Під сильним враженням від прочитаного ще і ще раз передивляюся і розмірковую над цитатами поета-філософа Сергія Ґуберначука. Мене не полишає відчуття цілісності збірки, що зшивається з окремих невеликих фрагментів, частин. Заглиблююсь у них думками і ніби розмовляю з автором. Маю відчуття, що перегортаю сторінки не тільки його, але й свого життя... Забуваю про час.

Дозвольте поділитися думками і поглядами, навіяними глибокими роздумами поета, мислителя.

«Над кожним днем ще вище небо». Небо над нами все вище, але не тому, що воно віддаляється. Небо завжди високе, і людині до нього лише один крок. Один – тому, що Небо нахиляється до того, хто зробив цей крок, наближається, щоб відірвати людину від земної суєти. Поет Сергій Ґуберначук зміг зробити свій крок до високого Неба, жити для надземного, але не забуваймо, що цей крок увібрав у себе все життя, величезний труд душі, немалі страждання і біль серця.

Великий англо-американський поет Вістен-Г'ю Оден писав про владу мови (слова) над людиною. У нього є такі слова: «Час… боготворить мову і прощає усіх, ким вона жива», а наш літературний критик Михайло Назаренко доповнює: «Тобто – поетів». І той же літературознавець М. Назаренко у своїй статті «За межами відомих нам полів» говорить про сферу мови, на яку вказував ще Оден: «Керрол* міг би пред’явити Ліру** ті ж претензії, що і Толкін*** – Лорду Дансені: досконала довільність у винаході слів. У правильній книзі слова не вигадуються, а реконструюються».

Літератор літератору завжди може висувати претензії. Але перечитую афоризми Сергія Ґуберначука і розумію, яка велика робота проведена над словом, до того ж, з реконструюванням слів – слова винаходять, розвивають, точно і виразно розкривають суть думок-висловів, надають їм належного змісту, і, як стверджує Михайло Назаренко, «мова виявляється не просто будівельним матеріалом, не свого роду антуражем – але самою матерією світу, поза якою немислимі ані герої, ані події».

З іншого боку, «у мови обмежені можливості». Так говорив Джек Лондон вустами героїні «Маленької господині великого будинку». З цим неможливо не погодитись. Мова має свої межі, які кожний справжній митець розсуває. І Сергій Ґуберначук це вдало здійснює. Він розвиває, збагачує мову, вміло розкриваючи знання про світ і людину у світі. У цьому переконують також усі попередні книжки Сергія (а їх 13!). І ця збірка особливо так сприймається – видається, як розмова про життя в усіх його проявах, про сенс життя. Розмова ця щира, слова звучать, як чудова музика. Саме мудрість, втілена в поетичних словах, і глибоко переосмислений життєвий досвід автора (що дуже відрізняється від суто загальних знань і обробленої інформації) вражають і приваблюють читача.

У кожного з нас свої улюблені поети, композитори, художники. Багато людей цінують, наприклад, Пушкіна або Шевченка, проте у кожного «свій» Пушкін, «свій» Шевченко. Зрозуміло, що в чомусь такі особистості в уяві людей співпадають, проте у кожного своє бачення їх життя і творчості. Отак у когорту «своїх» я зарахувала і Сергія Ґуберначука – як філософа, поета, як майстра слова. Звісно, це не означає, що інші читачі і шанувальники цього визначного митця не відкриють ще незнані грані його таланту, багато нового, захоплюючого і незвичайного в його творах.

Пригадується, що Олександр Дюма наймав менш відомих письменників, які за плату представляли в художній формі те, що їм розповідав Дюма. Сергій Ґуберначук ніколи нікого не наймав, писав тільки те, що було на серці – чи то вічне, чи то миттєве. А було і так: часто голодний студент, а потім простий актор продавав свої вірші, тексти пісень. Далі така «нечесність» обов’язково оберталася чесністю – продані твори назавжди зникали з рукописів поета. Наразі можна лише жалкувати за цим, проте рідні тепер бачать і слухають у міжнародній комп’ютерній мережі пісні, створені на слова Сергія.

Далі повернемось до цитат.
Вражає вислів: «Легше позбутися власних очей, ніж бачити на власні очі спотворення Твоїх вчень, Отче!» Усе так! Мудро сказано! Хто з нас не знає цих спотворень і як було б чудово зовсім не відступати нам від вчення і заповідей Божих?!

«Усе почалося зі Слова й на Слові скінчиться». Слово – з великої літери – це велике Слово. Скільки ж непотрібних, нерозсудливих слів ми наговорюємо – і так руйнуємо не тільки інших, але й самих себе! А Слово – воно вічне, і це усвідомлював майстер Слова Сергій Ґуберначук.

«Бог мріє серцем кожним переважить з «мінусів» на «плюс» – вислів чітко відбиває суть того, що Бог допомагає людині в житті, в удосконаленні, в боротьбі проти зла і гріха за добро і спасіння.

«Навіть зірка може перетворитися на камінь» – ця думка не тільки про астрономічне, але й про людську душу. Поет розуміє, що навіть камінь може бути небесним тілом, і наша Земля є небесною планетою, створеною для нас, для нашого щасливого життя. На превеликий жаль, ми повністю не виправдовуємо цей Божий задум, порушуємо моральні закони. Між іншим Сергій Ґуберначук говорить: «мораль… стримує нас від зайвої витрати часу». Як це просто, і необхідно пам’ятати!

«Кожен камінь кричить, особливо камінь спотикання». Дійсно, кожен камінь спотикання кричить, щоб не спіткнутися об нього, а якщо і помилитися, то й навчитися чомусь важливому.

«Завжди стається так, що історія вимагає від людини виходу, або вже – на вихід». Глибокий вислів! І сьогодні, і в різні часи, і завжди історія вимагає «виходу», і якщо люди не шукають його, сама історія запрошує «на вихід». Декому може здаватися, що виходу з глухого кута, в який заганяє себе людство, немає, проте тим більше причин і підстав для пошуків виходу з кожного складного становища. Вихід з будь-якого лабіринту є – він хоча б там, де вхід.

У наші дні, коли Україна знаходиться в стані війни, вкрай актуальне твердження:
«Хай гори горять, за війною – війна,
хай грози заходять до нашого раю,
май розум і знай: не твоя то вина,
але й не тікай, десь рятунку немає»,
адже природно, що народ має повні сили і наснагу лише на своїй рідній землі.

Велика, дуже міцна любов у серці Сергія Ґуберначука до України, до рідної землі, до її символів: «Боже! Благослови Україну. Благослови мою землю. Благослови навіки!»; «Моя пташина Україно, я до тебе пригорнусь чолом»;
«Аж поки сили вистачить в Дніпра
гонити в світ свої поспішні води,
стоятиме Тарасова гора
як обеліск безсмертному народу».

У наступних двох висловах – осмислення поетом долі нашої нації і в теперішньому часі, і в сучасному житті, і в історії: «Доля нації – робити і творити історію сьогодні й повсякчас»; «Ми – нація. Нам слід добре пам’ятати все минуле. Нам слід читати себе без помилок».

Розуміє Сергій, що «Ми – Україна! Ми – її народ!» Для нього важливі Україна, любов до українського народу, і більше того – щастя всіх народів землі:
«Побудуєш сходи
з каменів і скла.
Хай пройдуть народи
вище й вище зла».

Сергій Ґуберначук пише: «Повна людством є земля. Воно будує власне право. Воно росте.»; «Ми на планеті цій – неміряна сім’я, а наші голоси – багатомовний хор», і болить за людство душа поета: «Люди, мої дорогі, як багато серед Вас людей!.. І як мало людей».

«Настали злі часи, ах яка у серці глибина!» Так, у тих людей, хто тримається світла і добра, навіть у злі часи в душі та серці глибина, і широта, і висота. Немає там злості, ворожості, гніву і ненависті.

Сергій Ґуберначук як людина, що високо мислить, влучно відображає і намагається глибоко пізнати навколишній світ, вміє також думати іронічно по відношенню до себе і до інших: «Ми великі оригінали, тільки після того, як – маргінали». Біда і шкода, що багато людей пішли саме в маргінали, забувши про свою спорідненість, родинні корені і цінності, батьківщину. Сергій нагадує: «Кожен має мати своє гніздо».

Кожну думку, висловлену автором збірки, будь-яка людина може сприймати по-своєму. Майже із захопленням і не без приємної усмішки побачила, як львівська фірма з продажу шарфів (https://rosetailor.info/aksesuari/sharfi/) використала вислів: «Мрійте! Але не забувайте речі на краю світу. Не залишайте свої шарфи на зірках». Звичайно, вираз багатозначний. Він говорить про наші високі мрії, про зірки, про стан душі, про те, як жити мрією і не випасти з реальності. А ось фірма «Rose Tailor» вибрала буквальне розуміння вислову для своєї реклами. Такі чудові багатозначності є у багатьох цитатах.

«Над кожним днем ще вище небо» – з цього вислову почалася післямова, ці ж слова згадаймо і наприкінці.

Щирі слова Сергія: «Краща країна починається з кращих нас». Тож намагаймося стати кращими і жити так, щоб Небо над нами, саме наше Небо ставало все вищим і вищим.

Дора Діольф,
листопад 2022 р., Київ

___________________________________________________________
* Льюїс Керрол
** Едвард Лір (автор абсурдистських лімериків і не тільки)
*** Джон Толкін

Післямова до книги «Розсипане золото літер»:
https://dlib.kiev.ua/items/show/829
http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000023497