Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.02
06:09
Просвітлий настрій, невичерпність мрій,
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан
Коли душа палає від кохання, -
Коли тобі весняно-молодій
Радію неутомно, безнастанно.
Утілення бажань, блаженства відчуття,
Коли звучать взаємності мотиви, -
Коли украй вдоволений життям,
Як споконвік закохан
2026.05.02
02:53
Застигла думка. Слово з кришталю.
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.
Хоча й навколо згубні холоди,
Я руки відігрію. Відмолю
Свої гріхи, маленькі та великі.
Покликала безмежна височінь,
Глибока поглинає душу синь,
Барвистий сон безкрилого каліки.
Хоча й навколо згубні холоди,
2026.05.01
21:38
Не шукай мене у високості —
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
де на мотузці крутиться земля,
дірявлячи порожній нескінчений простір,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
У цей час немилосердний, ставши на коліна,
мовчи, поезіє, не плач, журбо моя.
То сила гравітації, важка і неупинн
2026.05.01
20:19
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
Біжить, а не стоїть буття на місці.
І випускає ненароком стріли,
Буває біль надмірно в серці містить.
Як важко не було б, живе надія.
Життя, як зебра, в смугах чорно-білих.
Проходиш гартування, й знову досвід
2026.05.01
20:18
ван гог · картинка · черевики
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
убиті майже але втім
художник ловить кожну тінь
ці черевики небезликі
за тими тінями роки
як є схололі і бездарні
таке життя · немає правди
надій нема для бідняків
2026.05.01
19:08
Не пам'ятаю, на якому році життя застрелився мій друг, видатний поет Владімір Маяковський. Але перед тим, як застрелитися, він мені сказав: "Жоро, я тебе прошу: будь у поезії другим новатором після мене!" Я мовчки кивнув головою. А коли він уже застрел
2026.05.01
16:42
Ніколи їй не схибити
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
(ду ду ду ду ду ду, ужеж)
Обізнана із оксамитовим дотиком
Ящіркою оце, на склі вікна
Тип, що у натовпі, чоботи з люстерками
Всіх кольорів
Бреше очима, наднормово руками
Опрацьовує
2026.05.01
12:51
Покинутий дім залишається в серці.
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
Оселя любові, оселя розлук.
У битві життєвій, в розпаленім герці
Ми б'ємося в центрі надії та мук.
Покинутий дім, як маяк безпричальний.
У ньому лишились страждання земні.
І прийде філософ самітний, печальний
2026.05.01
12:35
Сидить професор
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
голова як енциклопедія
а в горлі — пустеля Гобі
телефон казиться
телефонує деканат
(там нишком наливають)
телефонують колишні аспіранти
(там уже розлили)
2026.05.01
12:16
Стосовно мого нарису «Вибране і вибрані» я отримав такі коментарі Редакції Майстерень (далі - РМ).
Перший коментар: «Чому принижуєте гідкими виразами цілком заслужені досягнення наших авторів…»
(РМ пише: «гІдкими», а правильно: «гИдкими». Утім, РМ мен
2026.05.01
12:05
Стріляли в нього – вбивали Бога,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
Господь – Небесний, а він – земний...
Навала дика – Магога й Гога –
зайшла вершити свій суд жахний.
Була наруга велика в тому,
зловісний виклик – для всіх держав...
А він тримався, згнітивши втому,
2026.05.01
10:45
Вже міллю сточене руно,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
У даль поринула б давно —
Болять суглоби, руки.
Кульбабою сивини літ,
Лелека кличе у політ —
Тримаюсь за онуків,
За соломинку майбуття,
2026.05.01
06:29
Сонце сяє понад містом
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
І радіє звіддалі,
Що промінчики іскристі
Мерехтять на всій землі.
Обціловують дбайливо
Стебла, листя, пелюстки
І дають нарешті привід
Погуляти залюбки.
2026.04.30
19:48
Злетів у Небо передчасно
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
Співець любові осяйної.
Його поезія не згасне!
Безсмертні почуття прекрасні,
Що не розчавлені війною!
Злетів у Небо передчасно.
2026.04.30
18:19
хтось пан а дехто і пропав
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
кому кобила декому невіста
комусь вебсайт а ще комусь портал
до раю інколи й до пекла звісно
зоріючі стожари атлантид
наяди перламутрові намиста
гукне одна із них тобі привіт
подякуєш бо се красиво і корисно
2026.04.30
14:26
Сидять діди попід тином сиві та сивіші,
Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Розмовами про минуле зранку себе тішать.
Хоч укотре уже чули, слухають уважно,
Не якісь там пустобрехи, а люди ж поважні.
Розповідь ведуть неспішно – куди поспішати,
Все одно лиш до обіду вернуться до хати.
Си
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Свята водиця
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свята водиця
Кошлате мудромисліє нині стало основою людського розумування про природу, кохання, бога, війни та миру. Тобто усе, що не має практичного застосування у повсякденному житті покрите товстим шаром таємничості і такої заплутаної, що годі знайти здоровий ґлузд та отримати естетичну насолоду.
Дешевенькі кліпи замінили картини, написані маслом, тинди-ринди - фуги та кантати, а п'ятихвилинний секс - ночі любовних утіх.
Християни рвуть чуби одне одному, представникам інших конфесій та злісним атеїстам доказуючи, що їхній бог - істинний, а решта релігій - дурниці. Ось тому моя дружина - берегиня ховається до хати, коли бачить товпи паломників, які прямують на прощу до сільської церкви, і яка несподівано стала святою реліквією, і такою, що посполиті їдуть звідусіль, аби помолитися в ній хоча б один раз на рік.
Я розумію людей, оскільки, біди, хвороби штовхають їх від розпачу та безвиході куди завгодно, аби тільки стало легше. Навіть у руки пройдисвітів та аферистів, які на них наживаються, паразитують.А всьому виною я.
Піп Онуфрій попросив поміняти половиці в храмі. Чом би не поміняти? Я ж тесля, руки виросли там, де треба. Взяв інструменти і почовпав.
- Працюватимеш уночі,- каже Онуфрій.- Удень храм повинен працювати.
- Гаразд,- одказую. - А де дошки та цвяхи?
- Я думав, що ти свої принесеш.
- Отче, куб тесаних дошок коштує 4 тисячі гривень, Цебро цвяхів ще тисячу. Моєї місячної пенсії не вистачить, аби все це купити.
- А хіба на божу справу тобі жаль грошей?
- Ні, не жаль. Але "гробові" на дошки пускати - нерозумно. Заплатіть з церковної каси. А я безкоштовно попрацюю на благо громади.
Надувся Онувфій, як сич на дубі, але гроші одслинив.
- На ось, купи що треба і ставай до роботи.
У церкві було прохолодно, проте електричні люстра давали достатньо світла, тільки в найвіддаленіших кутках панувала напівтемрява. Засмучені лики святих незмигно дивилися на мене зусібіч, вирішуючи: чи я пасую до їхнього мовчазного товариства, чи ні. Зиркнув на годинника на руці - північ. А це найліпший час для праці. Наче.
Ну, що ж, взяв сокиру до рук, увігнав її в щилину центральної половиці та підважив. Вона трохи піднялася, але далі не йшла. Засунув лома у дірку і рвонув щоєсили. Половиця кавкнулв і вистрибнула з лаги.
А через діромаху в долівці полізло чортовиння.
Куцаки були різного розміру - від товстих як діжка, до худих як Степанова кішка. Але всі пазуристі, з довгими як цаяхи-двадцятки зубиськами і вельми злими. Ще б пак, я ж брутально вломився у їхню хату і порушив віковий спокій. Ще й сміття їм насипав у тарілки з борщем.
Чортова братія пішла у наступ, а я підхопив з долівки сокиру і давай махати нею, як мечем. Кишки та рила нечистої сили падали дощем на підлогу церкви. На аналой бухнувся відрубаний хвіст анциболота, в цебро для свяченої води вгрузла шерстиста нога з ратицею, а під іконостас підкотилися дві рогаті голови. Кров бризкала аж на стелю. Це тільки в казках пишуть, що для боротьби з чортовинням потрібні часник, молитви та свята вода. Нічого подібного! Потрібні сокири, ножаки та вила. І чим гостріші - тим краще. А якщо не вірите, то спробуйте якось перед носом чорта помахати пучком часнику, побачите, що з того вийде.
А як скінчився праведний бій - відчинив двері церковки і до третіх півнів виносив труп'я на подвір'я. Насилосував піраміду, заввишки з дзвінницю. Чесне слово. Ну, а вже потім продовжив теслярські роботи. А коли всі старі половиці відкорчував, то почав і їх виносити надвір.
А там...збіглося усе село! Піп Онуфрій лежав як мрець на травичці, а молодиці плескали його долонями по щоках. Сивочолі діди хрестилися, а бабусі шептали охоронні молитви.
- Браття,-гукаю до односельців.- обкладайте дошками чортовиння, будемо палити цю нечисть. Негоже, аби на святому обійсті валялися мертві сатанинські слуги.
Мужі кинулися до праці, обклали гарненько цю купу, а я підніс сірника.
Гарно шкварчало бісове сало, гарно горіла густа шерсть. А як згоріло все, то повантажили попіл на Краза і відвезли на смітник, від гріха подалі.
Заходжу до церкви, а лики святих і сам Спаситель ...посміхаються, підморгують до мене. Наче дякують, що визволив їх від великої біди, позбавив дурної компанії. Отже, щось путнє на цьому світі встиг таки зробити.
А сусіди допомогли гуртом прибити нові половиці. Та це ще не все: посеред церкви з'явилося джерело. Мусили викопати триметрову яму, опустити туди пару кругів, змайструвати елегантну цямрину. І вода та не проста. Вип'є дідуган водиці - і сиві вуса та борода стають пишними і аж чорними, виростають нові зуби замість зогнилих пеньків, а безплідні молодиці народжують не менше трійні.
Попові Онуфрію присудили чин архімандрита, мені дали орден святого Архістратига Михаїла, а церкву перейменували на Олександрівську, на мою честь. Хоча, вважаю, це зайве. Бо велика слава, як правило, заважає спокійно жити.
О, бачите - шість Ікарусів з паломниками приїхало. Отже, часу на пустозвонство немає. Потрібно біляші та пиріжки допікати та бігти заробляти копієчку. Паломники, як правило, дуже голодні, а одною святою водицею з церковної криниці ситим не будеш.
08.12.2022р.
Дешевенькі кліпи замінили картини, написані маслом, тинди-ринди - фуги та кантати, а п'ятихвилинний секс - ночі любовних утіх.
Християни рвуть чуби одне одному, представникам інших конфесій та злісним атеїстам доказуючи, що їхній бог - істинний, а решта релігій - дурниці. Ось тому моя дружина - берегиня ховається до хати, коли бачить товпи паломників, які прямують на прощу до сільської церкви, і яка несподівано стала святою реліквією, і такою, що посполиті їдуть звідусіль, аби помолитися в ній хоча б один раз на рік.
Я розумію людей, оскільки, біди, хвороби штовхають їх від розпачу та безвиході куди завгодно, аби тільки стало легше. Навіть у руки пройдисвітів та аферистів, які на них наживаються, паразитують.А всьому виною я.
Піп Онуфрій попросив поміняти половиці в храмі. Чом би не поміняти? Я ж тесля, руки виросли там, де треба. Взяв інструменти і почовпав.
- Працюватимеш уночі,- каже Онуфрій.- Удень храм повинен працювати.
- Гаразд,- одказую. - А де дошки та цвяхи?
- Я думав, що ти свої принесеш.
- Отче, куб тесаних дошок коштує 4 тисячі гривень, Цебро цвяхів ще тисячу. Моєї місячної пенсії не вистачить, аби все це купити.
- А хіба на божу справу тобі жаль грошей?
- Ні, не жаль. Але "гробові" на дошки пускати - нерозумно. Заплатіть з церковної каси. А я безкоштовно попрацюю на благо громади.
Надувся Онувфій, як сич на дубі, але гроші одслинив.
- На ось, купи що треба і ставай до роботи.
У церкві було прохолодно, проте електричні люстра давали достатньо світла, тільки в найвіддаленіших кутках панувала напівтемрява. Засмучені лики святих незмигно дивилися на мене зусібіч, вирішуючи: чи я пасую до їхнього мовчазного товариства, чи ні. Зиркнув на годинника на руці - північ. А це найліпший час для праці. Наче.
Ну, що ж, взяв сокиру до рук, увігнав її в щилину центральної половиці та підважив. Вона трохи піднялася, але далі не йшла. Засунув лома у дірку і рвонув щоєсили. Половиця кавкнулв і вистрибнула з лаги.
А через діромаху в долівці полізло чортовиння.
Куцаки були різного розміру - від товстих як діжка, до худих як Степанова кішка. Але всі пазуристі, з довгими як цаяхи-двадцятки зубиськами і вельми злими. Ще б пак, я ж брутально вломився у їхню хату і порушив віковий спокій. Ще й сміття їм насипав у тарілки з борщем.
Чортова братія пішла у наступ, а я підхопив з долівки сокиру і давай махати нею, як мечем. Кишки та рила нечистої сили падали дощем на підлогу церкви. На аналой бухнувся відрубаний хвіст анциболота, в цебро для свяченої води вгрузла шерстиста нога з ратицею, а під іконостас підкотилися дві рогаті голови. Кров бризкала аж на стелю. Це тільки в казках пишуть, що для боротьби з чортовинням потрібні часник, молитви та свята вода. Нічого подібного! Потрібні сокири, ножаки та вила. І чим гостріші - тим краще. А якщо не вірите, то спробуйте якось перед носом чорта помахати пучком часнику, побачите, що з того вийде.
А як скінчився праведний бій - відчинив двері церковки і до третіх півнів виносив труп'я на подвір'я. Насилосував піраміду, заввишки з дзвінницю. Чесне слово. Ну, а вже потім продовжив теслярські роботи. А коли всі старі половиці відкорчував, то почав і їх виносити надвір.
А там...збіглося усе село! Піп Онуфрій лежав як мрець на травичці, а молодиці плескали його долонями по щоках. Сивочолі діди хрестилися, а бабусі шептали охоронні молитви.
- Браття,-гукаю до односельців.- обкладайте дошками чортовиння, будемо палити цю нечисть. Негоже, аби на святому обійсті валялися мертві сатанинські слуги.
Мужі кинулися до праці, обклали гарненько цю купу, а я підніс сірника.
Гарно шкварчало бісове сало, гарно горіла густа шерсть. А як згоріло все, то повантажили попіл на Краза і відвезли на смітник, від гріха подалі.
Заходжу до церкви, а лики святих і сам Спаситель ...посміхаються, підморгують до мене. Наче дякують, що визволив їх від великої біди, позбавив дурної компанії. Отже, щось путнє на цьому світі встиг таки зробити.
А сусіди допомогли гуртом прибити нові половиці. Та це ще не все: посеред церкви з'явилося джерело. Мусили викопати триметрову яму, опустити туди пару кругів, змайструвати елегантну цямрину. І вода та не проста. Вип'є дідуган водиці - і сиві вуса та борода стають пишними і аж чорними, виростають нові зуби замість зогнилих пеньків, а безплідні молодиці народжують не менше трійні.
Попові Онуфрію присудили чин архімандрита, мені дали орден святого Архістратига Михаїла, а церкву перейменували на Олександрівську, на мою честь. Хоча, вважаю, це зайве. Бо велика слава, як правило, заважає спокійно жити.
О, бачите - шість Ікарусів з паломниками приїхало. Отже, часу на пустозвонство немає. Потрібно біляші та пиріжки допікати та бігти заробляти копієчку. Паломники, як правило, дуже голодні, а одною святою водицею з церковної криниці ситим не будеш.
08.12.2022р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
