Нову тюрму тирани збудували,
Велику, щоб вмістити туди всіх.
Сиділи потім, думали-гадали,
Як би спокійніш перегнати їх.
Щоб по дорозі часом не розбіглись,
Щоб зекономить на наглядачах.
Всі цигарки перекурити встигли.
Аж раптом хтось:«Придумав!»-закричав.
Взяли вони ганчірку і на неї
(Художник добрий під рукою був)
Портрет намалювали Моїсея.
І вранці двір тюремний аж загув,
Побачивши крізь дріт колючий того,
Хто їх з собою кликав йти усіх,
Пообіцяв вказати їм дорогу
У край щасливий, де чекає їх
Життя безбідне, легке, безтурботне.
«Гайда за мною! Я вас проведу!
Там зарплатня є гарна за роботу!
Я там роботу кожному знайду!
Бандити всі сидітимуть по тюрмах,
А чесний люд щасливо заживе!»
І подались за ним нещасних юрми,
Бо ті слова заділи за живе.
Ішли вони крізь гори і пустелі,
Далеко попереду Моїсей.
Ішли вперед щасливі і веселі,
Аж доки не прийшли і чують: «Все!»
Поглянув люд на височенні мури
І дріт колючий, кинувся назад,
Бо зрозумів, що поводир їх дурить.
Аж там ворота із товстенних грат.
Вони до Моїсея тягнуть руки:
«Куди завів ти? Та ж тюрма кругом!»
А він до них всміхається з багнюки,
Де, як непотріб, кинули його.