Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.22
21:23
направду побоку хто й що про це помислить
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
мислителю немає жодних меж
усім подобається відстань адже відстань
як є життя прадивіш не прозвеш
дзвінкий тверезий ранок славнозвісний
о не вантаж його
забутих предків тіні не бентеж
у кілька сотень літ не
2026.04.22
16:30
Вже за фіранками минуле —
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
як бути далі, я не знаю.
Здається, й досі не збагнула,
що більше пролісків немає.
Ділю думки на «до» і «після»,
і посипаю сіллю рану.
На струнах серця, наче пісня,
2026.04.22
15:20
Такі дощі тотальні і вселенські
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
Охоплюють із флангів, як орда.
Вони відкриють манускрипти древні,
В яких перегорить свята біда.
А на гілках повиснуть одкровення,
Як вищі і непізнані знамення.
Дощі відкриють невідомі суті,
2026.04.22
14:43
Співають пісень вовки,
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
Надривне нічне сопрано.
Дається зима взнаки,
Радіє весна зарано.
Доходять і до 5-ти,
Буває, нічні морози.
Вона не спішить прийти
З теплом хоч якоїсь дози.
2026.04.22
07:45
Л.Давидович (1900-1986), В.Драгунський (1913-1972)
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
Мчать ялинки, мчать галяви,
місяць в озеро пірна.
Гарно так на верхній лаві
край відкритого вікна!
Нічка за вікном чорніє,
2026.04.22
05:29
На теплих крилах весняних вітрів
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
Ключ журавлиний звично прилетів
І на болоті ось уже курличе
Щодня невпинно зграя мандрівнича.
Гучне звучання повних голосів
Тепер не змовкне до осінніх днів,
А потім самозахист знов покличе
Птахів кудись за наше п
2026.04.21
22:19
що тут вигадувати що ліпити
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
у порожнечі між байдужих стін
і то не гобіти були а брити
казав тобі а ти скривилася при цім
тебе цікавить щось просте і зрозуміле
поплакати чи посміятися собі
і речі що тебе наразі оточили
чи уточнили · всі вони аби
2026.04.21
21:35
А ти ж казав мені: «Не плач,
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
не бідкайся, все добре буде...»
Та смерті чорної палаш*
встромився гостряком у груди.
Не вберегли ні Бог, ні я,
ні ті, що теж добра бажали.
Без тебе, сонечко, ніяк
2026.04.21
16:09
Покотилась крашанка до самого неба,
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
І яскравим місяцем дивиться на тебе.
"Віруєш? Не віруєш?" — боюся спитати,
Темнооку тишу щоби не злякати.
Сяє Луна у Всесвіті, а навколо зорі —
Крашанки яскраві в небі неозорім.
Скоро прийде раночок. В кошик В
2026.04.21
14:09
Листок зелений завітав у хату,
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
Як стислі і спресовані слова.
Слова із чебрецю, із рути й м'яти,
В яких надія знову ожива.
І ми цінуємо цей лист зелений
Посланням у майбутнє, у світи,
В яких тополі, виноград і клени
Зазеленіють, певно, навіки.
2026.04.21
13:50
Людям справді великим манія величі ні до чого.
Завдяки розвою філософії людство позбулося найкращих ілюзій.
Не зазнавши гіркоти поразок, не відчуєш смаку перемог.
Дика природа надто чутлива до диких звичаїв.
Коли відчуваєш листопад у квітні –
2026.04.21
12:01
Один видатний поет якось зауважив: справжній вірш це такий, де кожен рядок - вірш. Гадаю, не варто забирати літр крові, іноді досить й однієї краплі. Скажімо, достатньо 123-секундної композиції «Yesterday», щоб зрозуміти, якого рівня музикант перед вами…
2026.04.21
11:38
Живу, не марную ні грошей, ні часу,
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
скорочую ради здоров’я меню –
підсовую тій, що з клюкою, свиню,
в уяві малюю пастелі, пейзажі,
а щоб економити нерви, наразі
не слухаю вісті з війни і рідню.
ІІ
2026.04.21
08:53
Голуб мене долонями, як вогку глину
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
Гончар бере та ліпить вправно груди, стегна…
Якщо колись я все-таки десь раптом зникну,
Не зможеш відчувати: як у ребрах б’ється
Сердечний ритм, відлуння, досить сильний стукіт;
Приємність рук, що зачепили кожен
2026.04.21
05:57
Ні людини, ні собаки,
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
І ніщо ні грим, ні блим, -
Тільки зрана висне мряка
Понад берегом крутим.
Всюди холодно і тьмяно
Так, що гепну сторчака
Отуди, де у тумані
Зачаїлася ріка.
2026.04.20
20:28
Бігти, наче за тобою гнались,
Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щоб успіти там, де вже не встиг -
І застав би, може, сніжну навись,
Вісницю потеплень і відлиг.
Це була зима грудневих тижнів
З мороком сердечних потрясінь,
Гірша, ніж усі позаторішні,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Якості людини, почуття, емоції (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 119–122
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якості людини, почуття, емоції (роздуми, цитати)
* * *
Кожному своя райдуга емоцій.
* * *
Почуття – не ремені тугі,
а у майбутнє ностальгічні злети.
* * *
Де сяє дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Ми цінуємо наші почуття за складність.
* * *
Почуття нас загнали в казку
і тримають на прив’язі там.
* * *
Єдине, що вірно люблю – почуттів повноводу повінь.
* * *
Почуття втрачають свіжість у чорному о́саді ночі.
* * *
Лихо-лихо з розуму, лихо з почуттів.
Почуття були загрозою, я це зрозумів.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Почуття не вмирають самі, їх вбивають.
* * *
Лагідь сумна, адже нас намальовано
Дивним Художником, схильним до смутку.
* * *
Оптимізм – це коли все летить до всіх чортів,
але скажено весело.
* * *
Я посаджу кукурудзяний ліс
і прививатиму до високої тростини
цілодобовий і консервативний оптимізм.
* * *
Іноді по людині і не скажеш: у неї мандраж чи кураж.
* * *
Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.
* * *
У геометричній прогресії зростають осінні депресії.
* * *
Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії.
* * *
Відданість – мов нива незрошена –
гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена –
трутневі набиває оскомину.
* * *
Серце відігрію вірністю твоєю.
* * *
Рідко мудрість шукає книгу,
книга швидше до мудрості схильна.
* * *
Російська книга українсько-німецького походження…
* * *
Недоліки. Вони є в кожної людини. І в мене, і в когось іншого – у всіх.
Вчасно їх помітити, зрозуміти – ось покликання кожної людини.
А щоб це зробити, треба подивитись на себе збоку, очима інших людей.
Деякі недоліки переростають у тяжкі звички з неприємними наслідками.
Це неприпустимо. Не можна миритися з недоліками і ще більше –
дивитись на них як спостерігач. Така моя думка.
* * *
Тупість схожа на тупіт.
* * *
Є рамка – тільки вкрадено ікону.
* * *
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
* * *
Твої претензії, немов цигани,
які окупували електричку.
* * *
Тілько піввідра йти у прийми хочуть.
* * *
Терпеціум мобіле – серце бійця
або лиш двигун від мого терпеця.
Урватись терпець може кожну хвилину,
наприклад, у черзі, за черству хлібину.
* * *
Де сил багато – там так терпіння мало.
* * *
Бог терпів – і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
«Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Постійність треба виховувати, як дитину.
* * *
Цілеспрямованість – поняття векторне.
В один бік – практика (стрілочка полетіла),
в інший – теорія (стрілочка полетіла).
* * *
Критика – вона такий годинник,
що стрілка́ми цілить цілий вік.
* * *
Зрада – розпусниця.
* * *
Заздрість… – а винен я сам у собі,
мій успіх такий неприйнятний.
* * *
По́стриг – не зачіска,
а імпровізація для голови.
* * *
Хто дощі занотовує у товстий зошит?..
* * *
Норма – з неї багато нещастя.
Кожному своя райдуга емоцій.
* * *
Почуття – не ремені тугі,
а у майбутнє ностальгічні злети.
* * *
Де сяє дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Ми цінуємо наші почуття за складність.
* * *
Почуття нас загнали в казку
і тримають на прив’язі там.
* * *
Єдине, що вірно люблю – почуттів повноводу повінь.
* * *
Почуття втрачають свіжість у чорному о́саді ночі.
* * *
Лихо-лихо з розуму, лихо з почуттів.
Почуття були загрозою, я це зрозумів.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Почуття не вмирають самі, їх вбивають.
* * *
Лагідь сумна, адже нас намальовано
Дивним Художником, схильним до смутку.
* * *
Оптимізм – це коли все летить до всіх чортів,
але скажено весело.
* * *
Я посаджу кукурудзяний ліс
і прививатиму до високої тростини
цілодобовий і консервативний оптимізм.
* * *
Іноді по людині і не скажеш: у неї мандраж чи кураж.
* * *
Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.
* * *
У геометричній прогресії зростають осінні депресії.
* * *
Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії.
* * *
Відданість – мов нива незрошена –
гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена –
трутневі набиває оскомину.
* * *
Серце відігрію вірністю твоєю.
* * *
Рідко мудрість шукає книгу,
книга швидше до мудрості схильна.
* * *
Російська книга українсько-німецького походження…
* * *
Недоліки. Вони є в кожної людини. І в мене, і в когось іншого – у всіх.
Вчасно їх помітити, зрозуміти – ось покликання кожної людини.
А щоб це зробити, треба подивитись на себе збоку, очима інших людей.
Деякі недоліки переростають у тяжкі звички з неприємними наслідками.
Це неприпустимо. Не можна миритися з недоліками і ще більше –
дивитись на них як спостерігач. Така моя думка.
* * *
Тупість схожа на тупіт.
* * *
Є рамка – тільки вкрадено ікону.
* * *
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
* * *
Твої претензії, немов цигани,
які окупували електричку.
* * *
Тілько піввідра йти у прийми хочуть.
* * *
Терпеціум мобіле – серце бійця
або лиш двигун від мого терпеця.
Урватись терпець може кожну хвилину,
наприклад, у черзі, за черству хлібину.
* * *
Де сил багато – там так терпіння мало.
* * *
Бог терпів – і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
«Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Постійність треба виховувати, як дитину.
* * *
Цілеспрямованість – поняття векторне.
В один бік – практика (стрілочка полетіла),
в інший – теорія (стрілочка полетіла).
* * *
Критика – вона такий годинник,
що стрілка́ми цілить цілий вік.
* * *
Зрада – розпусниця.
* * *
Заздрість… – а винен я сам у собі,
мій успіх такий неприйнятний.
* * *
По́стриг – не зачіска,
а імпровізація для голови.
* * *
Хто дощі занотовує у товстий зошит?..
* * *
Норма – з неї багато нещастя.
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-якості-людини-почуття-емоції-цитати-вірші.html
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 119–122
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
