Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.05
22:14
Зрікаюся тебе, моя наївна мріє!
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
Я припиняю це чекання назавжди.
Уявним променем зігрівся в холоди -
І досить. Лютий снігом падає на вії.
Хтось оголошує протести веремії,
Зникає марево у плескоті води.
Немає жодного шляху мені туди -
2026.02.05
21:57
Сімнадцять замало?… Чекайте за тридцять.
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
Це вам не жарти коли звучить мінус…
Добавочка хитра… вам арктика сниться?
Значить вдихнули і ви кокаїну…
Морози із січня всі виповзли в лютий.
Мінус розмножить їх, не сумнівайтесь.
Щоб не робили ви — тепло
2026.02.05
21:10
Прибіг Петрик до бабусі, видно, повний вражень:
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
- А ми з хлопцями сьогодні до річки ходили.
Хлопці з дому вудки взяли та рибу ловили.
А я…А я черепаху, навіть бачив справжню.
Повзла собі по березі до річки неспішно.
Вся така якась химерна в панцирі с
2026.02.05
17:23
Буде радо вітати
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
Й сумувати рідня,
Що замало для свята
Їй зимового дня.
Що немає утоми
Від застільних промов
У гостинному домі,
Де панують любов
2026.02.05
11:19
Ця миттєва краса тюльпанів
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
Поминальна, як метеор,
Як примхлива і ніжна панна
Від землі, а не від Діор.
Як же часто краса миттєва,
Швидкоплинна і нетривка,
Ніби первісна епістема,
2026.02.05
11:09
Погано вчили ви історію, панове,
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
Заплутавшись в ботфортах у Петра,
Назвавши його «подвиги» великими,
Учадівши од них .Близорукі й безликі,
Так і не спромоглись гортати сторінки,
Де був, він, мов, мишенятко, тихий
І до нестями понужений і ниций.
2026.02.04
23:53
Яскраве сонце посеред зими –
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
Твоя краса, жадана і холодна.
Не тане під гарячими слізьми
Душі твоєї крижана безодня.
Застигли в ній обидва полюси,
І хто б не намагався їх зігріти –
Усе дарма. Зі свіжої роси
2026.02.04
19:03
Із Леоніда Сергєєва
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
Дійові особи:
• Коментатор Микола Миколайович Озеров
• Тренер збірної СРСР Віктор Васильович Тихонов
• Нападник збірної СРСР Борис Михайлов
• Захисник збірної СРСР Валерій Васильєв
2026.02.04
18:27
Погрязло у болоті нице лоббі:
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
епштейни, білли, трампи... отже, всі
помішані на сексі, як на хобі,
помазаники, вдарені по лобі,
без аятол і маоїста сі,
що поки-що зациклені на бомбі.
ІІ
2026.02.04
18:09
Бородатий мен (у міру сентиментальний)
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
З думками про острів, схожий на вікінга
Їде в темно-жовтому зледенілому автобусі,
Що має чотири чорні гумові колеса,
Їде по крижаній дорозі міста пафосу
Назустріч блідому Сонцю
(Бо зима – біла краля).
Борода
2026.02.04
11:28
Ах, це літо таке передчасне,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
Що звалилось на голову нам,
Невтоленне, гаряче, прекрасне,
Нагорода за вічний бедлам.
Передчасні ця спека неждана
І це сонце пекуче, жорстке.
Передчасні, як перше кохання,
2026.02.03
19:19
Шум далекий, шлях не близький.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
Заморозилося… слизько.
Йдеш. Не хочеш, а йти треба.
Ти звертаєшся до себе
Повернутися б, забути…
Відпочити би, роззутись
І пірнуть під одіяло.
Майже… майже ідеально.
2026.02.03
19:03
Немає поки що незамінимих на той світ,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
Та все ж Всевишнього благаю:
Щоб зберігати справедливість на Землі,
Тільки злочинців слід по-справжньому карати:
Брать поза чергою на той світ, а не саджать за грати.
Зрештою як і тих, хто не знає, що робить,
2026.02.03
16:59
Наснилася осінь посеред зими
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
І наш стадіон, той, що родом з дитинства.
Кружляє пожовкле і втомлене листя...
Далеко від мене скорботні шторми.
Ворота відчинені. Треба зайти,
Бо як же давно не було туди входу!
Повільно заходжу. Вдихаю свободу,
2026.02.03
13:48
Сполохані ліси
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
вслухаються у тишу,
а безгомінь не та —
не ніжна,
як колись…
День під пахвою сну
журу свою колише,
а ніч поміж сирен
2026.02.03
10:48
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.
Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Хто перший?
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Хто перший?
Ракові утворення на шкірі можна ліквідовувати різними способами. По-перше, це хірургічне видалення. Якщо стадія розвитку злоякісного утворення пущена самопливом - це проблема. І дуже велика. Може не допомогти ні хеміотерапія ні опромінення.
Але вихід є. Тут головне - ціль.
Декому мій метод вельми не сподобається, оскільки , він трохи того...нетрадиційний.
Так от, у кума така зараза з'явилася, на сідниці. І росла дуже швидко.
У лікарні призначили операцію, виставили рахунок. До небес. Він трохи поплакав, а потім зателефонував мені:
- Куме, виручай, біда!
- Розказуй!
Зрозумів, що справа серйозна. І нагальна.
- - Їдь до мене в село,- кажу. - Завтра чекаю.
Розказав жінці про онкологію друга. А вона берегиня, дитя природи, ескулап від бога. Всяке лікує. Але рак - це не жарти, це грань між смертю і життям. Агресивна хвороба часто непідвладна навіть найліпшим лікарям, не те що народним цвлителям.
Довго думала дружина, супила чоло, човгала по хаті як сновида, шукаючи рецепту від лиха.
Уранці приїхав кум, трохи напідпитку і вельми сумний. Я його розумію, бо жити хочеться, а грошей немає.
- Йдемо до лісу! - вигукнула дружина і почала збирати в торбу сніданок: варені яйця, хліб, пляшку води, суліяку оковитої та ще дещо.
Кум витер полою піджака очі і глипнув на мене, питаючи:
"Шо то такоє?"
А шо? Та нішо! Якщо жінка прийняла якесь рішення - мушу коритися.
Почалапали до лісу. Зупинилися біля мурашника, заввишки з метр.
- Роздягайся,- кинула дружина кумові та полізла в торбу за потрібними причандалами.
- Знімай труси,- каже Андрієві,- і шапку також. Вони зайві. Ось презерватив, натягни на прутня, а до вух застроми ватні тампони,- і простянгула йому вищезазначені речі.
Кум, ошелешений такими рекомендаціями, не одразу виконав потрібні настанови. Воно й зрозуміло, оскільки натягнути презерватив на морквину легко, а на щось м'яке та аморфне трудно. Та ви й самі знаєте, шановні друзі.
На кумові очі жінка натягнула водолазні окуляри, густо обмазала медом хворе місце на сідниці і мовила:
- Сідай на мурашник. А для хоробрості ось, випий бормотухи.
Ми з дружиною відбігли на безпечну відстань від домівки хазяїв лісу, оскільки розлючені членистоногі поперли вусібіч вишукувати ворогів.
Кум спочатку засичав, потім завив, але так страшно, що вовкулаки, які ховалися за стовбурами дерев та спостерігали за цим лікуванням від жаху кинулися урозтіч.
Кум поривався встати, але жінка верещала:
- Терпи! Встанеш - незабаром помреш.
Чесно скажу: я би встав. Не витерпів би такої лютої екзекуції. Тут одна мурашка вкусить і я вже плачу. А тисяча? Ще й одночасно!
Від богатирського реву жолуді дощем сипалися з дубів, а хвоя з сосон, трава довкола пожовтіла від ляку, пташки змовкли.
Я увесь час то хрестився, то молився Аллаху, щось бклькотів арамейською з Тори. Згадував Гога і Магога, Ематерасу і Будду, Дажбога і Зевса, і ще когось, вже не пам'ятаю.
Коли сонце почало хилитися до горизонту жінка скомандувала;
- Чоловіче! Тягни кума сюди, бо він з мурашника сам не встане.
Натягнув на руки по презервативу і кинувся спасати родича.
Обтріпали з напівмертвого кума комах, доли допити пляшку оковитої і вдягнули. Звалив його на плече і поніс до нашої домівки на курячих ніжках.
Там, де сідниця була намазана медом, м'со було відгризене на півпальця., сама половинка стала розміром з виварку. Тай сам кум трохи лпух, нагадуючи вгодоване слоненятко. І температура, звісно, підскочила. Та це дрібниці, оскільки за тиждень чолов'яга прийшов до тями, з'явився апетит і нестримний потяг кохатися. Навіть до моєї жінки почав залицятися, паразит. Тож мусів одвезти його до столиці і ввіпхнути в обійми власної дружини
Хай її мордує ночами, доводячи до сексуальних мук, а до моєї торкатися зась. За місяць на м'якушці відросло сало, а від злоякісного утворення не лишилося й сліду.
Так що, дорогі друзі, приїздіть до нас лікуватися, процедуру ви знаєте, а про ціну домовивося. Повірте, вона набагато нижча, аніж у клініках.
Підходящий мурашник я вже знайшов. Там живуть самі кровожерні членистоногі. Згризуть зайівину хутко і якісно. То хто перший?
07.03.2023р.
-
Але вихід є. Тут головне - ціль.
Декому мій метод вельми не сподобається, оскільки , він трохи того...нетрадиційний.
Так от, у кума така зараза з'явилася, на сідниці. І росла дуже швидко.
У лікарні призначили операцію, виставили рахунок. До небес. Він трохи поплакав, а потім зателефонував мені:
- Куме, виручай, біда!
- Розказуй!
Зрозумів, що справа серйозна. І нагальна.
- - Їдь до мене в село,- кажу. - Завтра чекаю.
Розказав жінці про онкологію друга. А вона берегиня, дитя природи, ескулап від бога. Всяке лікує. Але рак - це не жарти, це грань між смертю і життям. Агресивна хвороба часто непідвладна навіть найліпшим лікарям, не те що народним цвлителям.
Довго думала дружина, супила чоло, човгала по хаті як сновида, шукаючи рецепту від лиха.
Уранці приїхав кум, трохи напідпитку і вельми сумний. Я його розумію, бо жити хочеться, а грошей немає.
- Йдемо до лісу! - вигукнула дружина і почала збирати в торбу сніданок: варені яйця, хліб, пляшку води, суліяку оковитої та ще дещо.
Кум витер полою піджака очі і глипнув на мене, питаючи:
"Шо то такоє?"
А шо? Та нішо! Якщо жінка прийняла якесь рішення - мушу коритися.
Почалапали до лісу. Зупинилися біля мурашника, заввишки з метр.
- Роздягайся,- кинула дружина кумові та полізла в торбу за потрібними причандалами.
- Знімай труси,- каже Андрієві,- і шапку також. Вони зайві. Ось презерватив, натягни на прутня, а до вух застроми ватні тампони,- і простянгула йому вищезазначені речі.
Кум, ошелешений такими рекомендаціями, не одразу виконав потрібні настанови. Воно й зрозуміло, оскільки натягнути презерватив на морквину легко, а на щось м'яке та аморфне трудно. Та ви й самі знаєте, шановні друзі.
На кумові очі жінка натягнула водолазні окуляри, густо обмазала медом хворе місце на сідниці і мовила:
- Сідай на мурашник. А для хоробрості ось, випий бормотухи.
Ми з дружиною відбігли на безпечну відстань від домівки хазяїв лісу, оскільки розлючені членистоногі поперли вусібіч вишукувати ворогів.
Кум спочатку засичав, потім завив, але так страшно, що вовкулаки, які ховалися за стовбурами дерев та спостерігали за цим лікуванням від жаху кинулися урозтіч.
Кум поривався встати, але жінка верещала:
- Терпи! Встанеш - незабаром помреш.
Чесно скажу: я би встав. Не витерпів би такої лютої екзекуції. Тут одна мурашка вкусить і я вже плачу. А тисяча? Ще й одночасно!
Від богатирського реву жолуді дощем сипалися з дубів, а хвоя з сосон, трава довкола пожовтіла від ляку, пташки змовкли.
Я увесь час то хрестився, то молився Аллаху, щось бклькотів арамейською з Тори. Згадував Гога і Магога, Ематерасу і Будду, Дажбога і Зевса, і ще когось, вже не пам'ятаю.
Коли сонце почало хилитися до горизонту жінка скомандувала;
- Чоловіче! Тягни кума сюди, бо він з мурашника сам не встане.
Натягнув на руки по презервативу і кинувся спасати родича.
Обтріпали з напівмертвого кума комах, доли допити пляшку оковитої і вдягнули. Звалив його на плече і поніс до нашої домівки на курячих ніжках.
Там, де сідниця була намазана медом, м'со було відгризене на півпальця., сама половинка стала розміром з виварку. Тай сам кум трохи лпух, нагадуючи вгодоване слоненятко. І температура, звісно, підскочила. Та це дрібниці, оскільки за тиждень чолов'яга прийшов до тями, з'явився апетит і нестримний потяг кохатися. Навіть до моєї жінки почав залицятися, паразит. Тож мусів одвезти його до столиці і ввіпхнути в обійми власної дружини
Хай її мордує ночами, доводячи до сексуальних мук, а до моєї торкатися зась. За місяць на м'якушці відросло сало, а від злоякісного утворення не лишилося й сліду.
Так що, дорогі друзі, приїздіть до нас лікуватися, процедуру ви знаєте, а про ціну домовивося. Повірте, вона набагато нижча, аніж у клініках.
Підходящий мурашник я вже знайшов. Там живуть самі кровожерні членистоногі. Згризуть зайівину хутко і якісно. То хто перший?
07.03.2023р.
-
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
