Дехто вірить в Біблію, як в панацею від усіх бід. Хоча не читав ні Тори, ні Корану, ні Бгахваадгіти. Взагалі нічого не читав. І не думав над тим, що життя набагато складніше, аніж те, що описане арамеями тисячу років тому, ще й переписане слово у слово у шумерів. Бо критично думати - важко. А вірити - простіше. Навіть дурницям. Чи ви не згодні?
Якщо не згодні - кивніть головою, а якщо згодні - не кивайте. Просто поставте лайк.
Кума прийшла, каже:
- Важко жити. Порося здохло. Це мене Бог покарав за гріхи.
А я кажу:
- Ти коли його останній раз годувала?
- Позавчора.
- А ти знаєш, якщо свиня не поїсть учасно, то починає верещати?
- Так вона верещала у мене і вдень, і вночі. Надокучила своїм голосінням страшенно. Ще й сусіди постійно лаялися, бо не могли спати.
- То, може, потрібно було вчасно натоптувати кендюх підсвинку?
- Я завжди вчасно годую і свиню, і чоловіка! О шостій вечора - варена картопля і чай. Хіба цього мало?
- Чоловік працює на пилорамі, тягає важезні дровиняки. Йому б дати трохи сала потрібно, чи мняса.
- Яке мнясо? Яке сало? Мені до зарізу потрібні гроші на французьке біде та нову сукню зі стразами від Сваровськи!
- Тут потрібно вибирати: або біде, або порося.
- Я й вибрала.
- Так до чого тут Бог?
Дуже розлютилася сусідка, лаялася, чомусь.
А от у мене свиня не верещить, а тихенько рохкає від вдоволення. І вагою вже під два центнери. На Різдво будуть ковбаси та шашлики. Жінка дуже їх любить. Та яка жінка не любить шашлики? Хіба що якась анорексична вегетаріанка. Або хвора на некроз печінки.
А оце кум прийшов. Каже:
- Бог мене покарав за гріхи.
- Які такі гріхи, ану ж бо, розповідай.
- Випив учора трохи. Після важкої праці. І понесла мене нечиста сила на риболовлю. Сів у "Жигулі" та чкурнув по карасі.Але не встиг вчасно загальмувати і з розгону шубовснув машину в річку. Добре, хоч сам виплив на поверхню. А машина на дні. Як її дістати - не знаю
- Та хай там спочиває залізяка. Її облюбують соми та раки.
Розсердився на мене кум, теж лаявся, казав, що я безсердечний антихрист. Не маю нічого святого.
А оце причалапала Чикилдиха, пустила гірку сльозу і теж каже:
- Ох, Олександре! Бог мене покарав за гріхи. Дуже сильно. Не знаю, чи йти сповідатися до попа, чи тобі розказати...
- Розказуй. Ти знаєш, я - людина мовчазна, все що влітає у мої вуха лишається там назавжди, як покійник у могилі.
І підморгнув їй по-змовницьки, заохочуючи до сповіді.
- Ну, гаразд, умовив. Тільки тобі розкажу, більш нікому. Так от... у травні в Одарки, було повно розсади у парнику. Я прийшла до неї, а хата зачинена. Ну, то я залізла у парник і набрала тієї розсади скільки душа забажала. Висадила штук п'ятсот саджанців капусти. І така вона гарна виросла, що кожна головка важила з десяток кіло, не менше. Думала продати урожай і купити корову. І козу на додачу. Домовилася з Іваном Москвином зібрати урожай на його вантажівку та одвезти на ринок.
Приїхали уранці по качанисту, а там одні стовбури стирчать з землі. Немає капусти!
Злодії усе вночі покрали. Ой горе! Ой, біда-а-а! Але ти нікому не розповідай, домовилися?
- Зуб даю, все буде чікі-пукі.
Не буду ж я їй розповідати, що весною ми з Одаркою зачинилися в її хаті, аби нам ніхто не заважав кохатися. А у вікно бачили, як Чикилдиха краде розсаду. Одарка рвалася надвір, аби трохи полаятися, а я її одмовив. Кажу:
- Зробимо розумніше. Хай одсадиться, виростить урожай, а ми зберемо. Ти уявляєш скільки сил зекономимо?
Вантажівкою до Чикилдихиного городу приїхали глупої ночі, з вимкненими фарами. Працювали шпарко, як і належить досвідченим господарям. Урожай звезли до мене у хлів. Вийшла гора, трохи менша за Говерлу, але теж чималенька.
І знаєте що - корову ми і справді купили. І козу. Тепер Чикилдиха ходить до нас і по молоко, і по сметану, і навіть по сир. Ми їй продаємо по-божеськи: на десятку менше, аніж в крамниці. І вона дуже вдячна. Каже, що таких добрих та чуйних сусідів їй бог послав.
А розсаду ми цьогоріч у парнику теж будемо вирощувати. Можете заходити, дорогі сусіди, брати, що душа забажає.Але знайте: якщо купите - будете з урожаєм, а якщо поцупите - бог покарає неодмінно. Тобто я.
А тепер вибачайте, пора іти козу видоювати, бо вона така норовлива, що жінка з нею не справляється. До своїх циць тільки мої руки допускає. Мабуть, дуже поважає. Чи любить. Або ревнує до жінки. Як ви гадаєте?
11.06.2023р.