ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Янка Яковенко / Вірші

 материнське
У мене груди, повні молока,
Сосок рожевий щедро стікає білим,
І радості й жалі вбирає усім тілом
Моє мале продовження в віках.

Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
І мріється, що я не просто мати,
Я Україна, з вічності соском.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Жорж Дикий 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Варвара Черезова 5 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-12-04 17:25:27
Переглядів сторінки твору 13774
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.988 / 5.13  (4.728 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 4.997 / 5.25  (4.487 / 5.1)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.837
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - ІІ півріччя 2009»
Автор востаннє на сайті 2009.11.27 14:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:36:31 ]
Яно, якщо ви про карамельки з лайна, то це нетльонка пана Валентина Бендюга, тож йому і претензії.

Це прислв’я, ВБ, я знаю, хоча і не український філолог. Але ж ми тут не про вас, а про Поезію, про доречність або недолугість... А ви все про своє, про наболіле...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-03-03 20:41:40 ]
Я мала на увазі саме те, що мала і нічого більше, повірте. Дуже не люблю недомовок або двозначностей.
Я просто наголошую, що це оте "чвіркання" і іжє с німі, прималює загальний художній і естетичний рівень вірша. Ці моменти дисонують, от і все.
Та я вже казала, що не претендую на звання "рупору істини". Бодай поки мене в нього не висвятять офіційно і при свідках;)
А загалом, думка автора - закон.
Тож, моє шанування.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 20:45:35 ]
Та ні, шановна пані, я саме про поезію й кажу: вірш, як анекдот, бо коли його доводиться пояснювати, то на те може бути дві причини, про які я й нагадав. А ваша реакція на це нагадування якась, вибачте, істерична. Спростуйте сказане мною, а не чіпляйте інші теми, які поезії не стосуються.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 20:53:46 ]
Я не знаю, може це професійний прийом проскупівських журналістів такий: все перекручувати, але ви ним оволоділи майстерно! Щодо вірша, авторка і сам погодилася, що вираз про вростання мрій в оченята є недолугим. Більше того, вона це бачила і раніше. Тому, шановний, спростувала ваш закид Яна Яковенко!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:18:11 ]
Ну, шановна пані, ви вже й на проскурівських журналістів тінь кинули і звинуватили їх у перекручуванні чогось там. Під таким натиском професійних філологів (хоча й не українських) будь-хто може засумніватися у доцільності того чи іншого слова чи образу.
Стіка душа у душу молоком,
Вростають мої мрії в оченята,
Чи може мамина душа перетікати молоком у душу немовляти? Кажу, що може. А чи можуть передаватися мамині мрії через погляд цьому ж немовляті? Кажу, що можуть. Коли ви цього не розумієте, то це ж не вина автора, а ваша біда. Гадаю, що тим, хто годував свою дитину чи хоча б доброзичливо спостерігав за цим годуванням, вірш сподобається. Як казав Тарас
У нашім Раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Зичу вам спізнати ту райську насолоду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-03-03 21:23:44 ]
Спізнилися ви, шановний, бажати. Я вже все це відчула, на відміну від вас... Ще раз повторюю: МОВА ЙДЕ НЕ ПРО ОБРАЗ ЯК ТАКИЙ, А ПРО НЕДОЛУГІСТЬ ЙОГО ВТІЛЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СЛОВА.
Все, ви мене втомили...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:26:27 ]
Все то й все. Бувайте, але не так часто згадуйте мене, бо мені щось часто й безпричинно ікається...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Янка Яковенко (Л.П./Л.П.) [ 2008-03-03 21:28:06 ]
Валентине, дякую за підтримку!