ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2024.05.27 14:40
 Ось читаю щойно опублікований вірш Артура Курдіновського «Бий москаля!»: Якщо нарешті вільним хочеш стати, Щоб вільною була твоя земля, - Безжалісно, жорстоко та завзято Бий москаля! Ти не напав! Це він прийшов до тебе! Ти бачив. Добре знаєш,

Олександр Сушко
2024.05.27 12:57
Є віра. Є закон. А є придурки,
Які на слово вірять в казна-що.
А за вікном війна, тривога, гуркіт,
Країну перетворюють в ніщо.

Із вирію не повернулись мрії,
Христос мовчить, у бісів сабантуй.
А землячки - не люди - чорні змії,

Юрій Гундарєв
2024.05.27 10:56
У Жмеринці через падіння уламків дрона пошкоджено кілька будинків.
Один із них захистило дерево…


Дерево віти розкрило -
уламок приймає на себе…
Рожево-смарагдові крила
на фоні червоного неба.

Леся Горова
2024.05.27 08:17
Коли зневіра обснує порожня,
Безмовністю напружено дзвенить
Із неба-висі, неба-глибини,
Із мли-бажання, сповіді-вини
Уперто- невідступне поверни.
...
Так бачить за картиною художник,
Піднявши очі раптом від мольберту,

Микола Соболь
2024.05.27 05:26
Свароже капище і нині
у небо дивиться з води,
які ж у Бога очі сині,
а тут були села сліди
та нині води Борисфена
все схоронили у собі,
мовчить охрещена Олена
на древнім капищі Богів,

Віктор Кучерук
2024.05.27 05:26
Обрій осяяли сходи світання
І озорив далеч сонця вогонь, –
Серце упоює радість кохання
Та зігрівають надії його.
Вже обірвалась застояна тиша,
Віра у щастя вчувається знов, –
Серце дедалі стукоче гучніше
І закипає від збудження кров.

Артур Курдіновський
2024.05.27 02:38
Якщо нарешті вільним хочеш стати,
Щоб вільною була твоя земля, -
Безжалісно, жорстоко та завзято
Бий москаля!

Ти не напав! Це він прийшов до тебе!
Ти бачив. Добре знаєш, звідкіля!
На бій благословило наше небо!

Ілахім Поет
2024.05.27 00:04
Чи фантомна корона ще стискує скроні,
Чи то просто густішає сіра імла.
Як повірити в те, що тепер ти стороння,
Адже рідною серцю настільки була?

Що ти робиш і що тобі мріється-сниться,
Де блукаю я нині, що кров з мене п’є -
Не обходить вже нас це,

Борис Костиря
2024.05.26 22:51
Я заблукав у пущі
хаотичних і диких думок.
Де мені знайти лісника,
який виведе із манускрипту
заплутаних і загадкових питань?
Я продираюся крізь гілки
буттєвих пасток і капканів,
крізь тенета нерозв’язних апорій.

Ігор Деркач
2024.05.26 22:00
                І
Не конає ірод моровий.
Чубляться парафіяни віри
у Христа, Аллаха... у кумира,
що волає всує, – Боже мій! –
ради себе, а не ради миру.
Невідомо, хто кого пасе
в офісі корупції... здається,

Юрій Гундарєв
2024.05.26 17:11
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Євген Федчук
2024.05.26 14:02
Горять вогні у долині, вся долина сяє.
Стомилося в путі військо, тепер спочиває.
Круг багать сидять солдати, нічого робити,
Повечеряли та й байки узялись травити.
Хто про жінок, хто про долю, хто про дива світу.
А там якось і до відьом дійшли непоміт

Володимир Каразуб
2024.05.26 12:30
Тут повсюди криваві сліди Медеї,
Що дихає сирістю стін із підвальних могил
Роздвоєне серце подвоєне божевіллям
Обманом Цірцеї, обманом драконових крил.

Подорожній, повідай як прийдеш колись у Спарту
Про острів блаженних, що знищили зикурат
Пожеж

Олександр Сушко
2024.05.26 11:55
Нумо, браття, йдіть до мене в хату,
Розкажу про диво, НЛО.
Бо на сайті вилупивсь піратик,
Непростий дядина і не лох.

Скавучить потужно. Діви врозтіч
Від його всльозавлених "трудів".
А от графомани прямо в очі

Юрій Гундарєв
2024.05.26 11:53
На днях Олександр Сушко публічно заявив, що я, Юрій Гундарєв, - ніхто і звати мене ніяк, а от він, Сушко, - член НСПУ! Гадаю, що, з одного боку, членство у будь-якій творчій організації - це передусім грандіозний аванс - на свої справді майстерні твори,

Юлія Щербатюк
2024.05.26 11:44
І буде дощ, що зронять небеса,
Коли затулять хмарами півсвіту,
Та розпочнуть незборену сюїту,
Про головне, що ти не розказав.

Вже й не розкажеш, обірвалось те,
Що називалось щиро: душ єднання.
І упаде додолу лист останній,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Губерначук (1969 - 2017) / Проза

 Люди, людство (роздуми, цитати)
* * *
Ми на планеті цій – неміряна сім’я,
а наші голоси – багатомовний хор.

* * *
Тримає іспит наше людство молоде
задля ідеї гуманізму і добра.

* * *
Царства земного вічний неспокій,
скоєний тільки людьми.
То у гордині, то у зневірі ми.

* * *
Боже наш, ми – Твій довічний витвір.

* * *
Боже наш – Наставник Великий наш.
Боже наш – Володар Небесний наш.

* * *
Від Бога ми – лише маленька тінь.

* * *
Нас малює Бог.

* * *
Людина до Нього (до Бога) прагне і віддалює Його
Величну Суть, хоче вподобатися Його Розумінню.

* * *
Людина, навіть знайшовши Бога,
Його зрештою губить, аби знову знайти.
Це одна велика іпостась Людської Природи.

* * *
Стає безБожною людина і повертає ідолів.

* * *
Люди і Боги святкують зовсім різне.

* * *
Лагідь сумна, адже нас намальовано
Дивним Художником, схильним до смутку.

* * *
Люди, мої дорогі, як багато серед Вас людей!..
І як мало людей.

* * *
Вічносте, даних про людство бракує.

* * *
Закони людей – усередині них.

* * *
Материк. Атмосфера. Зирк!!! Птеродактиль – Неандерталець.
Далі просто людей потік, ударяючих палець об палець.

* * *
Повна людством є земля. Воно будує власне право.
Воно росте, а з ним – і я.

* * *
Ти – бірюза, а я – рубін.
Наші діти – змішана фарба на палітрі.

* * *
Усе обопільно. Підпільно. І сильно.
Стосунок єдиний. Між нами.

* * *
Об’єднайте Бога у людині
і загине світ від однієї думки про те.

* * *
Будь голодним, прийшовши у Тихий Рай
Людей і Любовей Великих.

* * *
Який до Себе довгий марафон!
до справедливості, відваги і пожертви.

* * *
Людина, будь-яка, повинна жити з собою
в майбутньому прогресі цілої нації.

* * *
Маленькі одкровення великої людини
особливо песимістично на мене діють,
бо важко усвідомлювати банальність величі.

* * *
– Який пан товстий та негарний.
– О-о-о, у пана в животі – риба.
У риби всередині – ікра.
А ікра та – очі.
А очі – то світ.
Світ – то пан.

* * *
Людство смакує свій довгий перебіг,
сновидячи в першому небі сирому.

* * *
Як вітер не вхопиш (бо де його край?) –
так само й себе до кінця не збагнути.

* * *
Єдине, що людина не може залишити і передати комусь
у спадщину, – це вона сама, її душа, розум, шляхи
її творчого розвитку. Вона є фактом, що удосконалюється
в житті. І тому розум, який закодований у дусі, що пливе
після смерті в Космос, є вічним, тим, що розвивається.

* * *
Тільки розум і Бог допоможуть нам вижити,
воскреснути із попелу і бруду, до якого усі ми так звикли.

* * *
Людина не стає рабом, поки вільний її розум,
і не стає дурнем, поки вірить своїм ідеалам.

* * *
Байдужість до світу – це тільки руїни й каміння.
Байдужість до себе – це тронне і храмове зло.

* * *
Поки світу не знаєш,
то линеш до Бога,
до ікони, яку за копійку купив.
Спробуй сам, розмалюй
підошва́ми дорогу,
ту́,
якою Ісус на Голгофу ходив.

* * *
Одні птахи до раю легко знайдуть путь,
а інші – десь на півдорозі пропадуть.

* * *
Ми великі оригінали,
тільки після того, як – маргінали.

* * *
Є самозречення, а це – самообман:
живеш один, а людство – перемерло.

* * *
Сокіл у Києві не приживсь.
Йому відрубали голову.
Він летів надто низько
і зачепив голуба.

* * *
Кожен має мати своє гніздо.

* * *
Кожен має мати своє місце.

* * *
Перебільшивши біль, залишається менше.
Хто попе́ред побіг, той настільки й дешевший.

* * *
Бог взяв сто променів палких,
зірниці загадкову казку
і тихий плескіт хвиль морських,
і вітру трепетную ласку,

далекий жур прекрасних зір,
цнотливість місячного сяйва,
величність непокірних гір,
принадність ночі, сонця барви

і ґраціозність диких сарн,
і запах першої троянди,
ще й іскру блискавки, та з хмар
невтримний дощ із діамантів,

і гнучкість ви́ткої лози,
і жар вогню, й солодкість меду,
і свіжість ранньої роси... –
краси довічної прикмети!

Господь все воєдино склав –
і виліпив богиню, Жінку,
життя вдихнув і так сказав,
той дар вручивши чоловіку:

– Бери, що є, і не сумуй.
Її змінити ти не пробуй.
Блаженствуй з нею, рід заснуй.
Добром плати свій борг до гробу!

* * *
Жінка шукає кохання,
а чоловік – революцію.

* * *
Нема в домі жінки, якщо пес ночує впроголодь.

* * *
Жінко, жінко,
дай в сукню тебе одягну,
дам тобі книжку,
в сотні локонів відрощу
коротку стрижку.

* * *
На зітлілих сторінках куховарської книги
я читаю рецепт її молодості.
Упорядник – забутий. Автор – мені невідомий.
А рецепт – до смішного такий простий.

* * *
Репетиції її молодості.

* * *
Покаялось дерево осінню листям.
Старий чоловік сивиною покаявся.

* * *
Гірко, коли сліпих овець ріже їхній поводир.

* * *
Не вберегти від стадності ослів,
якщо вже з ними спільну мову маєш.

* * *
Кожному – свій політ,
кожному – свій вперед,
кожному – свій назад.

* * *
Кожен має свій піар, свій манір під свій кошмар,
а обличчя власного не бачить.

* * *
Чи існує місто, яке боїться заходу сонця?

* * *
У селі дров не їдять, та без них і не сидять.

* * *
Земля відбилася від рук своїх людей –
без рук своїх людей земля гуляє.

* * *
Чому цураєшся багатої землі?
Вона ще всіх нас прибере старенька.
Колись мій дід ходив по цім селі
і руки мав робучі, мов обценьки.

* * *
До ста каратів є в сільської знаті
знаття про хід цивільного життя.

* * *
Зайнятий – не найнятий.

* * *
Навчитися б прощати, відпускати, залишати.

* * *
Гнучким є існування невдоволених.

* * *
Не бійся спіткнутись,
і, навіть, упасти – не бійся,
щоб потім триматись…
Інакше – убийся!..

* * *
Хтось промине коханого в юрбі,
хтось не помітить датою папери,
хтось не збагне хворобу у собі –
зате боготворить свої химери.

* * *
Химери слави зраджують ледащів.

* * *
Поки не обміркуєш, не нароби дурниць.

* * *
Навіщо ми так часто говоримо один одному неправду?
Навіщо ховаємо за усмішкою сльози?
Навіщо?
Навіщо говоримо одне, а робимо зовсім інше,
не розуміючи, що краще помовчати?
Навіщо, приносячи одним радість,
іншим завдаємо біль та горе? І навпаки…
Навіщо? Щоб потім себе ж дорікати і каятися
у своїй безсердечності?
Чому? Чому людське прагнення до мети стає
не заповітним, а корисливим?
Чому, піднімаючись усе вище і вище,
ми переступаємо через чиїсь інтереси та долі?
Чому? Щоб потім зірватися і зламати собі хребет,
чи залишитись висіти на нікому непотрібній висоті?
І все ж таки… Чому?..

* * *
Людина настільки втомлюється від дурної праці,
що все її єство у хвилину перепочинку перетворюється
в глибоку лінь, яка з часом стає благородною,
втілюючись у надкорисний винахід.

* * *
А не просьба, а не грозьба.

* * *
Дратівливість від чвар, інтриг та очікувань.

* * *
Виростає в тривогу малий неспокій.

* * *
Не кожна гілка птаху на притулок.
Не кожне небо зірці на взірець.

* * *
Сам собі навіяв, сам себе упросив…
Сам себе і простив.

* * *
Якщо ти – зірка,
краще зірці в небесах залишатись.

* * *
Кожен має свою ідею фікс.

* * *
Дві краси.
Одна з них – земна.

* * *
Проще́ння – це спасіння.

* * *
Ліпше – не мати, краще – не знати,
ніж загубити – і пам’ятати.

* * *
Хай кожен шукає і знаходить.

* * *
Як пише вірші сліпий?
Як пише вірші глухонімий?
Як пише вірші той,
у якого не працює жоден чуттєвий орган?

* * *
Що́ для сліпого значить нескінченність?..
Якось неподалік од Золотих Воріт
я стрів знезорого, заплутаного чемністю,
закутаного в тополиний цвіт.
Юнак одчув мене за цілих двадцять кроків,
підняв чоло, мов беркут при горі…

* * *
Для сліпого нескінченність не важлива.

* * *
Немає прірви, якщо немає очей.

* * *
Коли кричать закриті очі…

* * *
Пізнє виправдання:
– Якби я знав, що ми потопимось,
хіба б я сів у твій паперовий човник?!

* * *
Після весілля – заживе!

* * *
Тілько піввідра йти у прийми хочуть.

* * *
Гіркий шоколад такий... солодкий.

* * *
Дуже приємно було познайомитися з одним
вагітним чоловіком.
Незабаром у нього повинна народитися надія –
маленька надія на краще.
Він казав мені про це сповненими слізьми очима.

* * *
– Ось прейскурант.
Що б ви хотіли скуштувати в нашому закладі?
– Принесіть мені, будь ласка, трошечки любові.

* * *
Маленька дівчинка вдивляється з фото на мене.
Скільки вона ще не знає.
Що буде?
Хто я – їй невідомо.
Це моя бабуся.

* * *
Налийте ще йому хоч краплю віскі,
і знов не буде ні в чім відмови.
Підуть розмови про різні змови,
про перші рейси до Сан-Франциско.

* * *
Звикає плоть до плоті,
а кров без крові не тече,
і дві душі в однім оплоті
до спільних близяться речей.

* * *
Високий поріг – порок низький.

* * *
Був звичайний осінній день. Понеділок.
Початок нового тижня завжди супроводжується
новими надіями та планами для тих людей, хто шукає;
ті ж, для кого це тільки перший день після
довгоочікуваної неділі, дивляться на світ,
наче життя складається лише з одних понеділків.

* * *
А неґри-альбіноси – то просто білі люди.

* * *
Дитина неслухняна, некрасива, проте любима.

* * *
Хитрі всі брехливі діти.

* * *
Від нежиті є лікар – то життя.

* * *
Як страшно, коли людина застрахована від любові.

* * *
Фаршировані любов’ю мізки.

* * *
Люди – колючі кактуси?

* * *
Буває чекання – навіть не обра́за,
а пограбунок кроків і років.

* * *
Дві закохані пари
(одна з них – монахи,
а інша – миряни)
увійшли в монастирський сад.
Монахи поводилися, як миряни.
миряни поводилися, як монахи.

* * *
На зборі врожаю чимало народу…

* * *
Нічого в людині нема, окрім перві́сного.

* * *
Вагомий та колосальний фактор незначності (неважливості).

* * *
Очі – як у тамаґочі.
Губи – наче двері з груби.
Скули – мов масла́ в кобили.
А саме́ – таке щасливе!

* * *
Учора, приміром, я знову повірив!
Повірить – повірив, але й перевірив.

* * *
Найкращий заспокійливий засіб – розмова з тишею.

* * *
У кожному сидить такий еґо..,
що півквартири йде на півквартири.

* * *
Не край за нечесність кохану родину –
карайся за вибір тяжки́й.

* * *
Є докори сумління,
які будують красний храм.

* * *
Як свято мати друзів при собі!
Вони лікують серце невгамовне.

* * *
Невідомо, хто друзі, хоч прощаємо їм
...чорну правду чи пам’ять, накопичено злу.

* * *
Ми – дими́ після зими.

* * *
…Люди ходять по землі,
як два вогні… Одні – її руйнують,
а другі – відбудовують її,
аж поки інші знову не сплюндрують.

* * *
Ходить дивний чоловік лісом…
– Що ви, – кажу, – шукаєте?
– Себе, – відповідає він.

* * *
У кого добре серце, той добротою сяє
і для любові двері серця відкриває.

* * *
Не переходь свою межу.

* * *
Ми виростаємо, перевернувши світ,
під ноги падають уявлення минулі.

* * *
Є широкий життєвий простір або досвід:
сім смертних гріхів.

* * *
Плідно знати щось про нас, безплідних.

* * *
Є героїв на кону
гоже незрівнянне братство.

* * *
На ві́ки вічні слава всім незвичним.

* * *
Якби ж усі побачили себе
у повний зріст від кінчика коріння –
ніхто б із нас по-справжньому не вмер,
була б весна, відродження, горіння.

* * *
Усім усюдам світлимося в люди –
з вінків тернових пропускаєм кров
розп’яття хресного в повішенні іуди
єдиним поглядом і висловом «ЛЮБОВ».

* * *
Кожна людина повинна залишити після себе
добрий слід – слід, достойний людини, розумної людини.

http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-люди-людство-вислови-вірші-цитати.html
–––––––––––––––––––––––––––––––––
«Кожен має свою ідею фікс».
Сергій Губерначук

Ідея-фікс

У кожного своя ідея-фікс.
І кожен сам в собі її годує.
Вона у когось – потойбічний Стікс,
що хвилями вогню свого чарує,
але була пожежею і є…
Ідея-фікс – ідея навіжена.
Вона з’їдає душу, розум п’є,
і обпікає полум’ям шаленим.
Вона як той нікчемний злий тарган,
засів що в мозку, як солдат в окопі,
але завжди готова на таран
в усій несамовитості і злобі.
Ідея-фікс – цунамі-ураган –
і той до неба хвилю підіймає.
Ідея-фікс бушує як буран…
Вона в безодню – з нами – поринає.
Ідея-фікс у кожного своя,
і вибухне вона от-от фугасом:
– На цій війні командувати я
повинна! І війна ця – в вас – не згасне!

Ольга Діденко-Шипкова,
10 січня 2020 р., Київ


Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 46–62


      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-02-08 11:24:49
Переглядів сторінки твору 219
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.082 / 5.76)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.140 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.760
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми КЛАСИКА
Автор востаннє на сайті 2024.05.24 14:02
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2023-02-08 13:02:19 ]
Цікаві і повчальні філософські думки

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Кравченко (Л.П./Л.П.) [ 2023-02-08 13:10:35 ]
Цікаві і повчальні філософські думки