"Я не хворий, — сказав полковник. — Просто в жовтні я почуваюся так, ніби мої нутрощі гризуть дикі звірі."

Г.Г.Маркес "Полковнику ніхто не пише"

Начисть-но до блиску, полковнику, свої черевики!
Ніхто не повинен дізнатись всю тугу твоєї втрати.
Таких, як ти, полковнику, завжди називали великими.
Таким, як ти, не наважаться в спину стріляти.

Пробач ці сльози та докори своїй нерозумній жінці,
Вона ж бо мати, полковнику, їй притаманно плакати!
У неї терпіння лишилось на денці, а сліз – по вінці.
Їй так кортить прочитати нарешті, щоб потім зіжмакати.

Сієста – це час відпочинку безпечних, сліпих і зречених,
А в тебе є справи, обов’язки та купа листів неотриманих.
Тобі ж когута пильнувати, дивитися в очі запечених
Немов на пательні людей і возносити пам'ять про сина.

Тож начисть-но, до блиску, полковнику, свої черевики!
І нехай ніхто не дізнається, чого ці дні тобі варті.
Чекати вміють лиш ті, що називатимуться великими.
Та ніхто не пише полковнику на цілій вселенській карті.

Осінь 2016