Господу за прожитий день...
Моя знайома з Херсона повідомила, що знімала з петлі сусідку...
А що сталося? Російські солдати згвалтували обох її дочок у неї на очах, а хлопчика застрелили.. А скільки наших сестер, матерів, над якими познущалися росіяни по всій Україні?
Не зліть мене, друзі, не гнівайте. Хочете подякувати Господу за прожитий чорт зна навіщо день, то йдіть тихенько в куточок і дякуйте. Щоб вас ніхто не чув і не бачив. Бо ви думаєте тільки про себе, і не бачите, чи не хочете бачити яке море болю розлилося біля вас. Навіть не море - океан.
А а дякую воїнам ЗСУ, які жертвують своїм життям, аби жила наша держава. Аби жив кожен з нас. Жертвують тут і зараз. І на подяки Господу за прожитий день у них немає часу: занадто багато серйозної роботи.
А от коли настане мир, коли мужі увечері засинатимуть після мирної праці у пазухах жінок - отоді можна зайнятися і пустопорожнім словоблудієм, сказати:
"Дякую Господу за прожитий день". І це буде доречно. Чи ні?

05.12.2022р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2022-12-05 09:12:20
Переглядів сторінки твору 111
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (4.900 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.177 / 5.71)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2023.02.04 13:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2022-12-06 00:51:46 ]
Ой, Олександре, дуже важка тема, саме не раз про це думала. Зневіра закрадається зараз у душі кожного, бо нам здається, що Бог не чує і не хоче бачити наше горе. Шляхи Господні не відомі і тому ми не знаємо для чого все це коїться. Можливо, через страждання дається спасіння? Можливо, нашому поколінню доведеться пройти через біль, смерть і горе, щоб нащадки жили краще ніж ми? Можна гадати довго, але хіба зболене серце втішиш, коли навкруги смерть, горе та плач. Війна це завжди жахливо, де б і в які часи вона не була. На Бога перекладати наш хрест не потрібно, бо людство саме собі копає могили.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2022-12-06 07:46:49 ]
Люди не знають самі чого хочуть.
Існує піраміда стійкості суспільства. Верхівка - національні інтереси, пед нею - державні, а внизу - власні. До власних входить і віра в будь-що чи в будь кого. А в нас усе переплуталося. Результат - війна. І зовнішня, і внутрішня.