За ескізом ескіз. І цей кошик душі переповнений.
Очі кольору мідного болю, застиглого темного жовтня.
Дощ стирає лице, як спускаюсь із палуби втомлена
у прозору калюжу бажання лишатись порожньою.

Кожен день переправа на берег із себе, у себе із берега.
Берегти краплі Лети в затиснутих пальцях самої негоди.
В окупованій цвіллю сердечній печері німою чергою
в ритмі тиші пливуть продірявлені фа́нтоми спогади.

Час спіткнувся в гортані, згубивши безсмертя.
Обертаю у тіні людей і тягну у крихкі сновидіння.
Часовилив, як крововливання... на щось би спертись.
Як бува на константу спираються випадкові змінні.

У порожньому світі казок і війни пробиває на сьому.
Прокидаюсь із заходом сонця, як тиха незвана не гостя.
Навіть знаю дорогу і весь світоустрій. І хочу додому.
Із гімнастики днів. Зализати душевний цей розтяг.

січень 2021р.