Грудневий день звичайний в ті часи
Вдягнув свою забілену перуку.
Серед цієї казки і краси
Приніс тоді тебе, мою онуку.

Маленький згорток, в ньому цілий світ,
Майбутнього щасливі дні і ночі.
І світять вже мені багато літ
Твої яскраві і розумні очі.

Життя непередбачено тече,
Міняє світ весною всі обнови.
Схиляйся завжди на моє плече,
Щоби відчути радість від розмови.

Від близькості, бо ми уже давно
В країнах різних живемо з тобою.
Для спілкувань закрила нам вікно
Війна, де всім тепер нема спокою.

І дмуть удалеч вогняні вітри,
Нехай вони нас завжди оминають.
Прошу тебе, онучечко, гори
Й світи мені до скону, аж до краю.

А я тобі наворожу любов,
Щасливу й світлу напророчу долю.
Щоби тебе коханий віднайшов
І повну хату діточок на волі.

Нехай несуть вони углиб віків
Слова добра й любові од бабусі.
Нехай в житті лунає тільки спів
І щовесни хай прилітає бусол.

Онучко, рідна, серденько моє,
У цілім світі лиш одна-єдина.
Для мене сонцем ти навіки є.
Твоя бабуся Ніна з України.
13.12.22