ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,

Тетяна Левицька
2026.11.10 20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.

Борис Костиря
2026.11.10 20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.

Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,

Іван Потьомкін
2026.11.10 18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.

Ігор Терен
2026.11.10 12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.

***
А де-не-де є мода вічна

Віктор Кучерук
2026.11.10 07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих

С М
2026.11.09 16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“

Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі

Марія Дем'янюк
2026.11.09 15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!

Та ялинці геть не спиться:

Володимир Бойко
2026.11.09 14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.

На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Охмуд Песецький
2026.03.19

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Іван Потьомкін (1937) / Проза

 “БЕЛЫЕ НАЧИНАЮТ И ВЫИГРЫВАЮТ”

“Расы различаются по чисто внешним признакам,
которые можно определить анатомически.
Какую-то роль в биологическом процессе видообразования они, видимо, играют, но в отношении того, как людям при этом жить и как устраиваться, как работать, как процветать и как погибать, расовые характеристики значения не имеют”.
Лев Н. Гумилев “Конец и вновь начало“


– Кто-кто? – переспросил я, так как просто не мог поверить тому, что услышал в ответ на вопрос: “Кто же твой герой?”
– Да, Бин Ладен.
– Но почему именно он, а не..?
– А не Лумумбы, Манделы... А потому, что не они, а он унизил саму Америку...
– Но кому это нужно ?
Он посмотрел на меня своими большими карими глазищами, медленно закрыл книгу об африканских лидерах, с которой собственно и начался наш разговор, шумно втянул воздух в широкие ноздри:
– Вам, белым, никогда этого не понять.
И он закатил мне целую лекцию об ограблении Африканского континента белыми, о сотнях тысяч угнанных в рабство...
Признаюсь, с прочитанной в отрочестве “Хижины дяди Тома” я питаю какую-то жалость к черной расе. В Киеве, помнится, к нам почти что как старший сын наведывался студент из Эфиопии, старавшийся выучить украинский язык. Я не стал рассказывать об этом своему собеседнику, так как понимал, что при всем этом в тайниках души каждого белого притаился если не расист, то по крайней мере кто-то, смотрящий по-господски на носителей другого цвета кожи. Прежде всего черного. Это можно скрывать. С этим можно и нужно бороться. Но от этого никуда не денешься.
И в связи с этим мне вспомнился рассказ моего самого любимого ученика школы-интерната в Иерусалиме о первых его шагах на земле Израиля:
– Когда я вышел из самолета и впервые в жизни увидел столько белых, я попросту испугался и спрятался за спину отца...
Прошли годы, а этот неосознанный, сказать бы нутряной, страх перед белым человеком так и не прошел у Моше. Не раз и не два приходилось мне самому одергивать его одноклассников, просто из детской жестокости называвших неказистого Моше унизительным словом “куши”, то есть – “черный”.
– Отслужу армию, окончу университет и возвращусь в свою Эфиопию, – признался он, показывая мне аттестат зрелости с отличием.
А вот совсем недавний случай.
Два раза в неделю я работаю во вторую смену. Где-то в восемь вечера заступает на вахту многолетний охранник нашего огромного здания. Хоть он и темнокожий, но не из Эфиопии, как большинство представителей этой расы, а из Эритреи. Чтобы легче было переносить тяготы ночной работы, я обучил его игре в стоклеточные шашки. Как ребенок, потешался Барух моему патенту, так как вместо обычных шашек я использовал крышечки от бутылок. Белого и красного цветов. На свои проигрыши мой соперник реагировал одним и тем же: не везет. Увидев как-то, что я решаю шашечную задачу, Барух решил и сам попробовать. Я разложил перед ним несколько листиков, объяснил условия.
– Но почему только белые начинают и выигрывают? – не то удивился, не то возмутился этот немолодой уже человек.
И хоть я нашел несколько задач, где белые проигрывали, Барух и в дальнейшем повторял тот же самый вопрос. Правда, всякий раз, когда начинали играть, выбирал белый цвет.
Но возвратимся к прерванному разговору со студентом.
– Послушай, – сказал я, выслушав его довольно веские доводы. – Все это дела давно минувших дней. Ведь Африка вот уже столько десятилетий обрела независимость. Управляется своими лидерами. А, как и прежде, – бедна...
– Но вы же, белые, ограбили нас и закабалили новыми, уже цивилизованными договорами.
– И единственный выход ты видишь в унижении Америки? Той самой Америки, куда, кажется, готова бы перебраться вся твоя Африка?
Мой оппонент молчал.
Как и многие в современном мире, не обязательно другого цвета кожи, он, по-видимому, крепко вбил себе в голову, что все беды – от величия Америки.
– А не кажется ли тебе, что Африка страдает от того, что намеревается идти вперед с повернутой назад головой?
– Это как же?
– А так, что она больше живет прошлым, нежели будущим. Прошлыми обидами на своих поработителей, с которых требует компенсацию.
– Считаешь, несправедливо?
– Ни в коем случае. Но на что идет эта компенсация, называемая помощью?
Я не сомневался, что он знал, но все же решил напомнить:
– На вооружение, чтобы решать прошлые племенные разборки. На обогащение правящих клик... Но оставим всю Африку. Эфиопия-то твоя, кажется, никогда не была порабощена. А с другой стороны, что она тебе сейчас, когда ты в Израиле?
И тут я, как это порой бывает в шашках, сам попал в ловушку, приготовленную для соперника. Расплата последовала мгновенно:
– А то же, что для тебя Украина. Ведь и ты наверняка думаешь о ней, болеешь ее бедами?..
Его риторический вопрос был типично шашечной концовкой, когда в кажущейся безнадежной позиции вдруг находится выход – под бой даются почти все, кроме, конечно, хотя бы одной шашки, которая и приносит победу. Неважно – белым или черным фигурам.
Студент не стал дожидаться моего ответа, посмотрел на часы и, видимо, вспомнив, что опаздывает куда-то, тут же попрощался.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2023-06-05 19:31:07
Переглядів сторінки твору 1199
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (5.055 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.247 / 5.87)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.775
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.11.10 21:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Теді Ем (Л.П./Л.П.) [ 2023-06-06 08:59:03 ]
Шановний пане Іване, чи не будете Ви ласкаві розкрити ідею вашого оповідання?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2023-06-06 21:35:36 ]
Не задумувавсь я над ідеєю, шановна пані Теді, а хотів відтворити проблему. Хтозна чи здійсниму: насамперед ми всі Божі створіння.