Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.12
19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.
І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив
2026.05.12
13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.
Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,
2026.05.12
12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.
Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,
2026.05.12
11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.
Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.
2026.05.12
10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
Вітаємо!
Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від
2026.05.12
09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають
2026.05.12
08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні
2026.05.12
07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути
2026.05.12
05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...
2026.05.12
01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.
А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,
2026.05.12
00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться.
Насильна дружба гірша за ворожнечу.
Сильних історія навчає, слабких – повчає.
Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на
2026.05.11
21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.
Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і
2026.05.11
20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
2026.05.11
19:49
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по
2026.05.11
16:53
Довго тримав у секреті
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
Звичку свою непросту.
Хочу сказати відверто
Мамі про ознаку ту.
Тільки не знаю, як буде:
Радісно чи у жалю.
Слів для розмови бракує,
2026.05.11
13:55
Відлуння віршів, тихе та пісенне -
Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Присвята осені, шляхетній дамі.
У пошуках розради і натхнення
Пливе душа осінніми шляхами.
У вересні тепла ще буде вдосталь...
Цей спадок від усміхненого літа
Зігріє серце... Тільки болем гострим
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Сергій Губерначук (1969 - 2017) /
Проза
Якості людини, почуття, емоції (роздуми, цитати)
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 119–122
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Якості людини, почуття, емоції (роздуми, цитати)
* * *
Кожному своя райдуга емоцій.
* * *
Почуття – не ремені тугі,
а у майбутнє ностальгічні злети.
* * *
Де сяє дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Ми цінуємо наші почуття за складність.
* * *
Почуття нас загнали в казку
і тримають на прив’язі там.
* * *
Єдине, що вірно люблю – почуттів повноводу повінь.
* * *
Почуття втрачають свіжість у чорному о́саді ночі.
* * *
Лихо-лихо з розуму, лихо з почуттів.
Почуття були загрозою, я це зрозумів.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Почуття не вмирають самі, їх вбивають.
* * *
Лагідь сумна, адже нас намальовано
Дивним Художником, схильним до смутку.
* * *
Оптимізм – це коли все летить до всіх чортів,
але скажено весело.
* * *
Я посаджу кукурудзяний ліс
і прививатиму до високої тростини
цілодобовий і консервативний оптимізм.
* * *
Іноді по людині і не скажеш: у неї мандраж чи кураж.
* * *
Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.
* * *
У геометричній прогресії зростають осінні депресії.
* * *
Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії.
* * *
Відданість – мов нива незрошена –
гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена –
трутневі набиває оскомину.
* * *
Серце відігрію вірністю твоєю.
* * *
Рідко мудрість шукає книгу,
книга швидше до мудрості схильна.
* * *
Російська книга українсько-німецького походження…
* * *
Недоліки. Вони є в кожної людини. І в мене, і в когось іншого – у всіх.
Вчасно їх помітити, зрозуміти – ось покликання кожної людини.
А щоб це зробити, треба подивитись на себе збоку, очима інших людей.
Деякі недоліки переростають у тяжкі звички з неприємними наслідками.
Це неприпустимо. Не можна миритися з недоліками і ще більше –
дивитись на них як спостерігач. Така моя думка.
* * *
Тупість схожа на тупіт.
* * *
Є рамка – тільки вкрадено ікону.
* * *
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
* * *
Твої претензії, немов цигани,
які окупували електричку.
* * *
Тілько піввідра йти у прийми хочуть.
* * *
Терпеціум мобіле – серце бійця
або лиш двигун від мого терпеця.
Урватись терпець може кожну хвилину,
наприклад, у черзі, за черству хлібину.
* * *
Де сил багато – там так терпіння мало.
* * *
Бог терпів – і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
«Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Постійність треба виховувати, як дитину.
* * *
Цілеспрямованість – поняття векторне.
В один бік – практика (стрілочка полетіла),
в інший – теорія (стрілочка полетіла).
* * *
Критика – вона такий годинник,
що стрілка́ми цілить цілий вік.
* * *
Зрада – розпусниця.
* * *
Заздрість… – а винен я сам у собі,
мій успіх такий неприйнятний.
* * *
По́стриг – не зачіска,
а імпровізація для голови.
* * *
Хто дощі занотовує у товстий зошит?..
* * *
Норма – з неї багато нещастя.
Кожному своя райдуга емоцій.
* * *
Почуття – не ремені тугі,
а у майбутнє ностальгічні злети.
* * *
Де сяє дух, там почуття – ґротеск.
* * *
Ми цінуємо наші почуття за складність.
* * *
Почуття нас загнали в казку
і тримають на прив’язі там.
* * *
Єдине, що вірно люблю – почуттів повноводу повінь.
* * *
Почуття втрачають свіжість у чорному о́саді ночі.
* * *
Лихо-лихо з розуму, лихо з почуттів.
Почуття були загрозою, я це зрозумів.
* * *
Ліниві почуття, як у жирі фігура.
* * *
Почуття не вмирають самі, їх вбивають.
* * *
Лагідь сумна, адже нас намальовано
Дивним Художником, схильним до смутку.
* * *
Оптимізм – це коли все летить до всіх чортів,
але скажено весело.
* * *
Я посаджу кукурудзяний ліс
і прививатиму до високої тростини
цілодобовий і консервативний оптимізм.
* * *
Іноді по людині і не скажеш: у неї мандраж чи кураж.
* * *
Самого себе репресія – ця проґресивна депресія.
* * *
У геометричній прогресії зростають осінні депресії.
* * *
Тебе розбавлю барвами в олії –
і розфарбую всі меланхолії.
* * *
Відданість – мов нива незрошена –
гине від зерен до спомину,
вірність – мов косовиця неукошена –
трутневі набиває оскомину.
* * *
Серце відігрію вірністю твоєю.
* * *
Рідко мудрість шукає книгу,
книга швидше до мудрості схильна.
* * *
Російська книга українсько-німецького походження…
* * *
Недоліки. Вони є в кожної людини. І в мене, і в когось іншого – у всіх.
Вчасно їх помітити, зрозуміти – ось покликання кожної людини.
А щоб це зробити, треба подивитись на себе збоку, очима інших людей.
Деякі недоліки переростають у тяжкі звички з неприємними наслідками.
Це неприпустимо. Не можна миритися з недоліками і ще більше –
дивитись на них як спостерігач. Така моя думка.
* * *
Тупість схожа на тупіт.
* * *
Є рамка – тільки вкрадено ікону.
* * *
Клопоту більше, ніж треба,
у прерозумних людей.
* * *
Твої претензії, немов цигани,
які окупували електричку.
* * *
Тілько піввідра йти у прийми хочуть.
* * *
Терпеціум мобіле – серце бійця
або лиш двигун від мого терпеця.
Урватись терпець може кожну хвилину,
наприклад, у черзі, за черству хлібину.
* * *
Де сил багато – там так терпіння мало.
* * *
Бог терпів – і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
«Не терпіте ж, поготів!!!»
* * *
Постійність треба виховувати, як дитину.
* * *
Цілеспрямованість – поняття векторне.
В один бік – практика (стрілочка полетіла),
в інший – теорія (стрілочка полетіла).
* * *
Критика – вона такий годинник,
що стрілка́ми цілить цілий вік.
* * *
Зрада – розпусниця.
* * *
Заздрість… – а винен я сам у собі,
мій успіх такий неприйнятний.
* * *
По́стриг – не зачіска,
а імпровізація для голови.
* * *
Хто дощі занотовує у товстий зошит?..
* * *
Норма – з неї багато нещастя.
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497
https://mala.storinka.org/сергій-губерначук-якості-людини-почуття-емоції-цитати-вірші.html
Контекст : «Розсипане золото літер», стор. 119–122
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
