
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.26
21:33
Ти - груднева, ти - холодна зима,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
укриваєш мене снігом,
ніби поцілунками.
На твою честь я п'ю
снігове шампанське
і п'янію від крижаного холоду.
У зимовому полоні -
ніби в царстві задзеркалля,
2025.08.26
11:52
Дзуміє тиша. В класі нічичирк.
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
Дитячі лики сірі від тривоги.
Схиляється над ними божий лик
Й шепоче: - Малеч! Буде перемога.
Із ирію повернуться татки
І спокоєм огорнуть ваші душі.
Я дам їм мир з Господньої руки,
2025.08.26
05:38
Великий гріх читати мало,
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
Або до рук не брати книг,
Які століттями навчали
Життю щасливому усіх.
Великий гріх втрачати віру
У слово Боже і в слова,
Які дарує ніжна Ліра
Отим, що творять з них дива.
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.13
2025.08.04
2025.07.17
2025.06.27
2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Юлія Івченко (1978) /
Вірші
.......
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
.......
Київ вступає у фазу оборони, бо війна і лунають вибухи й лякаючи постріли,
кривавлять його долоні, стискаються каштанові скроні, соціальні мережі рябіють жахливими постами.
Із вікна свого будинку, що мирно дихав від третьою світової на Оболоні, жінка з білим, мов молоко волоссям,
із жахом споглядає, як девергешний БТР переїжджає машину із живим чоловіком і кожна клітина тіла її голосить…
Вона рве те шовкове волосся, виє вовчицею і більше не може мовчки стояти осторонь…
— Де ж ви взялися на наші голови? — зойкає і присідає на підлогу, — Будьте прокляті! Горіть вам у пеклі! Прийшли нас звільняти від миру?
Від рідної мови, від ще бабцею, вишитих червоно-чорним хрестиком вишиванок довіри?
Тіло її молоде тремтить, а розум не може збагнути, що то стукає в двері чорна-пречорна смерть
і очі її стають, мов дозрілі чорниці від того, що усе сімейне щастя летить шкереберть…
Тому вона мовчки вкладає в наплічник документи та найнеобхідніші речі, бере за руки маленьких дітей і залишає затишне гніздечко квартири.
Паща МЕТРО ковтає постаті перехожих, бо одна за одною з небес розсипаються бомби…
Там, у сховках, де ставлять палатки, де волонтери роздають гарячий чай і хліб поступово починає прокидатися генетичний код хоробрості:
хтось перебирає срібні струни гітари і затихає сполоханий плач малої дитини,
бо все сповнено сенсом свідомості і гордо лунає із кожних палаючих уст:
— Усе буде Україна!
Де ж ти, сонна Європо? Прокинься! Дай нам небесний купол дерева, що затулятиме кроною!
Дим клубами на вулицях вигнутих стегон й не про війну кіно…
Українці — нація вільних людей! Ми самі себе захистимо!
1березня 2022.
кривавлять його долоні, стискаються каштанові скроні, соціальні мережі рябіють жахливими постами.
Із вікна свого будинку, що мирно дихав від третьою світової на Оболоні, жінка з білим, мов молоко волоссям,
із жахом споглядає, як девергешний БТР переїжджає машину із живим чоловіком і кожна клітина тіла її голосить…
Вона рве те шовкове волосся, виє вовчицею і більше не може мовчки стояти осторонь…
— Де ж ви взялися на наші голови? — зойкає і присідає на підлогу, — Будьте прокляті! Горіть вам у пеклі! Прийшли нас звільняти від миру?
Від рідної мови, від ще бабцею, вишитих червоно-чорним хрестиком вишиванок довіри?
Тіло її молоде тремтить, а розум не може збагнути, що то стукає в двері чорна-пречорна смерть
і очі її стають, мов дозрілі чорниці від того, що усе сімейне щастя летить шкереберть…
Тому вона мовчки вкладає в наплічник документи та найнеобхідніші речі, бере за руки маленьких дітей і залишає затишне гніздечко квартири.
Паща МЕТРО ковтає постаті перехожих, бо одна за одною з небес розсипаються бомби…
Там, у сховках, де ставлять палатки, де волонтери роздають гарячий чай і хліб поступово починає прокидатися генетичний код хоробрості:
хтось перебирає срібні струни гітари і затихає сполоханий плач малої дитини,
бо все сповнено сенсом свідомості і гордо лунає із кожних палаючих уст:
— Усе буде Україна!
Де ж ти, сонна Європо? Прокинься! Дай нам небесний купол дерева, що затулятиме кроною!
Дим клубами на вулицях вигнутих стегон й не про війну кіно…
Українці — нація вільних людей! Ми самі себе захистимо!
1березня 2022.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію