Ось їх сімдесят п'ять вже за спиною стали стіною,
Не згубилися в долі, а разом зібрались у світ.
Перший подих і погляд, і крок мій найперший зі мною,
Перший віршик невмілий і перший від щастя політ.

Не згубились роки, бо по черзі несуть мені згадки
Про уроки у школі і перше кохання моє.
Про несмілий цілунок, з дитинства любов до порядку,
Перший виступ на сцені... А доля гніздечко вже в'є.

Де студентські роки вкарбували у серце науки,
Що несли по життю, піднімали мене в небеса.
Сині доньчині очі та ніжні коханого руки,
Перша збірочка віршів, в якій і любов, і краса.

Те, що вперше було, то пізніше не раз повторилось,
Я отримала все, що собі заробила в житті.
Україну люблю, перемога - то правди мірило,
Не зійду вже ніколи з цієї святої путі.
07.09.23