* * *
Ми – нація. Нам слід добре пам’ятати все минуле.
Нам слід читати себе без помилок.
Людина, будь-яка, повинна жити з собою в майбутньому прогресі
цілої нації і зараз з усієї глибини свого невеличкого людського серця –
я повертаю до Вас усіх, мої любі, чесні вроки* нашого хворобливого росту…
_________
* (богдану́вською) – уроки

* * *
Народ ще не виборов усього свого права.
Але вже досяг мети свого творчого становлення.
Планета відчула, як Україна зрушила з точки
спокою, яка була ганьбою для нашого
велетенського і Богом знайденого народу. (2008 р.)

* * *
Зворотній шлях думки – до височини Премудрості,
Праукраїнської Істини для патріота – найдорожчий.

* * *
Згуртувавшись із цим (українським) народом –
можна бути й пророком.

* * *
Україна веселкова – мирний ореол.
Центр великої Європи, неповторний світ,
хор зірок і анґелів політ.

* * *
Україно – серденько кохане.

* * *
Україно рідна, Вкраїно моя,
люблю тебе щиро, милая земля!
Ліси, степи, луки, і Дніпро реве.
Ні за які муки не віддам тебе.

* * *
Україна в нас – на всіх одна.

* * *
Україна багатьом незрозуміла...
В ній стільки сил, і горя, і любові –
всі наші гени зі священної Русі.

* * *
Україна всюди – рідна, запашна,
домовиті люди, квіте й борошна́,
молоді ягнята, зорані лани
й у борні зернята сплять аж до весни.

* * *
Україна завжди прагнула до достатку,
до багатого життя.
Тільки їй ніколи «цього» не давали.

* * *
У нас є сила при Русі кінці́
прожити й жити вічно й файно.

* * *
Уставаймо з колін!
Розпрягаймо свій спів.
Україну єднаймо,
шануймося!

* * *
Ми наш рід, наш нарід стережем щоднини,
щоб завжди в Україні була – Україна!

* * *
Цінуйте Україну, її любов і силу!

* * *
Хай гори горять, за війною – війна,
хай грози заходять до нашого раю,
май розум і знай: не твоя то вина,
але й не тікай, десь рятунку немає.

* * *
Вірте в Україну, знайте кожну з душ,
хто за неї гине, жінка чи то муж…
Порятуйте завше злид і ворогів,
не прощайте фальші, сподвигайте гнів,
владу не шануйте, в церкву більш ходіть.
Власне серце чуйте і без зайвих слів.

* * *
Не заживе мені тота запекла кров
дітей Украйни, вбитих за нізащо,
скалічених незлічених підков
обдурених
заморених
трудящих.

* * *
У морі квіту, в пшениця́х ти зрієш,
як стигне світ; і в сонці – майорієш!
Несеш дітей, годуєш і ростиш –
щоб колосом ставав слабкенький книш!
Знаме́нно йдеш, закохано в піснях!
О, Українська Жінко! Шлях і Стяг!

* * *
Мою бабусю – сиву давнину – ніколи не побачити одну.
До неї йдуть онуки і сини наслухатись
билин, казок, видінь і правди, й сну.

* * *
Не перекриє й гребля поту моїх предків.

* * *
Предки наші з нами йдуть пліч-о-пліч.

* * *
Лиш вільні у всьому ми будем багаті
у кожній конкретно збудованій хаті!

* * *
Проріжмо шлях на вільний лан.
Все оповито синьо-жовтими словами.
Для України – ми.
А Україна – з нами!

* * *
Проріжмо путь на вільний шлях.
За нами наші діти йтимуть.
Єдино-український стяг нестимуть.

* * *
Ми – Україна! Ми – її народ!
Не яничари! Наші пам’ять, мова
не заслужили забуття й негод,
коли лише в піснях лунало рідне слово.

* * *
Скинь пір’я старе і ще вище злітай –
сиґналь попри космос: «Хвала Україні!»

* * *
Краща країна починається з кращих нас.

* * *
Ти хто, Україно?..
Знеболена матір
чи мачуха вічно безболісна,
що та́к одчайдушно лягаєш на паперть?..

* * *
Боже! Благослови Україну.
Благослови мою землю.
Благослови навіки!

* * *
Де б не були – цінуйте Україну!
Вона є мати, школа і сім’я.

* * *
До України крок лише один
з усіх її вершин, з усіх глибин.
До пісні, що бринить на видноколі,
з її душі, яка живе на волі…
Попри всі відстані і виміри годин –
до України тільки крок один.

* * *
Аж поки сили вистачить в Дніпра
гонити в світ свої поспішні води,
стоятиме Тарасова гора
як обеліск безсмертному народу.

* * *
Моя пташина Україно,
я до тебе пригорнусь чолом.

* * *
Станемо ми, українці,
і заспіваємо!
Станемо ми, українці,
і всім розкажемо, що знаємо.
Що маємо – покажемо
і роздамо на розмноження
без нівечення, без ототожнення.
І розі́йдемося далі по світу,
читаючи ту молитву
Українську!

* * *
Переступи через грань протиріч –
і розцвітає вже інша країна,
збочена воля – далеко не Січ,
не Україна це! Неукраїна!

* * *
Хвилями котиться,
множиться й божиться
щастя народу мого!
і невідомо, якого свого
я відчуваю щастя.

* * *
Побудуєш сходи
з каменів і скла.
Хай пройдуть народи
вище й вище зла.

* * *
Україну я цілую у Дніпро.

* * *
В Україні у митцях – увесь народ.

* * *
Той, хто родом з України,
знає: пісня – то кохання!

* * *
Скажіть мені, рідні мої Українці,
я́к хочете щастя?
Я дам вам причастя
з горобинової брості,
щоб не ломило кості,
щоб робота йшла з душі
у правші і лівші,
щоб на пісню виходив труд
з одовсіх оруд!
А буде гірко – залатайте дірку!
Не губіться ніколи!
Не ходіть по колу!
Біжіть прямо й прямо
до святого Храму!

* * *
Хай натомість усі блудні діти позлітаються додому –
і вдячно п'ють вільне повітря України, як молоко матері.

* * *
Хай кожен з нас шукає щастя,
і в ріднім домі – на своїй землі його знайде.

* * *
Українці! Українці!
Брати!
Поверніться! Поверніться!
У хати!
Не рубайте, не рубайте кінці!
Українці і ті, і ці!

* * *
Жовта пшениця, блакитне небо.
Жовте сонце, блакитне море.
Жовті леви, блакитні гори…
Україні вони не треба?

* * *
Наші люди – в морі птиць Свободи.

* * *
Тільки розум і Бог допоможуть нам вижити,
воскреснути із попелу і бруду, до якого усі ми
так звикли. Відродиться краса, любов, природа,
рідний край, нарешті – незалежна Україна, мова,
культура, наша поезія, наша неповторність.

* * *
Важке питання, бо національне.
І ти скажи кому – то не повірить.
Ти українцем є? Лише орально…
(Ти українцем є, але без віри).
А хтось ще інший – то без міри.

* * *
Якщо ти розмовляєш рідною українською мовою,
значить, ти живеш на своїй землі, у своїй Батьківщині.

* * *
Лінґвоцид – ґеноцид мови.

* * *
Українська мова – найкраща й найбагатша мова світу.
А ми її так викорчовуємо! Якщо так буде йти справа
й далі… ми розтанемо серед потоку інших народів,
які люблять і шанують свою рідну мову більше
і пропагують її. (1988 р.)

* * *
Ми за те, щоб на Україні взагалі не поставало питання
вивчення чи не вивчення рідної української мови…
Всі, хто проживає на території України, їсть її хліб,
повинні обов’язково вивчати українську мову,
спілкуватися нею як державною. І це повинно бути
затверджено законодавством УРСР (1989 р.).

* * *
Ми красно власними руками здатнимо
і Україну-Русь наддіамантнимо.

* * *
Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці,
що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
Мово, що стояла на чатах коло вівтаря нашого національного
Храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа
скверноти, ганьби. Тож висвячувала душі козацького народу
спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими
водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ наш.
І множила край веселий, святоруський, люд хрещений талантами,
невмирущим вогнем пісень, наповнювала душі Божим сяйвом –
золотисто-небесним, бо то кольори духовності й Божого знамення.

* * *
Дасть Бог, залишаться по нас діти –
і любитимуть Україну яскравіше за нас.

* * *
Так Бог нам дав, щоб кожен мав,
хто в Україні виростав,
ясні думки, палкі слова, святу любов.

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-неповторна-україна-країна-люди-мова-вислови-цитати-вірші.html