Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.05
00:56
Змикає туго в коло Уробороса -
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто на шлях іще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині т
безвісний Архітектор снів і проявів -
і того, хто пророчить певно й голосно,
і того, хто частується напоями,
і того, хто на шлях іще не збуджений -
а збудиться колись - це точно станеться -
і, хай він мислить нині т
2026.08.04
21:35
Ні доказів, ні печатки —
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
струна впізнає струну.
Почнімо усе спочатку —
від магії чи від сну.
Від кроку, що був назустріч,
від подиху, що, як шовк.
Хай часоплину всупереч
2026.08.04
20:06
У саду медово пахне втома,
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
Яблука налиті до країв.
Лампами червоними удома
Запалають у полоні снів.
Йде по стиглій ниві з блиском серпик,
Хилить вправно до землі стебло.
Як остання нота літа, серпень
2026.08.04
17:38
Заблукали хасиди в Путивлі.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
Там однакові навіть будівлі.
То й ходили між них,
І нових, і старих,
І проґавили осінь в Путивлі.
Засудили хасида у Мінську
За символіку проукраїнську.
2026.08.04
16:35
коли нема про що писати-
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
пиши хоч ні про шо,
бо головне то сам процес,
як той казав - війна фігня,
ну а маневри - головне!
та все ж,
не прагни світ змінити,
бо вже відомо всім,
2026.08.04
13:01
вона сидітиме сумна
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
тарас чубай собі співа
і ти співаєш із чубаєм
у заворушливих тонах
серпневий ранок між атак
і серпокрили ще ганяють
у небі чистім аж до краю
літає тополиний пух
2026.08.04
13:00
Здіймусь я на пагорб величний
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
І хліба з росою вкушу.
Нехай мене тиша покличе
В безодню озер і дощу.
Нехай мене кличе безмовність,
Нехай мене кличе печаль,
Немов недописана повість,
2026.08.04
10:32
Ольга Фадєєва (1906-1986)
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
Давно вам, друзі, всім відомо,
що днів у тижні рівно сім,
але найкращий, звісно, – сьомий,
він посміхається усім!
Бо неділя – це вітанки
2026.08.04
09:20
А за вітром, ще до снігу,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
Перед тінню на світанку,
Яскравіше світла ночі,
Більше снігу довгим ранком,
Вище лісу, там де вечір
У сльоті! Гучніше смерті!-
Як згадаєш розпізнаєш,
2026.08.04
08:59
P.S. Погляд крізь приціл. Свідчення штурмбаннфюрера
(не для протоколу)
Кабінет начальника поліції безпеки та СД (гестапо) на Короленка. Того ж дня, пізній вечір.
У кімнаті панує тиша. На столі горить настільна лампа
2026.08.04
07:17
З усіх злелеяних доріг
Оця найтяжча,
Бо шлях вибоїстий побіг
Крізь дикі хащі.
Хоча обставини не ті,
І не до свята, -
Метою стало у житті
Важке здолати.
Оця найтяжча,
Бо шлях вибоїстий побіг
Крізь дикі хащі.
Хоча обставини не ті,
І не до свята, -
Метою стало у житті
Важке здолати.
2026.08.03
21:23
Який в тім толк - щоб відьмі- хижаку,
товкти про різні кодекси в астралі,
а чи про гріх?...у неї є педалі,
пластична Ява - є сакральний круг
і плуг, аби орати білі далі.
Хай сонячного втемнення поріг -
вона - Творця відтворення і воля -
товкти про різні кодекси в астралі,
а чи про гріх?...у неї є педалі,
пластична Ява - є сакральний круг
і плуг, аби орати білі далі.
Хай сонячного втемнення поріг -
вона - Творця відтворення і воля -
2026.08.03
21:02
Не треба зустрічі, не треба,
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
лиш надішли мені листа
звідтіль, що між землею й небом,
що забуттям не зароста.
Нехай спливли роки повз мене,
мов ріки, що забули брід —
цвіт прибережного ромену
2026.08.03
18:06
У тому, що імперія проклята,
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
немає української вини.
Рятують душі дочки і сини –
у кожного згоріла крайня хата,
немає де ховатись від війни.
ІІ
Дійшло уже й до тричі ухилянта
2026.08.03
14:08
Серед літа гостей Занзібару
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
Неможливо дістати із бару.
Заїжджай в Занзібар -
І одразу у бар,
А без бару нема Занзібару.
Двох туристів у Гондурасі
Придавило в готелі матрасом.
2026.08.03
13:23
Бурульки падають з дахів
Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Так несподівано, як бомби,
Немов тягар німих гріхів
Чи злитки неземного болю.
Бурульки - посланці світів,
Від нас захованих, далеких.
Вони - уламки тих мостів
До позачасся, мов лелеки.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олена Мосійчук (2018) /
Публіцистика
Як уникнути війни
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як уникнути війни
По натурі своїй я зовсім не войовнича особа, але якщо питання торкається справедливості - я буду в перших рядах. І свою думку точно озвучу, а далі як карта ляже.
Деколи можу і посперечатись, хоча не довго. Якщо бачу гарячу тему - бажано весь зміст і суть скоротити до основного і зупинитись.
Якось прочитала цікаву думку:
"Як тільки ми відчуваємо гнів під час суперечки, ми вже сперечаємось не за істину а за себе.
І як тільки бачите гнів опонента, можете далі не продовжувати. Ви все сказали."
Говорячи про війну, хочеться провести аналог з медициною, коли вжити привентивних методів краще, ніж лікувати хворобу та її наслідки.
А війна та агресія - це по суті психологічна хвороба в якій анамнез треба починати з самісінького початку.
Просто так жодна війна не починається. Усьому є передпочаток.
І моя позиція - шукати усіх способів, щоб до війни не доводити.
Суперечки зазвичай виникають між людьми які хотять один одного навчити. І в суперечці хтось завжди буде вчителем, а хтось учнем. Моя позиція - або зупинись вчасно і не позоритись, коли тебе вчать розумному, або спокійно виклади свою думку.
До того ж не завжди у суперечках люди мають однакові цінності, чи погляди. Тема цінностей, дуже гарно висвітлена у книзі Дебори Едель "Яма Неяма", і побудована на східній мудрості. Все ж ця мудрість - як і широковідома східна вершина - для мене неперевершена.
Кордони. "Ваші кордани закінчуються там, де починаються кордони іншої людини."
Як не перетнути кордон? А тут теж потрібно мудро вибудувати межу. Озвучити. Інакше на вашу територію хтось однозначо зазіхне. А потім ви вже нічим не доведете, що там, колись було щось ваше.
Агресія - як уникнути агресії, коли опонент дихає на вас вогнем?
Ну, по-перше, до агресії в дорослих, повноцінних, незалежних людей не доходить. Вони завжди можуть сісти і поговорити, вислухати, або змиритись зі своїм положенням, тобто поразкою, з честю розвернутись і піти. Так - поразку теж потрібно приймати з честю, бо це потужній урок, який наступного разу вам вже не доведеться проходити, або ви захочете прожити його по іншому.
Як прийняти перемогу?! Здається, що переможець одягне на себе корону і все -кінець. Але ні. Знову ж нагадую, що опонент - це ваш вчитель. Якщо у вас виник з ним конфлікт - значить ви теж десь допустились помилки. Конфлікти біполярні. В конфлікті завжди винні двоє.
Як прийняти поразку - вглибині себе ми завжди знаємо на чиєму боці істина.
Вона вища за нас, за наше Его. Побачте в опоненті те, що він відстоює. Можливо раніше ви і справді не бачили істини.
Справді, прийняти поразку деколи надзвичайно важко. Тому задумайтесь, чи насміхатимь з вашого опонента у разі його неправоти. На його місці могли б бути Ви.
І останнє - якщо вам все ж захочеться відновити війну - пам'ятайте - двічі в одну річку не ввійдеш, а істина завжди перемагає. Пам'ятайте про наслідки війни. Вони завжди приносять більше шкоди, ніж користі для обох сторін.
І перед тим як починати війну - сто раз подумайте, а краще ніколи її не починайте.
(2022)
Деколи можу і посперечатись, хоча не довго. Якщо бачу гарячу тему - бажано весь зміст і суть скоротити до основного і зупинитись.
Якось прочитала цікаву думку:
"Як тільки ми відчуваємо гнів під час суперечки, ми вже сперечаємось не за істину а за себе.
І як тільки бачите гнів опонента, можете далі не продовжувати. Ви все сказали."
Говорячи про війну, хочеться провести аналог з медициною, коли вжити привентивних методів краще, ніж лікувати хворобу та її наслідки.
А війна та агресія - це по суті психологічна хвороба в якій анамнез треба починати з самісінького початку.
Просто так жодна війна не починається. Усьому є передпочаток.
І моя позиція - шукати усіх способів, щоб до війни не доводити.
Суперечки зазвичай виникають між людьми які хотять один одного навчити. І в суперечці хтось завжди буде вчителем, а хтось учнем. Моя позиція - або зупинись вчасно і не позоритись, коли тебе вчать розумному, або спокійно виклади свою думку.
До того ж не завжди у суперечках люди мають однакові цінності, чи погляди. Тема цінностей, дуже гарно висвітлена у книзі Дебори Едель "Яма Неяма", і побудована на східній мудрості. Все ж ця мудрість - як і широковідома східна вершина - для мене неперевершена.
Кордони. "Ваші кордани закінчуються там, де починаються кордони іншої людини."
Як не перетнути кордон? А тут теж потрібно мудро вибудувати межу. Озвучити. Інакше на вашу територію хтось однозначо зазіхне. А потім ви вже нічим не доведете, що там, колись було щось ваше.
Агресія - як уникнути агресії, коли опонент дихає на вас вогнем?
Ну, по-перше, до агресії в дорослих, повноцінних, незалежних людей не доходить. Вони завжди можуть сісти і поговорити, вислухати, або змиритись зі своїм положенням, тобто поразкою, з честю розвернутись і піти. Так - поразку теж потрібно приймати з честю, бо це потужній урок, який наступного разу вам вже не доведеться проходити, або ви захочете прожити його по іншому.
Як прийняти перемогу?! Здається, що переможець одягне на себе корону і все -кінець. Але ні. Знову ж нагадую, що опонент - це ваш вчитель. Якщо у вас виник з ним конфлікт - значить ви теж десь допустились помилки. Конфлікти біполярні. В конфлікті завжди винні двоє.
Як прийняти поразку - вглибині себе ми завжди знаємо на чиєму боці істина.
Вона вища за нас, за наше Его. Побачте в опоненті те, що він відстоює. Можливо раніше ви і справді не бачили істини.
Справді, прийняти поразку деколи надзвичайно важко. Тому задумайтесь, чи насміхатимь з вашого опонента у разі його неправоти. На його місці могли б бути Ви.
І останнє - якщо вам все ж захочеться відновити війну - пам'ятайте - двічі в одну річку не ввійдеш, а істина завжди перемагає. Пам'ятайте про наслідки війни. Вони завжди приносять більше шкоди, ніж користі для обох сторін.
І перед тим як починати війну - сто раз подумайте, а краще ніколи її не починайте.
(2022)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
