Я училась

Однажды я почувствовала, что меня держат ноги,
потом — что держат руки.
Потом я училась ходить
и снова училась плакать.
Я платила людям, чтобы те меня учили дышать;
я отдавала долги, пока было чем платить;
и я любила, —
без памяти
и без взаимности, -
вкладывая теплые кирпичики нежности
в каждый из своих позвонков.

Я снова учусь любить музыку,
я снова учусь всему заново
и правда всё так забавно –
смотреть...
как травинки дышат,
асфальтик смеется ямками
и желтоволосый мальчик у мамы канючит мультики...

это просто глупые мультики
ночными пронзают кошмарами,
что не должны случиться,
а я стою среди улицы
и холодно от реальности...

***
(укр.)
Одного ранку я відчула, що мене тримають ноги,
іншого — що тримають руки.
Потім я вчилась ходити
і заново вчилась плакати.
Я платила людям, щоб ті мене вчили дихати;
я віддавала борги, поки було чим платити;
і я любила, —
без пам'яті
і без взаємності, —
вкладаючи теплі цеглинки ніжності
у кожен зі своїх хребців.

Хтось по дорозі лишив тростинку —
біленьку, як для сліпенької,
хтось пригостив цукеркою,
а хтось заспівав мені пісеньку.
Колись я любила пісенькі...

Я вчуся любити музику,
я вчуся усьому наново
і, знаєш, це теж цікаво –
дивитись...
травинка дихає,
асфальтик сміється ямкою
і жовтоволосий хлопчик у мами канючить мультиків...

це просто один із мультиків
нічними пронизує жахами,
що з нами не мали трапитись,
а я стою серед вулиці
і холодно від реальності...

липень 2222р.