ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
2024.04.24
12:21
Кажуть, він жив непомітно десь в закутку.
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
І пожинав регіт там, де кохання сіяв,
Начебто думав – троянди ростуть с піску.
Вірив в поезію, як інший люд - в Месію.
Кажуть, вигулював душу свою щодня
Серед рядків, повних сутінків і печалі.
Бачили, йшов
2024.04.24
05:21
Стали іншими забави,
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
Як утратив снам число, –
Домальовую в уяві
Те, чого в них не було.
Тішусь образом посталим
Вперше в пам’яті моїй, –
Мрійним розквітом фіалок
Між краями довгих вій.
2024.04.23
23:40
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.
Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана
2024.04.23
22:56
Не вирубать і не спалить моє коріння.
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
Ніде не буть просто пришельцем
Дає мені з дитинства мова України.
Але нема для мене й мов чужих,
Бо кожна начебто вікно у світ,
І тому світ такий безмежний.
Кажуть, епоха книг минула,
А я начебто про це й не чу
2024.04.23
20:00
Із І.В.Царьова (1955-2013)
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
Самі зміркуйте, в якім дерзанні
з’явилась назва у річки – Вобля!..
А ще – добряча й земля в Рязані:
ввіткнеш голоблю – цвіте голобля.
А потрясіння беріз пісенних!
2024.04.23
09:40
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Весна квітує поміж нас,
Хоч зазирають в душі ще зловісні дії,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Єднання сила здійснюює все ж мрію.
І попри труднощі в воєнний час,
Плекає сонце життєлюбне нам надію.
Весна квітує б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Тиша, самотність, сон, світло (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 140–145
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Тиша, самотність, сон, світло (роздуми, цитати)
* * *
Ніщо так не заспокоює, як діалог з тишею.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше…
Без людей Любов їх людить.
* * *
Якщо навіть уві сні люди не сплять,
значить слухає ніч їхню тишу.
* * *
Захочеш тиші, дзвони – помовчимо.
* * *
Раптом грім.
Усе, що зосталось од тиші, – я.
Дощі заходилися ще страшніші.
Коли розколовся мій дім,
коли поламалась земля,
все, що зосталось од тиші, – я.
Тиші в мені залишилось вдосталь…
* * *
Тиша за крик важливіша.
* * *
Тиша повітрям тонесенько дише.
* * *
А тиша живе! – колише
свої геніальні цитати.
* * *
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
і найкращі ліки кра́де.
* * *
Без поетів наступає тиша.
* * *
Жити між звуків так важко на грішній землі.
* * *
Самотність підвладна тіні й тиші наростаючій.
* * *
Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
* * *
Є самота́, якої не збагнеш.
Вона в ту мить, коли чекаєш свята,
коли додому на́ніч не ідеш,
коли цілуєш не жону, а брата.
* * *
Один – то не два і не три.
Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто,
а поруч усі – і ніхто.
* * *
Як сяє в одинокості свіча,
то це омана, їй повітря – спільник.
Це знає той, хто з вогником в очах,
для кого світло – не лише світильник.
* * *
Між цим і між іншим
жиє однина.
Жиє однина.
Жиє однина.
Питає Господь:
«…чом ти одна?
…Чом ти одна?
Ну, чому ж ти одна?»
Вона відпові́ла –
і очі одкрила –
і крила розкрила –
і Бога зустріла:
«У мене є Ти,
а всі інші світи
я скоро сходила…
Я хворо сходила…»
* * *
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе́ від вікна.
* * *
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Аж ніяк не втіляться.
Підуть і заблудяться.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
* * *
Сон є своєрідний стрес, шок, завдяки якому,
як я розумію, відбувається енергетичний скид
інформації, надуманого, нафантазованого.
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Сни – як метелики.
* * *
Підкупають когось діамантові сни.
* * *
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
* * *
Безсоння:
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч.
Це мовчазні розмови
з антисвоїм єством.
Безсоння – доїння корови,
недоєної за весь сон.
Це марші думок строкатих
навколо своєї осі,
це повна демократія
тебе проти всіх-усіх…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ…
Ти теж результат безсоння.
Безсоння – не просто ніч…
* * *
Картини сну нагадують реальність,
якою доля нас нагородила.
* * *
Десь у середніх снах
з’являється реальність,
залежність від подій,
усе, як у житті.
Тоді лечу, як птах –
і це не аномальність –
як риба у воді,
як звір на самоті.
* * *
Уривки споминів, перетворені на клон,
манять і обманять, як звичайний сон.
* * *
Пахнуть ладаном уривки наших снів,
які вмиває ранок чорним милом.
* * *
Найкраще відбувається у снах,
чомусь лише у снах.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Іскра – те ж джерело, те ж тепло,
тільки недовговічне.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Після вогню – земля чорна́,
а після дощу – знову трава.
* * *
Навіть у глибокому погребі скляний осколок
шукає і відбиває світло.
* * *
Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
* * *
Світло – не лише світильник.
* * *
Не шукай після сонця грозу.
* * *
Радій сонцю, яке є, а якщо його нема,
вигадай світло.
Ніщо так не заспокоює, як діалог з тишею.
* * *
Тим, хто любить читати тишу,
хто мовчить, хто людей не будить,
думку Божу знайти простіше…
Без людей Любов їх людить.
* * *
Якщо навіть уві сні люди не сплять,
значить слухає ніч їхню тишу.
* * *
Захочеш тиші, дзвони – помовчимо.
* * *
Раптом грім.
Усе, що зосталось од тиші, – я.
Дощі заходилися ще страшніші.
Коли розколовся мій дім,
коли поламалась земля,
все, що зосталось од тиші, – я.
Тиші в мені залишилось вдосталь…
* * *
Тиша за крик важливіша.
* * *
Тиша повітрям тонесенько дише.
* * *
А тиша живе! – колише
свої геніальні цитати.
* * *
Хто замкнувся в келії своїй,
той не просить соди чи розради,
він думками в пущі голубій
і найкращі ліки кра́де.
* * *
Без поетів наступає тиша.
* * *
Жити між звуків так важко на грішній землі.
* * *
Самотність підвладна тіні й тиші наростаючій.
* * *
Від одинокості до смерті тільки крок.
Я це читав – але це ти писала.
* * *
Є самота́, якої не збагнеш.
Вона в ту мить, коли чекаєш свята,
коли додому на́ніч не ідеш,
коли цілуєш не жону, а брата.
* * *
Один – то не два і не три.
Один – то без брата й сестри.
Один – то не сім і не сто,
а поруч усі – і ніхто.
* * *
Як сяє в одинокості свіча,
то це омана, їй повітря – спільник.
Це знає той, хто з вогником в очах,
для кого світло – не лише світильник.
* * *
Між цим і між іншим
жиє однина.
Жиє однина.
Жиє однина.
Питає Господь:
«…чом ти одна?
…Чом ти одна?
Ну, чому ж ти одна?»
Вона відпові́ла –
і очі одкрила –
і крила розкрила –
і Бога зустріла:
«У мене є Ти,
а всі інші світи
я скоро сходила…
Я хворо сходила…»
* * *
Самотність – не стукіт,
а відстань тебе́ від вікна.
* * *
Сни твої розвіються.
Сни твої забудуться.
Аж ніяк не втіляться.
Підуть і заблудяться.
* * *
Сон – необхі́дна ланка в системі самозахисту.
* * *
Сон є своєрідний стрес, шок, завдяки якому,
як я розумію, відбувається енергетичний скид
інформації, надуманого, нафантазованого.
* * *
Є сни, яким ціна – поява.
Сни ясновиді.
Під пензлем ді́йсниться уява.
* * *
Сни – як метелики.
* * *
Підкупають когось діамантові сни.
* * *
Хай кожен твій сон
обрамляється сірим папірусом ранку.
* * *
Безсоння:
Безсоння – це вибиті двері
у перебіжну ніч,
це особиста містерія
з правдою віч-на-віч.
Це мовчазні розмови
з антисвоїм єством.
Безсоння – доїння корови,
недоєної за весь сон.
Це марші думок строкатих
навколо своєї осі,
це повна демократія
тебе проти всіх-усіх…
Це днем перекрита безодня –
тому й неймовірна річ…
Ти теж результат безсоння.
Безсоння – не просто ніч…
* * *
Картини сну нагадують реальність,
якою доля нас нагородила.
* * *
Десь у середніх снах
з’являється реальність,
залежність від подій,
усе, як у житті.
Тоді лечу, як птах –
і це не аномальність –
як риба у воді,
як звір на самоті.
* * *
Уривки споминів, перетворені на клон,
манять і обманять, як звичайний сон.
* * *
Пахнуть ладаном уривки наших снів,
які вмиває ранок чорним милом.
* * *
Найкраще відбувається у снах,
чомусь лише у снах.
* * *
Бог наш по крихті з хаосу ночі
світло і світ цей створив.
* * *
Ми живемо на грані тьми і світла.
* * *
Іскра – те ж джерело, те ж тепло,
тільки недовговічне.
* * *
Коли немає свіч, стає страшною ніч.
* * *
Після вогню – земля чорна́,
а після дощу – знову трава.
* * *
Навіть у глибокому погребі скляний осколок
шукає і відбиває світло.
* * *
Як промінь попереджує зорю –
так сонце понароджує проміння.
* * *
Світло – не лише світильник.
* * *
Не шукай після сонця грозу.
* * *
Радій сонцю, яке є, а якщо його нема,
вигадай світло.
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-тиша-самотність-сон-світло-вірші-цитати-роздуми-вислови.html
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 140–145
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію