
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.17
16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.
Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.
2025.09.17
11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.
Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.
2025.09.17
08:56
вересня - День народження видатного українського письменника
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…
Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.
2025.09.17
02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.
2025.09.17
00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.
Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,
2025.09.16
23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.
Я унижен – спору нет!
2025.09.16
22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,
2025.09.16
21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других.
Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
2025.09.16
16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,
2025.09.16
14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,
2025.09.16
07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.
2025.09.15
22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,
2025.09.15
11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово
2025.09.15
10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.
***
А після європейського фуршету
2025.09.15
09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!
Ко
2025.09.15
05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Застав дурня богові молитися...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Застав дурня богові молитися...
Учорашня стаття викликала бурхливу реакцію нашого товариства. Ще б пак - в ній описане не вельми приємне явище: нестримне бажання зробити з літературного сайту релігійний гурточок адептів християнства. Особливо напружує те, що дехто, у кого відсутній такт і повага до представників інших конфесій та атеїстів уперто пхає і анонси, і в дописи, і в коментарі молитви, цитати зі Святого письма, історії з житія семітських святих, яких не визнають святими самі семіти. Тобто ті, хто написав і Біблію, і Євангелія. Але це ще півбіди!
Біда в тому, що це робиться публічно. Люди вип'ячують грудь, б'ють себе у груди і на всю горлянку верещать:
- Ось я істинний християнин! Я вхопив Бога за бороду і тримаю її цупко! Я знаю істину! А щоб не сумнівалися, то зараз помолюся.
І починається...Дякую тобі, Господи....
...І сказав пророк Ісайя...
...будеш горіти в пеклі, грішнику!
...шоб ти здох!
Ну, і так далі.
І літературний сайт перетворюється на поле бою . Замість того, аби розглядати суть твору, його зміст і форму, глибину чи поверховість - дискусія переходить у площину, де живуть чорти, ангели, святі та пророки
Особливо тішать історії, коли завдяки молитвам у людини зникає рак, мертві оживають, а безплідні бабусі раптово народжують діточок. Та чи має це все відношення до художньої літератури? Звісно, має. Але саме в художніх творах, а не в безупинному гавкотінні, приперчоному лайкою, прокльонами, погрозами та застереженнями.
Письменник, публіцист, критик, президент американського ПЕН-клубу, індус за позодженням Салман Рушді свого часу написав твір під назвою "Сатанинські вірші". іранський духовний лідер Аятолла Хомейні, визнав книгу блюзнірською і віровідступницькою, закликав стратити автора, після чого Велика Британія й Іран на кілька років розірвали дипломатичні відносини, а Рушді довгий час вимушений був ховатися. У 2007 році присвоєння Рушді титулу лицаря Британської імперії спровокувало новий вибух обурення в ісламському світі.
У 2022 році письменник був важко поранений після нападу під час виступу в Нью-Йорку.
І все це в ім'я віри. Наче.
От і дружина моя каже:
- Торкатися довколарелігійних тем такому недосвідченому письменнникові як ти - сиертельно небезпечно! Кинь шкряботіти пером і доказувати людям, що біле - це біле, а не чорне, ліпше ховайся під моє крило, бажано голяка. Тут у мене затишно і тепло. І лаятися я не буду.
Я й заховався від гріха подалі. Бо слухняний, коли жінка щось каже, бо вона - берегиня, сили неземної, красуня, якої ще пошукати і розумниця, якої світ не видів. І хоч у релігійних конфесіях ні бум-бум, але розуміє, що всі люди трішки хворі, оскільки щодня лікує людей від хвороб тілесних і душевних. Не вірите? Ну й не треба.
А от мешканці села не просто вірять, вони точно знають, що навіть чорні вави на язиках людських вона заліковує запросто. Це їй, як води напитися. Теж не вірите? Ну й не треба.
Учора, понадвечір, піп Хведір причалапав. Від бороди хтось лихий вирвав жмут волосся, під окомсинець світиться, наче місяць безхмарної ночі, а на ширінці немає жодного ґудзика. Ще й ряса з неї виглядає, наче молодиця на парубка з-за рогу.
- Рятуй, відьмо,- звертається до моєї душевної половинки святий отець.
Він узагалі безпардонний, це в нього з дитинства. Тому жителі села звикли до таких непоштивих звертань. Але мою дружину це і досі вельми дратує, оскільки вона звикла до поштивості, поваги та доброзичливості.
- Хведоре,- каже,- я не відьма. Я чарівниця. І в мене є ім'я. Тож проси вибачення, поводься належним чином і зніми брудні чоботи на порозі, бо в моїй світлиці чалапапаьи брудним взуттям не можна. Ступиш ще крок - і ноги приростуть до долівки аж до ранку.
Хведір хоч і нахрапистий, але дружини боїться, бо знає, що вона слів на вітер не кидає. Минулого року селищний голова навідався до нас з поліціянтами з обшуком. Хтось з гевдатних конкурентів (мабуть, баба Гарбузиха) наклепав, що ми торгуємо марихуанною. Ті давай нишпорити по кутках. Навіть у поросячий саж залізли з лопатами. Засмутилася жінка, махнула рукою і у відвідувачів виросли носи, яким позаздрив би Буратіно.
- Що тут зчинилося! Носи вийшли настільки довгими, що під своєю вагою бухнулися донизу, як зламані гілляки. Селищному голові ще пощастило, бо його ніс упав у цебро з водою. А от поліціянтам які перевертали під кабаном кавалки "добра" стало непереливки.. Совали вони шнопаками по долівці, совали, і задкуючи вивалилися з сажу на зелену равицю.
- Що ж ти робиш, Зорянице! - прогугнявив голова.
- А це я поліпшила вам мисливський нюх, щоб ліпше чули де цуплене лежить. А це неабияка перевага перед злочинцями.
- Не треба! Вертай нам нормальну подобу! - волає сержант Лопуцько.
Жінка й повернула, бо людей любить, особливо представників влади в погонах і без. У нас з нею ця "любов" закладена на генетичному рівні. Не вірити? То й не треба.
Та ми аідволіклися. Жінка питає:
- Хведоре, що сталося?
- Та Мотрі хотів допомогти.
- І як, вдало?
- Та не дуже. Ось, релігійну травму за свою доброту отримав. Хотів як ліпше. Тепер шматка м'яса на тімниці немає. Ось, подивіться,- і настовбурчив свою голову на нас, як баранчик роги на ворота
- А де ж ти її отримав, отаку страшну впву?- вкрутив і я своє слівце.
- В амбулаторії.
- ???
- Це ж як? - питає благовірна.
- У Мотрі пахова грижа. Приїхали хірурги з райцентру зробити операцію. Я вирішив підсобити, бо без божого слова вилікувати хворобу майже неможливо. Взяв іконку, кадило анало, свічки, Святе письмо. Підготувався як слід.
- А що хірурги?
- Здійняли крик, паразити. Кажуть "тут операційна, а не церква! Все мусить бути стерильним, а зайві особи до маніпуляцій зі здоров'ям людей не допускаються!".
- Так і є, Хведоре,- - одказує жінка. Може, помисли ьвої і чисті, але скрізь, де ти ступаєш, залишаються мікроби та бруд.
- Ніякого бруду! Я навіть медичний халат поверх ряси нап'ялив, і пов'язку на бороду.
Хірургів умовили мої прихожанки: санітарка Балабуха та медсестра Вертюха.
- Стань в кутку подалі і не відсвічуй,- гарикнув хірург і почав операцію. А я роздмухав лампадку з благовоніями і почав молитву.
Ми з жінкою перезирнулися. До такого навіть я б не дотумкав. Якийсь обряд шаманізму, а не операція.
- І що далі?- питає жінка, ллючи на черепа святого вітця перекис водню.
- Та...трохи зашпортався у полах, махнув кадилом незграмбно і жартни з нього полетіли прямо в рлзпанахане черево Мотрі через усю кімнату.
Я злякано зіщулився. Навіть уявити страшно, як у оголених Мотрених нутрощах горить невгасимтй вогонь віри і добра.
- Мотря, незважаючи на анестезію, очуняла. І як заверещить!
- Ой, лихо! - вигукнула жінка.- Так можна на все життя оніміти від зляку.
- Та лікарі, спочатку, теж оеіміли. А потім накинулися на Мотрю як вовки, притиснули до хірургічного сьолу і давай штопати бабу якнайшвидше.
- А потім?
- А потім, після операції, виволочили мене за поріг і віддухопелили, харцизяки. І додали наостанок: "Ще раз тебе тут побачимо - одріжемо кабаку і пришиємо до лоба. Садисти.
Жінка Хведора, звісно, вилікувала, бо чітко дотримується кляткви Гіпократа. Але сказала:
Якщо прийдеш з кабакою на лобі - ампутувати не буду. Хай росте
А я собі думаю, що всьому є своє місце і час. Навіть добру, навіть щастю, навіть щирій молитві. І якщо нехтувати здоровим ґлуздом і правилами безпеки, то кабаки на лобах можуть вирости у переважної більшості люду. Навіть у членів літературної спільноти "Української поезії та прози". Хоч там праведників чи не найбільше у світі.
Згодні зі мною?
06.13.2022р.
Біда в тому, що це робиться публічно. Люди вип'ячують грудь, б'ють себе у груди і на всю горлянку верещать:
- Ось я істинний християнин! Я вхопив Бога за бороду і тримаю її цупко! Я знаю істину! А щоб не сумнівалися, то зараз помолюся.
І починається...Дякую тобі, Господи....
...І сказав пророк Ісайя...
...будеш горіти в пеклі, грішнику!
...шоб ти здох!
Ну, і так далі.
І літературний сайт перетворюється на поле бою . Замість того, аби розглядати суть твору, його зміст і форму, глибину чи поверховість - дискусія переходить у площину, де живуть чорти, ангели, святі та пророки
Особливо тішать історії, коли завдяки молитвам у людини зникає рак, мертві оживають, а безплідні бабусі раптово народжують діточок. Та чи має це все відношення до художньої літератури? Звісно, має. Але саме в художніх творах, а не в безупинному гавкотінні, приперчоному лайкою, прокльонами, погрозами та застереженнями.
Письменник, публіцист, критик, президент американського ПЕН-клубу, індус за позодженням Салман Рушді свого часу написав твір під назвою "Сатанинські вірші". іранський духовний лідер Аятолла Хомейні, визнав книгу блюзнірською і віровідступницькою, закликав стратити автора, після чого Велика Британія й Іран на кілька років розірвали дипломатичні відносини, а Рушді довгий час вимушений був ховатися. У 2007 році присвоєння Рушді титулу лицаря Британської імперії спровокувало новий вибух обурення в ісламському світі.
У 2022 році письменник був важко поранений після нападу під час виступу в Нью-Йорку.
І все це в ім'я віри. Наче.
От і дружина моя каже:
- Торкатися довколарелігійних тем такому недосвідченому письменнникові як ти - сиертельно небезпечно! Кинь шкряботіти пером і доказувати людям, що біле - це біле, а не чорне, ліпше ховайся під моє крило, бажано голяка. Тут у мене затишно і тепло. І лаятися я не буду.
Я й заховався від гріха подалі. Бо слухняний, коли жінка щось каже, бо вона - берегиня, сили неземної, красуня, якої ще пошукати і розумниця, якої світ не видів. І хоч у релігійних конфесіях ні бум-бум, але розуміє, що всі люди трішки хворі, оскільки щодня лікує людей від хвороб тілесних і душевних. Не вірите? Ну й не треба.
А от мешканці села не просто вірять, вони точно знають, що навіть чорні вави на язиках людських вона заліковує запросто. Це їй, як води напитися. Теж не вірите? Ну й не треба.
Учора, понадвечір, піп Хведір причалапав. Від бороди хтось лихий вирвав жмут волосся, під окомсинець світиться, наче місяць безхмарної ночі, а на ширінці немає жодного ґудзика. Ще й ряса з неї виглядає, наче молодиця на парубка з-за рогу.
- Рятуй, відьмо,- звертається до моєї душевної половинки святий отець.
Він узагалі безпардонний, це в нього з дитинства. Тому жителі села звикли до таких непоштивих звертань. Але мою дружину це і досі вельми дратує, оскільки вона звикла до поштивості, поваги та доброзичливості.
- Хведоре,- каже,- я не відьма. Я чарівниця. І в мене є ім'я. Тож проси вибачення, поводься належним чином і зніми брудні чоботи на порозі, бо в моїй світлиці чалапапаьи брудним взуттям не можна. Ступиш ще крок - і ноги приростуть до долівки аж до ранку.
Хведір хоч і нахрапистий, але дружини боїться, бо знає, що вона слів на вітер не кидає. Минулого року селищний голова навідався до нас з поліціянтами з обшуком. Хтось з гевдатних конкурентів (мабуть, баба Гарбузиха) наклепав, що ми торгуємо марихуанною. Ті давай нишпорити по кутках. Навіть у поросячий саж залізли з лопатами. Засмутилася жінка, махнула рукою і у відвідувачів виросли носи, яким позаздрив би Буратіно.
- Що тут зчинилося! Носи вийшли настільки довгими, що під своєю вагою бухнулися донизу, як зламані гілляки. Селищному голові ще пощастило, бо його ніс упав у цебро з водою. А от поліціянтам які перевертали під кабаном кавалки "добра" стало непереливки.. Совали вони шнопаками по долівці, совали, і задкуючи вивалилися з сажу на зелену равицю.
- Що ж ти робиш, Зорянице! - прогугнявив голова.
- А це я поліпшила вам мисливський нюх, щоб ліпше чули де цуплене лежить. А це неабияка перевага перед злочинцями.
- Не треба! Вертай нам нормальну подобу! - волає сержант Лопуцько.
Жінка й повернула, бо людей любить, особливо представників влади в погонах і без. У нас з нею ця "любов" закладена на генетичному рівні. Не вірити? То й не треба.
Та ми аідволіклися. Жінка питає:
- Хведоре, що сталося?
- Та Мотрі хотів допомогти.
- І як, вдало?
- Та не дуже. Ось, релігійну травму за свою доброту отримав. Хотів як ліпше. Тепер шматка м'яса на тімниці немає. Ось, подивіться,- і настовбурчив свою голову на нас, як баранчик роги на ворота
- А де ж ти її отримав, отаку страшну впву?- вкрутив і я своє слівце.
- В амбулаторії.
- ???
- Це ж як? - питає благовірна.
- У Мотрі пахова грижа. Приїхали хірурги з райцентру зробити операцію. Я вирішив підсобити, бо без божого слова вилікувати хворобу майже неможливо. Взяв іконку, кадило анало, свічки, Святе письмо. Підготувався як слід.
- А що хірурги?
- Здійняли крик, паразити. Кажуть "тут операційна, а не церква! Все мусить бути стерильним, а зайві особи до маніпуляцій зі здоров'ям людей не допускаються!".
- Так і є, Хведоре,- - одказує жінка. Може, помисли ьвої і чисті, але скрізь, де ти ступаєш, залишаються мікроби та бруд.
- Ніякого бруду! Я навіть медичний халат поверх ряси нап'ялив, і пов'язку на бороду.
Хірургів умовили мої прихожанки: санітарка Балабуха та медсестра Вертюха.
- Стань в кутку подалі і не відсвічуй,- гарикнув хірург і почав операцію. А я роздмухав лампадку з благовоніями і почав молитву.
Ми з жінкою перезирнулися. До такого навіть я б не дотумкав. Якийсь обряд шаманізму, а не операція.
- І що далі?- питає жінка, ллючи на черепа святого вітця перекис водню.
- Та...трохи зашпортався у полах, махнув кадилом незграмбно і жартни з нього полетіли прямо в рлзпанахане черево Мотрі через усю кімнату.
Я злякано зіщулився. Навіть уявити страшно, як у оголених Мотрених нутрощах горить невгасимтй вогонь віри і добра.
- Мотря, незважаючи на анестезію, очуняла. І як заверещить!
- Ой, лихо! - вигукнула жінка.- Так можна на все життя оніміти від зляку.
- Та лікарі, спочатку, теж оеіміли. А потім накинулися на Мотрю як вовки, притиснули до хірургічного сьолу і давай штопати бабу якнайшвидше.
- А потім?
- А потім, після операції, виволочили мене за поріг і віддухопелили, харцизяки. І додали наостанок: "Ще раз тебе тут побачимо - одріжемо кабаку і пришиємо до лоба. Садисти.
Жінка Хведора, звісно, вилікувала, бо чітко дотримується кляткви Гіпократа. Але сказала:
Якщо прийдеш з кабакою на лобі - ампутувати не буду. Хай росте
А я собі думаю, що всьому є своє місце і час. Навіть добру, навіть щастю, навіть щирій молитві. І якщо нехтувати здоровим ґлуздом і правилами безпеки, то кабаки на лобах можуть вирости у переважної більшості люду. Навіть у членів літературної спільноти "Української поезії та прози". Хоч там праведників чи не найбільше у світі.
Згодні зі мною?
06.13.2022р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію