Писати усілякі дурниці, аби вони виглядали імпозантно ой як непросто. А щось розумне - устократ важче. Особливо в такий святий день як сьогодні.
Православні коти обступили мене з усіх сторін і нявчать так, що аж сусіди у вікна зазирають. А чому? А тому що голодні. А я їм кажу:
- Постустейся і не нарікайте на голоднечу, бо такі у нас церковні традиції. От як піп у церкві службу відслужить - тоді розговієтеся: буде вам і наливка, і сушені боровики, і консервовані помідори, і салат з капусти та цибулі.
А вони нявчать та нявчать, окаянні. Не вірують ні в Божі закони, ні в Святе письмо, ні в користь постування.
Пропонував злидням піти ловити миші - не хочуть. Напучував поцупити сусідську курку – бояться, бо у Мотрі двором бігає бультер’єр без намордника та ланцюга. От він славний песик: всіх щурів загриз на вулиці, всіх п’яниць переколошматив, а з лісу вертається неодмінно з зайцем. Навіть голові селищному колеса прокусив, коли той впаяв Мотрі штраф за невчасно вивезене сміття. Та й до церкви разом з хазяйкою трюхикає регулярно: стає поруч з нею на задні лапи і тихо підвиває псалми в унісон з попом та вірянами. Справжній православний цюцько. Стопроцентний.
А я, тим часом, слухаю проповідь Онуфрія по телевізору. Особливо мені подобаються його сліпучозолоті ризи і корона з рубінами. Одразу видно: людина поважна, багата і розумна. Це вам не апостоли-безштаньки чи побиті до напівсмерті святі, у яких окрім слова нічого за пазухою немає. І ходили вини пішки або їздили на віслюках. А нинішні очільники святої церкви їздять на мерседесах.
А православні, тим часом, ревно моляться, кладуть хрести на пупи та просять прощенння у всемогутнього бога. Хоча й не здогадуються, що їхній бог - оцей осипаний золотом та коштовностями дядя, який любить попоїсти. Та й до Москви Онуфрій небайдужий: молиться за свого господаря Кіріла Гундяєва, за Путіна, за російську армію. Виключно російською мовою. А за Україну - ні. Бо йому не Україна потрібна, а душі людські, на які він все життя накидав налигачі віри. Так само як і чорт. А, можливо, він і є чортом у людській подобі, як гадаєте?
Моя берегиня випікає коровай, а потім посипле його пшоном. Згодом встромить в нього воскову свічу та покладе гілочку свяченої верби.
Уранці на Великдень перед сходом сонця ми відчили усі віконниці, усунули все, що могло б не пропустити до хати чародійного проміння, яке приносить у дім щастя і добробут. Своїм невидимим чарівним співом тисячоліть життєдайне сонце поєднує душу людини з душами далеких пращурів та з майбутніми нащадками подальших поколінь.
В ніч перед приходом і зустріччю Великого дня на пагорбах розкладемо та запалимо вогонь, аби палало цілу Великодню ніч, єднаючи людські душі з великою душею зоряного неба предків. Для цих вогнів у селі "позичають" в господаря, щоб він не бачив, старі колеса, драбини з воза, діжки, ворота, старі двері... Але за цю "позичку" ніхто не сердився, бо це вважалося жертвою на святий очисний вогонь. Високо в небо здіймається полум'я вогню Великодньої ночі!
У перший день Великодня ми сядемо за стіл ще досвіту, навіть немовлят і тих візьмемо на руки, щоб разом сидіти за свяченим. Перед тим, як сідати за стіл, вся родина «вмиється» крашанками. Мати наллє у велику череп'яну миску холодної води, покладе на дно три червоні крашанки. Після кожної особи воду міняють, але крашанки залишаються ті самі. Всім, хто «вмивається» крашанками, Дажбог дарує здоров'я, а дівчатам ще й рум'яна, щоб були, як крашанки, червоні та багаті. Дівчина на виданні вірить, що коли першою вмиється, то скоро по Великодню вийде заміж, буде здорова й щаслива.
Я теж буду вмиватися, бо здоров’я, останнім часом, трохи того. І молитву обов’язково прочитаю:
«О, Земле Рідная, Твоє воскресіння осяяне Сонцем, твоє воскресіння вище всіх умираючих і воскресаючих богів! Твоє воскресіння – Свято Любови і Життєвої Вічности!».
Правильно думали наші пращури: про людей треба дбати, про землю, як про себе самих. А то прийдуть нехороші люди в золотих ризах з діамантами і будуть чавити десятину з роботяг. А то й усе відберуть: розум, майно, честь…
З Великоднем Світла Дажбожого вас, шановні українці!

15.04.2023р.