Моє ім’я різне. Я донька. Я матір. Колега твоя. Чи мисткиня.
Так сталося, що цьогоріч в особистім й буденнім житті я Бійчиня.

Я жінка, що бачила біль. Я різна на вік та обличчя.
Постійно мені говорили, яка маю бути і що мені личить.

Сьогодні мій вихід у танці. Понад синцями і болем
Розкручую нитку червону - клубок моїх різних ролей.

Мені докоряли: ти жінка, ховай сміття в хаті, мусиш мовчати.
Так. Жінка. У цім моя сила. І зараз новий мій початок.

Усе пережите не має на мене вже впливу і наді мною чорної влади.
Сама обираю, як жити, з ким бути, де працювати й за що помирати.

Є дивний жарт, що немає жіночої дружби і буцімто заздрощі сильні між нами.
Сестринство жіноче приймає мій досвід, підтримує нитку долі моєї своїми руками.

У кожної майже щось схоже в житті раніше чи зараз таке відбулося
Від чого німіє душа, слабнуть руки, достоту сивішає гарне волосся.

В підтримці жіночій знаходжу свободу і сили на танець новий і почесний.
Я жінка. В повазі до себе так сили багато, що вистачить духу на бойовий танець.
І в ньому воскреснуть.

📃 06.02.2023
Текст написаний на підтримку всіх жінок, що долають насильство.