Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Струмок надій змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Струмок надій змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
2026.04.27
11:45
Час іде скрадливо і неспішно
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
Хижим звіром, птахом, павуком,
Протікаючи у вічні вірші
І б'ючись об скелі літаком.
Його плин прискорюється звучно,
Не спитавши дозволу у нас.
Тигром невситимим стрімко, рвучко
2026.04.27
10:59
Хто постіль розстеляє?
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
Хміль чи боги?
Вівчар блаженний ?
Мармуру жарина?
Бажання, сенс,
Питоме животіння,
Маяк в молитві
2026.04.27
10:34
Знайди розраду, де її нема в помині.
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
В минуле стежка лопухами заросла.
На роздоріжжі рип'яхи і конюшина,
А на бруківці - кропива і ковила.
Ковтають сиві небеса хмарини спілі,
Немов колись зефір місцеві дітлахи.
Покинутих приміщень сходи задубілі
2026.04.27
06:34
гуляти із батьками в парк роззиратися на каруселі на інших людей із дітьми скриньки із морозивом а ще там сухий лід · оркестр із репродукторів виконує щось життєстверджувальне чим не едем але морозива ніколи не досить · роззиратися на газетний автомат 60х
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.04.23
2026.03.31
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Великдень
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Великдень
Писати усілякі дурниці, аби вони виглядали імпозантно ой як непросто. А щось розумне - устократ важче. Особливо в такий святий день як сьогодні.
Православні коти обступили мене з усіх сторін і нявчать так, що аж сусіди у вікна зазирають. А чому? А тому що голодні. А я їм кажу:
- Постустейся і не нарікайте на голоднечу, бо такі у нас церковні традиції. От як піп у церкві службу відслужить - тоді розговієтеся: буде вам і наливка, і сушені боровики, і консервовані помідори, і салат з капусти та цибулі.
А вони нявчать та нявчать, окаянні. Не вірують ні в Божі закони, ні в Святе письмо, ні в користь постування.
Пропонував злидням піти ловити миші - не хочуть. Напучував поцупити сусідську курку – бояться, бо у Мотрі двором бігає бультер’єр без намордника та ланцюга. От він славний песик: всіх щурів загриз на вулиці, всіх п’яниць переколошматив, а з лісу вертається неодмінно з зайцем. Навіть голові селищному колеса прокусив, коли той впаяв Мотрі штраф за невчасно вивезене сміття. Та й до церкви разом з хазяйкою трюхикає регулярно: стає поруч з нею на задні лапи і тихо підвиває псалми в унісон з попом та вірянами. Справжній православний цюцько. Стопроцентний.
А я, тим часом, слухаю проповідь Онуфрія по телевізору. Особливо мені подобаються його сліпучозолоті ризи і корона з рубінами. Одразу видно: людина поважна, багата і розумна. Це вам не апостоли-безштаньки чи побиті до напівсмерті святі, у яких окрім слова нічого за пазухою немає. І ходили вини пішки або їздили на віслюках. А нинішні очільники святої церкви їздять на мерседесах.
А православні, тим часом, ревно моляться, кладуть хрести на пупи та просять прощенння у всемогутнього бога. Хоча й не здогадуються, що їхній бог - оцей осипаний золотом та коштовностями дядя, який любить попоїсти. Та й до Москви Онуфрій небайдужий: молиться за свого господаря Кіріла Гундяєва, за Путіна, за російську армію. Виключно російською мовою. А за Україну - ні. Бо йому не Україна потрібна, а душі людські, на які він все життя накидав налигачі віри. Так само як і чорт. А, можливо, він і є чортом у людській подобі, як гадаєте?
Моя берегиня випікає коровай, а потім посипле його пшоном. Згодом встромить в нього воскову свічу та покладе гілочку свяченої верби.
Уранці на Великдень перед сходом сонця ми відчили усі віконниці, усунули все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут. Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне сонце поєднує душу людини з душами далеких пращурів та з майбутніми нащадками подальших поколінь.
В ніч перед приходом і зустріччю Великого дня на пагорбах розкладемо та запалимо вогонь, аби палало цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків. Для цих вогнів у селі "позичають" в господаря, щоб він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за цю "позичку" ніхто не сердився, бо це вважалося жертвою на святий очисний вогонь. Високо в небо здіймається полум'я вогню Великодньої ночі!
У перший день Великодня ми сядемо за стіл ще досвіту, навіть немовлят і тих візьмемо на руки, щоб разом сидіти за свяченим. Перед тим, як сідати за стіл, вся родина «вмиється» крашанками. Мати наллє у велику череп'яну миску холодної води, покладе на дно три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто «вмивається» крашанками, Дажбог дарує здоров'я, а дівчатам ще й рум'яна, щоб були, як крашанки, червоні та багаті. Дівчина на виданні вірить, що коли першою вмиється, то скоро по Великодню вийде заміж, буде здорова й щаслива.
Я теж буду вмиватися, бо здоров’я, останнім часом, трохи того. І молитву обов’язково прочитаю:
«О, Земле Рідная, Твоє воскресіння осяяне Сонцем, твоє воскресіння вище всіх умираючих і воскресаючих богів! Твоє воскресіння – Свято Любови і Життєвої Вічности!».
Правильно думали наші пращури: про людей треба дбати, про землю, як про себе самих. А то прийдуть нехороші люди в золотих ризах з діамантами і будуть чавити десятину з роботяг. А то й усе відберуть: розум, майно, честь…
З Великоднем Світла Дажбожого вас, шановні українці!
15.04.2023р.
Православні коти обступили мене з усіх сторін і нявчать так, що аж сусіди у вікна зазирають. А чому? А тому що голодні. А я їм кажу:
- Постустейся і не нарікайте на голоднечу, бо такі у нас церковні традиції. От як піп у церкві службу відслужить - тоді розговієтеся: буде вам і наливка, і сушені боровики, і консервовані помідори, і салат з капусти та цибулі.
А вони нявчать та нявчать, окаянні. Не вірують ні в Божі закони, ні в Святе письмо, ні в користь постування.
Пропонував злидням піти ловити миші - не хочуть. Напучував поцупити сусідську курку – бояться, бо у Мотрі двором бігає бультер’єр без намордника та ланцюга. От він славний песик: всіх щурів загриз на вулиці, всіх п’яниць переколошматив, а з лісу вертається неодмінно з зайцем. Навіть голові селищному колеса прокусив, коли той впаяв Мотрі штраф за невчасно вивезене сміття. Та й до церкви разом з хазяйкою трюхикає регулярно: стає поруч з нею на задні лапи і тихо підвиває псалми в унісон з попом та вірянами. Справжній православний цюцько. Стопроцентний.
А я, тим часом, слухаю проповідь Онуфрія по телевізору. Особливо мені подобаються його сліпучозолоті ризи і корона з рубінами. Одразу видно: людина поважна, багата і розумна. Це вам не апостоли-безштаньки чи побиті до напівсмерті святі, у яких окрім слова нічого за пазухою немає. І ходили вини пішки або їздили на віслюках. А нинішні очільники святої церкви їздять на мерседесах.
А православні, тим часом, ревно моляться, кладуть хрести на пупи та просять прощенння у всемогутнього бога. Хоча й не здогадуються, що їхній бог - оцей осипаний золотом та коштовностями дядя, який любить попоїсти. Та й до Москви Онуфрій небайдужий: молиться за свого господаря Кіріла Гундяєва, за Путіна, за російську армію. Виключно російською мовою. А за Україну - ні. Бо йому не Україна потрібна, а душі людські, на які він все життя накидав налигачі віри. Так само як і чорт. А, можливо, він і є чортом у людській подобі, як гадаєте?
Моя берегиня випікає коровай, а потім посипле його пшоном. Згодом встромить в нього воскову свічу та покладе гілочку свяченої верби.
Уранці на Великдень перед сходом сонця ми відчили усі віконниці, усунули все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут. Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне сонце поєднує душу людини з душами далеких пращурів та з майбутніми нащадками подальших поколінь.
В ніч перед приходом і зустріччю Великого дня на пагорбах розкладемо та запалимо вогонь, аби палало цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків. Для цих вогнів у селі "позичають" в господаря, щоб він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за цю "позичку" ніхто не сердився, бо це вважалося жертвою на святий очисний вогонь. Високо в небо здіймається полум'я вогню Великодньої ночі!
У перший день Великодня ми сядемо за стіл ще досвіту, навіть немовлят і тих візьмемо на руки, щоб разом сидіти за свяченим. Перед тим, як сідати за стіл, вся родина «вмиється» крашанками. Мати наллє у велику череп'яну миску холодної води, покладе на дно три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто «вмивається» крашанками, Дажбог дарує здоров'я, а дівчатам ще й рум'яна, щоб були, як крашанки, червоні та багаті. Дівчина на виданні вірить, що коли першою вмиється, то скоро по Великодню вийде заміж, буде здорова й щаслива.
Я теж буду вмиватися, бо здоров’я, останнім часом, трохи того. І молитву обов’язково прочитаю:
«О, Земле Рідная, Твоє воскресіння осяяне Сонцем, твоє воскресіння вище всіх умираючих і воскресаючих богів! Твоє воскресіння – Свято Любови і Життєвої Вічности!».
Правильно думали наші пращури: про людей треба дбати, про землю, як про себе самих. А то прийдуть нехороші люди в золотих ризах з діамантами і будуть чавити десятину з роботяг. А то й усе відберуть: розум, майно, честь…
З Великоднем Світла Дажбожого вас, шановні українці!
15.04.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
