Любі друзі, колись я прийшла на чудовий сайт Поетичні Майстерні, щоб чогось навчитися і несподівано спіткнулася об тверду бруківку непорозуміння. Звичайно, що тоді мені було далеко до майстерності, та й ще зараз є над чим працювати, але найбільше мене чіпляли за живе не зауваги, а те, як їх доносили деякі критики. Можна кинути сніжну грудочку в горах, а вона спровокує лавину, що змете усіх на своєму шляху, не розбираючись хто є хто. У нас наразі один справжній, спільний ворог, тож давайте, не шукати соломину в чужому оці, не ворогувати, а допомагати одне одному порадою і не тільки, не воювати з повітряними млинами, а з тією ордою, що нищить нашу землю. Не руйнуймо душі, бо ненависть породжує ненависть, а зло породжує зло. Щоб зрозуміти іншого потрібно побувати в його шкірі. Нелегко одразу відмовитися від мови, яку всотав з молоком матері, та згодом всі зрозуміють, як це важливо бути українцем і патріотом своєї країни. І хоча є речі, які важко пробачити, а інколи і неможливо, та образою і приниженням людину не переконати. Може, я знову устряваю не у свою справу, вибачте за те, але завжди так робила і роблю заради миру і спокою.
З повагою до всіх!