“Крав! крав! крав!
Крав Богдан крам...”
Т.Шевченко, “Великий льох”
Стоїть Богдан на постаменті:
В правиці держить булаву;
З печаттю, в лівій - документи,
В яких піддався під Москву;
З-під шапки вибилась чуприна,
Обвислі вуса, очі впалі,
Болять вже ноги, ниє спина, -
Не сядь, не ляж - немов на палі.
Проходять люди мимо нього,
Перетинаючи майдан:
Хто із Москви стрічать “швидкого”,
Хто на поштамт, хто в ресторан...
Ніхто не скине шапки чемно,
Не крикне ні “Віват!”, ні “Слава!”,
Як в роки славні і буремні,
Лиш “крав!” та “крав!” ґвалтує ґава.