ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.28
18:08
То не смоги встелились горами,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
то не лава вплила у яри, -
то вчування, слідами кволими,
обходило поля і бори,
облітало міста притишені
в наслуханні тривог напасних...
он стерв'ятники гнізда полишили,
2024.04.28
18:06
Станули сніги
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
Зима закінчилася
Дні усе довші
Весна настала
Пташиний спів лунає
Сонечко гріє
2024.04.28
16:44
Почуй холодну, люба, вічність –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
секунди краплями кап-кап…
Все ближче люта потойбічність,
матерії новий етап…
Катарсис при знятті напруги
трансформувався у катар,
а сублімація наруги –
2024.04.28
16:25
Ще поки не в Цареграді на риночку тому,
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
А своїм конем степами гаса без утоми
Славний Байда-Вишневецький. Козацького роду,
Хоч говорять, що походить з князів благородних.
Грає кров, пригод шукає Байда в чистім полі,
Сподівається на розум та козацьку д
2024.04.28
16:23
Після травня наступає червень,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
змиються водою москалі
і прийде пора змивати зелень
геть із української землі.
***
Поки є надія на Гаагу
і на лобне місце сяде хан,
2024.04.28
14:16
У священному гаю на хвильку зупинились,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
На святій землі поміж дерев.
І нема рабів душею чорноницих,
І не чути крику і тривоги рев.
І жахіття вже не ріжуть лезом по живому,
Розчинились сіль війни, зловісний час.
В пеклі запалали темні всі потвори,
2024.04.28
08:30
Моцарта у самозабутті
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
Перайя в Єрусалимі грає.
Повіки зачиняю. Завмираю...
Ну, як словами пасажі передати,
Що то злітають в незбагненну вись,
То жайвором спадають вниз
І змушують радіть чи сумувати?
І раптом в мороці немовби бачу:
2024.04.28
08:15
Я – таке… чи comme ci, чи comme a. Ну а ти – charmant!
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
Я – вугілля, а ти - найкоштовніший діамант.
Але ти нині поруч – і квітне, мов кущ троянд,
Моя душа вся.
Тож тебе не втрачати – це все, що є на меті.
Твої пестощі – космос, хай примхи тоді ще ті.
2024.04.28
07:35
Подивися у очі мої, та невже ти
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
Там нічого не бачиш? Устами легенько до вій
Доторкнися. Застигла сльоза в них, і стерти
Її може, я знаю, лиш подих стамований твій.
Я у ніжних долонях вербою відтану,
Що підставила сонцю лозу і бажає цвісти.
А весн
2024.04.28
05:40
Спіймав під вечір окунів
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
І взяв на себе звичний клопіт, –
Клекоче юшка в казані
І пахне рибою та кропом.
Звелися тіні з-за кущів
І над рікою місяць повен, –
Солодко-гостра суміш слів
Смішками повнить перемови.
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.15
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Олександр Сушко (1969) /
Проза
Злочин та покарання
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Злочин та покарання
Дехто вірить в Біблію, як в панацею від усіх бід. Хоча не читав ні Тори, ні Корану, ні Бгахваадгіти. Взагалі нічого не читав. І не думав над тим, що життя набагато складніше, аніж те, що описане арамеями тисячу років тому, ще й переписане слово у слово у шумерів. Бо критично думати - важко. А вірити - простіше. Навіть дурницям. Чи ви не згодні?
Якщо не згодні - кивніть головою, а якщо згодні - не кивайте. Просто поставте лайк.
Кума прийшла, каже:
- Важко жити. Порося здохло. Це мене Бог покарав за гріхи.
А я кажу:
- Ти коли його останній раз годувала?
- Позавчора.
- А ти знаєш, якщо свиня не поїсть учасно, то починає верещати?
- Так вона верещала у мене і вдень, і вночі. Надокучила своїм голосінням страшенно. Ще й сусіди постійно лаялися, бо не могли спати.
- То, може, потрібно було вчасно натоптувати кендюх підсвинку?
- Я завжди вчасно годую і свиню, і чоловіка! О шостій вечора - варена картопля і чай. Хіба цього мало?
- Чоловік працює на пилорамі, тягає важезні дровиняки. Йому б дати трохи сала потрібно, чи мняса.
- Яке мнясо? Яке сало? Мені до зарізу потрібні гроші на французьке біде та нову сукню зі стразами від Сваровськи!
- Тут потрібно вибирати: або біде, або порося.
- Я й вибрала.
- Так до чого тут Бог?
Дуже розлютилася сусідка, лаялася, чомусь.
А от у мене свиня не верещить, а тихенько рохкає від вдоволення. І вагою вже під два центнери. На Різдво будуть ковбаси та шашлики. Жінка дуже їх любить. Та яка жінка не любить шашлики? Хіба що якась анорексична вегетаріанка. Або хвора на некроз печінки.
А оце кум прийшов. Каже:
- Бог мене покарав за гріхи.
- Які такі гріхи, ану ж бо, розповідай.
- Випив учора трохи. Після важкої праці. І понесла мене нечиста сила на риболовлю. Сів у "Жигулі" та чкурнув по карасі.Але не встиг вчасно загальмувати і з розгону шубовснув машину в річку. Добре, хоч сам виплив на поверхню. А машина на дні. Як її дістати - не знаю
- Та хай там спочиває залізяка. Її облюбують соми та раки.
Розсердився на мене кум, теж лаявся, казав, що я безсердечний антихрист. Не маю нічого святого.
А оце причалапала Чикилдиха, пустила гірку сльозу і теж каже:
- Ох, Олександре! Бог мене покарав за гріхи. Дуже сильно. Не знаю, чи йти сповідатися до попа, чи тобі розказати...
- Розказуй. Ти знаєш, я - людина мовчазна, все що влітає у мої вуха лишається там назавжди, як покійник у могилі.
І підморгнув їй по-змовницьки, заохочуючи до сповіді.
- Ну, гаразд, умовив. Тільки тобі розкажу, більш нікому. Так от... у травні в Одарки, було повно розсади у парнику. Я прийшла до неї, а хата зачинена. Ну, то я залізла у парник і набрала тієї розсади скільки душа забажала. Висадила штук п'ятсот саджанців капусти. І така вона гарна виросла, що кожна головка важила з десяток кіло, не менше. Думала продати урожай і купити корову. І козу на додачу. Домовилася з Іваном Москвином зібрати урожай на його вантажівку та одвезти на ринок.
Приїхали уранці по качанисту, а там одні стовбури стирчать з землі. Немає капусти!
Злодії усе вночі покрали. Ой горе! Ой, біда-а-а! Але ти нікому не розповідай, домовилися?
- Зуб даю, все буде чікі-пукі.
Не буду ж я їй розповідати, що весною ми з Одаркою зачинилися в її хаті, аби нам ніхто не заважав кохатися. А у вікно бачили, як Чикилдиха краде розсаду. Одарка рвалася надвір, аби трохи полаятися, а я її одмовив. Кажу:
- Зробимо розумніше. Хай одсадиться, виростить урожай, а ми зберемо. Ти уявляєш скільки сил зекономимо?
Вантажівкою до Чикилдихиного городу приїхали глупої ночі, з вимкненими фарами. Працювали шпарко, як і належить досвідченим господарям. Урожай звезли до мене у хлів. Вийшла гора, трохи менша за Говерлу, але теж чималенька.
І знаєте що - корову ми і справді купили. І козу. Тепер Чикилдиха ходить до нас і по молоко, і по сметану, і навіть по сир. Ми їй продаємо по-божеськи: на десятку менше, аніж в крамниці. І вона дуже вдячна. Каже, що таких добрих та чуйних сусідів їй бог послав.
А розсаду ми цьогоріч у парнику теж будемо вирощувати. Можете заходити, дорогі сусіди, брати, що душа забажає.Але знайте: якщо купите - будете з урожаєм, а якщо поцупите - бог покарає неодмінно. Тобто я.
А тепер вибачайте, пора іти козу видоювати, бо вона така норовлива, що жінка з нею не справляється. До своїх циць тільки мої руки допускає. Мабуть, дуже поважає. Чи любить. Або ревнує до жінки. Як ви гадаєте?
11.06.2023р.
Якщо не згодні - кивніть головою, а якщо згодні - не кивайте. Просто поставте лайк.
Кума прийшла, каже:
- Важко жити. Порося здохло. Це мене Бог покарав за гріхи.
А я кажу:
- Ти коли його останній раз годувала?
- Позавчора.
- А ти знаєш, якщо свиня не поїсть учасно, то починає верещати?
- Так вона верещала у мене і вдень, і вночі. Надокучила своїм голосінням страшенно. Ще й сусіди постійно лаялися, бо не могли спати.
- То, може, потрібно було вчасно натоптувати кендюх підсвинку?
- Я завжди вчасно годую і свиню, і чоловіка! О шостій вечора - варена картопля і чай. Хіба цього мало?
- Чоловік працює на пилорамі, тягає важезні дровиняки. Йому б дати трохи сала потрібно, чи мняса.
- Яке мнясо? Яке сало? Мені до зарізу потрібні гроші на французьке біде та нову сукню зі стразами від Сваровськи!
- Тут потрібно вибирати: або біде, або порося.
- Я й вибрала.
- Так до чого тут Бог?
Дуже розлютилася сусідка, лаялася, чомусь.
А от у мене свиня не верещить, а тихенько рохкає від вдоволення. І вагою вже під два центнери. На Різдво будуть ковбаси та шашлики. Жінка дуже їх любить. Та яка жінка не любить шашлики? Хіба що якась анорексична вегетаріанка. Або хвора на некроз печінки.
А оце кум прийшов. Каже:
- Бог мене покарав за гріхи.
- Які такі гріхи, ану ж бо, розповідай.
- Випив учора трохи. Після важкої праці. І понесла мене нечиста сила на риболовлю. Сів у "Жигулі" та чкурнув по карасі.Але не встиг вчасно загальмувати і з розгону шубовснув машину в річку. Добре, хоч сам виплив на поверхню. А машина на дні. Як її дістати - не знаю
- Та хай там спочиває залізяка. Її облюбують соми та раки.
Розсердився на мене кум, теж лаявся, казав, що я безсердечний антихрист. Не маю нічого святого.
А оце причалапала Чикилдиха, пустила гірку сльозу і теж каже:
- Ох, Олександре! Бог мене покарав за гріхи. Дуже сильно. Не знаю, чи йти сповідатися до попа, чи тобі розказати...
- Розказуй. Ти знаєш, я - людина мовчазна, все що влітає у мої вуха лишається там назавжди, як покійник у могилі.
І підморгнув їй по-змовницьки, заохочуючи до сповіді.
- Ну, гаразд, умовив. Тільки тобі розкажу, більш нікому. Так от... у травні в Одарки, було повно розсади у парнику. Я прийшла до неї, а хата зачинена. Ну, то я залізла у парник і набрала тієї розсади скільки душа забажала. Висадила штук п'ятсот саджанців капусти. І така вона гарна виросла, що кожна головка важила з десяток кіло, не менше. Думала продати урожай і купити корову. І козу на додачу. Домовилася з Іваном Москвином зібрати урожай на його вантажівку та одвезти на ринок.
Приїхали уранці по качанисту, а там одні стовбури стирчать з землі. Немає капусти!
Злодії усе вночі покрали. Ой горе! Ой, біда-а-а! Але ти нікому не розповідай, домовилися?
- Зуб даю, все буде чікі-пукі.
Не буду ж я їй розповідати, що весною ми з Одаркою зачинилися в її хаті, аби нам ніхто не заважав кохатися. А у вікно бачили, як Чикилдиха краде розсаду. Одарка рвалася надвір, аби трохи полаятися, а я її одмовив. Кажу:
- Зробимо розумніше. Хай одсадиться, виростить урожай, а ми зберемо. Ти уявляєш скільки сил зекономимо?
Вантажівкою до Чикилдихиного городу приїхали глупої ночі, з вимкненими фарами. Працювали шпарко, як і належить досвідченим господарям. Урожай звезли до мене у хлів. Вийшла гора, трохи менша за Говерлу, але теж чималенька.
І знаєте що - корову ми і справді купили. І козу. Тепер Чикилдиха ходить до нас і по молоко, і по сметану, і навіть по сир. Ми їй продаємо по-божеськи: на десятку менше, аніж в крамниці. І вона дуже вдячна. Каже, що таких добрих та чуйних сусідів їй бог послав.
А розсаду ми цьогоріч у парнику теж будемо вирощувати. Можете заходити, дорогі сусіди, брати, що душа забажає.Але знайте: якщо купите - будете з урожаєм, а якщо поцупите - бог покарає неодмінно. Тобто я.
А тепер вибачайте, пора іти козу видоювати, бо вона така норовлива, що жінка з нею не справляється. До своїх циць тільки мої руки допускає. Мабуть, дуже поважає. Чи любить. Або ревнує до жінки. Як ви гадаєте?
11.06.2023р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію