Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.25
06:29
Багровою млою затьмарена далеч,
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
Спалахує сумно щомить небосхил, -
Знялася у небо налякана галич
І в паніці каркає гучно щосил.
Гірке та солоне повітря гаряче
Вдихаю натужно і кашляю в млу, -
Від болю терпкого кривлюся і плачу,
Та ще палієві прокль
2026.04.25
05:11
не казка і не зовсім каско
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
ішов містами чоловік
в його лиці минулий вік
хай мовить ізнічев’я маска
пейот не модний аяваска
барменці кине інший фрік
у нього є такий барвник
будь-що опісля нього вакса
2026.04.24
16:40
з добрим днем
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
прощайтеся зі сном
все минулося
та світ чекає вас
хліб
не тіло
кров
ще не вино
2026.04.24
13:43
не продирався у достойники
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
ніяк
роздаючи і душу й тіло
належний кракелюр і краков’як
іще неподалік щось прилетіло
в думках твоїх лютневий одинак
яке комусь узагалі є діло
ти не мудри
2026.04.24
13:03
Листок осінній скроні посріблить
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
І передчасним снігом увінчає.
Тоді пізнаємо урочу мить,
Коли зима замислиться про щастя.
Листок осінній спопелить слова
Облуди й фальшу, злоби і безумства,
Торкнувшись потаємного єства
2026.04.24
11:26
Він вибухнув,..
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
пустивши білу кров
по тілу двадцять першого століття.
4 квітня 1989 р., Київ
2026.04.24
10:46
Не жаліла себе ніколи,
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
піклувалась завжди про інших.
А тепер, не збагну відколи,
я розраду знайшла у віршах.
Та мені не достаюньо цього,
щоб щасливою почуватись.
Сонце соняхом за порогом
зазирає в мою кімнату.
2026.04.24
09:44
Звичайно, такий відгук свідчить про щире бажання його автора знайти ключик від серця того чи тієї, хто може допомогти стати членом якоїсь творчої спілки, видати власну збірку за рахунок видавництва, зрештою, стати лавреатом… А якщо не зможе, ось тоді можн
2026.04.24
08:16
А є ж і без слів пісні...
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
Слова їх заблудилися в дорозі
і бозна, чи до голосу дійдуть.
...А є ж і суцвіття слів,
котрі несуть в собі мелодію.
І з-поміж бідних той найбідніший,
в чиєму серці не звучить вона,
аби розрадить в мить найгіршу.
2026.04.24
05:50
Знову в грудях б'ються хвилі
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
Потаємних почуттів, -
Знову в серці дух і сила
Вічних мрій і кращих слів.
Знов, закоханий по вуха,
Вірю в сяючу зорю
І вином не повню кухоль,
І знедавна не курю.
2026.04.23
22:07
Крізь версти юності - до зрілості й сивин,
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
Буває, йду собі, як нелюдим,
Долаючи життя природний плин,
І не ловлю нічого і ні з ким.
Коханням ділячись, хіба ж його ділив?
Я просто поділяв - і вистачало.
Було, і проливав - тоді й полив
2026.04.23
21:42
Ти не прийшла...
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
А я чекав тебе.
Я стільки усього хотів сказати...
Стьмяніло швидко небо голубе
і дощ почав холодний накрапати.
Та я чекав.
Вслухався в голоси,
2026.04.23
21:20
вивчав місцеву фауну і флору
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
захоплювався краєвидами
хотів
закохувався ще у неповторне
і просльозився декілька разів
о донно анна
потяг порух промах
що вірші незатійливі мої
2026.04.23
21:13
Волоколамський Йосиф вивів строго
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
Про царство колись бачення своє:
«Понєже влада царська є від Бога,
То й цар тому богоподібний є».
Тож, що хотів, той цар - те міг робити.
Йому не було суду на землі:
Міг мордувати або просто вбити.
То з легкістю с
2026.04.23
19:09
Я й замолоду не відзначавсь красою.
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
Тож і на старості не скаржусь на літа:
Не так вони погарцювали на моїм обличчі.
А от як бачу тих, з ким і стоять колись не личило,
Туга такою млостю серце огорта,
Немовби хтось знічев’я замахнувсь косою.
Крізь зем
2026.04.23
18:48
Мовчазні твої губи до біса приємні та трохи вологі,
А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А сьогодні всю ніч виявляються кволі і як неживі.
Подивися, дукач, мов останні години нам очі мозолить.
Подивися, вже моститься вітер бешкетний до крони тополі.
І крізь темінь світанок пускає на не
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Мосійчук (2018) /
Публіцистика
Як уникнути війни
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як уникнути війни
По натурі своїй я зовсім не войовнича особа, але якщо питання торкається справедливості - я буду в перших рядах. І свою думку точно озвучу, а далі як карта ляже.
Деколи можу і посперечатись, хоча не довго. Якщо бачу гарячу тему - бажано весь зміст і суть скоротити до основного і зупинитись.
Якось прочитала цікаву думку:
"Як тільки ми відчуваємо гнів під час суперечки, ми вже сперечаємось не за істину а за себе.
І як тільки бачите гнів опонента, можете далі не продовжувати. Ви все сказали."
Говорячи про війну, хочеться провести аналог з медициною, коли вжити привентивних методів краще, ніж лікувати хворобу та її наслідки.
А війна та агресія - це по суті психологічна хвороба в якій анамнез треба починати з самісінького початку.
Просто так жодна війна не починається. Усьому є передпочаток.
І моя позиція - шукати усіх способів, щоб до війни не доводити.
Суперечки зазвичай виникають між людьми які хотять один одного навчити. І в суперечці хтось завжди буде вчителем, а хтось учнем. Моя позиція - або зупинись вчасно і не позоритись, коли тебе вчать розумному, або спокійно виклади свою думку.
До того ж не завжди у суперечках люди мають однакові цінності, чи погляди. Тема цінностей, дуже гарно висвітлена у книзі Дебори Едель "Яма Неяма", і побудована на східній мудрості. Все ж ця мудрість - як і широковідома східна вершина - для мене неперевершена.
Кордони. "Ваші кордани закінчуються там, де починаються кордони іншої людини."
Як не перетнути кордон? А тут теж потрібно мудро вибудувати межу. Озвучити. Інакше на вашу територію хтось однозначо зазіхне. А потім ви вже нічим не доведете, що там, колись було щось ваше.
Агресія - як уникнути агресії, коли опонент дихає на вас вогнем?
Ну, по-перше, до агресії в дорослих, повноцінних, незалежних людей не доходить. Вони завжди можуть сісти і поговорити, вислухати, або змиритись зі своїм положенням, тобто поразкою, з честю розвернутись і піти. Так - поразку теж потрібно приймати з честю, бо це потужній урок, який наступного разу вам вже не доведеться проходити, або ви захочете прожити його по іншому.
Як прийняти перемогу?! Здається, що переможець одягне на себе корону і все -кінець. Але ні. Знову ж нагадую, що опонент - це ваш вчитель. Якщо у вас виник з ним конфлікт - значить ви теж десь допустились помилки. Конфлікти біполярні. В конфлікті завжди винні двоє.
Як прийняти поразку - вглибині себе ми завжди знаємо на чиєму боці істина.
Вона вища за нас, за наше Его. Побачте в опоненті те, що він відстоює. Можливо раніше ви і справді не бачили істини.
Справді, прийняти поразку деколи надзвичайно важко. Тому задумайтесь, чи насміхатимь з вашого опонента у разі його неправоти. На його місці могли б бути Ви.
І останнє - якщо вам все ж захочеться відновити війну - пам'ятайте - двічі в одну річку не ввійдеш, а істина завжди перемагає. Пам'ятайте про наслідки війни. Вони завжди приносять більше шкоди, ніж користі для обох сторін.
І перед тим як починати війну - сто раз подумайте, а краще ніколи її не починайте.
(2022)
Деколи можу і посперечатись, хоча не довго. Якщо бачу гарячу тему - бажано весь зміст і суть скоротити до основного і зупинитись.
Якось прочитала цікаву думку:
"Як тільки ми відчуваємо гнів під час суперечки, ми вже сперечаємось не за істину а за себе.
І як тільки бачите гнів опонента, можете далі не продовжувати. Ви все сказали."
Говорячи про війну, хочеться провести аналог з медициною, коли вжити привентивних методів краще, ніж лікувати хворобу та її наслідки.
А війна та агресія - це по суті психологічна хвороба в якій анамнез треба починати з самісінького початку.
Просто так жодна війна не починається. Усьому є передпочаток.
І моя позиція - шукати усіх способів, щоб до війни не доводити.
Суперечки зазвичай виникають між людьми які хотять один одного навчити. І в суперечці хтось завжди буде вчителем, а хтось учнем. Моя позиція - або зупинись вчасно і не позоритись, коли тебе вчать розумному, або спокійно виклади свою думку.
До того ж не завжди у суперечках люди мають однакові цінності, чи погляди. Тема цінностей, дуже гарно висвітлена у книзі Дебори Едель "Яма Неяма", і побудована на східній мудрості. Все ж ця мудрість - як і широковідома східна вершина - для мене неперевершена.
Кордони. "Ваші кордани закінчуються там, де починаються кордони іншої людини."
Як не перетнути кордон? А тут теж потрібно мудро вибудувати межу. Озвучити. Інакше на вашу територію хтось однозначо зазіхне. А потім ви вже нічим не доведете, що там, колись було щось ваше.
Агресія - як уникнути агресії, коли опонент дихає на вас вогнем?
Ну, по-перше, до агресії в дорослих, повноцінних, незалежних людей не доходить. Вони завжди можуть сісти і поговорити, вислухати, або змиритись зі своїм положенням, тобто поразкою, з честю розвернутись і піти. Так - поразку теж потрібно приймати з честю, бо це потужній урок, який наступного разу вам вже не доведеться проходити, або ви захочете прожити його по іншому.
Як прийняти перемогу?! Здається, що переможець одягне на себе корону і все -кінець. Але ні. Знову ж нагадую, що опонент - це ваш вчитель. Якщо у вас виник з ним конфлікт - значить ви теж десь допустились помилки. Конфлікти біполярні. В конфлікті завжди винні двоє.
Як прийняти поразку - вглибині себе ми завжди знаємо на чиєму боці істина.
Вона вища за нас, за наше Его. Побачте в опоненті те, що він відстоює. Можливо раніше ви і справді не бачили істини.
Справді, прийняти поразку деколи надзвичайно важко. Тому задумайтесь, чи насміхатимь з вашого опонента у разі його неправоти. На його місці могли б бути Ви.
І останнє - якщо вам все ж захочеться відновити війну - пам'ятайте - двічі в одну річку не ввійдеш, а істина завжди перемагає. Пам'ятайте про наслідки війни. Вони завжди приносять більше шкоди, ніж користі для обох сторін.
І перед тим як починати війну - сто раз подумайте, а краще ніколи її не починайте.
(2022)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
