ми спитали в тимка-академіка:
чи неминуча зима?
й що воно є? нам страшно, —
хочемо знати все.

той відповів: авжеж неминуча!
вона — невблаганна й небалакуча;
зима — це коли нічого нема,
й ти нічого не знаєш,
а тільки бредеш наосліп,
і так собі думаєш нібито щось,
а насправді — звісно, нічого.

ясно? нічого нема.
оце вам така зима.
отже, бредеш кудись,
і лиш вітер комиш колише.
ну, а коли добредеш,
тоді вже стає видніше:
і те он з'явилося, й те;
ось і земля, і небо,
і сонце, й трава,
і дерева, й повсюди
щебечуть якісь горобці.

а ти — вже не ти, а хтось
досвідчений та поважний:
великий, дебелий, і вбраний
по-дорослому в біле пір'я