1.
Є.М.

І просто проскурка розкришиться, і просто
Прийми її губами, і вином
Запий спокутним. Як вуалехвости,
Ми живемо, обмежуючи склом

Свій квазісвіт... Де два на два – і доста,
Де є абетка, що глаголить “ні”,
Де запитань розчухана короста
Рахує світлі плями на стіні,

Шепоче букви - “а”, “б”, “в” і далі,
Безсонь втискає вощену печать,
Де дивні молитви – немов педалі
Велосипеда - стрімко пролетять,

Прокрутяться – і щось таки накрутять,
Якесь химерне плетиво доріг...
- Ти пам”ятаєш, в чорній каламуті
Тобі я дарувала білий сніг?

- Так, перший сніг. Солодкий, ніби вата!
Смішний, як новорічне конфетті...
...В акваріумі крутяться завзято
Китайські рибки світло-золоті,

Між склом і склом, між мушлями і раєм,
Аз, буки, віди...І мете юга...
А син з абетки по складах читає:
“Пли-ви у мо-ре, риб-ко до-ро-га....”