ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.08.07 07:27
Лука вогка та зелена,
Різнотравна і м'яка, -
Досі зваблює натхненням
Чуйну душу письмака.
Тут найлегше зрозуміти
Нині можете і ви
Всю безкраю ніжність квітів
Та піддатливість трави.

М Менянин
2026.08.06 20:14
Лунная поляна
светит серебром,
там, где сердца рана –
родина и дом.
Там же пелась песня
и родных тепло...
Боже, дай воскреснуть
с тем, когда светло.

Володимир Бойко
2026.08.06 17:39
Вже давно у лісах Амазонії
Не лунають чарівні симфонії.
Щонайкращих співців
Алігатор поїв
І печально в лісах Амазонії.

На великий банкет у Ракошино
Поз’їжджалися гості запрошені.

Євген Федчук
2026.08.06 15:33
Дід у вицвілій мазепинці на клас подивився.
Йому раптом щемно стало, що аж просльозився.
Це ж уперше, як героя його запросили
До дітей. Бо з того часу, як проголосили
Їх запроданцями, навіть і мислі не мали
Про таке розповідати, у собі тримали.
А те

Артур Курдіновський
2026.08.06 15:09
У липневому номері "Української Літературної Газети" надруковано магістральний вінок із моєї корони сонетів "Смарагдова тиша". Це для мене, дійсно, подія. Пригадуються слова та погрози деяких авторів Поетичних Майстерень, наших провідних новаторів-про

Борис Костиря
2026.08.06 14:28
Острів Епштейна в далекому морі.
Острів розпусти. Розкладений Рим
Так розвалився у плотській покорі.
Посох історії буде твердим.

Дика еліта вже геть занепала,
У дебілізмі не відає меж.
І словеса, як фальшиві опали,

В Горова Леся
2026.08.06 14:27
Лускаті хмари - окуні рожеві.
Заграви блиск на кожному зажеврів.
Їх неба невід викине на берег,
Де млою стануть кольорові пера

Тих дивних риб, що хмарами здалися.
А променю блесна над краєм блисне,
Над пляжем, де із оніксами гравій,

Ірина Вовк
2026.08.06 12:01
Суд історії на балконі палацу Клеопатра увірвалася на відкриту терасу палацу, де Цезар спостерігав за пожежею. Її сукня з найтоншого китайського шовку тріпотіла на вітрі, а важке золоте намисто-пектораль із зображенням крилатої Ісіди тремтіло від част

хома дідим
2026.08.06 11:52
для чого епатаж
зарафаель собі
життєве щось
знайоме всім тутешнє
із музикою
хай комусь верлібр
ще інший видить
ярлики аптечні

Вячеслав Руденко
2026.08.06 07:59
Коли ми розумом своїм
Досягнемо зразків
І кобзи наші кам’яні
Зігріють світ батьків,

Де телепати-ковалі
Лежать в основах рун,
І плем’я юних гендлярів

Віктор Кучерук
2026.08.06 07:21
Вітер розвіяв туман над покосами,
Небо безкрає укрила блакить, -
Серпень старанно вмивається росами,
Запахом яблук приємно п'янить.
Ранок серпневий свіжить прохолодою
Та звеселяє піснями птахів, -
Тішуся знову ясною погодою
І позолотою щедрих полі

М Менянин
2026.08.05 23:07
І був народ близьким до краху –
від рабства «несолона сіль»,
не стало в нім до Бога страху –
так корабель сіда на міль.

Серед Своїх народів в світі
Господь обрав послами їх,
в своїй землі були щоб ситі –

С М
2026.08.05 22:02
Сіре місто це
Залізних рук сплеск
І вечірка для клоунів, хай
Падає дощ недалеко
Прошу ласки, лимонадна бейбі

Як увечері сонце сідає
І земля розливається, вранці

Ольга Садкова
2026.08.05 21:37
Ешелон довжелезний. «Телячі» вагони.
По півсотні у кожнім невинних людей.
Чи із розуму це, чи з якихось агоній,
чи від вбивчих якихось примарних ідей?!

Виселенцями стали вкраїнські селяни,
що одвіку трудились на рідній землі.
А тепер конвоїри зухв

В Горова Леся
2026.08.05 16:32
Притулюся тобі до плеча, у смиренні притихну,
І бажання незмінності впреться кутом у висок.
Загустілим повітрям ухватиться порція вдиху,
Та у шелесті ранку відчується часу пісок.

Дай не знати коли і куди розійдуться дороги.
І не відати де і кому об

Борис Костиря
2026.08.05 13:59
Так цілий світ для тебе замалий.
Нікуди не подінешся від себе.
Проб'ється вірш крізь серце запальний,
Тікаючи від ницого вертепу.
Усі маршрути поведуть не в Рим,
А в точку відбуття, у точку пустки.
Втомився без надії херувим.
Немає в болю жодної в
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 “БЕЛЫЕ НАЧИНАЮТ И ВЫИГРЫВАЮТ”

“Расы различаются по чисто внешним признакам,
которые можно определить анатомически.
Какую-то роль в биологическом процессе видообразования они, видимо, играют, но в отношении того, как людям при этом жить и как устраиваться, как работать, как процветать и как погибать, расовые характеристики значения не имеют”.
Лев Н. Гумилев “Конец и вновь начало“


– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?”
– Да, Бин Ладен.
– Но почему именно он, а не..?
– А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку...
– Но кому это нужно ?
Он посмотрел на меня своими большими карими глазищами, медленно закрыл книгу об африканских лидерах, с которой собственно и начался наш разговор, шумно втянул воздух в широкие ноздри:
– Вам, белым, никогда этого не понять.
И он закатил мне целую лекцию об ограблении Африканского континента белыми, о сотнях тысяч угнанных в рабство...
Признаюсь, с прочитанной в отрочестве “Хижины дяди Тома” я питаю какую-то жалость к черной расе. В Киеве, помнится, к нам почти что как старший сын наведывался студент из Эфиопии, старавшийся выучить украинский язык. Я не стал рассказывать об этом своему собеседнику, так как понимал, что при всем этом в тайниках души каждого белого притаился если не расист, то по крайней мере кто-то, смотрящий по-господски на носителей другого цвета кожи. Прежде всего черного. Это можно скрывать. С этим можно и нужно бороться. Но от этого никуда не денешься.
И в связи с этим мне вспомнился рассказ моего самого любимого ученика школы-интерната в Иерусалиме о первых его шагах на земле Израиля:
– Когда я вышел из самолета и впервые в жизни увидел столько белых, я попросту испугался и спрятался за спину отца...
Прошли годы, а этот неосознанный, сказать бы нутряной, страх перед белым человеком так и не прошел у Моше. Не раз и не два приходилось мне самому одергивать его одноклассников, просто из детской жестокости называвших неказистого Моше унизительным словом “куши”, то есть – “черный”.
– Отслужу армию, окончу университет и возвращусь в свою Эфиопию, – признался он, показывая мне аттестат зрелости с отличием.
А вот совсем недавний случай.
Два раза в неделю я работаю во вторую смену. Где-то в восемь вечера заступает на вахту многолетний охранник нашего огромного здания. Хоть он и темнокожий, но не из Эфиопии, как большинство представителей этой расы, а из Эритреи. Чтобы легче было переносить тяготы ночной работы, я обучил его игре в стоклеточные шашки. Как ребенок, потешался Барух моему патенту, так как вместо обычных шашек я использовал крышечки от бутылок. Белого и красного цветов. На свои проигрыши мой соперник реагировал одним и тем же: не везет. Увидев как-то, что я решаю шашечную задачу, Барух решил и сам попробовать. Я разложил перед ним несколько листиков, объяснил условия.
– Но почему только белые начинают и выигрывают? – не то удивился, не то возмутился этот немолодой уже человек.
И хоть я нашел несколько задач, где белые проигрывали, Барух и в дальнейшем повторял тот же самый вопрос. Правда, всякий раз, когда начинали играть, выбирал белый цвет.
Но возвратимся к прерванному разговору со студентом.
– Послушай, – сказал я, выслушав его довольно веские доводы. – Все это дела давно минувших дней. Ведь Африка вот уже столько десятилетий обрела независимость. Управляется своими лидерами. А, как и прежде, – бедна...
– Но вы же, белые, ограбили нас и закабалили новыми, уже цивилизованными договорами.
– И единственный выход ты видишь в унижении Америки? Той самой Америки, куда, кажется, готова бы перебраться вся твоя Африка?
Мой оппонент молчал.
Как и многие в современном мире, не обязательно другого цвета кожи, он, по-видимому, крепко вбил себе в голову, что все беды – от величия Америки.
– А не кажется ли тебе, что Африка страдает от того, что намеревается идти вперед с повернутой назад головой?
– Это как же?
– А так, что она больше живет прошлым, нежели будущим. Прошлыми обидами на своих поработителей, с которых требует компенсацию.
– Считаешь, несправедливо?
– Ни в коем случае. Но на что идет эта компенсация, называемая помощью?
Я не сомневался, что он знал, но все же решил напомнить:
– На вооружение, чтобы решать прошлые племенные разборки. На обогащение правящих клик... Но оставим всю Африку. Эфиопия-то твоя, кажется, никогда не была порабощена. А с другой стороны, что она тебе сейчас, когда ты в Израиле?
И тут я, как это порой бывает в шашках, сам попал в ловушку, приготовленную для соперника. Расплата последовала мгновенно:
– А то же, что для тебя Украина. Ведь и ты наверняка думаешь о ней, болеешь ее бедами?..
Его риторический вопрос был типично шашечной концовкой, когда в кажущейся безнадежной позиции вдруг находится выход – под бой даются почти все, кроме, конечно, хотя бы одной шашки, которая и приносит победу. Неважно – белым или черным фигурам.
Студент не стал дожидаться моего ответа, посмотрел на часы и, видимо, вспомнив, что опаздывает куда-то, тут же попрощался.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-06-05 19:31:07
Переглядів сторінки твору 863
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.052 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.244 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.08.06 21:31
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Теді Ем (Л.П./Л.П.) [ 2023-06-06 08:59:03 ]
Шановний пане Іване, чи не будете Ви ласкаві розкрити ідею вашого оповідання?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2023-06-06 21:35:36 ]
Не задумувавсь я над ідеєю, шановна пані Теді, а хотів відтворити проблему. Хтозна чи здійсниму: насамперед ми всі Божі створіння.